Роль громадських і культурних центрів у вирішенні екологічних питань

Спікерки:

• Ірина Озимок — директорка програми місцевого економічного розвитку UMAEF, засновниця Міжнародного саміту мерів;
• Марія Смірнова — архітекторка та експертка зі сталого просторового планування, а також магістерка з природничих наук. Міська активістка та дослідниця. Працює архітекторкою в КП «Агенція просторового розвитку» Вінницької міської ради;
• Діана Попфалуші — проєктна менеджерка ГО «Плато», радниця Української кліматичної мережі, співавторка подкасту «Пояснизаеко»;
• Катерина Рабан — zero waste і пермакультурна тренерка, голова ГО «Нуль відходів Луцьк», фахівчиня з управління відходами.

Модераторка: Мар’яна Куземська, керівниця урбаністичного відділу Cedos.

Ірина Озимок

координаторка директорка програми місцевого економічного розвитку UMAEF, засновниця Міжнародного саміту мерів

Ця тема є надзвичайно важливою, оскільки Росія невпинно нищить нашу енергетичну інфраструктуру. Вже понад 50% енергетичних потужностей пошкоджено або знищено. Росія свідомо спричинила низку екологічних катастроф для України, і є ризик наступних. Випадки пошкодження довкілля, які фіксують екологічні активіст_ки або волонтер_ки, вимірюються вже тисячами. І в цей час відбувається велика 29-та конференція ООН зі зміни клімату ООН (COP29) у Баку і де світ в принципі говорить про те, як боротися з кліматичними змінами. 

Часом нам здається, що нас це не стосується, бо кліматичні зміни – це ніби невидимий ризик. Але ми починаємо бити на сполох, коли в моменти аномальної спеки, які прийшли вже й до України цього літа, і які впливають на нашу економіку, на агросектор та, зрештою, на наше здоров’я, дорожчають усі ці сфери. Зазнаючи такої великої негативної шкоди, ми просто не маємо права забувати про ці вимоги і потреби і точно повинні рухатися у напрямку сталого розвитку і сталої зеленої відбудови.

Відбудувати так, як було, вже просто неможливо, це не вдасться зробити. У відбудові своїй ми також залежимо від зовнішнього фінансування, а воно дається під певні вимоги, зокрема вимоги зеленої сталої відбудови. Дуже важливо розуміти, що це буде недешево. Але ми, як громади, які будуються і розбудовуються не на рік чи два, а на десятиліття, повинні пам’ятати, що важким складним завданням буде примирити короткострокові рішення (відбудувати житло вже, встановити щось дуже швидко і, можливо, не за тими нормами) зі стратегічними, довготривалими вимогами. Мені здається, дуже важливим завданням є, зокрема, пояснювати і владі, і людям про важливість цих рішень і пояснювати про вплив на довкілля і на здоров’я. 

Ви всі бачите і знаєте, як наші міста перетворюються просто на міста генераторів для того, щоб забезпечити нам наближення до норми функціонування, не переривати роботу бізнесу, яка надзвичайно важлива для економічного розвитку і підтримки наших військових. Водночас ми маємо також дивитися на ті рішення, які можуть допомогти робити це з меншою шкодою для довкілля. Є вдалі приклади, коли у Києві ОСББ ставлять відповідні сонячні станції, які генерують енергію і забезпечують нею місто. 

Ви можете мені сказати, що це все-таки великі міста – у них більше можливостей, більше грошей. Ще до повномасштабного вторгнення ми знімали такий проект про тих, хто змінює Україну вже сьогодні великими і маленькими ініціативами. Зокрема, був епізод про енергоефективність будівель, де прикладом був Новояворівськ. Це невелике місто у Львівській області, де якісно і системно займалися енергоефективністю та утепленням будинків усього житлового фонду. Це поступовий та довготривалий процес, але вони вміли працювати з відповідними фінансовими інструментами. Тому дуже важливо все-таки об’єднувати наші зусилля, розуміти, глибше вникати в тему зеленої відбудови, пам’ятати, що сталий розвиток є тенденцією і вектором для всього світу. І він також залежить не від держав, а має перекладатися також на місцевий рівень, тому що на місцевому рівні часто може бути набагато легше запровадити певні інновації, рішення, ніж на державному. 

