Гендерно-нейтральна мова: чому і як Cedos вживає фемінітиви

Аналітичний центр Cedos займається дослідженням людей та суспільства. У нас є потреба цих людей якось називати. В когось може виникнути скепсис стосовно гендерної мови в наших продуктах, мовляв, немає чим зайнятися. Частина наших проєктів — грантові, але також багато з них є проєктами на замовлення, це продукти, які ми продаємо і їх купують. Відповідно, це цілком конкретне робоче питання, яке стоїть перед нашою організацією.

У нас на сайті є Правила використання наших матеріалів, але також там є документ, якого зазвичай немає на інших сайтах. Це Політика використання гендерованих закінчень. Вона з’явилася 2018 року, тобто їй вже п’ять років. Це документ, який ми придумали всі разом, коли зрозуміли, що маємо певні складнощі й не знаємо, як з ними бути. Наш тодішній комунікаційний менеджер Нін Ходорівсько був ініціатором цього процесу. Після кількох спільних розмов народився документ.

Те, що ми називаємо «гендерованими закінченнями», є не лише власне закінченнями, але й включає суфікси. Йдеться про те, що під час називання людей, залежно від гендеру, певна частина слова змінюється. Саме цю змінну частину слова ми умовно називаємо «гендерованим закінченням». Наприклад, кажемо «князь Олег», але «княгиня Ольга». Це ніби просто і не викликає запитань: всі знають слово «княгиня», йому вже тисячі років. Однак, є слова, де це не настільки очевидно.

Що робити, коли Ольгу виберуть на президентську посаду? Розв’язання цієї проблеми — казати «президентка». Одне слово для чоловіків і одне слово для жінок — фемінітив і маскулінітив.

Є багато людей, які вважають, що фемінітиви — це круто і їх треба більше вживати. З іншого боку, є люди, які дивуються різним фемінітивам, якщо чують їх вперше. Наприклад, комусь здається дотепним сміятися з посади «членкиня ради». Але хіба «член ради» в цьому контексті звучить не більш дотепно?

Український правопис — офіційний документ, який затверджує Кабінет Міністрів. З 2019 року він містить норму про те, як утворювати слова для позначення осіб жіночої статі за допомогою різних суфіксів.

За допомогою суфіксів –к-(-а), –иц-(-я), –ин-(-я), –ес-(-а) та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс –к-(-а), бо він поєднуваний із різними типами основ: авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка та ін.
Суфікс –иц-(-я) приєднуємо до основ на -ник: верстальниця, набірниця, порадниця та -ень: учениця.
Суфікс –ин-(-я) сполучаємо з основами на -ець: кравчиня, плавчиня, продавчиня і приголосний: бойкиня, майстриня, лемкиня.
Суфікс –ес-(-а) рідковживаний в українській мові: дияконеса, патронеса, поетеса.

Український правопис, параграф 32, пункт 4

Це правило, воно є офіційним і рекомендованим до виконання. У чому взагалі питання? Вони виникають, коли маємо одну людину або групу людей, яких ми не знаємо: коли це не конкретний Олег або конкретна Ольга. Бувають ситуації, коли ми не знаємо гендеру людей або гендер людей в даному контексті не має значення.

На сайті Інституту мовознавства Національної академії наук є текст про вживання фемінітивів. Не можу сказати, що я погоджуюся з цим текстом від початку до кінця, але він містить кілька прикладів, коли використання чи невикористання фемінітивів може викликати неоднозначні прочитання.

У контекстах, де відповідне слово виступає в найбільш загальному значенні, вживання фемінатива може викликати двозначність або вводити в оману. Наприклад, у висловленні «вона є однією з кандидаток на посаду міністра», не зрозуміло, чи є, крім кандидаток, ще й кандидати чоловічої статі. Подібна двозначність виникає у висловленнях на зразок «друга міністерка у справах ветеранів», «вона входить до п’ятірки найвизначніших українських економісток» і т. ін.

Про фемінітиви в сучасній українській мові, Інститут мовознавства

«Друга міністерка у справах ветеранів»: чи йдеться про те, що це друга жінка на цій посаді, чи друга людина загалом на цій посаді? «Вона входить до п’ятірки найвизначніших українських економісток»: це рейтинг саме жінок-економісток чи рейтинг економістів різної статі? В деяких контекстах може бути важливим зробити так, аби цієї двозначності в читачів і читачок не виникало.

Оскільки ми працюємо з дослідженнями, даними, цифрами, де двозначність може нашкодити, виникає питання, як з цим бути.

