+38(044)287-72-11 info@cedos.org.ua
на головну CEDOS
29 листопада 2015

Річний досвід впровадження ЗУ «Про вищу освіту» показав потребу вдосконалення певних його статей. У цій публікації CEDOS збиратиме деякі пропозиції змін конкретних норм ЗУ "Про вищу освіту".

Чинне положення

Пропозиція

Стаття 29. Національний вищий навчальний заклад

3. Національний вищий навчальний заклад має право:

2) визначати норми часу навчальної та іншої роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників;

Стаття 29. Національний вищий навчальний заклад

3. Національний вищий навчальний заклад має право:

Прибрати

Стаття 56. Робочий час науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників

4. Види навчальної роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників відповідно до їх посад встановлюються вищим навчальним закладом за погодженням з виборними органами первинних організацій профспілки (профспілковим представником).

Стаття 56. Робочий час науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників

4. Види та норми часу навчальної роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників відповідно до їх посад встановлюються вищим навчальним закладом за погодженням з виборними органами первинних організацій профспілки (профспілковим представником).
 

Стаття 56. Робочий час науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників

2. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

Норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності (крім вищих навчальних закладів, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом.

Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

Стаття 56. Робочий час науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників

2. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

До навчальної роботи науково-педагогічних і педагогічних працівників належать аудиторна робота (проведення лекцій, практичних, семінарських і лабораторних занять, участь у заходах поточного та підсумкового контролю), консультації, керівництво курсовими і дипломними роботами, керівництво практикою, наукове консультування дисертацій тощо.

Перелік основних видів та мінімальні норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом.

Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. Максимальний обсяг аудиторної роботи не може перевищувати 280 годин на навчальний рік.

Пояснення: Практика реалізації норми про 600 годин річного навчального навантаження показала, що університети часто збільшують реальний обсяг навантаження, не враховуючи певні види навчальної роботи або ж встановлюючи їм менший еквівалент часу. За таких умов мова про вивільнення часу для науки не йде взагалі. Водночас не можна повертати централізоване регулювання норм часу навчальної роботи, адже це нівелює можливість ефективно розробляти та впроваджувати освітні програми. Водночас потрібно дати певний механізм противаги бажанню адміністрації якомога більше навантажувати викладачів. Конференція трудового колективу є занадто громіздкою для таких рішень. Тож залишається профспілка. Зрештою саме вона покликана відстоювати трудові права викладачів. Водночас розуміючи, що профспілки зараз часто неактивні, необхідно зафіксувати загальне обмеження обсягу саме аудиторної роботи, а також певний перелік основний видів навчальної роботи.

Стаття 55. Основні посади наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів та порядок їх заміщення

11. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Стаття 55. Основні посади наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів та порядок їх заміщення

11. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу. Оголошення про конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників повинні розміщуватись на веб-сайті центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері освіти і науки українською та англійською мовами. Якщо оголошення не було розміщене протягом двох днів після оголошення конкурсу – конкурсний відбір вважається недійсним.

Пояснення: Доступність інформації про оголошення конкурсу на вакантні посади – це перший крок до прозорої кадрової політики. CEDOS розробив саму платформу під базу (сайт) вакансій і в будь-який момент готовий її передати Міносвіти.

Стаття 36. Вчена рада

3. Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів вченої ради вищого навчального закладу, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності вченої ради. До складу вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами керівник вищого навчального закладу, заступники керівника, керівники факультетів (навчально-наукових інститутів), учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів-стажистів, інтернів, лікарів-резидентів, клінічних ординаторів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених статутом вищого навчального закладу.

5. Виборні представники з числа працівників вищого навчального закладу обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа студентів (курсантів) обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

6. Рішення вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

Стаття 36. Вчена рада

3. Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова, якого вчена рада обирає таємним голосуванням з числа членів вченої ради вищого навчального закладу на строк діяльності вченої ради. Керівник вищого навчального закладу не може очолювати вчену раду. До складу вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами керівник вищого навчального закладу, заступники керівника, керівники факультетів (навчально-наукових інститутів), учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів-стажистів, інтернів, лікарів-резидентів, клінічних ординаторів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених статутом вищого навчального закладу.

Заступники керівника, директор бібліотеки, головний бухгалтер беруть участь у роботі вченої ради з правом дорадчого голосу.