Марія Смірнова

архітекторка та експертка зі сталого просторового планування, а також магістерка з природничих наук. Міська активістка та дослідниця. Працює архітекторкою в КП «Агенція просторового розвитку» Вінницької міської ради

Якщо шукати в інтернеті інформацію про те, що відбувається зі станом довкілля в громадах, то це часто про забруднення води та повітря. Враховуючи зміни клімату, усе частіше чую від громад історії про те, як зникає вода з криниць. Це все взаємопов’язані речі і ми не можемо повернути людям воду в криницях, просто пробуючи підняти одну греблю з річки, оскільки це комплексне питання, яке стосується єдиної екосистеми. Наразі збільшується кількість населення на планеті. І це впливає на те, що зростає забруднення і, згідно з прогнозами, цей процес не зупинятиметься. Це все впливає на різке зменшення біорізноманіття, тобто щодня зникають якісь види і це відбувається внаслідок людської діяльності. І якщо досліджувати стан біорізноманіття у ваших громадах, на жаль, там теж буде така історія. Можливо, це є наслідком не вашої поточної діяльності, а більше стосується минулих поколінь, але оскільки нам ці проблеми дісталися в спадок, то наша задача заради майбутніх поколінь їх вирішувати чи хоча б починати це робити. 

У зв’язку з війною багато процесів пригальмовуються, бюджетні кошти заморожуються. У пріоритеті в більшості громад, особливо тих, які напряму постраждали від війни, стоять питання пов’язані з відбудовою житла, підняттям спроможності бізнесу, поверненням людей. Водночас останні соціологічні опитування проведені Всесвітнім фондом дикої природи говорять про те, що серед українців думка про актуальність і потрібність збереження дикої природи переважає.

Як планувальники ми намагаємося триматися за цю рамку і спиратися саме на дослідження. На світовому рівні є також амбітний порядок денний до 2030 щодо необхідних дій для покращення ситуації в майбутньому і недопущення зростання середньої температури на планеті більше ніж на 1,5 °C після 2030 року. Ці рішення працюють навколо 5 принципів сталого розвитку: 

1. Під час нашого розвитку маємо зважати на природні ресурси.
2. Маємо думати про рівномірний розподіл ресурсів, аби зменшити соціальну нерівність.
3. Враховувати потреби й інтереси всіх членів суспільства.
4. Впливати на природу так, щоб вона залишалася для суспільства в майбутньому.
5. Розвиток повинен враховувати потреби та цінності різних культур.

Стратегічна документація допомагає якраз поєднувати між собою короткострокові і довгострокові цілі. Також планування розвитку важливо тому, що:

1. Це сприяє збереженню ресурсів та біорізноманіття.
2. Це зменшує забруднення і пом’якшує вплив змін клімату.
3. Особливо актуальним для нас є посилення стійкості. Це не тільки про нашу швидкість реакції на мінливі чинники, це також про нашу можливість дивитися в майбутнє та передбачати ризики, які виникатимуть і спробувати до них підготуватися чи навіть йти на упередження цих ризиків. Дослідження говорять, що коли ми навчимося протистояти ризикам, то ми можемо зменшити кількість ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків. Для громад ефективне використання коштів – це основа перспективного розвитку. 

Згідно нашого законодавства, планування поділяється на 3 рівні:

1. Державний. На цьому рівні зараз дуже слабка чи взагалі відсутня фінансова стимуляція для екологічних рішень і притаманний слабкий інституційний контроль.
2. Регіональний. Тут у просторовому плануванні у нас дуже хитка ситуація. Складно виокремити щось позитивне про якість співпраці громадських організацій чи просто мешкан_ок з областю. У нас є екологічний бюджет, проте він нерівномірно й неефективно витрачається на те, щоб ліквідовувати наслідки якогось забруднення або покращувати стан довкілля.
3. Локальний. Водночас на локальному рівні є більше можливостей та існує багато інструментів реалізації екологічної політики, проте навіть мені, як просторовій планувальниці, не завжди зрозуміло як їх використовувати аби покращити життя в моїй громаді.

Тому я спираюся на більш доступні інструменти, зокрема пов’язані з просторовою документацією. Йдеться про: 

• Стратегію розвитку; 
• Концепцію просторового розвитку; 
• Програму комплексного відновлення; 
• Чинну містобудівну документація, 
• Документацію з землеустрою;
• Стратегічну екологічну оцінку. В нас вона не є офіційною містобудівною документацією, але світовий досвід показує, що наявність мап у таких документах дає позитивний результат;
• Оцінку впливу на довкілля. Так само важлива наявність мап, бо їх відсутність унеможливлює якісну просторову роботу.

Так само існують ще додаткові документи на локальному рівні, які можуть допомогти вам змінити ситуацію: 

• Екологічний паспорт; 
• Екологічні програми; 
• Незалежні екологічні просторові дослідження; 
• Різні громадські ініціативи; 
• Громадські слухання та ради; 
• Природоорієнтовані рішення. 

