Вплив повномасштабної війни на умови праці викладач_ок в університетах Дніпра

Вступ

Вища освіта є важливим інструментом розвитку людського потенціалу, забезпечення ринку праці кваліфікованою робочою силою, економічного зростання і збільшення продуктивності, зокрема й у контексті відновлення країни від негативних наслідків війни. Одним із ключових факторів забезпечення якісної вищої освіти є викладацтво — люди, які безпосередньо навчають здобувачок освіти. Під викладачками у цьому звіті маються на увазі науково-педагогічні працівни_ці закладів вищої освіти, тобто особи, які працюють в університетах за основним місцем роботи і здійснюють викладацьку та наукову діяльність.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося у 2022 році, значно вплинуло на освіту загалом і на вищу освіту зокрема. Його наслідками стали руйнування інфраструктури, масові переміщення студентства та викладацького складу в межах України та за кордон, масові обстріли та відключення електроенергії восени–взимку 2022–2023 років.

Метою цього дослідження було з’ясувати ключові впливи повномасштабної війни на умови праці викладацтва на прикладі окремого міста. Окремим фокусом аналізу були гендерні аспекти змін умов праці викладацтва під впливом війни.

Кейсом для цього дослідження було обране місто Дніпро. Це одне з п’яти найбільших міст України, де до повномасштабного вторгнення мешкали 968 тисяч осіб. Після початку російсько-української війни Дніпро прийняло значну кількість внутрішньо переміщених осіб і є важливим логістичним хабом для регіонів, де відбуваються бойові дії.

У цьому місті зосереджена велика кількість закладів вищої освіти — 18 університетів з близько 300, які зараз функціонують в Україні. 11 із них перебувають у державній власності, тобто отримують фінансування з державного бюджету. 5 є приватними, а 2 — комунальними, їхнім засновником є обласна рада. У цих закладах освіти станом на 1 січня 2024 року навчаються більше 63 тисяч студенток, з яких жінки становлять 44%. В університетах міста Дніпра станом на початок 2024 року працюють 4767 науково-педагогічних працівниць. 1210 із них не мають наукового ступеню (або освітнього рівня «Доктор філософії»), 2514 — мають ступінь кандидатки наук, 154 — докторки філософії та 889 — ступінь доктор_ки наук.

У цьому дослідженні була використана змішана методологія.

По-перше, у жовтні 2023 року ми провели дві фокус-групові дискусії з викладачками. У фокус-групових дискусіях взяли участь 17 викладачок і викладачів — 9 жінок та 8 чоловіків. Для того, щоб охопити різні досвіди викладацтва під час повномасштабного вторгнення, у рекрутингу учасниць до уваги бралася форма власності університету (публічний чи приватний), спеціалізація університету, факультет і кафедра, на якій працюють викладач_ки.

По-друге, ми надіслали запити на публічну інформацію стосовно ключових показників діяльності закладів освіти. Всього такі запити було надіслано у 20 закладів, однак відповідь надали лише 3 з них.

Крім цього, для аналізу були використані дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо кількості науково-педагогічних працівни_ць і кількості студентства університетах Дніпра.

Обмеження цього дослідження полягає у тому, що його результатами є передусім узагальнені висновки щодо впливу повномасштабного вторгнення на умови праці викладачок на прикладі одного міста. Ситуація в конкретних закладах вищої освіти може суттєво відрізнятися залежно від їхньої специфіки: типу закладу, розміру, співвідношення між кількістю студенток на бюджетній і контрактній формах навчання, кількості іноземного студентства. Крім цього, ситуація в різних містах і регіонах може значною мірою відрізнятися, тому ці висновки не можна прямо інтерпретувати як такі, що характеризують усю систему вищої освіти в Україні. Водночас результати цього аналізу можуть стати основою для наступних досліджень.

