на головну CEDOS
УКРEN Закрити меню
logo

Нерівність навчальних досягнень в українських школах за результатами ЗНО-2016

Ігор Самохін

31 жовтня 2016

Короткий підсумок: Нові дані за підсумками ЗНО-2016 дозволили провести аналіз розподілу балів та нерівності в балах, отриманих учасниками тестування. Розподіл балів залежить, зокрема, від предмету, типу населеного пункту та типу навчального закладу. Аналіз підтвердив наявність проблем із математичними знаннями у випускників українських шкіл. Крім того, аналіз показав більш наочно відомі дослідникам розриви між міськими і сільськими випускниками та між випускниками зі звичайних і “елітних” шкіл. Не тільки середній бал є вищим, але і внутрішньошкільна нерівність виявилась нижчою в “елітних” школах. Попри ці розриви, нерівність усередині шкіл усе ще вища за нерівність між школами. Державна освітня політика може скоротити нерівності у навчальних результатах українських школярів, якщо більша увага буде приділятись сільським школам та школам, які “відстають” за своїми показниками. Крім того, рекомендується заборонити селективність в елітних навчальних закладах, яка призводить до сегрегації на школи з відмінниками та школи з усіма іншими.

Публікація результатів зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) за 2016 рік в черговий раз привернула увагу до якості середньої освіти в Україні. 15% випускників не склали тест із математики, хоча пороговий бал становив лише 9 балів із 62 можливих. З інших предметів ситуація не набагато краща. Ці показники не стосуються однаковою мірою всіх шкіл України. Випускники гімназій та ліцеїв складають ЗНО в середньому набагато краще, ніж випускники звичайних загальноосвітніх шкіл. Міські школярі показують суттєво кращі результати, ніж сільські. Дослідники та експерти у сфері освіти давно знають про ці нерівності, вони стали предметом соціологічних публікацій. Дані ЗНО-2016 дозволяють підтвердити та поглибити попередні знання про ці нерівності.

У 2016 році вперше усі випускники середньої школи складали не тільки ЗНО з української мови та літератури, а й математику або історію України (на вибір), навіть якщо вони не планували вступати до ВНЗ. Це усуває проблему “самовибірки”, коли в дані про результати ЗНО потрапляли тільки школярі, вмотивовані вчитись далі. Крім того, Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) вперше виклав у публічний доступ деперсоналізовані, але не узагальнені (за школами) дані з результатами кожного учасника ЗНО. На запит CEDOS УЦОЯО також надав ті самі дані із долученням тестових балів, які набрали учасники, тобто балів, не переведених у 200-бальну або 12-бальну шкалу. Це дозволяє аналізувати бали тих учасників, які не подолали прохідний бар’єр.

Дані кращої якості дозволяють більш наочно побачити нерівності в українській середній освіті через графіки розподілу балів ЗНО. Розподіл важко коректно передати за допомогою одного числа, тому візуальні засоби стають незамінними. Також дані ЗНО надають можливість вирахувати індекс (або коефіцієнт) Джині - популярний серед дослідників вимір нерівності, який приймає значення від 0 (максимальна рівність: кожен має однаковий бал) до 1 (максимальна нерівність: у всіх, крім однієї людини, нуль). Індекс Джині більший, ніж 0.25-0.3 вказує на суттєву нерівність. Розрахунок індексу Джині та дисперсійний аналіз проливають світло на нерівність поміж школами та всередині шкіл і їх зв’язок із типом школи, типом населеного пункту тощо.

Цей аналітичний звіт має три розділи. У першому аналізується розподіл балів серед індивідуальних учасників ЗНО-2016 за предметами з акцентом на тестах з української мови та літератури і з математики. Це найбільш базовий вимір нерівності у навчальних результатах - частина учнів має високі бали, інша частина (занадто велика частина у випадку математики) - низькі. Другий розділ додає до аналізу поділ на звичайні та “елітні” школи, а також на міські та сільські школи. Розподіл результатів випускників виглядає дуже по-різному залежно від типу школи та населеного пункту, де вони вчились. Третій розділ розглядає нерівність на рівні шкіл: як всередині окремих шкіл, так і між школами в цілому.

Наприкінці викладено рекомендації щодо того, як державна освітня політика України могла б скоротити нерівності у навчальних результатах.

