(044)338-89-04 info@cedos.org.ua
на головну CEDOS
21 серпня 2017

Матеріал підготовлений за підсумками публічного обговорення “Залучення закордонних українців до реформ в Україні”, ініційованого аналітичним центром CEDOS в травні 2017 року
 

Українці, які проживають за кордоном – недооцінений капітал української держави. І діаспора, і тимчасові трудові мігранти – не тільки фінансово підтримують свої родини, а й зацікавлені в розвитку України: вони підтримують українських військових, надають експертизу у проведенні реформ, співпрацюють із науковцями у спільних проектах, виступають культурними дипломатами.

Чи розроблена в державі політика взаємодії з українцями за кордоном? Чи усвідомлюються особливі потреби трудових мігрантів, студентів, які поїхали за кордон? Чи готова держава співпрацювати з діаспорою? Чи готова створювати спеціальні програми реінтеграції? Ці питання були предметом публічного обговорення, до якого долучилися представники органів влади, закордонних українських організацій та експерти.

 

На сьогодні в Україні немає єдиного органу влади, робота якого була б присвячена всім аспектам зовнішньої міграції. На питаннях співпраці з закордонними українцями сфокусована робота Управління з питань закордонного українства та етноконфенсійного діалогу Міністерства закордонних справ, на питаннях трудової міграції – робота Відділу ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та з питань трудової міграції департаменту ринку праці та зайнятості Міністерства соціальної політики, на питаннях академічної мобільності – Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки, а також робота декількох комітетів Верховної Ради, що прямо чи опосередковано стосується українців за кордоном. Саме тому метою заходу було надати платформу для спільної комунікації представників різних органів державної влади, представників громадськості та  провідних дослідників у цій галузі.  

Розмова була сфокусована на таких напрямках діяльності органів влади:

  1. Налагодження взаємодії з українцями, які постійно проживають за кордоном, залучення експертизи та зв’язків закордонного українства до реформ в Україні.
  2. Дотримання прав трудових мігрантів за кордоном та сприяння реінтеграції мігрантів в українське суспільство.
  3. Забезпечення права на академічну мобільність, доступ дітей трудових мігрантів (в тому числі з неврегульованим статусом) до середньої освіти.

Що стосується діяльності Верховної Ради, було відзначено, що попри визначені пріоритети та роботу над законодавчою базою у сфері трудової міграції, громадянства, створенні робочих місць для зворотних трудових мігрантів, прогрес у цих сферах не є значним – українці продовжують виїжджати з України та все частіше не повертаються, а дотримання прав трудових мігрантів залишається на низькому рівні. Ефективне залучення українців за кордоном вимагає злагодженої роботи всіх гілок влади та передбачає існування чіткої стратегії. Складнощі в розробці політики в цьому напрямку зумовлені, ще й тим, що важко враховувати інтереси людей, які постійно чи тимчасово проживають за кордоном.

Діяльність закордонних українських організацій, пов’язана з наступними викликами:

  • Представникам Діаспори часто важко знайти надійних та вмотивованих  партнерів з України для реалізації спільних проектів, які готові хоча б на 50% бути залученими до їх виконання.
  • Представники діаспори мотивовані працювати для розвитку України. Мотивація співпрацювати та допомагати Україні зросла через агресію на сході України, але повільне просування реформ розчаровує українців за кордоном. Саме тому, важливо, щоб українці з-за кордону мали можливість приїжджати в Україну, встановлювати контакти з місцевим населенням, вивчати успішний досвід реалізації спільних проектів та, повертаючись за кордон, розповідати про зміни.
  • Для організацій української діаспори, розташованих в різних країнах світу важливо мати спільну позицію та механізм комунікації. Об’єднана діаспора може ефективно представляти інтереси діаспори на макрорівні та водночас забезпечувати умови для реалізації проектів на мікрорівні.
  • Діаспора усвідомлює необхідність більш тісної співпраці з владою та відкрита до партнерства з її представниками.
  • Представники діаспори можуть запропонувати свою експертизу для реформ в Україні, але водночас розуміють, що західний досвід потрібно адаптувати до українських реалій спільно  з українськми експертами.
  • Діаспора не однорідна - мотивація до виїзду за кордон відрізняється залежно від часу виїзду. Деякі українці, що виїхали 10-15 років, та здобули досвід за кордоном, готові повертатись, якби була ефективна програма реінтеграції.
  • Слабка публічна позиція представників влади щодо нещодавно актуалізованого питання подвійного та множинного громадянства.

