Цей звіт підготовлено спільно з Українським інститутом та у партнерстві з CEC ArtsLink. Дослідження було презентовано в листопаді 2023 року на міжнародній асамблеї ArtsLink Assembly 2023, під час якої ми_сткині, куратор_ки та науков_иці ділились думками про майбутнє культурного сектору глобально та в Україні зокрема.

Вступ і методологія

Повномасштабне російське вторгнення у 2022 році посилило тенденції виїзду митців і культурних професіонал_ок, зокрема зі сфери візуального мистецтва, за межі України, що загострює проблему втрати інтелектуального капіталу. Іноземні культурні інституції й донори надають підтримку українським культурним актор_кам, водночас ця підтримка переважно є або кризовою, або спрямованою на їхню інтеграцію в культурний простір інших країн, а не на збереження цілісності українського інтелектуального поля і розбудову зв’язків у його межах.

Метою дослідження було описати й проаналізувати досвіди взаємодії й практики формування та укріплення зв’язків в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну між українськими й іноземними інституціями та працівни_цями сфери візуального мистецтва, які виїхали з України понад два роки тому або мають високий рівень мобільності, а також надати рекомендації іноземним культурним акторам щодо розвитку можливостей для підтримки українських культурних дієв_иць, зокрема у сфері візуального мистецтва, щоби зберігати їхній зв’язок з українським інтелектуальним полем.

Завдання дослідження

  • Виявити наявні практики укріплення зв’язків у межах українського інтелектуального поля у сфері візуального мистецтва.
  • Визначити, як формуються зв’язки між інституціями в Україні та культурними дієв_ицями, які знаходяться за кордоном або тими, хто знаходяться в Україні та мають високий рівень мобільності.
  • З’ясувати потреби щодо співпраці з іноземними та українськими інституціями в контексті розбудови зв’язків у межах українського інтелектуального поля.
  • Визначити чинники, які найбільше впливають на співпрацю.
  • З’ясувати, як побудувати сталу співпрацю з українськими культурними інституціями.

Концептуалізація

Ми визначаємо українське інтелектуальне поле у сфері візуального мистецтва як систему мереж, зв’язків, практик та взаємодій між митцями, спільнотами, інституціями та іншими актор_ками, які працюють з візуальним мистецтвом і пов’язані з українським контекстом, але можуть перебувати поза Україною.

Методологія дослідження

Дослідження складалося з двох частин: кабінетного етапу та польового етапу, у якому ми застосували якісний підхід.

Під час кабінетного етапу дослідження ми опрацювали матеріали й результати конференції «Зеленіша трава? Культивування взаємозв’язків в українських культурних спільнотах понад кордонами», організованої Українським інститутом та CEC ArtsLink (Нью-Йорк, США) протягом 30 листопада — 2 грудня у Варшаві. Команда дослідження опрацювала вступну частину й вступну промову Катерини Ботанової «Everything Everywhere All at Once: Facing the Reality of Rebuilding Culture in Post-War Ukraine», презентації «Needs of Ukrainian culture during the war and recommendations for the next steps», «Art Residencies’ Adaptation to New Challenges During the War», «Activities of the Ukrainian Cultural Foundation and the state of culture and creative industries during the war», «International Experience, Part 1», «International Experience, Part 2», «Surviving by developing: Ukrainian Emergency Art Fund. 9 months and 9 days of action», презентація Міністерства культури та інформаційної політики України, дискусії «Independents Panel Discussion», «NGOs Panel Discussion», «Private Institutions Panel Discussion», «Museums and State Institutions Panel Discussion» та «The NGO Community Panel Discussion».

Польовий етап дослідження відбувся протягом серпня-вересня 2023 року. У межах польового етапу було проведено 12 глибинних напівструктурованих інтерв’ю з 4 групами людей з сектору візуального мистецтва, а саме 3 інтерв’ю з культурними працівни_цями, які виїхали з України понад 2 роки тому, 3 інтерв’ю з культурними працівни_цями з високою мобільністю, 3 інтерв’ю з представни_цями культурних інституцій, які залучають українців з-за кордону, та 3 інтерв’ю з представни_цями культурних інституцій, які могли б залучати українців з-за кордону, але не роблять цього. Основними критеріями відбору інформант_ок були їхній досвід залучення до сфери візуального мистецтва й взаємодії з акторами цієї сфери, зокрема після 24 лютого 2022 року. Наявність у вибірці як індивідуальних працівни_ць культури, так і представни_ць інституцій дало змогу зрозуміти особливості українського інтелектуального поля з різних перспектив. Розмови відбувалися у Zoom і тривали в середньому 1 годину.