 

РОЗПОДІЛ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗНО ЗА ПРЕДМЕТАМИ

Перш ніж перейти до таких чинників, як тип школи і населеного пункту, є сенс подивитись на розподіл балів залежно від предмету. За 200-бальною шкалою, середній бал з української мови та літератури становив 145.5 , з математики - 138. У тестових балах (з урахуванням тих, хто не подолав прохідний бар’єр) середнє становить 53.2 з української (максимум - 104) та 21 з математики (максимум - 63). З наявних даних неможливо оцінити, чи йдеться про погано складені тести (занадто складний тест з математики, приміром), чи про об’єктивну складність точних наук (середній бал з фізики за 200-бальною системою ще нижчий - 135), чи все ж про серйозні проблеми із викладанням математики і споріднених дисциплін в українській школі.

Ось як виглядає розподіл балів з української мови та літератури. Вертикальна лінія позначає прохідний бал - усі, хто лівіше неї, не склали тест і не отримали бал за 200-бальною шкалою: 

Розподіл тестових балів з української мови та літератури на ЗНО-2016

Як можна побачити, “пік” графіку розташований у районі 30-50 тестових балів зі 104 можливих, тобто саме такі бали отримала порівняно найбільша частина учасників. Однак навіть у районі 80-90 балів гістограма усе ще показує високі значення, тоді як у непрохідній частині опинилось досить небагато випускників.

Графік із математики виглядає інакше:

Розподіл тестових балів з математики на ЗНО-2016

Цей графік має “пік” з лівого боку, тому що надзвичайно багато учасників ЗНО набрали низький бал і ледь подолали прохідний бар’єр. На відміну від попереднього графіка, цей виглядає менш “стиснутим” і показує різкий “спуск” до нечисленних відмінників. Це вказує на суттєво вищу нерівність у результатах між учасниками тесту з математики, а також на те, що українська школа справді може мати проблеми із викладанням цього предмету.

При цьому УЦОЯО ще й поблажливо поставився до учасників тесту, встановивши прохідний бал 9, що становить 14.5% від максимального балу. З української мови прохідний бал становив 23 - 22% від максимального. Якби з математики прохідний бал був аналогічний - скажімо, 13 - майже третина учасників не склала б тест.

Варто зазначити також, що гістограма розподілу балів підтверджує “некорумпованість” ЗНО, оскільки в графіках немає різкого “стрибка” на рівні прохідного балу. Давно помічено, що коли іспити оцінюються вручну, викладачі схильні “дотягувати” бал до прохідного для тих, хто в іншому випадку його б не отримав (як сталось у відомому прикладі з Польщі).

Вирахування індексу Джині для кожного предмету підтверджує, що в тесті з математики бали розподілились найбільш нерівномірно:

Індекс Джині для предметів ЗНО-2016 (вище значення означає більшу нерівність)

Інший спосіб оцінити нерівність результатів у межах кожного предмету - порівняти середній бал, набраний найкращими 10% учасників тесту, та бал 10% учасників із найгіршим балом. Найкращі 10% учасників з української мови мають у середньому в 5 разів вищий бал, ніж найнижчі 10%; в математиці вони мають більш ніж у 8 разів вищий бал.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ЗНО ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

Як відомо, бали ЗНО значною мірою залежать від того, де вчився учасник тестування. Випускники міських шкіл у середньому мають кращі результати, ніж випускники із сільської місцевості, а учні “елітних” шкіл - гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл - з іще більшим розривом випереджають учнів з більш “звичайних” навчальних закладів. Тип населеного пункту та тип навчального закладу не є незалежними одна від одної змінними: більшість гімназій та ліцеїв знаходяться у містах. Але навіть якщо порівнювати між собою тільки звичайні школи, перевага міст над селами зберігається, тобто обидва фактори грають роль.

Якими є ці нерівності? За 200-бальною шкалою, середній бал міських випускників з української мови та літератури становить 149.3, сільських - 136.7; з математики 141.2 у міських і 129.4 у сільських. За тестовими балами (тобто враховуючи тих, хто не склав тест, набравши замало балів), різниця між містом і селом становить майже 13 балів з української мови та 6 балів з математики.

Нерівність за типом школи іще більша. “Елітні” школи мають середній бал з української мови 162 порівняно з 144 у звичайних школах (у тестових балах - 68.5 та 51 відповідно). З математики перевага аналогічна: 152 проти 136 за 200-бальною шкалою (29 та 20 тестових балів відповідно).

Однак більше про нерівність у результатах залежно від типу школи чи населеного пункту може сказати увесь розподіл. Ці графіки дещо відрізняються від попередніх, оскільки потрібно порівняти дві різні за розміром групи. Тому було використано не гістограму, де кожен стовпчик показує абсолютну кількість випускників із відповідним балом, а графік розподілу, у якому положення лінії вказує на відносну частку випускників із відповідним балом для кожної групи.

