на головну CEDOS
УКРEN Закрити меню
logo

Українські студенти за кордоном: скільки та чому?

Олександра Слободян, Єгор Стадний

13 грудня 2016

Зміст

Протягом кількох років аналітичний центр CEDOS збирає та аналізує дані про кількість українських громадян, які навчаються у закордонних університетах. За цей час утворилась база даних, яка охоплює 33 країни Європи, Північної Америки та Австралії у період з 2008/2009 до 2014/2015 навчальних років. У кожній з цих країн (окрім Росії) ми контактуємо з державним органом, який відповідає за збір та обробку статистики щодо іноземних студентів в цій країні. Ці органи, перелік яких ми наводимо вкінці, надавали нам офіційні відповіді з даними та метаданими, тобто дефініціями, які допомагають здійснити порівняння статистичної інформації з різних країн.

Для більшості країн подане число охоплює українських громадян, які навчаються у визнаних цими державами вищих навчальних закладах, на програмах повного циклу, на денній формі, на бакалаврських та магістерських програмах. Показати уточнення

Динаміка кількості українських студентів в закордонних університетах

 

Частка студентів-українців серед іноземних студентів, 2014-2015

0 1% 5% 10% 50%
 

Загальний опис цифр

Число українців на студіях в іноземних університетах станом на 2014/2015 навчальний рік становило 59 648 осіб. Серед найбільш бажаних для навчання країн, як і раніше, залишаються Польща, Німеччина, Росія, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина. Динаміка зростання з 2009 по 2015 роки склала 129%. Якщо порівнювати два останні роки, то приріст складає майже 29% або ж 13 266 осіб. Причому 2/3 цього приросту склали саме українці, які навчаються в польських університетах. Вони показали найбільш стрімке збільшення, як в абсолютному, так і відносному показниках, – з 14 951 до 22 833 особи. Також значний відносний та абсолютний приріст українських громадян на студіях демонстрували канадські, чеські та італійські університети.

За офіційною російською статистикою у 2014/2015 навчальному році в університетах РФ на денній формі навчалось 12 568 українських громадян. Водночас на так званий "Крымский федеральный университет имени В.И. Вернадского (г. Симферополь)" припало 3 203 іноземних громадянини. Є підстави припускати, що це переважно українські громадяни. По-перше, за даними Держстату України до окупації у 2013/2014 році у ВНЗ АР Крим навчалось 1 829 іноземців. По-друге, протягом літа 2014 року українська влада масово евакуйовувала іноземних студентів з АР Криму. По-третє, окупація АР Криму Росією ставить під сумнів можливість міжнародного визнання дипломів, які видають ВНЗ у Криму, що відлякує іноземних студентів, тому імовірність того, що вони туди масово їдуть досить невелика. Ці обставини піддають сумніву, що цифра 3 203 включає значне число іноземців. На нашу думку, цілком виправдано не враховувати 3 203 іноземців у АР Крим. Таким чином в цьому аналізі ми будемо використовувати число 9 365 українських студентів для ВНЗ Росії. Тож за останні два роки приріст українських студентів у російських університетах склав 3 336 осіб, що загалом не є характерним для попередніх років. Вочевидь таке зростання є здебільшого результатом вимушеної міграції українців вступного віку з тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей до Росії.

У глобальній популяції студентів, які навчаються не в країнах свого громадянства, українці складають трохи більше, ніж соту частину. Аналіз кожної країни призначення дозволяє визначити, наскільки важливими для неї є саме українці. Вже традиційно частка українців серед іноземних студентів Польщі є доволі відчутною - 2014/2015 році вона склала 53%, значно випереджаючи другу за розміром діаспору, білоруських студентів, яка налічує майже 10%. У решті країн українці значно поступались іншим студентським діаспорам та складають частку до 7%. Наприклад, у Росії та Німеччині українські студенти становили 6.8% та 2.9% відповідно. Чехія та Угорщина, хоча й приваблюють чимало українців, є більш бажаними для молоді з балканських країн, тож українські студенти складали там 5.5% та 4.3% відповідно.

Прогноз на 2015/2016

На сьогодні ми вже маємо дані про кількість українських студентів у 2015/2016 навчальному році у Польщі, Словаччині, Франції та Чехії. Зокрема у польських університетах навчалось 30 041 український громадянин. Таким чином, закладаючи, що в решті країн тренд останніх років буде збережений, можна припустити, що у 2015/2016 навчальному році за кордоном навчалось щонайменше 68 000 українських громадян.