Дослідження показало, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у викладачок зросло навантаження. При цьому заробітна плата не зросла або зросла непропорційно до збільшення витраченого на роботу часу. Через вплив війни на бізнес і державний бюджет заклади освіти мають менше коштів та можливостей для прикладних і фундаментальних досліджень. Повномасштабне вторгнення вплинуло на освітнє середовище, в якому працюють викладачки. Кампуси двох найбільших університетів міста зазнали пошкоджень внаслідок ракетних обстрілів. Скорочення державного фінансування вищої освіти і науки у поєднанні з витратами на відновлення пошкоджених і зруйнованих будівель обмежили спроможність університетів купувати навчальні матеріали та наукове обладнання.

Висновки

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у викладацтва закладів вищої освіти Дніпра зросло навантаження. На це впливали різні фактори. У частині університетів збільшилася кількість студентства і зменшилася кількість викладачок, тож для тих, хто лишилися працювати, зросла кількість навчальних годин. Через перехід на дистанційне та змішане навчання викладачкам доводиться витрачати на підготовку навчальних матеріалів та оцінку робіт більше часу. Через масове переміщення, обстріли, відключення електроенергії зросло організаційне навантаження — від обліку студент_ок до необхідності змінювати розклад.

Також для викладач_ок збільшилося непедагогічне навантаження: у деяких університетах їх долучали до чергувань в укриттях для забезпечення туди доступу під час повітряних тривог і, за наявності, у пунктах незламності.

Ще один виклик, який існував і раніше, — низька заробітна плата викладачок, що в умовах повномасштабного вторгнення супроводжується інфляцією. Особливо актуальним це питання є для молодих викладачок, у яких розмір доплат є невеликим або доплат взагалі немає. У деяких університетах Дніпра за минулі кілька років середня зарплата викладач_ок зросла, тоді як в інших спостерігається або її скорочення, або брак змін.

Щодо призову на військову службу чоловіки-викладачі, на відміну від багатьох інших професійних груп, мають відстрочку, якщо вони працюють у закладах вищої освіти не менш ніж на 0,75 ставки. Водночас через впроваджені обмеження на перетин кордону викладачі призовного віку та викладачки окремих спеціальностей не можуть брати участь у навчальних і наукових закордонних заходах. Хоча існує можливість отримати дозвіл на виїзд, на практиці, з досвіду викладачок, ця процедура є складною, а в деяких випадках не спрацьовує. Це залишає актуальною опцію дистанційних заходів. Обмеження виїзду за кордон для частини викладацтва та скорочення державного фінансування негативно вплинули й на наукову діяльність: зменшилися її обсяги, деякі теми не отримали фінансування, стало складніше збирати дослідницькі команди через виїзд з країни частини фахівчинь. Крім цього, через дефіцит коштів, відключення електроенергії, переміщення населення та інші причини, повʼязані з війною, бізнес також зменшив замовлення досліджень.

Очевидних проявів гендерної нерівності в умовах праці, на які б вплинула війна, під час цього дослідження не було виявлено. Натомість у деяких окремих університетах існують політики щодо запобігання та протидії проявам гендерної нерівності, зокрема сексуальним домаганням і дискримінації. Моніторинг і оцінювання ефективності цих політик потребують окремих досліджень.

Серед ключових потреб викладач_ок в умовах повномасштабного вторгнення на прикладі Дніпра можна виокремити такі:

• Освітні простори, приміщення для навчання і викладання онлайн — з доступом до інтернету, електропостачання, техніки.
• Можливості для створення матеріалів для онлайн-навчання: простір для запису, обладнання, технічна підтримка для обробки відео тощо, а також менторська підтримка щодо створення таких матеріалів.
• Навчальна та наукова література українською й англійською мовами в умовах обмеження на використання російської літератури: підтримка перекладів на українську, підтримка видання оригінальних підручників і монографій.
• Безкоштовний та всеохопний доступ до закордонних бібліотек.
• Можливість безкоштовно навчатися, проходити стажування та підвищення кваліфікації, зокрема з виїздом за кордон.
• Безкоштовна публікація статей у рецензованих журналах (наприклад, Scopus) та інформування про такі можливості, менторська підтримка у їхньому написанні та публікації.
• Дослідницьке обладнання, зокрема для центрів колективного користування.
• Кошти для поточного утримання приміщень.