Графіки для української мови та літератури:

Розподіл учнів елітних та звичайних шкіл за балом з української мови та літератури на ЗНО-2016

Розподіл учнів міських та сільських шкіл за балом з української мови та літератури на ЗНО-2016

Як видно, різниця за типом школи і справді більш наочна, ніж різниця за типом населеного пункту. Переважна частина випускників гімназій і ліцеїв має понад 80 балів, тоді як учні звичайних шкіл мають більш рівномірний розподіл після досягнення “піку” в районі 30 балів. У випадку міських і сільських шкіл у міських випускників немає різко вираженого “піку”, тоді як бали сільських учнів дуже зосереджені в районі 20-30 - надзвичайно низький результат.

Графіки для математики:

Розподіл учнів елітних та звичайних шкіл за балом з математики на ЗНО-2016

Розподіл учнів міських та сільських шкіл за балом з математики на ЗНО-2016

Видно, що цей предмет виявився складним навіть для випускників елітних шкіл, чиї бали розподілились рівномірно навколо позначки 30, без “піку” на високих значеннях. У порівнянні міських та сільських учасників ЗНО навіть форма розподілу в обох типах населених пунктів дуже схожа, але серед міських школярів не настільки велика частка отримала близько 10 балів, а “спад” у графіку після цього менш різкий. Проблема з математикою на графіку розподілу іще більш очевидна, ніж у середніх балах із цього предмету.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ЗНО ШКІЛ ТА НЕРІВНІСТЬ УСЕРЕДИНІ ШКІЛ ТА МІЖ ШКОЛАМИ

Попередній аналіз ґрунтувався на індивідуальних результатах учасників тестування. Але не менш важливо дивитись на школи - середній бал кожної школи, нерівність усередині шкіл, і нерівність між школами. Незалежні від школи чинники - наприклад, статки, освіта та професія батьків - мають, швидше за все, більший вплив на навчальні досягнення дітей, ніж школа. Однак державна політика у сфері освіти може і повинна поліпшувати навчальні результати та скорочувати нерівності через підвищення якості викладання, компенсуючи вихідні нерівності через соціально-економічний статус учнів.

Не всі випускники “слабких” шкіл мають низькі бали, і не всі випускники з найкращих елітних шкіл мають високі бали. Нерівність у результатах починається на рівні школи. Дані ЗНО дають можливість вирахувати індекс Джині для кожної школи. У поєднанні з середнім балом для кожної школи ця інформація дає змогу подивитись, чи існує зв’язок між нерівністю в школі та результатами цієї школи.

Графіки для української мови та математики показують, що у випадку цих предметів зв’язок існує, і кращі школи, як правило, мають меншу нерівність у результатах їхніх випускників:

Середній бал школи з української мови та літератури і нерівність результатів у межах школи

Середній бал школи з математики і нерівність результатів у межах школи

Як видно з графіків, школи з вищим середнім балом загалом мають нижчу нерівність, виміряну через індекс Джині. Це підтверджує зображена на графіках лінія регресії, яка показує негативний зв’язок між нерівністю та середнім балом.

Найкращі школи - це, як уже заначалось, “елітні” школи на зразок гімназій та ліцеїв. У середньому, нерівність у таких школах нижча, ніж у звичайних закладах:

Нерівність результатів з української мови та літератури у школах за типами шкіл

Таким чином, “елітні” школи не тільки мають найкращі результати зі ЗНО, але й мають найбільш рівномірний розподіл балів серед випускників. Не одиниці, а більшість випускників цих шкіл отримують високі бали. З іншого боку, “звичайні” школи мають гірший середній бал, але не настільки рівномірний розподіл балів: серед їхніх випускників багато таких, хто має погані результати, але є і “зіркові” випускники.

Незважаючи на значний розрив між середніми результатами звичайних та “елітних” шкіл, нерівність усередині шкіл усе ще вища, ніж нерівність між школами. Іншими словами, у більшості шкіл - особливо у звичайних школах - можна знайти як відмінників, так і трієчників. Повної сегрегації на школи з відмінниками і школи з трієчниками не відбулось, принаймні поки що. В середньому, індекс Джині в межах однієї школи становить 0.21 для української мови та 0.25 для математики. Якщо ж порахувати той самий індекс в межах України, беручи за одиницю виміру не окремих учнів, а окремі школи, то нерівність між ними становить 0.15 для української мови та 0.19 з математики. Відповідно, нерівність всередині шкіл перевищує нерівність між школами.