5. Виборні представники з числа працівників вищого навчального закладу обираються шляхом прямих таємних виборів працівниками структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа студентів (курсантів) обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

6. Рішення вченої ради вищого навчального закладу, прийняте в межах чинного законодавства, є обов’язковим для виконання керівником вищого навчального закладу.

Пояснення: На разі існує незбалансований вплив ректора на вчену раду. По-перше, Закон не виключає можливості, щоб саме ректора очолював вчену раду. По-друге, до її складу за посадами входить чимало представників з безпосередньої команди ректора. На нашу думку, за ними доцільно залишити лише дорадчий голос, а ректору заборонити очолювати вчену раду. Також виборні представники від структурних підрозділів повинні обиратись на прямих виборах у цих підрозділах, а не через збори трудового колективу, адже зараз розмивається зв'язок та відповідальність між членами вченої ради і тими хто їх надав мандат довіри.

Стаття 36. Вчена рада

3) ухвалює фінансовий план і річний фінансовий звіт вищого навчального закладу;

Стаття 36. Вчена рада

3) ухвалює фінансовий план вищого навчального закладу;

Стаття 37. Наглядова рада

1. У вищому навчальному закладі утворюється наглядова рада для здійснення нагляду за управлінням майном вищого навчального закладу, додержанням мети його створення.

2. Наглядова рада вищого навчального закладу сприяє розв’язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії вищого навчального закладу з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб’єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності вищого навчального закладу, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо.

3. Члени наглядової ради мають право брати участь у роботі вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу з правом дорадчого голосу.

4. Наглядова рада має право вносити вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу подання про відкликання керівника вищого навчального закладу з підстав, передбачених законодавством, статутом вищого навчального закладу, контрактом.

5. Порядок формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом вищого навчального закладу. До складу наглядової ради не можуть входити працівники вищого навчального закладу.

Стаття 38. Наглядова рада (нова редакція статті, за основу взятий зп 1187-1, деякі думки висловлені проф. Бахрушиним)

1. Наглядова рада вищого навчального закладу утворюється засновником (засновниками) в порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу. Строк повноважень наглядової ради (крім представників організацій студентського самоврядування) не може перевищувати п’яти років та повинен розпочинатись за рік до проведення чергових виборів керівника вищого навчального закладу.

2. До складу наглядової ради не можуть входити особи, які працюють або навчаються у вищих навчальних закладах, члени спеціалізованих вчених рад, створених при вищому навчальному закладі, а також члені сімей і близькі родичі таких осіб. Особи, що входять до складу наглядової ради вищого навчального закладу, не можуть здобувати наукові ступені та вчені звання у цьому закладі.

3. Наглядова рада вищого навчального закладу має повноваження:

1) вносити вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу подання про відкликання керівника вищого навчального закладу з підстав, передбачених законодавством, статутом вищого навчального закладу, контрактом;

2) здійснювати моніторинг діяльності вищого навчального закладу та інформувати засновника (засновників) про його результати;

3) розглядати за поданням керівника вищого навчального закладу та схвалювати стратегічний план розвитку;

4) розглядати та схвалювати фінансовий план перед ухваленням вченої ради;

5) затверджувати річний фінансовий звіт минулого бюджетного періоду;

6) подавати засновнику (засновникам) пропозиції щодо розвитку вищого навчального закладу, зміни його структури, реорганізації чи ліквідації.

7) призначати аудитора для оцінки роботи закладу, виконання стратегічного плану за визначений період, ефективності порядку визначення доплат, надбавок та премій;

8) здійснювати зв’язки із громадськістю та роботодавцями.

4. Рішення наглядової ради вищого навчального закладу приймаються більшістю голосів від складу ради.

5. Організаційно-технічне та матеріальне забезпечення роботи Наглядової ради покладається на керівника вищого навчального закладу та здійснюється за рахунок коштів вищого навчального закладу.

Стаття 42. Обрання, призначення та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу

3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника вищого навчального закладу конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника вищого навчального закладу приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до вищого навчального закладу для голосування.

Керівник вищого навчального закладу обирається шляхом таємного голосування строком на п’ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом вищого навчального закладу.

Брати участь у виборах керівника вищого навчального закладу мають право:

кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник вищого навчального закладу;

представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів;

виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

При цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищого навчального закладу повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників вищого навчального закладу - до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) - не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 50 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, кожен з яких має один голос і голосує особисто.

З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п’ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.

 

Керівник вищого навчального закладу може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв’язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Стаття 42. Обрання, призначення та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу

3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника вищого навчального закладу конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника вищого навчального закладу приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до вищого навчального закладу для голосування.