Можливо, наразі ви не працюєте з цими документами, проте згідно нашого законодавства цим мають займатися громади. Оскільки в нас є пункт щодо залучення, то це значить, що ви як мешкан_ка своєї громади маєте вплив на цю документацію. І тут питання до вас – чи знайомі ви з технічною документацією у вашій громаді, чи знайомі з візіями, які там прописуються, чи підходять вам пілотні проєкти, які визначені як стратегічні? І якщо у вас є свої цікаві пропозиції і побажання, ви маєте їх донести міськраді. Безперечно міськрада, згідно з законодавством, мала би сконтактувати, отримати фідбек та дізнатися вашу думку. На жаль, цей процес згори вниз дуже важкий. Практика показує, що муніципалітети бояться контактувати з мешкан_ками. Тому я би заохочувала мешкан_ок активно комунікувати першими, оскільки ви зацікавлені в тому, щоб покращити стан довкілля, в якому вам жити. Наприклад, стратегічна екологічна оцінка не передбачена для програм комплексного відновлення, але вона має бути для стратегії розвитку, тому ви можете запросити цей документ. Також перевірити його на фаховість та точність, що дозволить упередити помилки, які можуть бути закладені у стратегію громади. Бо ж це значний документ, який, як правило, розробляється на 20 років вперед і хоч громади мають змогу його переглядати, проте зазвичай вони цього не роблять. 

Просторове планування – це складна наука, але вона є ефективним інструментом захисту довкілля. Якщо ми думаємо про, наприклад, екостежку біля річки на території нашої громади, то йтиметься про набір карт, певних польових досліджень, даних щодо того, яке там біорізноманіття, які цінні види потребують збереження,  врахування природних захисних меж цієї річки.  Просторове планування дозволяє згодом цю зелену екостежку розширити й масштабувати на регіональний рівень і дозволить захистити весь басейн річки.

Колись я почала збирати корисні матеріали для громад щодо того, як стало розвивати ваші населені пункти, які існують сучасні концепції та підходи. Багато з цих матеріалів я переклала українською, наприклад, про концепцію зеленого/їстівного міста. Я її обожнюю, тому що наші громади, особливо сільські чи ті, які мають багато сільських населених пунктів, вони вже всі їстівні через наявність городів. І так само в міському просторі може бути город. Якою б, можливо, наївною ця концепція не звучала – це про сталість і практичність. Вам буде не потрібно зайвий раз їздити в магазин за продуктами харчування і не потрібно буде імпортувати їжу. Це про зменшення кількості відходів і вихлопних газів, що будуть продукуватися через логістику. 

Про концепцію 15-ти хвилинного пішохідного району теж можна читати окрему лекцію. Уявіть собі, коли навколо вашого будинку в межах 15-ти хвилин ходьби є всі місця, які закривають ваші базові потреби потреби. Від кінотеатру до фітнес-залу, торгівельного центру, школи, дитячого садочка, роботи. Якщо б всі наші міста були б такими, то нам не потрібно було б мати машину. Ми могли б переміщатися пішки, оскільки 15 хвилин вважають такою кількістю часу, яку людина готова затратити, щоб йти спокійно від пункту А в пункт Б і не втомитися. Насправді все це може бути закладено у вашу просторову документацію, ви можете цього вимагати від міськради, щоб вони це враховували і закладали правильні принципи і концепції в стратегічну документацію. 

Це може бути правильне розміщення альтернативних джерел електроенергії. Оскільки, на жаль, є приклади, коли громада погоджується на встановлення вітряків в громаді, не враховуючи санітарні межі й згодом шум від вітряка заважає мешканцям. Також вітряк може вплинути на міграцію птахів, ба більше можуть постраждати полонини, якщо говорити про Карпатський регіон. Це зводиться до того, що територія була вибрана неправильно, без урахування думки, оскільки її обрали за принципом “де є вільна земля”, але так не має бути. Кажуть, що ось є порожнє поле і його можна віддати під побудову вітряка, проте з точки зору екології воно не порожнє, там є життя. Людина є частиною екосистеми на цій планеті і ми маємо думати про довкілля і його потреби. Ми маємо залишати насправді для довкілля більше життєвого простору, ніж для людини. Від ось цих екосистемних послуг, які ми отримуємо від комунікацій з довкіллям, залежить наше життя. Якщо все забудувати, то не залишиться простору для акумуляції кисню, яким ми дихаємо. Тобто навіть під час будівництва нових доріг чи реконструкції старих важливо враховувати міграційні потреби тварин.

