Вступ

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну, що почалося 24 лютого 2022 року, змінило життя всієї країни та вплинуло на кожну зі сфер життя. Освіта не стала винятком, однак попри активні бойові дії, обстріли енергосистеми, масове переміщення населення та падіння економіки, українські школи продовжують надавати освіту, а вчительство — виконувати свої обов’язки. Проте умови, в яких працюють вчитель_ки, їхні задачі та виклики, з якими вони стикаються, суттєво змінилися після початку вторгнення. Цей звіт покликаний описати умови праці вчительства після 24 лютого 2022 року, зокрема через відповіді на такі питання:

  • чи змінилися умови праці вчитель_ок (оплата праці, робоче середовище, коло обов’язків, взаємодія з іншими учасни_цями освітнього процесу)?
  • як вторгнення вплинуло на добробут вчитель_ок як професійної групи?
  • з якими професійними викликами стикаються вчитель_ки?

Під вчитель_ками у цьому звіті ми маємо на увазі педагогічних працівни_ць закладів загальної середньої освіти (шкіл), що здійснюють викладання предметів. У школах є педагогічні працівни_ці (психологи_ні, соціальні педагоги_ні, асистент_ки вчитель_ки тощо), в обов’язки яких не входить проведення уроків. Їхній досвід у цьому звіті не розглянутий. Також цей звіт не стосується педагогічних працівни_ць, які надають профільну середню освіту для уч_ениць 10–11 класів у закладах професійної та фахової передвищої освіти.

Підготовка цього звіту включала збір даних шляхом глибинних напівструктурованих інтерв’ю та фокус-групових дискусій. Було проведено 8 інтерв’ю зі стейкголдер_ками на національному (представни_цями Міністерства освіти і науки, Міністерства фінансів, Профспілки працівників освіти і науки, офісу Освітнього омбудсмена), та локальному (представни_цями органів управління освіти на рівні області та громади, директоркою школи та вчителькою) рівнях. Інформант_ки на локальному рівні були обрані з регіонів, де відбуваються активні бойові дії, а частина території перебувала чи досі перебуває під окупацією.

У трьох фокус-групових дискусіях із вчитель_ками взяли участь 26 (23 жінки, 3 чоловіків) осіб із 7 областей. До однієї з фокус-груп були відібрані учасни_ці з 3 областей, де відбуваються активні бойові дії, а частина території перебувала чи досі перебуває під окупацією.

Також авторки зібрали дані про кількість, демографічні та професійні характеристики вчитель_ок, а також оплату їхньої праці через запити на інформацію до урядових інституцій, що є її розпорядниками. 

Оскільки дані було зібрано методом інтерв’ю та фокус-групових дискусій, вони не представляють досвід усіх вчитель_ок України. Тож до наведених у звіті цитат і висновків із них варто ставитися як до можливих випадків, без оцінки їхньої поширеності.

Висновки та рекомендації

Заробітна плата вчитель_ок значною мірою складається з надбавок і доплат. У кризових умовах і через нестачу фінансування це створює високий ризик зниження заробітної плати шляхом скасування або скорочення цих додаткових виплат. Навіть у випадку, якщо ці кроки не є законними (бо доплати гарантовані законодавством), такий крок є простішим, ніж невиплата зарплати взагалі. Включення частини надбавок і доплат у посадовий оклад зменшить ризики скорочення зарплати вчитель_ок в умовах дефіциту коштів.

Заробітна плата вчитель_ок нижча за середню по країні. Водночас професія вимагає високого рівня кваліфікацій і є емоційно виснажливою. Це призводить до негативного відбору у професію, а в умовах повномасштабної війни вчитель_ки — особливо ті, хто втратили житло, стали ВПО, зіткнулися зі зменшенням навантаження через відтік уч_ениць, — ризикують зіткнутися з бідністю. Також зростають шанси, що вони покинуть професію. Збільшення заробітної плати вчитель_ок, особливо тих, хто нещодавно прийшли у професію, є критично важливим. Однак в умовах обмежених ресурсів воно є можливим за умови більш ефективного використання коштів, зокрема шляхом оптимізації шкільної мережі.

Досвід шкіл, які опинилися на окупованих територіях чи в зоні бойових дій, свідчить, що паперовий документообіг створює ризики та додаткове навантаження на вчитель_ок у критичних ситуаціях, коли необхідно швидко евакуюватися. Необхідність відновлювати документи, записи про оцінювання тощо є додатковим навантаженням на адміністрацію і вчительство. Повне переведення шкіл на електронний документообіг (це стосується і адміністративної документації, і класних журналів) допоможе мінімізувати цей ризик. Водночас важливо уникати дублювання електронного та паперового документообігу, як це подекуди відбувається, адже це суттєво збільшує навантаження на вчитель_ок. 

Дистанційне навчання буде частиною української шкільної освіти ще довгий час. Тож необхідно забезпечити 100% вчитель_ок технікою та стабільним доступом до інтернету, а також обладнаним місцем для роботи для тих, хто не має змоги працювати з дому.

Збільшення робочого навантаження через дистанційне і змішане навчання, необхідність додаткової психологічної та педагогічної підтримки уч_ениць, робота у складних чи небезпечних обставинах за браку зростання заробітної плати зробили умови праці вчитель_ок під час повномасштабного вторгнення складнішими. Необхідно визначити, які обов’язки вчитель_ки в цій ситуації є першочерговими, а які на період війни можна вважати менш пріоритетними. Розвантаження вчитель_ок може полягати у зменшенні бюрократичного навантаження та переході на електронний документообіг, скороченні звітності щодо виховної роботи, перегляді критеріїв атестації для отримання кваліфікаційної категорії (щодо підготовки уч_ениць до участі в олімпіадах та інших конкурсах). Попри гарантію організаційної та педагогічної автономії, школи й органи управління освітою все ще вимагають (інколи неформально) від вчительства виконання роботи, що не є безпосередньо пов’язаною з освітнім процесом, тож чітка комунікація та рекомендації від МОН щодо зменшення навантаження на вчитель_ок все ще є необхідними.

Завантажити повний звіт у PDF (3 МБ)