Умови перебування для іноземних студентів

Ми обрали серію аналітичних звітів Європейської міграційної мережі як основне джерело інформації щодо міграційного законодавства в основних країнах призначення українських студентів (Джерело: Звіти EMN).

Для оформлення/продовження дозволу (перший раз це може бути національна віза) на перебування з метою навчання зазвичай потрібно подати документи, які підтверджують:

Існує суттєва різниця між країнами щодо рівня cost of living, який необхідно покрити. Польща ставить найбільш лояльні вимоги до іноземних студентів (дані станом на 2012 рік. Джерело: звіти EMN).

Здебільшого країни досить лояльно ставляться до роботи іноземних студентів під час навчання. Для працевлаштування не вимагають отримувати спеціальний дозвіл на роботу, достатньо вже наявного дозволу на проживання з метою навчання. Проте майже скрізь діє певне обмеження по часу зайнятості. У Австрії, Угорщині та Іспанії іноземні студенти можуть працювати половину робочого дня під час семестрів навчання, а під час канікул повний робочий день. Німеччина, Італія та Франція дозволяють працювати лише половину робочого дня (Франція 60%) незалежно від часу року. У Польщі, починаючи з 2015 року, іноземним студентам можна працювати під час навчання без обмежень, проте навчання все ще має залишатись основною метою їх перебування і під час подовження дозволу на перебування місцева влада може видати негативне рішення, якщо побачить зворотнє. У всіх країнах роботодавець подає запит до місцевої адміністрації на працевлаштування іноземця та повинен забезпечити такі ж умови роботи, як і для громадян цієї країни. Окрім того існують певні особливості. Наприклад, у Франції студент не може бути самозайнятим під час навчання, а в Іспанії заробіток не повинен слугувати засобом забезпечення фінансових вимог для дозволу на перебування.

На відміну від роботи під час навчання, політики щодо тих, хто вже завершив університет, має два протилежні підходи. Країни, які мають високий рівень безробіття, особливо серед молоді, не запроваджують жодних пільг для іноземців, які випустились з їхніх університетів. Тому в Іспанії, Італії та Угорщині, якщо іноземний студент планує після випуску залишатись та працювати у цих країнах, він/вона повинні отримати дозвіл на перебування з метою роботи, а перед цим, власне, знайти роботодавця, який прийме на роботу. Натомість, країни, які не мають великих проблем з безробіттям, пропонують певні пільги для іноземців, які отримали вищу освіту в їхніх університетах, намагаючись зменшити ефект "відтоку мізків" (brain drain) та "марнування мізків" (brain waste). Австрія та Франція дозволяє випускникам магістерських програм залишатись на їх території протягом півроку з моменту випуску з метою працевлаштування. Польща та Німеччина дають таке право з терміном рік та півтора відповідно. Як правило, знайдена робота повинна відповідати здобутій в університеті кваліфікації, а роботодавці повинні показати, що не можуть взяти на вакантне місце громадянина цієї країни.

На початку травня 2016 року Європейський парламент прийняв нову директиву, яка повинна зробити країни ЄС більше привабливими для іноземних студентів з третіх країн. Зокрема усі члени ЄС (окрім Данії, Ірландії та Великобританії) протягом наступних двох років повинні дозволити іноземним студентам, які завершили їх університети, перебувати у країні з метою пошуку роботи або ж самозайнятості протягом щонайменше 9 місяців після випуску (Джерело)

Фактори, що пояснюють обсяги та напрямки студентської міграції

Наявність даних про кількість студентів за країнами призначення за період з 2008/2009 по 2014/2015 навчальні роки дає нам можливість робити висновки не тільки щодо динаміки потоків студентів, а також дозволяє більш детально проаналізувати фактори, що впливають на обсяги та напрямки студентської міграції. Для цього, виходячи з теоретичної моделі інвестицій в людський капітал (міграція, як частковий випадок, оскільки збільшує продуктивність людини) та на основі огляду літератури, ми доповнили існуючу базу даних змінними, які можуть позначати фактори, що впливають на рішення студентів мігрувати.

