Попри низьку увагу до питань міграції, Україна все більше долучається до глобальних міграційних процесів. Кількість українських трудових мігрант_ок, які працюють за кордоном, за різними оцінками, становить від 2,7 млн до 4 млн осіб, а кількість вих_одиць з України в цілому світі оцінюють у 12-20 млн. Останніми роками поступово збільшується кількість інозем_ок, що приїжджають в Україну. Через початок війни на сході України близько 1,5 млн осіб отримали статус внутрішньо переміщених.

Сфери діяльності організацій, для яких мобільне населення є цільовою аудиторією, варіюються від надання гуманітарної та соціальної допомоги, юридичного консультування, адвокації прав до культурної дипломатії та міжнародних відносин.

Учасни_ці дослідження відзначали посилення зв’язків та партнерств з іншими ОГС після подій на Майдані та початку війни на сході України. Співпраця між організаціями відбувається у різних форматах: обмін інформацією та досвідом, перенаправлення звернень бенефіціар_ок, часткове залучення до проєктів організацій, реалізація спільних проєктів, отримання послуг з організаційного розвитку, участь у неформальних коаліціях. Ступінь і формат взаємодії з іншими ОГС залежить від сфери та мети діяльності організацій, наявності міжнародних донорів і країни діяльності організації. Перешкодами для взаємодії з іншими ОГС є брак інформації про діяльність і потреби партнерських організацій, запит на високий рівень професіоналізму партнерів, брак успішного досвіду міжгалузевої взаємодії та політичні чи ідеологічні протиріччя.

Інформант_ки зазначали, що період сплеску у взаємодії ОГС та органів влади минув, а якісних змін, яких вони очікували, не відбулося. Хоча держава не чинить спротиву громадським ініціативам, результативність взаємодії не збільшилася. Водночас регіональні організації відзначали позитивні зміни в діяльності органів влади на місцевому рівні. Взаємодія ОГС та органів влади була спрямована на три напрямки: проведення адвокаційних кампаній та залучення до розробки нормативно-правових актів, розбудова спроможності органів влади (навчання спеціаліст_ок державних установ і моніторинг діяльності органів влади), підтримказв’язку та взаєми н. Перешкодами до взаємодії з органами влади є плинність кадрів у державних установах і брак інституційної пам’яті; те, що держслужбов_иці, які впливають на політики, іноді не беруть участь у взаємодії з ОГС; недостатній рівень довіри до органів влади; низький пріоритет питань, що стосуються міграції; недостатність фінансової підтримки ОГС з боку держави.

Інституційна спроможність ОГС залежить від тривалості існування організацій. Організації, що працюють тривалий час, добре розвинені інституційно та ставлять собі за ціль інституційний розвиток більш молодих ОГС. Організації, що сформувалися під час подій Євромайдану, пройшли інституційне становлення або припинили своє існування. У повсякденній роботі ОГС керуються цілями діяльності, хоча є гнучкими у разі появи нових викликів. Про виникнення нових проблем ОГС дізнаються переважно від своїх бенефіціар_ок, з моніторингових візитів, аналізу медіа та соціальних мереж, моніторингу змін у законодавстві, рідше — з досліджень. Ставлення організацій до досліджень залежить від успішності попереднього досвіду.

Більшість учасни_ць дослідження говорили про певну несталість своєї роботи через недостатнє або нестабільне фінансування. Усвідомлюючи ризики нестабільного фінансування, ОГС намагаються диверсифікувати джерела фінансування, однак успішних прикладів фінансування діяльності з альтернативних джерел небагато. Сталість діяльності низових волонтерських організацій залежить від заангажованості активних членів. З фінансовою стабільністю організації пов’язана спроможність залучати й утримувати кадри. Висока професійність працівни_ць особливо важлива в організаціях, що працюють з вразливими групами мігрант_ок (біжен_ками, жертвами торгівлі людьми). На думку учасни_ць дослідження, посилення комунікації та розширення регіональної представленості могло б покращити діяльність їхніх ОГС.

ОГС відзначали виникнення труднощів через пандемію COVID-19. Усі інформант_ки розповідали про запровадження організаційних змін для зменшення негативного впливу карантинних обмежень. Попри це, організації, для діяльності яких особливо важливі особисті контакти, були змушені зменшити обсяг чи якість роботи. Водночас організації, які й раніше працювали дистанційно (наприклад, кол-центри), відзначали збільшення обсягів роботи.

Завантажити повний звіт у PDF