(044)338-89-04 info@cedos.org.ua
на головну CEDOS
15 січня 2014

17 грудня 2013 року на сайті КМДА для ознайомлення та прийняття зауважень від громадськості було оприлюднено доопрацьований проект рішення «Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», та власне сам цей НПА, згідно з яким регулюватиметься встановлення і функціонування комерційних тимчасових споруд на територїі Києва. Ще раніше, 21 жовтня 2013 року, було також оприлюднено проект розпорядження КМДА «Про затвердження Комплексної схеми, архітектурних типів та форматних зон тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», які представляють власне містобудівний вимір регуляції.

У разі свого прийняття ці вже давно анонсовані і очікувані (зокрема, через через надмірну захаращеність громадських просторів кіосками, масові порушення містобудівних, санітарних і технічних норм, і відповідно, численні скарги громадян на це) постанови мають зробити більш прозорою регуляцію цього виду підприємницької діяльності і водночас посилити контроль за розміщенням і функціонування тимчасових комерційних споруд. Регулюванню за цією постановою підлягають містобудівні наслідки функціонування комерційних ТС, зокрема, пов'язані з ними архітектурно-просторові, інженерні, дозвільні проблеми та проблеми «відновлення благоустрою», а також адімністративні процедури. «Благоустрій» тут означає «дизайн міського средовища» в перекладі на офіційну термінологію київської міської влади, яка залишається незмінною з радянських часів, тобто широкий спектр діяльності зі створення штучного ландшафту, в тому числі і комерційного. До «об'єктів благоустрою», на яких можуть розміщуватися тимчасові споруди, в нових регулятивних актах належать всі можливі типи міських громадських просторів.

Містобудівні обмеження

Згідно з проектами рішень, а також «Особливостями застосування Порядку...», комерційні ТС можуть встановлюватись та функціонувати лише в місцях, визначених «Комплексною схемою розміщення та функціонування тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності», та мають відповідати затвердженим уніфікованим архітектурним типам (архітипам), які передбачені цією схемою.

Для цього територія Києва поділена на 4 форматні зони (0-3), для кожної з яких Департаментом містобудування і архітектури розроблено свій архітип ТС, всього 8 уніфікованих (єдиний дизайн і схема розфарбування) типів кіосків різного призначення і розмірів, і діють свої обмеження на їх встановлення. До архітипів не входять «ТС дизайну особистого фірмового стилю виробників, виготовлені за окремим замовленням підприємств для реалізації продукції власного виробництва», які є окремим видом кіосків.

Форматні зони для встановлення різних типів кіосків

Власне, комплексна схема (КС) — це детальний план Києва з нанесеними на ньому зонами всіх існуючих містобудівних та інших обмежень (зокрема, зон навколо шкіл і дитсадків, зон із обмеженням на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, зон навколо медичних закладів, відстані до зупинок, перехресть, виходів з метро та ряд інших), та чітко зафіксованими у просторі місцями розташування ТС (з паспортами прив'язки). КС доступна у графічному і електронному вигляді для кожного району, а також як інтерактивна карта у відкритому доступі на веб-порталі містобудівного кадастру. Фактично, законність чи незаконність розташування ТС тепер зможе по карті перевірити будь-хто, без надсилання окремого інформаційного запиту.

Відтепер забороняється самовільне розміщення ТС, а також розміщення ТС у місцях, які не відповідають КС та/або відповідним цій зоні архітипам кіосків; ТС, розміщені без такої відповідності, будуть демонтовані. ТС, розміщені до прийняття цих рішень, або будуть демонтовані, або (швидше за все) перенесені у місця, що відповідають КС. Окремою вимогою до власників КС при цьому є приведення їх у відповідність до затверджених архітипів, що дає підстави сподіватись на зменшення кількості візуального забрудення у вигляді заліплених різнобарвною рекламою кіосків, хоча цей аспект потребує уточнення.

Таким чином, теоретично після прийняття цих рішень всі тимчасові споруди матимуть чітку просторову прив'язку і розташовуватимуться у відведених для цього просторах (це одна із основних вимог до їх власників), що можна буде контролювати і онлайн.

Окремо постановами забороняється розміщення «об’єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, в тому числі сезонних засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (крім автомагазинів, автокафе (автокав’ярень), авторозвозок, автоцистерн)».