Згідно моделі інвестицій в людський капітал під час прийняття рішення щодо еміграції особа порівнює вигоди від міграції з витратами пов’язаними з переїздом. Однак у випадку міграції студентів ця модель ускладнюється тим, що освіта також є інвестицією в людський капітал, оскільки зазвичай збільшує майбутній дохід. З огляду на це студенти можуть їхати навчатись за кордон у двох випадках:

  1. Можливості для навчання вдома обмежені, але віддача від освіти вдома висока, тому вони здобувають бажану освіту й повертаються додому.
  2. Можливості для навчання вдома є, але віддача від освіти нижча, ніж в країні призначення, тому вони їдуть здобувати освіту за кордон з намірами там залишитись на постійне проживання.

Ми припускаємо, що більшість українських студентів, що навчаються за кордоном, мігрували саме з другої причини. Наші припущення базуються на тому, що в Україні доступ до вищої освіти практично необмежений через суттєве державне замовлення і порівняно низьку вартість навчання на контрактній формі, а віддача від вищої освіти порівняно низька. Згідно з дослідженням Вахітової і Купе в 2007 році кожен рік вищої освіти в середньому збільшував місячну заробітну плату на 5,6%. Водночас віддача від освіти у ЄС була суттєво вища. У 2005 році у 28 країнах ЄС збільшення заробітної плати після здобуття вищої освіти в середньому складало 43% (наприклад в Польщі - 45%, Німеччині – 32%, Чехії - 44%).

У цьому випадку з освітньою міграцією пов’язані такі вигоди та витрати:

Початкові оцінки методом найменших квадратів на основі об’єднаних панельних даних за 2008/2009-2014/2015 навчальні роки (pooled OLS regression) показали, що вплив на кількість українських студентів в тій чи іншій країні мали розмір діаспори, якість освіти, культурна близькість, вартість освіти, вартість проживання та рівень оплати праці. Нижче ми наведемо співвідношення між цими основними факторами та кількістю українських студентів за кордоном в розрізі країні в 2014-2015 навчальному році.

Як показали результати регресійного аналізу, одним із найбільш важливих факторів, що впливає на рішення мігрувати з метою навчання є розмір психологічних витрат. Зазвичай українські студенти їдуть в країни близькі за мовою та культурою та в країни, де вже є великий контингент українців. На жаль, на основі наявних даних про розмір громад українців за кордоном, ми не можемо зробити однозначний висновок, про те чи психологічні витрати зменшуються за рахунок наявної мережі студентів-мігрантів, які роблять процес адаптації на новому місці менш важким, чи за рахунок возз'єднання з іншими членами сім’ї, які виїхали за кордон раніше (наприклад батьків трудових мігрантів з дітьми-студентами). Але ми можемо припустити, що молодь буде продовжувати виїжджати в ті регіони де працюють трудові мігранти та вже навчаються студенти.

Розмір громади українців в країні призначення і кількість українських студентів в 2014/2015 н.р.

Вплив витрат, які виникають при студентській міграції, на рішення мігрувати залежить від типу цих витрат. Після проведеного аналізу можна зробити висновок, що країни, в яких є можливість навчатись безкоштовно "притягують" українських студентів. У 2014-2015 році таку опцію для іноземців пропонували 4 з 33 країн (Німеччина, Фінляндія, Франція, Чехія). З іншого боку, у багатьох країнах де вища освіта є платною, існують різні стипендії для студентів вищих навчальних закладів (більше деталей про програми підтримки студентів в різних країнах можна дізнатись у звіті OEСР, індикатор B5), однак через обмеження даних ми не змогли проаналізувати їхній вплив на рішення українських студентів мігрувати. Цікаво, що витрати на дорогу не показали суттєвого впливу на потоки академічної міграції, що можна пояснити активним розвитком ринку дешевих авіаційних та автобусних перевезень. Витрати на проживання в країні навчання в загальному мають негативний ефект на студентську міграцію, але зазвичай країни з високими витратами на проживання це країни з високою оплатою праці, тому ці два ефекти компенсують один одного.

Витрати на проживання в країні призначення і кількість українських студентів в 2014/2015 н.р.

Заробітні плати в країні призначення і кількість українських студентів в 2014/2015 н.р.