Обмеження дослідження

  • Це дослідження є розвідувальним, оскільки подібні дослідження в Україні, які б звертали увагу на різні аспекти зв’язків всередині українського інтелектуального поля у сфері візуального мистецтва, зокрема з початку повномасштабного вторгнення, не проводилися.
  • Обрана методологія дає змогу помітити й описати особливості, проблеми та тенденції щодо зв’язків всередині українського інтелектуального поля у сфері візуального мистецтва, водночас результати дослідження не можна поширювати на всіх представни_ць цієї сфери. Це дослідження не є вичерпним, а викладені в ньому теми потребують подальших досліджень.
  • Проєкт передбачав обмежену кількість глибинних інтерв’ю, а тому сформована вибірка експерт_ок не може претендувати на відображення всіх наявних досвідів представни_ць сфери візуального мистецтва.
  • Дослідницька команда не проводила інтерв’ю з представни_цями іноземних культурних інституцій, а тому ми не можемо врахувати й проаналізувати їхній погляд на досвід співпраці з українськими культурними дієв_ицями.

Висновки і рекомендації

Українське інтелектуальне поле з обережністю можна називати цілісним. Натомість зв’язки всередині поля скоріше можна охарактеризувати як «гетерогенні» або «неоднорідні». Попри брак цілісності, учасни_ці конференції й інтерв’ю визнавали важливість взаємодії й співпраці між українськими культурними дієв_ицями. Спільний травматичний досвід переживання подій повномасштабної війни вплинув на посилення тенденції об’єднання українських культурних працівни_ць.

На початку повномасштабного вторгнення з’явилася хвиля швидкої короткострокової підтримки українських культурних дієв_иць з боку іноземних культуних акторів. Це допомогло українським культурним працівни_цям відновити або продовжити свою професійну діяльність у кризовий момент. На думку, учасни_ць дослідження, така допомога була важливою і необхідною. Водночас після півтора роки повномасштабної війни більш нагальною стає потреба довгострокових активностей, програм та проєктів, спрямованих на підтримку українців і посилення їхніх зв’язків між собою і з іноземними культурними дієв_ицями.

Також існує потреба налагоджувати співпрацю з тими, хто виїхали, особливо після початку повномасштабного вторгнення, й відчувають випадання з поля і, як наслідок, можуть поступово втратити зв’язок з ним. Це може відбуватися завдяки програмам і проєктам, які ініційовані українськими інституціями, зокрема завдяки іноземному фінансуванню, і спрямовані на посилення міжкордонної взаємодії між українськими культурними дієв_ицями.

Одним з висновків дослідження є важливість локальних зв’язків і спільнот, зокрема фізичних просторів для об’єднання, творення та посилення спільнот. А тому одним з ключових запитів учасни_ць конференції й інтерв’ю були створення й розвиток можливостей для нетворкінгу й мережування, вибудова мереж солідарності. А також офлайн спілкування українців і українських інституцій. Крім цього, важливою є підтримка політики децентралізації й розвиток місцевих інституцій та ініціатив, які перебувають поза культурними центрами, такими як Київ або Львів.

Однією з потреб є розвиток суб’єктності й агентності українських культурних дієв_иць у міжнародному культурному полі. Це може відбуватися завдяки посиленню української культурної політики, репрезентації українських художни_ць не лише у виставках, що сфокусовані на російській війні проти України, включенню культурних акторів у програмну діяльність іноземних інституцій. Це також важливо для посилення солідарності з Україною й розвитку чутливості до контексту українського інтелектуального поля з боку іноземних культурних акторів.