В таблиці нижче можна ознайомитись із основними обмеженнями для встановлення кіосків :

Перелік основних зон обмежень

Об’єкт

Мінімальна відстань

від проїжджої частини вулиць

не менше ніж 5 метрів

від підземного пішохідного переходу

не менше ніж 20 метрів

від входу-виходу з метро

не менше ніж 20 метрів

від перехрестя вулиць

не менше ніж 20 метрів

від залізничних переїздів

не менше ніж 100 метрів

від зупинки міського транспорту

не менше ніж 20 метрів

від капітальних споруд

не менше ніж 10 метрів

прибережні захисні смуги

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га – 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

від об’єктів пам’ятно-охоронного значення

не менше ніж 20 метрів

від дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів

не ближче ніж 100 метрів (у разі продажу тютюнових та алкогольних виробів – не ближче ніж 200 метрів)

від державних та муніципальних установ

не ближче ніж 50 метрів

від медичних закладів

не ближче ніж 50 метрів

Процедура встановлення ТС

Встановлення і функціонування кіосків відбуватиметься відповідно до паспорту прив’язки ТС у два етапи. Перший — до Департаменту містобудування і архітектури КМДА подається типова заява з додаванням карти привязки ТС до місцевості з кресленням контурів у довільній формі, на топографо-геодезичній основі М 1:500 (дуже детальний план). Після перевірки відповідності наміру розташування ТС комплексній схемі підприємець може оформлювати власне сам паспорт привязки. Для цього необхідно подати у дозвільний центр ще одну типову заяву, отримане повідомлення ДМА про відповідність місця розташування ТС комплексній схемі розташування ТС, схему розміщення ТС на чинній топографо-геодезичній підоснові М 1:500, креслення фасадів ТС (або витяг з технічного паспорту, у випадку прив’язки серійного об’єкту заводського виготовлення) у кольорі М 1:50 (для всіх видів ТС), схему благоустрою прилеглої до кіоску території та технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності). При цьому схема розміщення ТС вже має бути деталізована (є частиною комлексної схеми) і повинна відображати червоні лінії, лінії регулювання забудови та місця підключення до інженерних мереж, а креслення фасадів ТС та схема благоустрою теориторії мають виконуватись СПД чи архітектором з відповідним кваліфікаційним сертифікатом. Технічні умови отримуються у балансоутримувача інженерних мереж. Ці документи, а також реквізити замовника, і складають паспорт привязки ТС.

Фрагмент комплексної схеми розміщення кіосків з позначенням зон містобудівних обмежень

Оформлення паспортів привязки буде здійснювати спеціальне комунальне підприємство «Світоч» (яке вже займалось цією діяльністю, тільки в окремих райнонах Києва), воно ж укладатиме з СПД договори про сплату пайової участі в утриманні об’єктів благоустрою м. Києва. Фактично, КП «Світоч» надаються права на укладення з власниками ТС трьох договорів: про користування нематеріальним активом (правом на розміщення ТС на об’єктах благоустрою); про користування нематеріальним активом (правом користування архітипами) — із суб’єктами господарювання, які мають намір розмістити (встановити) ТС на об’єктах благоустрою, та про сплату пайової участі в утриманні об’єктів благоустрою. Очевидно, що будуть затверджені відповідні тарифи за ці послуги; саме КП «Світоч» «торгуватиме» правом використовувати громадські простори, в тому числі і з «тимчасовим порушенням благоустрою», для встановлення ТС.

Паспорт привязки анулюється при недотриманні вимог при встановленні ТС; невстановленні ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки; оформленні у встановленому порядку права користування земельною ділянкою (тобто якщо хтось купує/орендує ділянку, на якій розташовано ТС); наданні недостовірних відомостей у документах при підготовці паспорту привязки.

Висновки

Загалом міська влада, після введення в дію всіх обмежень, затвердження та реалізації комплексної схеми встановлення і функціонування ТС, планує залишити в Києві 6500 кіосків, чітко прив'язаних до місцевості, у відповідності до всіх існуючих містобудівних обмежень (див. зокрема таблицю вище), уніфікованих за зовнішнім виглядом та з оформленими паспортами прив'язки. Зараз в Києві знаходиться, за різними даними від 12 до 20 тисяч кіосків, значна частина яких встановлена незаконно.

Плюси постанов:

Архітектурні типи кіосків. Тип 2

Ці НПА регулюють майже всі містобудівні аспекти, повязані із функціонуванням комерційних ТС, у першу чергу — всі існуючі містобудівні обмеження. І якщо вони будуть прийняті, а їх виконання — гарантоване, то практично неможливо буде встановити ТС у невідповідному місці, невідповідного вигляду або безвідповідально «порушити благоустрій», встановивши ТС. Очевидно, що це має покращити ситуацію із хаотичним та надмірним розміщення ТС у найважливіших громадських просторах — на тротуарах, зупинках, біля виходів з метро тощо. Окремим плюсом даних НПА є запровадження комлексної схеми та її привязка до геопорталу містобудівного кадастру, що дозволить контролювати точну привязку ТС до реального міського простору і робить весь механізм прозорим для стороннього спостерігача.

Відтепер і міська влада, і приватні підприємці змушені будуть ставитись до проблеми функціонування комерційних ТС у місті більш відповідально і звертати особливу увагу на їхню гармонічну взаємодію з громадськими просторами, в тому числі і візуальну та стилістичну.

До плюсів можна також віднести і заборону розміщення на території Києва об'єктів сезонної роздрібної торгівлі, тобто фактично — яток, наметів, «кліток» з кавунами, «розвалів» ітп, хоча це і може сприяти (власне, вже давно сприяє) корупції серед працівників міліції, а також криміналізації окремих соціальних груп (торгівців дрібним крамом).