Що ви можете зробити? Передовсім ви можете ініціювати громадські слухання на якусь проблемну тему. У вас є завод, що забруднює довкілля? Піднімайте цю тему. У вас є забруднена річка?  Говоріть – не мовчіть! Ви можете збирати самостійно громадську думку, бо ж зараз також існують консультативні агентства, наприклад, Cedos. Є можливості залучити експерт_ок на проведення досліджень, залучення ґрантових коштів. Можна збирати думку щодо стану довкілля та наявних потреб, маркувати точки й місця в громаді, що хвилюють людей, а потім оприлюднювати цю інформацію. Дивіться на попередні екопаспорти та відслідковуйте тенденції. Чим частіше ви про це говоритимете, тим актуальнішим ставатиме питання захисту довкілля у вашій громаді. Наприклад, громадська організація SaveDnipro, які починали з оприлюднення стану забруднення повітря: зараз вони ще спроможніші й уже поширюють інформацію щодо забруднення повітря не лише стосовно Дніпра, а й про всю Україну. Ще один приклад, коли у Вінниці активіст підрахував і оприлюднив інформацію, що кількість спалених дерев у рази більша, ніж кількість висаджених. Особливо, якщо врахувати коефіцієнт, що десь 90% висаджених дерев гинуть і не виживають. 

Своїм прикладом ви можете показувати простоту використання природорієнтованих рішень, коли ви за допомогою покращення довкілля можете покращувати в цілому стан екосистеми. Наприклад, смуги з  різнотрав’ям – це про покращання біорізноманіття, збільшення кількості комашок, наприклад, бджіл, про зменшення кількості алергій і упередження поширення амброзії. Тобто всього одне рішення, але до нього підтягується вже цілий ланцюжок різних напрямків, коли ліквідація однієї проблеми може допомогти закрити інші. У Вінницькій громаді існує сильна ініціатива присвячена малим річкам, оскільки там є понад 100 малих річок та ще велика кількість струмків і потічків. З хороших інціатив – це зони з обмеженим косінням, зони для розповсюдження різнотрав’я. Тобто ідея полягає в тому, що не всюди в наших населених пунктах потрібно все викошувати, а десь лишати природу такою, якою вона є. Так само зараз в Європі існує практика сідбомбінг, тобто є місця розповсюдження бомбочок з насінням, де ви можете, наприклад, покласти 5 євро і натомість отримаєте таку кульку з насінням і будете йти по вулиці і десь розпилювати його, щоб потім весною там проросли різні трави, які переважно є місцевими видами. Тому відновлення луків, наприклад, можуть стати завданням однієї з операційних цілей вашої стратегічної документації або навіть інструментом та згодом і пілотним проєктом.

Створення нових заповідних зон чи екостежок – це так само кроки, що мають бути включені у вашу стратегічну документацію. На жаль, багато громад не виконують нормативів щодо того, щоб була достатня кількість зон заповідання. Тому балки, яри, прибережні захисні смуги біля річок страждають через неправильне ведення сільського господарства. Наша відбудова має бути зеленою. Це дійсно буде дорого, але у нас є можливість отримувати спонсорську підтримку від міст-побратимів та різних донорів, що зараз працюють в Україні. Однак отримувати цю допомогу на зелені і сталі рішення буде можливо лише тоді, коли вони зазначені в вашій стратегічній і містобудівній документаціях. В Україні більше 1400 громад, тому є велика конкуренція. Потрібно більше включати природоорієнтовані рішення у ваш просторовий розвиток, тоді це гарантує вам бути спроможнішими та отримати ці ресурси. 

Вдалою ініціативою може бути проведення аудиту зелених насаджень. Наприклад, в Одесі люди рахували дерева в місті і створили онлайн-карту. В більшості міст дерева існують тільки на папері або в ексель-табличках і ми не знаємо, що відбувається з ними. Природа в місті, на жаль, не може існувати без людського догляду, бо вона може заростати, перетворюватися на хащі, захоплюватися інвазивними видами. Тому нам важливо, щоб ми взяли на себе відповідальність і могли насолоджуватися нашим біорізноманіттям. 

В одному з досліджень також йдеться про те, що перехід від звичайних вантажних перевезень в містах на використання для цього карго байків є економічно та екологічно виправданим. Це рішення дозволить заощадити великі кошти в перспективі і особливо зменшити в рази кількість продукованого вуглецю і позитивно вплинути на міську мобільність. Це теж може бути пілотним проєктом, який ви можете впроваджувати у вашій громаді. 

Нещодавно команда Еколтава презентувала цікавий проєкт щодо “Зелених острівців”, який полягає в тому, що на базі старих покинутих сільських магазинів можна створювати ресайклінг центри. Ба більше, я б ще пропонувала залучити сюди ще ріпейр центри, де люди можуть щось відремонтувати. І це також можливість для відкриття просторів спільнототворення, які можуть стати чинником повернення молоді, якій бракує місця для реалізації в малих громадах.  Варто заохочувати муніципалітет виділяти простори, які є на їх балансі, проте вони захаращені й не використовуються. Мовляв, “віддайте безкоштовно простір громадській організації і ми зможемо відновити цей простір і бути маяком для цієї громади”. В таких центрах ми можемо навіть стимулювати бартер, тобто обмін продукцією. Приміром, у японських регіонах, які колись постраждали від катастрофи на Фукусімській АЕС, лишилися жити окремі люди і тепер там живуть за принципом бартеру. Коли комусь потрібна допомога з доглядом за дітьми, а комусь – робота. І завдяки таким центрам вони можуть знаходити одне одного. В таких місцях також обмінюються їжею, тому що на деяких землях можна щось вирощувати, а на інших – ні.