Середня заробітна плата працівників притулків для дітей-сиріт, інтернатів, будинків дитини у 2021 році становила 9230 грн.

Зайнятість у сфері соціального захисту: аналіз основних проблем і наслідків пандемії, 2022

Це трохи видозмінений уривок з одного із документів, який ми опублікували 16 лютого 2022 року. Він стосується зайнятості у сфері соціального захисту. Це цитата про те, що середня заробітна плата людей, які працюють у притулках для дітей-сиріт, інтернатах, будинках дитини становила у 2021 році 9230 гривень. Записка присвячена тому, що умови праці не є задовільними і їх варто змінювати. Проблема з цим реченням в тому, що 81% людей, про яких ідеться, — це жінки, а не чоловіки. Трохи дивно говорити про них, як про працівників, особливо зважаючи на те, що ми в записці розглядаємо питання гендерної рівності. Більшість з цих людей — жінки, що є важливим нюансом, адже саме через свій гендер багато з них після роботи можуть виконувати іще хатню працю, що зменшує час для відпочинку і відновлення.

Існує думка, що чоловіча форма у множині стосується і чоловіків, і жінок. Мовляв, «лікарі» — це і про лікарів, і про лікарок; можна просто вживати слово «лікарі». Це, можливо, було би так, якби не було «тесту на медсестру». «Тест на медсестру» полягає в тому, що люди зазвичай не кажуть «медбрати», а кажуть «медсестри». Звісно, можна зауважити, що серед медсестер і медбратів більше жінок (97%), але серед лікарів і лікарок більшість теж складають жінки (66%). До професії, яка потребує більше знань, навичок і яка була більш поважною в суспільстві, історично вживали чоловічу форму в множині за замовчуванням. До дуже схожої професії, яка була менш престижною та оплачуваною, де було більше жінок, уживали жіночу форму. Тобто, не є вірним твердження, що для всіх слів без винятку чоловіча форма є загальною. Це пов’язано з історичними процесами, тому залишилась така форма для одних і інакша — для інших слів.

Є також слова, які не мають цих «гендерованих закінчень». «Невдахи» та «голови громад» — це про кого? Ось це справді слова, які однаково стосуються як чоловіків, так і жінок. Відмінність «голів» від «лікарів» у тому, що в «голів» справді немає чоловічих і жіночих гендерних форм, а в «лікарів» вони все ж є.

Отже, зважаючи на це все, якою є політика Cedos?

Перш за все, ми використовуємо ґендерно-нейтральні форми там, де це можливо, але лише якщо це не викривлює змісту. Існують збірні слова: «студентство», «вчительство», «учнівство». Є також фрази, які можуть кількома словами описати певну сутність. Наприклад, «соціологічна спільнота». Питання, однак, у тому, що не завжди «соціологи та соціологині» — те саме, що «соціологічна спільнота». З точки зору пошуку гендерно-нейтральної мови, добре, що немає «гендерованого закінчення», але не обов’язково є якась спільнота, інколи спільноти насправді немає. У цьому випадку використання нейтрального терміну викривлює зміст. Інший приклад: можна сказати «жителі та жительки міста», де є ці «гендеровані закінчення», а ще можна сказати на них «громада». Проте не завжди це якась громада: громада має й інші характеристики, це не просто сукупність жителів і жительок.

Нижче ви бачите теж саме речення із нашого звіту з чотирма різними варіантами «закінчень»: лише чоловічі «закінчення», паралельні форми, де жіночий або чоловічий варіанти стоять попереду й також лише жіноча форма.

1. Середня заробітна плата працівників притулків для дітей-сиріт, інтернатів, будинків дитини у 2021 році становила 9230 грн.
2. Середня заробітна плата працівників і працівниць притулків для дітей-сиріт, інтернатів, будинків дитини у 2021 році становила 9230 грн.
3. Середня заробітна плата працівниць і працівників притулків для дітей-сиріт, інтернатів, будинків дитини у 2021 році становила 9230 грн.
4. Середня заробітна плата працівниць притулків для дітей-сиріт, інтернатів, будинків дитини у 2021 році становила 9230 грн.

Варіант із виключно чоловічою формою нам не підходить з причин, про які йшлося вище. Варіант із виключно жіночою формою, хоч його і використовують певні видання, для нашої роботи теж не підходить, оскільки може вводити в оману і потребувати детальних пояснень, аби люди зрозуміли зміст речення саме так, як ми хотіли.