Мінуси:

По-перше, не всі комерційні об'єкти в міському просторі підпадають під дію цих НПА. Так, під заборону розміщення на території Києва об'єктів сезонної роздрібної торгівлі не підпадають автомагазини, автокафе (автокав’ярні), авторозвозки, автоцистерни — тобто ніщо теоретично не заважає торгівцям підігнати вантажний автомобіль під вихід із метро і торгувати з борту продуктами харчування. З іншого боку, наприклад, зараз на невеликій Арсенальній площі розміщено одночасно не менше 6-8 автокав'ярень, прапаркованих безпосередньо у пішохідній зоні, що очевидно є надмірним.

Окремо варто сказати про значне ускладнення (?) процедури отримання паспорту привязки ТС, очевидне подорожчання цієї процедури (далеко не кожен власник кіоску є архітектором/землеупорядником з відповідним сертифікатом) і фактичну монополізацію окремою комунальною структурою права на видання дозволів на розміщення ТС. Проти цього вже розгортається досить значна інформаційна кампанія, ініційована підприємцями — власниками ТС, варто очікувати більш серйозних кроків від них.

З іншого боку, приватні підприємці (і кияни також) мають чітко усвідомлювати, що міські громадські простори, від тротуарів і площ до парків, пляжів і газонів не є нічийними природніми благами, які можна безкоштовно використовувати для отримання прибутку; вони належать рівною мірою всім городянам і створюються/утримуються за їхній рахунок, тому за кожні зайняті 10 квадратних метрів тротуару і за кожен зіпсутий газон має йти відповідне відшкодування у міський бюджет, а сама ця практика має жорстко регулюватися. На жаль, нинішня ситуація з функціонуванням ТС у Києві, так само, як і з нелегальним паркуванням та зовнішньою рекламою, є дуже сумною. Міські публічні простори приватизуються і зникають від надміру ТС не менше, ніж від комерційної забудови. Те саме стосується і міського візуального/стильового простору, який в капіталістичних умовах також стає активом і безконтрольно експлуатується. Мова йде про ступінь візуального забрудення міського середовища, який частково має регулюватися введенням уніфікованих архітектурних типів ТС. (Наразі теоретичним завданням міської влади для успішного прийняття цих НПА і популяризації своїх ініціатив мало б бути донесення цієї інформації до пересічних городян).

Жахлива ситуація із засиллям кіосків – це, звісно, не тільки проблема нерегульованого бізнесу. Це цілий комплекс містобудівних і пов’язаних з ними соціальних проблем. Однією із них є розпад радянської системи первинного соціального забезпечення і власне самі глибокі вади цієї системи, що особливо відчувається у густонаселених периферійних житлових масивах. Універсами й крамниці з продуктами та товарами першої необхідності там тяжіли до «центрів обслуговування населення» (1 на мікрорайон, розміром приблизно один квадратний кілометр) або до великих міжрайонних магістралей, в той час як всередині мікрорайонів були лише школи/дитячі садки. Продуктові кіоски і стихійні ринки просто заповнили собою жахливу нестачу того, що у американському міському слензі називається corner shop – невеликих крамниць з доступними цінами, які одночасно були місцями соціалізації сусідів. У районах багатоповерхової мікрорайонної типової забудови з їх чітко обгрунтованими відстанями до об’єктів соціальної інфраструктури вони просто неможливі, і хоча практика перетворення квартир на перших поверхах у крамниці поширюється в Києві, насправді широко вона може розгорнутись лише у кварталах старої забудови, не давнішої 1960-х років, через те, що такі споруди, особливо в середмісті, як правило мають вбудовані торгівельні приміщення. З іншого боку, поява нових мережевих універсамів і ТЦ в периферійних житлових масивах не вирішує проблему відсутності базових товарів у межах пішохідної доступності; до того ж, дуже часто такі місця є мало- або недоступними для людей з низьким рівнем доходів, людей з обмеженою рухливістю, батьків з малими дітьми та дітей. У ситуації, коли переважна більшість населення живе на периферії міста, а працює/навчається в середмісті, і змушена значну частину свого часу проводити у маятникових міграціях у межах мегаполіса, виправданими залишаються і кіоски/ринки біля метро.

Ще однією великою проблемою є відсутність або фактична відсутність соціологічних та інших досліджень (з використанням сучасного наукового інструментарію) фактичних потреб мешканців міста, які б дозволили встановити, чи доцільно буде розміщувати ті чи інші об’єкти в різних місцях. Без цього регуляції комерційних ТС спирається тільки на архітектурно-естетичні та адміністративні принципи, розчищаючи грунт для великого капіталу та закріплюючи за громадськими просторами статус активу, безвідносно до реальних потреб мешканців.

Матеріал є об'єктом інтелектуальної власності.
Копіювання та поширення дозволяється тільки зі згадкою першоджерела не нижче другого абзацу, без зміни змісту публікації, видалення авторства та логотипу CEDOS
Детальніше Сховати