Насамкінець закликаю уникати грінвошингу, тобто такої практики, коли ми висаджуємо якісь рослини і автоматично громаду називаємо зеленою. На жаль, коли висаджують тільки туї, смарагд і чорнобривці, чи в ряд під великими деревами додатково насаджують якісь дерева – це не про екологічність, а про те, щоб показати, що ми щось робимо. Це більше іміджевий хід, аніж якісне рішення, бо для кожного дерева має бути своє місце, а квіти можуть бути й багаторічними.

Діана Попфалуші

проєктна менеджерка ГО «Плато», радниця Української кліматичної мережі, співавторка подкасту «Пояснизаеко»

Організація Плато була заснована у 2019 році, тобто вже п’ять років активіст_ки координують різні проєкти у Львові: від промоції електромобільності до дослідженнь кліматичної політики. Нашою місією є  зробити зміну клімату пріоритетом для українських громад. Ми працюємо над впровадженням природоорієнтованих рішень безпосередньо в нашому просторі. Ознайомитися з переліком таких природоорієнтованих рішень детальніше можна тут. Там є багато прикладів того, яким чином можна вирішити точкові локальні проблеми, зокрема: долати підтоплення за допомогою дощових садків, як можна зробити більші інфраструктурні рішення з мінімальним негативним впливом на довкілля?

Раніше ми мали трошки довший проєкт, який називається “Різнотрав’я поруч”. Тобто замість газонів популяризували рослини, які допоможуть нашому довкіллю та крім усього іншого, нашим поллінаторам мати чим харчуватися. В останні роки ми багато говоримо про те, що є проблема з вимиранням бджіл, але ми не думаємо про те, яким має бути рішення цієї проблеми. Натомість простим рішенням є замість газонів, які потрібно підстригати багато разів на рік, можна посадити міські луки, які потрібно косити щороку 2-3 рази. Завдяки нашим рекомендаціям громада Львова зекономила на покосі 6 мільйонів гривень. Ми підготували посібник, який ви можете знайти за посиланням.

Також хочу згадати про простір міського садівництва і городництва “Розсадник”, який знаходиться в 15-ти хвилинах пішки від площі Ринок в парку Залізна вода. Це комунальна територія, на якій 3 громадські організації створили такий простір. Наша мета – популяризувати міське садівництво та природоорієнтовані рішення, вироблення органічної продукції і взагалі дружнього до довкілля способу життя. Спочатку ми об’єдналися, потім напрацювали бачення, запартнерилися з міською владою, знайшли ділянку в парку, а наразі маємо меморандум і знаходимося на етапі переукладання його вже у форматі договору, проте не перестаємо розвивати простір. З 2021 року ми провели більше ніж 200 подій, близько 5-ти тисяч учасни_ць подій і також отримали різні нагороди і номінації. Особливо пишаємося тим, що ми змогли об’єднати навколо цієї ідеї класних людей, тобто у нас є волонтерська команда з близько 15 осіб. 

Коли ми прийшли на цей простір, то це було закинуте квіткове господарство площею 1,3 га. Передовсім ми частково прибрали самосіви, більшою мірою самі, проте з великими деревами нам допомогла міська влада. Потім ми почали встановлювати різні підняті грядки й бетонні грядки, які й надалі використовуємо. Наш принцип такий, що потрібно максимально використовувати те, що в нас є на місці. Далі ми облаштували сферу для проведення подій на фундаменті старої теплиці, тобто ми використали її як основу. Внизу під теплицею є щипа з дерев, які зрізають на території нашого простору. Це або інвазивні види, або сухостій, або просто ті рослини, що підлягають санітарному очищенню. Двічі на рік з комунального підприємства приїжджає дробилка і ми використовуємо щипу для підсипання, щоб створити ефект проникних поверхонь. Тобто це ще одне природоорієнтоване рішення.

Далі ми прибрали стихійне сміттєзвалище, тобто вивезли звідси близько 20 вантажівок сміття. Ми засипали це львівським компостом, оскільки у Львові знаходиться поки що єдина в Україні станція з переробки органічних відходів. У нас є контейнери, куди ми викидаємо харчові відходи, так само збираємо з парків і прибудинкових територій зелені відходи. Ми закуповуємо цей компост у міста, також місто нам його один раз подарувало. В такий спосіб ми хочемо показати замкнутість циклу, тобто, що львівські харчові відходи використовуються нами ж самими і можуть використовуватися іншими мешкан_ками. Зараз ми рекультивуємо цю ділянку, висадили переважно багаторічники і хочемо, щоб шар ґрунту відновився. Ми за реюз, тому ми зробили парклети зі старих бетонних блоків, які в нас були розкидані хаотично територією, які здизайнувала волонтерка-архітекторка.