Керівник вищого навчального закладу обирається шляхом таємного голосування строком на п’ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом вищого навчального закладу.

Брати участь у виборах керівника вищого навчального закладу мають право:

кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник вищого навчального закладу;

представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів;

виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

При цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищого навчального закладу повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників вищого навчального закладу - до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) - не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 50 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, кожен з яких має один голос і голосує особисто.

З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п’ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання, невід’ємною частиною контракту є стратегічний план розвитку вищого навчального закладу, схвалений наглядовою радою.

Керівник вищого навчального закладу може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв’язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Пояснення: На даний момент правове поле для запровадження ефективного внутрішнього контролю за допомогою органів нагляду відсутнє. Наглядова рада позбавлена вагомих повноважень, а також не захищена від прямого впливу адміністрації ВНЗ. Пропоновані норми фактично створюють це правове поле. Працівники та студенти ВНЗ, де створюється наглядова рада, не повинні входити до її складу, щоб чітко розвести функції нагляду за процесами та відповідальних за процес. А працівники і студенти інших ВНЗ не можуть входити через конфлікт інтересів, адже по суті вони представляють конкурентів. Інша пропонована зміна - стратегічне планування, яке є важливим та невід’ємним елементом побудови успішного ВНЗ. Досвід показує, що правильне стратегічне планування дає можливість отримати матеріальні та нематеріальні вигоди: поліпшити фінансові показники, збільшити можливості для економії та ефективно- го використання ресурсів, визначити пріоритети, з’являється можливість передбачати як майбутні проблеми та зводити до мінімуму вплив несприятливих факторів, так і появу додаткових можливостей і сповна їх використати. Як наслідок, це призводить до більш швидкого та ефективного прийняття рішень, ефективнішої роботи, а значить підвищується мотивація і задоволеність трудового колективу та зростає престижність ВНЗ в очах студентів. Для того, щоб до стратегій почали нарешті ставитись серйозно, потрібно, щоб з ними був пов'язаний мандат довіри, який отримав обраний ректор. Якщо стратегія ВНЗ стане інтегрованою частиною контракту між керівником та МОН, то з’явиться правова площина для вимоги виконувати стратегію та спирати політику ректора на неї.

Чинне положення

Пропозиція

 

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

25) спеціалізована вчена рада – комісія фахівців, що створюється для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії або доктора наук, і містить у своєму складі не менше п’яти осіб з відповідним ступенем та тематично близьким науковим доробком, з яких не менше 40% працюють в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі).

Стаття 30. Дослідницький університет

5. Дослідницький університет має право:

6) самостійно утворювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участю не менше п’яти осіб з відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі);

Вилучити

Стаття 32. Принципи діяльності, основні права та обов’язки вищого навчального закладу

2. Вищі навчальні заклади мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право:

12) приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів акредитованими спеціалізованими вченими радами;

Стаття 32. Принципи діяльності, основні права та обов’язки вищого навчального закладу

2. Вищі навчальні заклади мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право:

12) приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами та самостійно утворювати спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії та доктора наук.

Стаття 5. Рівні та ступені вищої освіти

7. Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 5. Рівні та ступені вищої освіти

7. Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у рецензованих фахових виданнях, що індексуються в міжнародних наукометричних базах, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 6. Атестація здобувачів вищої освіти

3. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Здобувач ступеня доктора філософії має право на вибір спеціалізованої вченої ради.

4. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

5. Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних вищих навчальних закладів (наукових установ) відповідно до законодавства.

Стаття 6. Атестація здобувачів вищої освіти

3. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи, на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Здобувач ступеня доктора філософії має право на вибір вищого навчального закладу або наукової установи, де буде відбуватися захист.

4. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або сукупності статей, опублікованих у рецензованих фахових виданнях, що індексуються в міжнародних наукометричних базах, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

5. Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також відгуки опонентів відповідно до законодавства оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних вищих навчальних закладів (наукових установ), а також у формі відкритих даних в реєстрі, який веде Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади

18) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України;

Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади

18) розробляє порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України;

Стаття 18. Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

8) розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки;

9) розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність;

Стаття 18. Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

8) розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені;

9) за поданням Комітету з питань етики скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату

11) веде у формі відкритих даних реєстр дисертацій осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертацій (або наукових доповідей у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук та відгуків опонентів на дисертації здобувачів ступенів доктора філософії та доктора наук.

12) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

5. У складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

5. У складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики та інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Розділ XV
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

д) у статті 31:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Наукові ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України";

6) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

із залученням представників релігійних організацій прийняти нові нормативно-правові акти та внести зміни до чинних з метою правового та інституційного забезпечення створення та діяльності аспірантури, докторантури та спеціалізованих вчених рад вищих духовних навчальних закладів і подальшого державного визнання присуджених ними наукових ступенів з наукових спеціальностей, що входять до галузі науки "Богослов’я", а також щодо порядку присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам вищих духовних навчальних закладів;

Розділ XV
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

д) у статті 31:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Наукові ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій. Порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату затверджуються Кабінетом Міністрів України;

6) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

із залученням представників релігійних організацій прийняти нові нормативно-правові акти та внести зміни до чинних з метою правового та інституційного забезпечення створення та діяльності аспірантури, докторантури та спеціалізованих вчених рад вищих духовних навчальних закладів і подальшого державного визнання присуджених ними наукових ступенів з наукових спеціальностей, що входять до галузі науки "Богослов’я", а також щодо порядку присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам вищих духовних навчальних закладів;

Пояснення: Інститут постійно діючих спеціалізованих вчених рад не здатний забезпечити належний рівень захисту дисертацій. Однією з найбільш поширених проблем є те, що в таких радах відсутні фахівці, які мають наукові здобутки у тематиці дисертанта. Разом з тим механізм акредитації спеціалізованих вчених рад не вирішить цієї проблеми, а сама акредитація лише розмиє відповідальність за прийняття заздалегідь необґрунтованих та недоброчесних рішень. Саме тому потрібно скасувати акредитацію спецрад та повноцінно запровадити разові спеціалізовані вчені ради. Разом з тим потрібно посилити доступність інформації про захист, а також доступність дисертацій, авторефератів та відгуків, що сприятиме посиленню громадського контролю за процесом захисту дисертацій у разовий спецрадах. Найбільш ефективний спосіб – концентрація цієї інформації в одному відкритому реєстрі. Також до цього реєстру, як окремий підрозділ, потрібно додати реєстр опонентів, в якому буде зазначатись інформація про те, на які дисертації кожен з опонентів готував відгук. Середовище тих, хто ще готовий боротись за академічну доброчесність у дисертаціях, за таких умов отримає інструмент для викриття плагіату та низькоякісних дисертацій.

Чинне положення

Пропозиція

Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти п’яти членів і формується на таких засадах:

1) два члени делегуються Національною академією наук України та по одному - від кожної національної галузевої академії наук;

2) тринадцять членів обираються з’їздами з числа представників вищих навчальних закладів України державної, комунальної та приватної форми власності, у тому числі дев’ять членів - від державних вищих навчальних закладів, один член - від комунальних вищих навчальних закладів, три члени - від приватних вищих навчальних закладів;

3) три члени обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

4) два члени обираються з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа осіб, які здобувають вищу освіту.

Суб’єкт, який обрав (делегував) свого представника до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, має право відкликати його достроково.

Повноваження члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти припиняються у разі:

закінчення строку, на який його обрано;

подання ним особистої заяви про складення повноважень;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення ним громадянства України;

визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

смерті;

у випадках, передбачених законом.

Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти п’яти членів і формується на таких засадах:

Кандидати у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначаються комісією з проведення конкурсу у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Конкурсна комісія) відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - конкурс).

Участь у конкурсі можуть брати особи, що відповідають визначеним у цьому пункті вимогам.

Організацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія, до складу якої входять:

чотири особи, яких визначає Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. При цьому, щонайменше дві з них повинні мати досвід роботи в агенціях забезпечення якості освіти, що входять до Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти;

чотири особи, яких визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки на підставі рішення його Колегії. При цьому, щонайменше дві з них повинна мати досвід роботи в агенціях забезпечення якості освіти, що входять до Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти;

одна особа, яку визначає Національнаакадемія педагогічних наук України;

Конкурсна комісія вважається повноважною за умови обрання (призначення) до її складу не менше шести осіб.

Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Не може бути членом Конкурсної комісії, кандидатом у члени та членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти особа, яка:

є керівником чи заступником керівника Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ;

є засновником приватного вищого навчального закладу;

відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» ;

за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена;

має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину;

відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади;

уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосувало не менше п’яти членів Конкурсної комісії.

Голова та секретар Конкурсної комісії обираються нею з числа членів Конкурсної комісії.