Залишаються два середні варіанти — давайте їх розглянемо на прикладі іншого абзацу з того самого дослідницького звіту. У ньому розповідається про те, хто ж входить в поняття «працівників установ надавачів соціальних послуг» і міститься довгий перелік різних посад: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці тощо. У аналітичних документах такі переліки часом трапляються, наприклад, коли ми досліджуємо зайнятість людей.

Почнемо із бази для порівняння — тексту лише з чоловічими «закінченнями».

Серед штатних працівників установ-надавачів соціальних послуг представлені працівники різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці та робітники. Це директори та завідувачі закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджери, соціальні працівники, фахівці з соціальної роботи, психологи у соціальній сфері, юристи, педагогічні працівники (соціальні педагоги, вихователі по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчителі-логопеди тощо), технічні спеціалісти з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітники тощо.

Другий варіант — використання і маскулінітивів, і фемінітивів, коли першою іде чоловіча форма.

Серед штатних працівників і працівниць установ-надавачів соціальних послуг представлені працівники і працівниці різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівники і керівниці, професіонали і професіоналки, фахівці і фахівчині, технічні службовці і службовиці та робітники і робітниці. Це директори і директорки та завідувачі і завідувачки закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджери і менеджерки, соціальні працівники і працівниці, фахівці і фахівчині з соціальної роботи, психологи і психологині у соціальній сфері, юристи і юристки, педагогічні працівники і працівниці (соціальні педагоги і педагогині, вихователі і виховательки по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчителі-логопеди і вчительки-логопедки тощо), технічні спеціалісти і спеціалістки з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітники і робітниці тощо.

Третій варіант — і фемінітиви, і маскулінітиви, коли перша форма — жіноча.

Серед штатних працівниць і працівників установ-надавачів соціальних послуг представлені працівниці і працівники різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівниці і керівники, професіоналки і професіонали, фахівчині і фахівці, технічні службовиці і службовці та робітниці і робітники. Це директорки і директори та завідувачки і завідувачі закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджерки і менеджери, соціальні працівниці і працівники, фахівчині і фахівці з соціальної роботи, психологині і психологи у соціальній сфері, юристки і юристи, педагогічні працівниці і працівники (соціальні педагогині і педагоги, виховательки і вихователі по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчительки-логопедки і вчителі-логопеди тощо), технічні спеціалістки і спеціалісти з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітниці і робітники тощо.

Бачимо, що наведення і маскулінітивів, і фемінітивів збільшує розмір тексту в півтора рази і робить його дещо менш читабельним. Від того, чи ставимо ми фемінітиви попереду чоловічих форм, чи навпаки, це не сильно змінюється.

Ще один можливий варіант — це чергування форм.

Серед штатних працівників установ-надавачів соціальних послуг представлені працівниці різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівниці, професіонали, фахівчині, технічні службовці та робітниці. Це директорки та завідувачі закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджерки, соціальні працівники, фахівчині з соціальної роботи, психологи у соціальній сфері, юристи, педагогічні працівниці (соціальні педагоги, виховательки по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчителі-логопеди тощо), технічні спеціалістки з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітники тощо.

Недолік цього варіанту в тому, що він може збивати з пантелику: можна подумати, що директорки є виключно жінками, а завідувачі — лише чоловіками. Такий варіант найкраще підходить для написання тексту про конкретну небінарну людину, якщо дати відповідне пояснення, проте не для тексту про групу різних людей.

Таким чином, варіанти із двома словами (фемінітивом і маскулінітивом) поруч, як і якимось одним із цих слів не є оптимальними. Що є іще? Можна спробувати відділення «гендерованих закінчень» різними знаками — косими рисками, дужками, нижніми підкресленнями:

• «працівни/ків» або «працівни/ць»;
• «працівників/ць» або «працівниць/ків»;
• «працівників(ць)» або «працівниць(ків)»;
• «працівників(-ць)» або «працівниць(-ків)»;
• «працівни_ків» або «працівни_ць».

Перевагою цих опцій є написання лише одного слова, що робить текст легшим до читання та зменшує його об’єм. Також вони враховують існування небінарних людей. Залишаються питання, 1) які форми використовувати як базові — маскулінітиви чи фемінітиви; а також, власне, 2) який із цих варіантів відділення обрати.

Розглядаючи перше питання, ми відштовхувалися від кількох важливих для нас речей:

• Ми однаково поважаємо жінок, небінарних осіб та чоловіків;
• В україномовному інформаційному просторі набагато частіше підкреслюється існування чоловіків, ніж всіх інших, тобто більшості людей;
• Ми хочемо врівноважити цей перекіс.