Дуже важливо запускати пілотні проєкти. Насамперед ми формуємо спільноту, тому що міське садівництво – це в першу чергу не стільки про продовольчу безпеку, а, швидше, про спільнототворення. Коли на початку повномасштабного вторгнення ми  розробили інформаційну стратегію, то сумнівалися, що комусь взагалі потрібен цей сад-город? Згодом до нас почали звертатися люди, які до нас ходили в кінці 2021 року, а також ті, хто були змучені через війну переїхати до Львова. Вони шукали собі спільноту, бо може бути важко прийти до людей, яких ти не знаєш, але тут у вас уже є фактор, який вас об’єднує. На першу толоку прийшло більше 100 людей, і значна частина з них якраз ті, хто переїхали до Львова після 2022 року. Частина цих людей почали до нас ходити постійно і залишилися в нашій волонтерській команді.

Ми запустили клуб міського садівництва, тобто використовуємо нашу територію як пілотний майданчик. Також у місті є така програма, яка називається “Садівники міста”. За кожним парком у місті доглядає садівни_ця, що займається його плануванням і розвитком. Ми їх запрошували в наш простір для планування і до цього залучали інших людей, які в такий спосіб дізнавалися як втілювати природоорієнтовані рішення та як вибирати рослини та як доглядати за ними. У нас є екологічний комітет, ми робили відкриті зустрічі з управлінням екології, із садівни_цями міста, щоб більше познайомити мешкан_ок та вивести спілкування з фейсбуку в реальний простір. Люди, які переходять з онлайну в офлайн схильні менше говорити неприємні речі і думати глобально, зокрема коли ти особисто знаєш людину. 

Ми продовжуємо робити Школу зеленого лідерства, де ми встигли протестувати вже два формати такого інтенсиву. Після того ми підготували заходи, як екологізувати проведення подій у Львові, пов’язаних з тим, що місто є молодіжною столицею Європи 2025 і безпосередньо направили це у міські структури. Також часто робимо дослідницькі прогулянки, тобто у кожній з них є певний фокус: природоорієнтовані рішення, історичні чи планувальні. Ми показуємо в просторі як що працює, де краще чи гірше і люди бачать ці рішення й відповідно більш схильні втілювати їх в себе на місцях. Мали воркшоп з просторового розвитку, де були і фахів_чині, і просто люди з середовища. І в такий спосіб разом створили просторовий план на найближчі 10 років. Є волонтерська команда, із якою ми дуже стараємося підтримувати з зв’язок, тому що це найцінніші люди, які нам допомагають розвивати простір і розповідати про нього. 

У нас є воркшопи, де ми, наприклад, робили грядку з цегли, яку взяли з розваленої адмінбудівлі, яка була на території. Також ми займаємося практикою терапевтичного садівництва, зокрема провели воркшоп з експерткою з Канади для 30+ мешкан_ок. Також проводили воркшоп для ерготерапевт_ок реабілітаційного центру UNBROKEN. І нашою ціллю тут було також звести управління екології і ерготерапевт_ок і попрацювати разом над тим, аби зробити все-таки Замарстинівський парк навпроти центру безбар’єрним. 

Катерина Рабан

zero waste і пермакультурна тренерка, голова ГО «Нуль відходів Луцьк», фахівчиня з управління відходами

Передовсім давайте розберемося з тим, що таке zero waste або нуль відходів. Часто нас плутають з сортувальною станцією, але ми є громадською організацією, яка, швидше, про системний підхід до управління відходами. Спершу цей принцип застосовувався більше на індустріальному рівні, наприклад, японський бренд машин застосовував циркулярну економіку на своєму виробництві, тому що це досить економічно вигідно, щоб відходи, які утворюються, пустити назад в цикл та не викидати їх. На початку 2000-х Беа Джонсон перевела цей рух в побутовий рівень, щоб спробувати самій не утворювати сміття. І поставила перед собою такий челендж цілий рік прожити взагалі не утворивши відходів, при тому, що вона одружена, у неї двоє синів і собака, але їй вдалося. Усі відходи, які за вона утворила за рік, помістилися в невелику скляну баночку. Завдяки цьому досвіду їй вдалося вивести таких 5С:

1. Скажи Ні! 
2. Скорочуй.
3. Скористайся повторно. 
4. Сортуй.
5. Старанно компостуй. 