Засідання Конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів. Ц ентральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки організовує відео- та аудіофіксацію і трансляцію у режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань Конкурсної комісії.

Інформація про час та місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті ц ентрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше ніж за 48 години до його початку.

Роботу Конкурсної комісії забезпечує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки .

Конкурсна комісія:

визначає регламент своєї роботи;

розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу;

розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі, та оприлюднює відповідну інформацію про них на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки ;

відбирає із загального числа кандидатів осіб, з якими проводить на своєму засіданні співбесіду, та осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України «Про запобігання корупції», і перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади»;

відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду та визначені вище перевірки, двадцять п’ять кандидатів у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, які згідно з обґрунтованим рішенням Конкурсної комісії мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання покладених на цей орган функцій;

вносить подання Кабінету Міністрів України щодо затвердження складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у визначений в оголошенні строк такі документи:

заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

автобіографію, що містить: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;

декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, в якому було оприлюднено оголошення про конкурс, за формою, що визначена Законом України «Про запобігання корупції»;

програму діяльності у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти, що містить цілі, терміни їх досягнення та індикатори їх досягнення.

Відомості з поданих кандидатом у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів з дня закінчення строку подання заяв на конкурс, однак не пізніше, ніж за 10 робочих днів до проведення першого засідання Конкурсної комісії, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім відомостей, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» віднесені до інформації з обмеженим доступом та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

Кандидатом у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти може бути тільки особа, яка вільно володіє державною мовою, а також володіє англійською мовою, що засвідчується відповідним сертифікатом міжнародного зразка (на рівні не нижче B1 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти) або дипломом про вищу освіту (науковий ступінь), виданим іноземним вищим навчальним закладом, за умови, що основною мовою навчання була англійська. У разі відсутності у кандидатів одного із зазначених документів, що підтверджують володіння англійською мовою, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки зобов’язаний забезпечити безоплатну перевірку рівня їх володіння англійською мовою через незалежні організації за допомогою визнаних міжнародних тестів на знання іноземної мови.

Відібрані Конкурсною комісією кандидати у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти подаються на затвердження Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затверджує склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти протягом десяти днів з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання.

Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

2. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків. До складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів.

Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

2. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків.

Пояснення: Зміни направленні на створення нормативних передумов для фахового та прозорого відбору членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти шляхом конкурсного відбору на зміну способу делегування та обрання, який показав свою недієздатність. Зміни базуються на ідеях Ідентифікаційного комітету під час формування Національної ради з питань розвитку науки та технологій.

Чинне положення

Пропозиція

Стаття 62. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на:

Стаття 62. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на:

29) на платне повторне вивчення передбачених освітньою програмою обов’язкових дисциплін, з яких особа отримала незадовільну оцінку, у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки

Стаття 46. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів вищої освіти

1. Підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання навчального плану;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 46. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів вищої освіти

1. Підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання індивідуального навчального плану, в обсягах визначених вченою радою вищого навчального закладу;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пояснення: На даний момент відсутнє достатнє правове поле, яке дозволяло би не відраховувати студентів, котрі мають академічні заборгованості, це зокрема стимулює імітацію навчального процесу та підважує якість освіти. Потрібно легалізувати практику платного повторного проходження дисциплін, з яких є академічна заборгованість. Власне, це один з елементів Liberal Arts Education.

Чинне положення

Пропозиція

Стаття 28. Типи вищих навчальних закладів

1. В Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;.

Стаття 28. Типи вищих навчальних закладів

1. В Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на початковому, першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. Установити, що:

6) вищі навчальні заклади I рівня акредитації, які протягом п’яти років строку дії ліцензії на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра не отримають ліцензію на підготовку освітнього ступеня бакалавра, будуть віднесені до системи професійно-технічної освіти;

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. Установити, що:

6) вищі навчальні заклади I рівня акредитації, які до 1 липня 2019 року не отримають ліцензію на підготовку освітнього ступеня бакалавра, будуть віднесені до системи професійно-технічної освіти;

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. Установити, що:

5) вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, мають право продовжити освітню діяльність з підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра за умови отримання відповідної ліцензії. Особливості ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів I рівня акредитації для отримання ліцензії на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Перша ліцензія строком на п’ять років може бути видана на освітню діяльність щодо підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра без вимоги щодо необхідності підготовки фахівців освітнього ступеня бакалавра. Протягом цих п’яти років у вищому навчальному закладі I рівня акредитації може діяти педагогічна рада. Акредитація освітніх програм для підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра здійснюється на загальних засадах згідно з цим Законом;

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. Установити, що:

5) вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, мають право продовжити освітню діяльність з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста до запровадження відповідного порядку ліцензування згідно нової редакції Закону України "Про професійно-технічну освіту". У вищих навчальних закладах, де діяла педагогічна рада, остання може діяти протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
2) у Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 21, ст. 84 із наступними змінами):

ж) частини першу - четверту статті 43 викласти в такій редакції:

"1. Вищими навчальними закладами є: університет, академія, інститут, коледж.