Зважаючи на це, ми вирішили використати саме жіночу форму — фемінітив — як базову. Це зменшило кількість варіантів до п’яти.

Перший варіант — «працівни/ць». Пишемо слово в жіночій формі, але відділяємо змінну частину косою рискою. Це краще читається, ніж наявність паралельних форм, проте риски візуально ділять текст, привертають до себе увагу, відволікають і заважають зосереджуватися.

Серед штатних працівни/ць установ-надавачів соціальних послуг представлені працівни/ці різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівни/ці, професіонал/ки, фахів/чині, технічні службов/иці та робітни/ці. Це директор/ки та завідувач/ки закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджер/ки, соціальні працівни/ці, фахів/чині з соціальної роботи, психологи/ні у соціальній сфері, юрист/ки, педагогічні працівни/ці (соціальні педагоги/ні, вихователь/ки по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчитель/ки-логопед/ки тощо), технічні спеціаліст/ки з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітни/ці тощо.

Другий варіант — «працівниць/ків». У цьому варіанті ми подаємо «закінчення» обидвох форм через риску. В цілому ті самі проблеми, що й у першому варіанті, але до них додається і нерозуміння, як читати написане. Щоразу коли натрапляєш на такий варіант в тексті, потрібно задуматися, як його прочитати: це ніби збиває плавний політ наративом.

Серед штатних працівниць/ків установ-надавачів соціальних послуг представлені працівниці/ки різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівниці/ки, професіоналки/ли, фахівчині/ці, технічні службовиці/вці та робітниці/ки. Це директорки/ри та завідувачки/і закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджерки/ри, соціальні працівниці/ки, фахівчині/ці з соціальної роботи, психологині/ги у соціальній сфері, юристки/ти, педагогічні працівниці/ки (соціальні педагогині/и, виховательки/і по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчительки/і-логопедки/ди тощо), технічні спеціалістки/ти з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітниці/ки тощо.

Третій варіант — «працівниць(ків)». У цьому варіанті ми пишемо спочатку одну форму, а в дужках подаємо «закінчення» іншої. Найчастіше так пишуть, використовуючи чоловічу форму, як основну, а жіночу подають в дужках. Дужки звичніші оку, тому менше навантажують увагу. Проте, з’являються проблеми, коли текст уже розміщений в дужках і виникає кілька рівнів комбінацій дужок. Інше питання — винесення людей певного гендеру за дужки. Особливо, коли в дужки ставлять жінок після чоловічої форми, нам це здається не дуже гарним символічно.

Серед штатних працівниць(ків) установ-надавачів соціальних послуг представлені працівниці(ки) різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівниці(ки), професіоналки(ли), фахівчині(ці), технічні службовиці(вці) та робітниці(ки). Це директорки(ри) та завідувачки(і) закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджерки(ри), соціальні працівниці(ки), фахівчині(ці) з соціальної роботи, психологині(ги) у соціальній сфері, юристки(ти), педагогічні працівниці(ки) (соціальні педагогині(и), виховательки(і) по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчительки(і)-логопедки(ди) тощо), технічні спеціалістки(ти) з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітниці(ки) тощо.

Четвертий варіант — «працівниць(-ків)». Ще один варіант «закінчення» у дужках, але із дефісом. Крім всіх попередніх застережень, він займає ще більше місця і ще більше ускладнює текст.

Серед штатних працівниць(-ків) установ-надавачів соціальних послуг представлені працівниці(-ки) різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівниці(-ки), професіоналки(-ли), фахівчині(-ці), технічні службовиці(-вці) та робітниці(-ки). Це директорки(-ри) та завідувачки(-і) закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджерки(-ри), соціальні працівниці(-ки), фахівчині(-ці) з соціальної роботи, психологині(-ги) у соціальній сфері, юристки(-ти), педагогічні працівниці(-ки) (соціальні педагогині(-и), виховательки(-і) по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчительки(-і)-логопедки(-ди) тощо), технічні спеціалістки(-ти) з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітниці(-ки) тощо.

П’ятий варіант — «працівни_ць». В цьому варіанті немає ні дужок, ні косих ліній, тому текст під час читання візуально не розділяється. Крім цього, нижні підкреслення не мають іншого значення, чи принаймні не так часто використовуються, як дужки й косі риски. Більше того, нижнє підкреслення асоціативно показує, що з цього моменту починається варіативна частина слова. Відсутнє нерозуміння, як читати написане, оскільки немає паралельних форм. Нижнє підкреслення показує, що йдеться не лише про жінок.