Про це вона написала книгу “Дім – нуль відходів”, яка і надихнула мене почати цим займатися і я створила громадську організацію. В нашій команді всі мають ще офіційні роботи або сидять в декреті з двома дітьми. Тому це навіть волонтерство, бо ми просто хочемо якісних змін в нашому місті.

Наша команда займається:
1) Управлінням відходами, тобто налаштуванням циркулярної економіки, zero waste системи. Займаємося питаннями сміттєвих полігонів  і сміттєспалювання.
2) Сталим розвитком в масштабах міста, бізнесу, тому що тут вже маємо враховувати економічні і соціальні чинники. Найлегше – це проводити інформаційну кампанію, разом з командою ми теж багато навчаємо і в школах, і в університетах, і органи місцевої влади, бізнеси. Ми завжди намагаємося знайти індивідуальний підхід і допомогти розібратися в потрібній темі, бо це великою мірою основна наша діяльність. І на останніх стратегічних зустрічах ми визначили нашим пріоритетом навчальні програми, але не просто проводити лекції, а взяти ціле місто і зробити методичку про те, як вчити zero waste інших, тобто навчити вчител_ьок. Щоб ціле покоління підростало з правильним розумінням, хоч це і робота в довгу. Як показує практика, коли роблять роздільні баки для сортування – це класно, але якщо користувач_ки не розуміють як це треба робити, то ця система не зовсім працює. Також ми організовували фестиваль Zero Waste Fest Lutsk в 2019 році і це виявилось досить вдалою ідеєю. Ми також організовували міжнародні аудити брендів і відходів, відкрили 2 міських городи у Луцьку, провели 2 zero waste challenge для студент_ок та підписни_ць у в соцмережах, налаштовуємо систему zero waste в кафе соціального впливу Місто.Кафе. Також підписали зобов’язання, що Луцьк рухатиметься до zero waste сертифікованого міста. Тобто це узгоджено з міською радою і ми офіційно рухаємо місто до скорочення відходів. Zero Waste Fest Lutsk у нас був з кількома різними акцентами. В нас були лекції, був ярмарок, де ми продавали товари без пакування або якісь дотичні продукти до теми фестивалю, які не утворюють відходів.  Також у людей була можливість принести свої речі й інші люди їх могли купити, тоді всі зібрані гроші ми відправили дівчинці на лікування. Під час планування таких заходів, особливо стосовно тематики безвідходності, важливо подумати про те, що може утворитися дуже багато сміття. До прикладу, одноразову тару можна просто підписувати, або брати чашку і наклеїти на неї скотч та підписати й в такий спосіб бути певним, що з неї ніхто не пив. Бо паперові стаканчики не зовсім паперові, а з шаром пластику всередині, тобто їх потрібно здавати на спеціальну переробку. Або ж є варіант зробити поворотну тару, коли ви платите ціну наперед і якщо ви повертаєте тару – вам повертають гроші, а якщо ви не повертаєте її, то ви її придбали. Гарною ідеєю буде зробити перенаповнення води, тобто щоб це була не бутильована вода, а люди мали свої пляшечки і могли набрати питну воду, бо ніби можна і ПЕТ пляшки відсортувати, проте краще взагалі не продукувати зайвого сміття. Якщо великий захід, можна організувати чай та каву в великих термосах, поруч із якими є багаторазові чашки, які після себе можна помити. А органічні відходи, зокрема серветки, можна компостувати, якщо ви у своєму просторі організуєте для цього місце. 

Також ми організовували аудит брендів на смітниках – і це часто плутають з прибиранням, проте ми займалися дослідженням відходів. Вперше це відбулося у 2012 році, коли ми під якимось мостом зібрали все сміття і потім перебрали його і провели аналіз, який це бренд, який тип матеріалу й на основі цього писали звіт. І це насправді допомогло зрозуміти як працюють корпорації, бо здається, що ми в магазинах купуємо різні бренди й ці гроші йдуть в різні структури, але насправді їх не так багато. Тобто бренд їжі для тварин та чипси можуть належати одній корпорації й все зрештою потрапляє в одну кишеню. У 2021 році ми пішли конкретно до ОСББ і перевіряли, які бренди у побутових відходах домогосподарств, які типи матеріалів, що та в яких кількостях люди купують. І теж розбирали все на бренди, на типи матеріалів. Тому що перед прийняттям рішень потрібно проводити аудит для розуміння того, які відходи утворюються, скільки їх і вже на основі цих даних можна приймати кращі рішення.