Захист прав та заходи з реінтеграції трудових мігрантів

  • Забезпечення дотримання прав трудових мігрантів за кордоном залишається на низькому рівні.
  • Покращення роботи агенцій із працевлаштування може вплинути на рівень дотримання прав, якщо держава зробить регулювання в цій сфері не лише більш жорстким (планується посилити організаційні та кадрові вимоги), а й розробить механізм, що надасть користувачам послуг можливість впливати на їх якість. А також  стимулюватиме співпрацювати з перевіреними агенціями в країнах призначення (що  володіють інформацією про репутацію роботодавців, знають до яких державних структур звертатися у випадку порушення прав трудових мігрантів).
  • З метою реінтеграції трудових мігрантів Державна служба зайнятості створює центри розвитку підприємництва та модернізує одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності, однак ефективність таких заходів політики ще недостатньо вивчена.
  • Залишаються неврегульованими питання подвійного оподаткування та вимога декларувати джерело доходів трудових мігрантів.

Міграція українських студентів та доступ до освіти дітей українців, які  проживають за кордоном:

  • Міністерство освіти та науки активно працює в напрямку реалізації права на академічну мобільність та розробляє рамку кваліфікацій, що дасть можливість (часто після короткого навчання за кордоном) визнавати українську кваліфікацію в інших країнах.
  • Для навчання закордонних українців у вищих навчальних закладах щорічно надається квота державного замовлення. Після 2013 року все менше охочих нею скористатись, тому розглядається зміна порядку надання квот та порядку інформування про можливості навчання в Україні.
  • Діти українців, які проживають за кордоном (як легально, так і з неврегульованим статусом) мають можливість здобувати освіту в Міжнародній українській школі (МУШ), яка проводить атестацію двічі на рік та дає можливість здобути освіту екстерном. МУШ взаємодіє з суботніми та недільними школами, офіційними та неофіційними громадськими організаціями. Планується посилити український культурний компонент в МУШ, оскільки не всі українці за кордоном зацікавлені в отриманні документів про освіту українського зразка.
  • Міністерство освіти та науки розробляє навчальні матеріали для вивчення української як іноземної мови для різних вікових груп.
  • Кількість студентів, які навчаються за кордоном (в основному на бакалавраті) зростає швидкими темпами, однак це питання не входить до компетенції Міністерства освіти та науки. Серед можливих причин такої тенденції - незадовільна якість освіти в українських вищих навчальних закладах та активна політика по залученню українських студентів деякими країнами ЄС.

Висновки та рекомендації

У глобалізованому світі переміщення населення є природнім явищем, тому на міграційні потоки складно впливати заходами внутрішньої державної політики. Більш ефективною є державна політика, спрямована на ефективне залучення українців за кордоном. Невід’ємною складовою такої політики є державна програма по роботі з закордонними українцями (яка буде враховувати особливості міграції до різних країн та причини такої міграції). Програма повинна містити чіткий план дій та зафіксовану відповідальність окремих органів влади за їх реалізацію. Необхідно створити окремий орган влади, що займатиметься розробкою та координацією виконання такої програми. У межах такої політики також слід розробити програму повернення та реінтеграції українців. Під час події було запропоновано створити робочу групу для розробки такої стратегії.

До обговорення, ініційованого аналітичним центром CEDOS, долучилися представники влади:

Оксана Юринець, народний депутат, голова підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції

Ольга Федоткіна, начальник відділу міжнародних договорів і визнання Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України

Олена Назаренко, начальник відділу ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та з питань трудової міграції Департаменту ринку праці та зайнятості Міністерства соціальної політики.

Сергій Кравченко, заступник Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату)

Від закордонних об’єднань українців виступили:

Сергій Кас’янчук, директор Представництва Світового конгресу українців в Україні

Марія Сорока, президент організації “Razom for Ukraine”

Віолета Москалу, засновниця Global Ukrainian Foundation

Михайло Ратушний, голова Української всесвітньої координаційної ради

Експерти, залучені до обговорення:

Ганна Вахітова, доцент Київської школи економіки, консультант Міжнародної організації праці

Єгор Стадний, аналітик з питань вищої освіти, CEDOS

Матеріал є об'єктом інтелектуальної власності.
Копіювання та поширення дозволяється тільки зі згадкою першоджерела не нижче другого абзацу, без зміни змісту публікації, видалення авторства та логотипу CEDOS
Детальніше Сховати