Дисперсійний аналіз усього масиву ЗНО дозволяє виділити у розподілі балів окремо внесок нерівності всередині шкіл та нерівності між школами. У тестуванні з української мови тільки 37% загальної варіативності у результатах пояснюється міжшкільною нерівністю. Решта 63% пояснюються нерівністю всередині шкіл. Для розподілу балів з математики нерівність між школами має більше значення - близько 40%. Цікаво, що ці показники майже з точністю збігаються з аналогічними середніми показниками для країн OECD, згідно з даними дослідження PISA: 37% варіативності у результатах з математики пояснюється різницею між школами.

 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Нерівність у результатах тестування, зокрема залежно від місця проживання та типу школи, у якій навчався учасник ЗНО, є дуже суттєвою і говорить про нездатність української системи середньої освіти надати якісні знання усім школярам. Звісно, у будь-якій системі завжди буде певна нерівність - деякі учні просто більш обдаровані, ніж інші. Крім того, велику відповідальність за нерівність несуть чинники, на які може вплинути соціальна та економічна політика держави, а не освітня. Тим не менш, якщо скорочення нерівностей зробити одним із пріоритетів освітньої політики України, значну частку розривів між балами випускників шкіл вдастся ліквідувати.

Які кроки слід здійснити для скорочення нерівностей?

1. Слід удосконалити систему збору освітньої статистики, бо деякі виміри нерівності неможливо проаналізувати в принципі через брак даних. Зокрема, ідеться про елітні школи у складі навчально-виховних комплексів (з наявної статистики незрозуміло, яку частину НВК створено на базі звичайних шкіл) та про спеціалізовані класи у межах шкіл. Державна інформаційна система освіти (ДІСО) має бути удосконалена для можливості додавати інформацію про навчальні програми та профілі окремих учнів.

2. У рамках оптимізації шкільної мережі в сільській місцевості потрібно зробити акцент на підвищенні якості, а не тільки на економії коштів. Вивільнені внаслідок закриття шкіл кошти потрібно направляти на підвищення кваліфікації вчителів та їхніх зарплат, придбання навчальних матеріалів та техніки тощо. Потрібно забезпечити для кожного предмету наявність кваліфікованих учителів (щоб уникнути ситуації, коли сільські вчителі читають “не свої” предмети через брак кадрів).

3. В Україні слід обмежити відбір учнів для навчання в “елітних” державних закладах. Успіхи гімназій і ліцеїв у ЗНО лише частково є наслідком вищої якості викладання у цих школах. Основною причиною успіхів є те, що найкращі учні у ранішому віці відбираються для навчання в “елітних” закладах. У гімназіях такий відбір часто відбувається після четвертого класу, а у спеціалізовані школи дозволений відбір навіть у перший клас. Такий відбір додає престижу “елітним” школам і мотивує дедалі більшу кількість талановитих школярів подаватись на навчання туди, лишаючи позаду ровесників із слабшими оцінками. Це автоматично призводить до поляризації на “кращі” та “гірші” школи незалежно від того, чи справді якість освіти у них кардинально відрізняється. Звичайні школи, з яких пішли відмінники, втрачають “лідерів”, на яких могли орієнтуватись і чию підтримку могли б отримувати інші учні, що тільки погіршує результати в таких школах.

Потрібно запровадити електронний запис для навчання у школи з застосуванням лотереї у тому випадку, коли охочих навчатись у школі більше, ніж наявних місць. Також батьки повинні мати можливість подати заяви одночасно в кілька шкіл, вказавши пріоритетність.

4. Пріоритетом у політиці щодо шкіл має стати підтримка “слабких”, а не додаткове стимулювання для “сильних”. Це чудово, що є школи з високим середнім балом з усіх предметів. Але держава має не винагороджувати такі школи, а звертати увагу на проблеми шкіл із низьким середнім балом і надавати додаткову підтримку саме їм. Це не обов’язково має бути суто фінансова підтримка. Потрібно запровадити практику інституційного аудиту шкіл, який виявлятиме проблеми в школах із поганими навчальними результатами і пропонуватиме індивідуальні сценарії вирішення цих проблем. Низьку якість викладання у таких школах можна долати через розширення практики обміну досвідом між вчителями - у країнах Європи, наприклад, широко застосовується обов’язкове стажування молодих учителів під керівництвом найкращих старших колег.