Згідно проведеного аналізу, ймовірність знайти роботу після закінчення навчання не впливає на кількість українських студентів в тій чи іншій країні. Є кілька можливих пояснень цьому. З одного боку, це може бути свідченням того, що українські студенти планують повернутись після закінчення навчання в Україну, тому їх не дуже цікавлять перспективи на ринках праці країн призначення. З іншого боку, студенти, які планують залишитись на постійне проживання за кордоном, можуть просто не враховувати ймовірність знайти роботу в обраній країні через недалекоглядність своїх планів та нераціональну поведінку. Ймовірним поясненням, також є те, що студенти їдуть в ті країни, де вже успішно працюють їхні батьки і таким чином академічна міграція не є першим етапом економічної міграції, а виступає інструментом для об’єднання родини.

Рівень зайнятості молоді в країні призначення і кількість українських студентів в 2014/2015 н.р.

Слід зазначити, що українські студенти їдуть в ті країни де висока якість освіти, при чому цей результат стабільний незалежно від того, який рейтинг ми використовували для апроксимації якості освіти: Шанхайський академічний рейтинг університетів світу (топ 500), The Times Higher Education (топ 400) чи QS (топ 800). Проте наявних даних недостатньо для того, щоб стверджувати, що саме якість освіти є вирішальним фактором при виборі країни навчання. Інші варіації моделі дають нам підстави припустити, що існує сильний ефект країни. Країни з високою якістю освіти, це зазвичай (але не обов’язково) країни з високими державними та приватним витратами на освіту та високими потенційними доходами студентів. Такі країни притягують багато студентів, а студентські міграційні мережі в свою чергу зменшують витрати майбутніх іноземних студентів, таким чином ще більше посилюючи освітню міграцію. З огляду на це, для вироблення ефективних заходів державної політики слід більш детально аналізувати визначальні фактори міграції для основних країн призначення українських студентів (Польщі, Росії, Німеччини, Канади).

Якість освіти в країні призначення і кількість українських студентів в 2014/2015 н.р.

Незважаючи на наші початкові припущення про те, що основною причиною академічної міграції студентів є вища віддача від освіти в країнах призначення, більш детальний аналіз макропоказників показав, що часто студенти керуються не економічними факторами, як, наприклад, ймовірність знайти роботу чи розмір компенсації за знання, а психологічними - навчання в країнах, де живе великий контингент українців. Для того щоб зрозуміти чи є академічна міграція насправді міграцією з метою об’єднання сім’ї, потрібно робити більш детальний аналіз на рівні основних країн призначення.

Гендерний розподіл

Зібрана інформація дозволяє показати гендерний розподіл українців, які навчаються за кордоном, для 22 країн. Загалом частка студенток складає 63% та становить більшість в кожній окремо взятій країні, окрім Туреччини. У Німеччині, Італії, Іспанії, Франції та Австрії жінки переважають більше, ніж вдвічі. У Польщі та Чехії - на 40% та 59% відповідно. Водночас у самій Україні у 2014/2015 навчальному році чоловіків та жінок серед студентів було майже порівну, з незначною перевагою студенток - їх частка складала 52%. Отже, жінки частіше виїжджають за кордон на навчання, ніж чоловіки.

Ці дані дещо суперечать висновкам, які можна зробити на основі теоретичної моделі, та результатам емпіричних досліджень для інших країн, які показують, що жінки в середньому менш схильні мігрувати ніж чоловіки. Дійсно, при прийнятті рішення щодо переїзду в іншу країну психологічні витрати вищі для жінок. Більше того, через те, що жінки зазвичай менш схильні до ризику, оцінюючи вигоди від міграції, вони більш скептичні щодо розміру майбутньої заробітної плати та можливості працевлаштуватись в іншій країні (Джерело). Проте, дискримінація по відношенню до жінок на ринку праці в Україні може створювати додаткові стимули для виїзду на навчання за кордон. По-перше, неотримана в Україні за час навчання за кордоном заробітна плата менша для жінок, ніж для чоловіків, тому здобуття освіти за кордоном більш "дешеве" для жінок. По-друге, через меншу дискримінацію жінок на ринку праці за кордоном, вигода від міграції буде дещо вищою для жінок, оскільки включатиме не тільки збільшення винагороди за навички в порівнянні з Україною, а й зменшення розриву в заробітних платах між жінками та чоловіками. Слід також зазначити, що жінкам зазвичай легше дається вивчення іноземних мов. За даними УЦОЯО жінки частіше та краще складають тести ЗНО з англійської мови . Знання мови полегшує процес адаптації в приймаючій громаді за кордоном та зменшує психологічні витрати пов’язані з міграцією.