Серед штатних працівни_ць установ-надавачів соціальних послуг представлені працівни_ці різних професій (посад) залежно від профілю послуг, які надає конкретний заклад. Ці посади поділяються на такі категорії як керівни_ці, професіонал_ки, фахів_чині, технічні службов_иці та робітни_ці. Це директор_ки та завідувач_ки закладів і їхніх окремих відділень, соціальні менеджер_ки, соціальні працівни_ці, фахів_чині з соціальної роботи, психологи_ні у соціальній сфері, юрист_ки, педагогічні працівни_ці (соціальні педагоги_ні, вихователь_ки по соціальній роботі з дітьми з інвалідністю, вчитель_ки-логопед_ки тощо), технічні спеціаліст_ки з протезів та ортопедичного знаряддя, соціальні робітни_ці тощо.

Саме цей варіант — жіноче «закінчення», відділене нижнім підкресленням — є нашою базовою опцією, якщо немає гендерно-нейтральної форми слова. Однак, при цьому для нас також важливо зберігати гнучкість.

Якщо підсумувати, загалом наша політика використання гендерованих закінчень виглядає наступним чином.

По-перше, використовуємо гендерно-нейтральну форму, якщо така форма не викривлює зміст. Наприклад, «студентство», «учнівство», «громада».

По-друге, якщо перший варіант не є можливим, використовуємо варіант із жіночим «закінченням», виділеним нижнім підкресленням: «студент_ки», «уч_ениці», «житель_ки».

По-третє, у певних ситуаціях ми використовуємо дві гендерні форми: «студентки і студенти», «учні та учениці», «мешканки і мешканці». Ми розуміємо, що для деяких текстів нижнє підкреслення може не дуже добре працювати. До цієї форми люди не звикли й пояснення того, що вона означає і чому ми її використовуємо, може відволікати увагу читачок і читачів від власне самого тексту і його змісту. Коли йдеться про рекламу чи ключовий меседж, нижнє підкреслення може перебирати на себе увагу, тому в таких випадках є сенс використовувати компромісні варіанти.

По-четверте, можемо також використовувати написання через косу риску, коли першим «закінченням» є жіноче: «студентки/и», «учениці/ні», «жительки/і». З нашої перспективи, цей варіант є гіршим за попередні, але не є геть неприйнятним. Для нас він ліпший, ніж варіанти з дужками, оскільки символізм винесення певної групи людей за дужки нам не імпонує.

Наостанок, по-п’яте, лише чоловіче закінчення ми насправді теж інколи використовуємо, але, і це важливо, як виняток — у певних окремих ситуаціях, коли про це просять, наприклад, партнери чи замовники, яким важливий саме цей варіант.

Правопис відображає те, що вже усталилося в українській мові, він не дає рекомендацій щодо творення фемінативів-неологізмів. Мова щоденно реагує на суспільні запити. Процес фемінізації лексикону значною мірою відбувається незалежно від ставлення до цього явища мовознавців. Варто пам’ятати, що творцем мови є народ, а в ньому багато і прихильників / прихильниць розширення діапазону фемінативів, і його противників / противниць. Отримання суспільної санкції на входження тих чи тих слів у національний лексикон потребує часу. Уживання новітніх фемінативів саме зараз проходить соціальну апробацію.

Про фемінітиви в сучасній українській мові, Інститут мовознавства

Це пояснення важливості тестування і експериментування у питанні вживання фемінітивів, про яке пише Інститут мовознавства, гарно описує, чому ми маємо саме таку політику щодо цього.

Ми не стверджуємо, що нижнє підкреслення є ідеальною формою. Вона не передбачена чинним правописом, тобто з нормативного погляду її можна розглядати як помилку. Вона, у тому числі, робить текст менш звичним і відволікає увагу від змісту. Люди подекуди приходять до нас в соціальні мережі у коментарі й пишуть, що їм це не подобається. Коли ми вперше впровадили цю політику — мені теж було незвично так писати і я забував про це, але з часом звик і тепер вже тексти без нижніх підкреслень виглядають дивно.

Це експеримент із пошуків варіантів того, як зробити нашу мову такою, якою ми її хочемо бачити. Варто пробувати та працювати над цим. Можливо, через рік ми придумаємо щось геть інше і така проблема взагалі не поставатиме. Однак, саме експериментування — шлях до того, аби інновації ставалися.

Наша відповідь, можливо, не спрацює для всіх. Будемо раді, якщо для когось вона стане корисною.