Із прийняттям Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набрав чинності 1 грудня 2021 року, систему реєстрації місця проживання було реформовано. 

Зараз реєстрація місця проживання може здійснюватися а) шляхом декларування місця проживання особи через портал «Дія»Під час дії воєнного стану в Україні надання послуги тимчасово припинено. або б) шляхом реєстрації місця проживання (перебування) за заявою особи, поданою в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг. Законом визначено, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Стаття 1 згаданого Закону прямо передбачає, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Процедура здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування) та зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) визначена Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування)Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування — житло, у якому особа проживає строком менше шести місяців на рік., затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 (далі — Порядок).

Детальна процедура декларування місця проживання через портал «Дія» врегульована пунктами 7-26 Порядку. У такому разі орендар самостійно заповнює відомості про себе й адресу житла, в якому він декларує місце свого проживання, а також сплачує адміністративний збір (не сплачується у разі здійснення реєстрації місця перебування). Додатково орендар має зазначити відомості про власника житла, а саме:

  1. прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);
  2. дата народження;
  3. реквізити паспортного документа особи;
  4. реєстраційний номер облікової картки платника податків;
  5. відомості про документи, що підтверджують право власності на об’єкт нерухомого майна (назва, номер та дата документа, що підтверджує право власності);
  6. контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв’язку (за наявності).

Власник житла, своєю чергою, має надати свою згоду на декларування місця проживання орендаря, яка підтверджується електронним підписом (ЕЦП) та відображається в декларації під час її формування.

Детальна процедура реєстрації місця проживання за заявою, поданою в паперовій формі, врегульована пунктами 27-47 Порядку.

Для реєстрації місця проживання (перебування) орендар подає:

  1. заяву;
  2. паспортний документ;
  3. документ, що підтверджує право на проживання (перебування) в житлі, яким у цьому випадку є договір оренди (найму, піднайму) житла;
  4. відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);
  5. військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Надання орендодавцем окремої згоди на реєстрацію місця проживання (перебування) в такому разі не вимагається.

За результатами розгляду заяви посадова особа органу реєстрації:

  1. приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
  2. вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади;
  3. формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України (ДМС) з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;
  4. за зверненням особи, що декларує/реєструє / знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), видає витяг з реєстру територіальної громади.

Детальна процедура зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) врегульована пунктами 50-72 Порядку.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) може здійснюватись як за заявою орендаря, так і за заявою власника житла.

Для зняття за заявою власника житла шляхом звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власник житла подає:

  1. документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
  2. документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

Підстави для відмови у декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) визначені пунктами 87-89, а саме:

  1. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов’язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);
  2. відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;
  3. особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
  4. у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
  5. звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
  6. житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
  7. за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об’єкт нерухомого майна, який не належить до житла.

Додатково щодо зняття орендаря із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла варто зауважити таке. Пунктом 23 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, передбачено, що у разі, коли місце проживання (перебування) особи було задекларовано/зареєстровано на підставі договору оренди, виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) особи за заявою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла здійснюється лише після закінчення строку дії договору оренди або його дострокового розірвання чи визнання його нікчемним або визнання недійсним у порядку, визначеному законодавством.

Водночас у Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) відповідна підстава для відмови у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, яка би була пов’язана з чинністю договору оренди, не вказана. Отже, питання зняття з реєстрації орендаря за заявою власника житла (за умови, що договір оренди є чинним) не визначене достатньо чітко, тому застосування цих положень на практиці може бути різним.