Ми також намагались проаналізувати, як гендерний розподіл українських студентів за кордоном може вплинути на потоки зворотньої міграції. Оскільки за оцінкою жінок витрати пов’язані з міграцією високі, логічно припустити, що за кордон їдуть найбільш вмотивовані і відповідно вони повертаються рідше, оскільки досвід міграції з більшою ймовірністю буде успішним в порівнянні з початковими оцінками. Але нечисленні дослідження, які аналізували зворотну міграцію студентів (Bijwaard, Wang 2013, Gibson, McKenzi 2009, Güngör Tansel 2005) показують, що суттєвої відмінності в поведінці між студентами чоловіками та жінками щодо зворотної міграції немає, а з більшою ймовірністю в країні призначення залишаються ті, хто одружується з місцевими (легше вивчати мову та традиції, розширюється коло соціальних контактів) і знаходить роботу, а повертаються ті, в кого хоча б один з батьків проживає в країні походження.

Зважаючи на це, статевий склад українських студентів-мігрантів може впливати на зворотну міграцію опосередковано через шлюбний канал. Дослідження показують, що високий рівень освіти зазвичай збільшує ймовірність одружитись з іноземцями як серед жінок так і серед чоловіків: освічені мігранти більш відкриті до спілкування з іншими етнічними групами, з більшою ймовірністю можуть покинути свої національні анклави та при виборі партнера можуть жертвувати однаковою національністю на користь однакового рівня освіти. Однак в розвинених країнах, де жінки дедалі частіше здобувають вищу освіту та на ринку праці мають таке ж становище як і чоловіки, зростає ймовірність шлюбу між чоловіками, які не є привабливими з точки зору жінок на внутрішньому шлюбному р инку (наприклад, з низьким рівнем освіти) з жінками іммігрантками з країн з більш традиційним поглядом на роль жінки, які в свою чергу готові "обміняти" свою освіту та соціальний статус на стабільність, яку їм надає одруження з місцевим чоловіком (Джерело). Виходячи з вищезазначеного важливу роль має ставлення до міжнаціональних шлюбів в національній групі, а також соціально-демографічні показники груп мігрантів та місцевого населення, тому про вплив шлюбного каналу на зворотну міграцію студентів можна більш предметно говорити тільки після проведення більш детального дослідження.

Навіщо досліджувати міграцію українських студентів?

Аналіз макроданих дав нам можливість зробити поверхневий аналіз факторів, що впливають на потоки міграції українських студентів. Очевидно, що українські студенти їдуть в ті країни, де вже є великий контингент українців, що зменшує їхні психологічні втрати від переїзду. Цікаво, що фактори особистого характеру виглядають більш важливими, ніж перспективи майбутнього працевлаштування в країні призначення та розмір майбутньої компенсації за знання. Однак макроданих недостатньо для того, щоб робити остаточні висновки про мотиви міграції та майбутні плани українських студентів за кордоном. Відповіді на ці питання може дати проведення опитування студентів в основних країнах призначення. Наприклад, дослідження поведінки турецьких студентів, яке ґрунтувалось на використанні подібних мікроданих, показує, що важливим в намірах залишитись є початкова причина виїзду за кордон. З більшою ймовірністю повертаються ті студенти, які їздили за кордон з метою вивчити мову чи здобути закордонний диплом, оскільки вважали, що він ціниться роботодавцями. Водночас студенти, які виїжджали через політичні мотиви, через власний спосіб життя чи через те, що вважали, що матеріальна база в країні походження недостатня для проведення досліджень, з меншою ймовірністю були готові повернутись. На разі, ми можемо тільки здогадуватись про причини виїзду українських студентів за кордон, але очевидно, що здобуття навичок та знань - не єдина мотивація.

Попередній аналіз літератури та даних щодо освітньої міграції українців дозволив нам виділити три основні потенційні мотиви міграції, відповідні траєкторії майбутнього руху студентів, які найбільше з ними асоціюються, та окреслити заходи політики спрямовані на збільшення позитивного впливу міграції в кожному випадку:

1. Студенти, які їдуть навчатись за кордон для того, щоб здобути там навички та знання, доступ до яких обмежений в Україні, зазвичай повертаються в Україну. У цьому випадку заходи державної політики повинні бути направленні на максимально ефективне використання здобутого людського капіталу та інтеграцію зворотних освітніх мігрантів на ринку праці (потенційно переважає ефект притоку мізків).