Взаємодія з росіянами є одним з найбільш дискусивних питань. Більшість учасни_ць інтерв’ю висловлювали тези щодо неможливості такої взаємодії в сучасних умовах. А тому проєкти, які передбачають контакт між українцями і росіянами, навіть участь у спільних виставках або фестивалях, можуть бути недоречними і нечутливими до українських культурних дієв_иць, принаймні до перемоги України й повного відновлення її територіальної цілісності у межах міжнародно визнаних кордонів.

Рекомендації для іноземних культурних акторів, а саме для національних культурних інституцій, національних та міжнародних фондів, національних та міжнародних ГО:

  • Підтримка довгострокових й сталих програми для допомоги українським культурним дієв_ицям, які вимушено виїхали після початку повномасштабного вторгнення. Пріоритетною аудиторією таких програм мають бути представни_ці вразливих груп, зокрема художни_ці з дітьми, ЛГБТК+, етнічні спільноти. Це можуть бути довгострокові резиденції, стипендії або fellowships, які тривають півроку-рік, або можливості для працевлаштування в іноземних інституціях.
  • Залучення українців в програмну роботу іноземних культурних інституцій, наприклад, музеїв, галерей, культурних центрів, фестивалей, громадських або дослідницьких організацій для довгострокової співпраці. Це сприятиме зменшенню вразливості українських культурних дієв_иць за кордоном і, ймовірно, у майбутньому допоможе налагодити міжінституційні зв’язки і партнерства з українськими інституціями. Це також може мати вплив на трансформацію колоніального бачення й практик іноземних інституцій щодо українських культурних дієв_иць, а також посилення чутливості до українського контексту.
  • Підтримка локальних інституцій і проєктів, ініційованих інституціями з малих міст України, вимушено переміщених організацій або тих, що перебувають ближче до лінії фронту або російського кордону. Це надасть ресурси менш спроможним культурним акторам, зокрема тим, хто постраждали в умовах повномасштабної війни. Це також може посилити розвиток місцевих культурних зв’язків і спільнот в умовах політики децентралізації.
  • Підтримка платформ і активностей, спрямованих на мережування українських культурних дієв_иць у сфері візуального мистецтва. Це можуть бути короткострокові поїздки для обміну досвідом або тематичні події, наприклад, форуми. Посилення можливостей для нетворкінгу сприятиме розвитку й укріпленню зв’язків всередині українського інтелектуального поля у сфері візуального мистецтва.
  • Створення й підтримка платформ для обміну й представлення інформації про закордонні активності, пов’язані з українським контекстом. Це сприятиме посилинню зв’язків між культурними дієв_ицями, які перебувають за кордоном, та культурними акторами в Україні. Крім цього, це може впливати на збереження фокусу українських ми_сткинь, які живуть за кордоном, на українському контексті.
  • Створення й підтримка можливостей для українців, які емігрували або виїхали з України після початку повномасштабної війни, працювати з українським контекстом, наприклад, брати участь у виставках або приїзжати в Україну на резиденції. Це дасть можливість українським культурним працівни_цям відновити зв’язки з українським інтелектуальним полем, які були втрачені внаслідок міграції, посилити наявні зв’язки, які можуть поступово втратитися за умови браку таких можливостей, та створити нові зв’язки. Це також може запобігати «випаданню» українських культурних дієв_иць з українського інтелектуального поля.
  • Розвиток практик спільного обміну досвідом і мережування між українськими й іноземними культурними дієв_ицями. Це можуть бути як короткострокові спільні поїздки, зокрема освітні, так і триваліші програми або резиденції. Це також можуть бути кількаденні нетворкінгові зустрічі, які об’єднують учасни_ць з України та інших країн. Це допоможе налагодити співпрацю між українськими й іноземними культурними працівни_цями й посилить зв’язки всередині українського інтелектуального поля.
  • Створення й підтримка можливостей для іноземних культурних дієв_иць працювати з українським інтелектуальним полем, зокрема приїзжати в Україну на програми обміну або резиденції. Це сприятиме налагодженню міжнаціональних зв’язків і партнерств. Це також може створити можливості для більш глибокого розуміння українського контексту.
Завантажити повний звіт у PDF (355 КБ)