Наш аудит тут показав, що 90% там була органіка, тобто майже половина контейнера – не пластик, а органіка. І насправді більша проблема саме з цим типом відходів й увагу потрібно направляти саме цьому. І якщо ми з цим впораємося, то інші матеріали буде відділяти легше, оскільки в смітнику насправді не так багато пластику? як всі говорять. У 2022 році ми відкривали міські городи в Луцьку “Сади зростання”. Це ми хотіли привернути увагу до міського садівництва, щоб охочі могли самі собі виростити їжу, оскільки грядки були доступними для бронювання усіма. Ми зробили компостер також і робили оголошення, що будь-хто в Луцьку може сюди приносити свої органічні відходи, оскільки в нас ще поки не налаштоване міське компостування. У 2022 році ми ще відкрили менший трошки приватніший город в Луцькому молодіжному центрі з їхнім запитом на вирощення пряних трав, із яких робити якісь чаї, лимонади. Вони знаходяться в центральному парку міста і в них теж стоїть компостер, тож ця локація більш зручна людям, які хочуть здати органіку.

Проте ми не врахували, що Луцьк насправді – це місто приватних територій. Дуже багато в кого є ось це компостування в себе на території. Багато в кого є дідусь, бабуся за містом чи родичі, до яких вони їздять в село й туди теж можна відвезти органіку. Тобто для Луцька це насправді не є настільки актуальним. І виходить, що ми якраз це питання не дослідили і вже на практиці зрозуміли, що рішення виявилось не зовсім потрібним саме для нашого міста. Щодо співпраці з бізнесом, то до нас звернулося кафе соціального впливу, бо вони хотіли зменшити відходи і налаштувати систему сортування в себе. І тут теж починали з аудиту, коли після місяця роботи закладу ми просортували та аналізували сміття, аби розуміти які відходи і скільки утворюються. І після цього робити якісь пропозиції як саме краще налаштовувати сортування, скільки баків має бути, де вони мають знаходитись, на які типи матеріалів. Під цю потребу вони виділили у себе комірку, яка знаходиться неподалік кафе. Й потім вже працівни_ці будуть розсортовувати за типами матеріалів і наповнення. 

Зараз ми плануємо написати стратегію для міста Луцьк, що це місто Zero Waste до 2050 року, хоча мені вже хочеться, напевно, трішки збільшити цю цифру, бо розумію, що, можливо, за такий короткий період нам не вдасться досягнути взагалі безвідходності. Але дуже хочу вірити, що ми принаймні вже на шляху, тому що як мінімум наш мер підписав зобов’язання. 

Запитання від Марʼяни Куземської: У нас зараз громади перебувають на стадії планування ремонтних робіт для розбудовування центрів спільнототворення. Чи є рекомендації як спланувати ці роботи таким чином, щоб вони були максимально екологічні?

Катерина Рабан: Коли в Європі зараз створюють щось зі старих просторів, то їх переосмислюють та не зносять під нуль, а відходять від того, що можна додати до вже наявного. Також можна використовувати ті матеріали, які є наявні, можливо, хтось у громаді має якісь подібні матеріали, які лежать без діла і хтось готовий поділитися ними. Це з таких дуже легких речей, які можна організувати чи пошукати на сайтах чи серед оголошень в групах Фейсбуку. Також можна звертати увагу на дружні до довкілля матеріали, наприклад, конопляний утеплювач або утеплювач з льону замість пінопласту. Проте тут є питання про те, чи є в громади кошти і людина, яка зможе це зробити. 

Марія Смірнова: Зробити аудит та виявити потенційно можливі приміщення, які ви можете використовувати повторно. Це можна навіть зробити, якщо провести дослідження по кількості витраченої електроенергії. Якщо, наприклад, квартира або приміщення взагалі не має жодних витрат кіловат на місяць, то можна думати про те, що, можливо, вона пустує порожня. Ви можете звертатися до міськради і відшукати таке приміщення. І якщо воно на око не потребує сильних затрат, то ви можете використовувати повторно те, що вже є, з мінімальними ресурсами. І пропозиція зробити клич до аудиторії: якщо у когось вдома є після ремонтів якась фарба, будівельні матеріали – то приносьте до нас. І зі світу по нитці ви зможете накопичити певні матеріали, але тут потрібно правильно встановити фільтр, щоб вам не приносили повний непотріб.

Катерина Рабан: Знаєте, в українській традиції колись було таке, що збиралися всім селом і будували хату для якоїсь сім’ї. І зараз це наче трохи призабули, але робити клич і пропонувати людям з громади долучитися це чудово. Коли люди долучаться і дадуть якісь матеріали та руками щось зроблять, то вони будуть значно більше цінувати цей простір. І просто треба це організувати і подумати, як подати комунікаційно так, щоб людей зацікавити. Так що не просто “прийдіть нам допоможіть”, а це спільне творення: зробити якийсь там стіл для людей, якісь активності ще додатково придумати – і їм буде навіть цікавіше з дітками прийти, щось вам допомогти.

Конспект підготував Ярослав Онищук.