2. Студенти, які їдуть навчатись за кордон для того, щоб залишитись там на постійне проживання повертаються в Україну тільки тоді, коли досвід міграції був неуспішним, наприклад, через занадто оптимістичну оцінку вигод чи психологічних витрат, пов’язаних з міграцією. У цьому випадку заходи державної політики повинні бути спрямовані на сприяння створенню якісних робочих місць в Україні, інформуванню студентів щодо особливостей працевлаштування в приймаючих країнах, на співпрацю з основними приймаючими країни для забезпечення захисту прав українських студентів і на побудову ефективної політики взаємодії з висококваліфікованими мігрантами (потенційно переважає ефект відтоку мізків).

3. Студенти, які їдуть навчатись за кордон для того, щоб возз’єднатись з сім’єю, яка проживає за кордоном, швидше за все залишатимуться за кордоном. Саме в цьому випадку особливо важливо розуміти чи керуються вони можливістю майбутнього працевлаштування при виборі спеціальності. Якщо горизонт планування таких студентів обмежений найближчим часом, то існує ймовірність того, що після закінчення вищого навчального закладу вони оберуть професійний шлях своїх батьків та будуть зайняті у сферах, що не вимагають здобутої освіти. З іншого боку, у випадку невдалого досвіду міграції і повернення в Україну, вони можуть зіткнутись з тим, що здобуті ними знання та навички не затребувані на українському ринку праці (потенційно переважає ефект марнування мізків).

На сьогодні в українському уряді не існує запиту на подібні дослідження. Проте вивчення української академічної міграції дозволяє розробити політики зниження ефекту “відтоку мізків” та “марнування мізків”, налагодити ефективнішу взаємодію з діаспорою, залучити інвестиції до української економіки, а також не в останню чергу стимулювати реформи в освітній та науковій сфері. Саме тому ми вважаємо, що такі дослідження мають передовсім стратегічну користь та з часом знайдуть належний відгук серед української влади.

Список установ, які надали нам інформацію

Австралія - Australian Education International

Австрія - Statistik Austria

Азербайджан - Azərbaycan Respublikasının Dövlət Statistika Komitəsi

Бельгія - Observatoire de l'enseignement supérieur Chargée de projet statistiques

Secrétariat général/AGERS, Agentschap voor Hoger Onderwijs, Volwassenenonderwijs en Studietoelagen Afdeling Hoger Onderwijs

Білорусь - Министерство образования Республики Беларусь

Болгарія - Национален статистически інститут

Великобританія - Higher Education Statistics Agency

Греція - Ελληνική Στατιστική Αρχή

Грузія - საქართველოს სტატისტიკის ეროვნული სამსახური

Данія - Danmarks Statistik

Естонія - Statistikaamet

Ірландія - Department of Education and Skills Statistics section

Іспанія - Servicio de Estadística Universitaria. Ministerio de Educación, Cultura y Deporte

Італія - Anagrafe Nazionale Studenti

Канада - Citizenship and Immigration Canada

Латвія - Centrālās statistikas pārvaldes

Литва - Lietuvos statistikos departamentas

Молдова - Biroului Naţional de Statistică

Нідерланди - Vereniging van Samenwerkende Nederlandse Universiteiten

Німеччина - Statistisches Bundesamt

Польща - Główny urząd statystyczny

Росія – Центр социологических исследований, Министерства образования и науки Российской Федерации

Румунія - Ministerul Educaţiei Naţionale

Сербія - Републички завод за статистику

Словаччина - Centra vedecko-technických informácií SR

Словенія - Statistični urad Republike Slovenije

США - The Institute of International Education

Туреччина - Ölçme, Seçme ve Yerleştirme Merkezi

Угорщина - Nemzeti Erőforrás Minisztérium/ Központi Statisztikai Hivata

Фінляндія – Tilastokeskus

Франція - Ministère de l’Éducation nationale

Хорватія - Državni zavod za statistiku

Чехія - Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy

Швейцарія - Bundesamt für Statistik BFS

Швеція - Statistiska centralbyrån

Дані у форматі xls

Матеріал є об'єктом інтелектуальної власності.
Копіювання та поширення дозволяється тільки зі згадкою першоджерела не нижче другого абзацу, без зміни змісту публікації, видалення авторства та логотипу CEDOS
Детальніше Сховати