2. З метою визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам освітньої діяльності, такі юридичні особи проходять процедуру ліцензування.

3. З метою підтвердження якості освітньої діяльності за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам вищої освіти, вищі навчальні заклади мають право проходити процедуру акредитації освітньої програми, за якою вони здійснюють підготовку фахівців.

4. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими ступенями:

молодший бакалавр і бакалавр - забезпечують коледжі;

бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук - забезпечують університети, академії та інститути";

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
2) у Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 21, ст. 84 із наступними змінами):

ж) частини першу - четверту статті 43 викласти в такій редакції:

"1. Вищими навчальними закладами є: університет, академія, інститут, коледж.

2. З метою визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам освітньої діяльності, такі юридичні особи проходять процедуру ліцензування.

3. З метою підтвердження якості освітньої діяльності за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам вищої освіти, вищі навчальні заклади мають право проходити процедуру акредитації освітньої програми, за якою вони здійснюють підготовку фахівців.

4. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими ступенями:

молодший бакалавр і бакалавр - забезпечують коледжі;

молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук - забезпечують університети, академії та інститути";

Пояснення: Вимога ліцензувати підготовку молодших бакалаврів для всіх технікумів і коледжів, якщо вони хочуть залишитись у сфері вищої освіти видається непродуманою. Щойно стануть відомі умови ліцензування, як технікуми і коледжі масово вишикуються в чергу для отримання ліцензії на підготовку молодших бакалаврів — і не тому що вони знатимуть їхнє місце на ринку праці чи матимуть домовленості з роботодавцями, а через бажання залишитись у сфері вищої освіти. На практиці – це не принесе жодного відмінного від підготовки молодших спеціалістів сенсу, тому відбудеться мультиплікація освітніх ступенів, які особливо не відрізнятимуться один від одного. Пропонується скасувати вимогу ліцензувати молодших бакалаврів для отримання статусу ВНЗ. Зрештою, якщо коледж чи технікум запустить бакалаврські програми і розпочне прикладні дослідження, то залишиться у сфері вищої освіти, якщо ні — перейде до професійної освіти і продовжить готувати молодших спеціалістів. Окрім того нелогічною з точки зору ступеневості вищої освіти є відсутність можливості для інститутів та академій вести підготовку молодших бакалаврів, за умов, що вони можуть готувати бакалаврів та магістрів.

Чинне положення

Пропозиція

Стаття 71. Фінансування вищих навчальних закладів
3. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів встановлюються у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Стаття 71. Фінансування вищих навчальних закладів
3. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів встановлюються у Державному бюджеті України на відповідний рік. При цьому розміри бюджетних призначень на підготовку молодших бакалаврів та бакалаврів, окрім забезпечення оборони України, державної безпеки і захисту державного кордону, потреб Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, встановлюється Верховною Радою України окремим єдиним рядком під час затвердження Державного бюджету України.

Пояснення: Квазіваучерна система, яка передбачена Законом у 2016 році, вимагає, аби державні кошти, передбачені на підготовку бакалаврів та молодших бакалаврів закладались в єдиному рядку Держбюджету. Інакше при розподілі ваучерів за вступниками виникатиме колізія, з коштів якого саме державного замовника (МОН, МОЗ та ін) фінансується ваучер.

Professor at work 1430065

Єгор Стадний

Працівники та ставки у національних ВНЗ

Landscape 1246854 1920 mini

Тетяна Жерьобкіна, Марія Куделя, Єгор Стадний

Нацагентство: точка відліку

Coins 581522 1920%281%29

Ірина Когут, Єгор Стадний

Бюджет освіти та науки 2016: що прийняли депутати

Матеріал є об'єктом інтелектуальної власності.
Копіювання та поширення дозволяється тільки зі згадкою першоджерела не нижче другого абзацу, без зміни змісту публікації, видалення авторства та логотипу CEDOS
Детальніше Сховати