Центр урбаністичних студій – громадська організація, створена дослідницями й дослідниками з метою втілення цінностей справедливого і комфортного міста у життя через дослідження просторових і соціальних процесів, які відбуваються у містах. 

Спікерки: Світлана Шліпченко, Тетяна Водотика.

Контекст кейсу

  • Дослідницька практика для студент_ок та молодих дослідни_ць «(Не)комфортна (не)околиця: Чоколівка». Практика тривала з 15 травня по 21 липня 2020 року, у розпал карантинних обмежень. У практиці взяли участь понад два десятки учасників і учасниць. Тривалість практики щоразу переносилась, тому що ми не встигали, однак, таким чином вийшов повноцінний «навчальний триместр». 
  • Було три напрями: урбан-аналіз, соціологічний аналіз та історичне дослідження. Важливо, що студенти й студентки могли обрати, який напрям їм цікавіший: був перший і другий пріоритет. Склалось так, що жодна команда не була монодисциплінарною. Наприклад, в історичній групі були географи_ні, культурологи_ні, а історикиня лише одна. Націлювались брати студентів та студенток, але молоді дослідники та дослідниці, які випустились рік чи два тому, теж були долучені. 
  • Результати практики адресували локальним активіст_кам, мешкан_кам, девелоперам, у перспективі – місцевій адміністрації та іншим дослідни_цям у якості моделі.
  • Цей район обрали через партнерство з Київським національним університетом архітектури – на Чоколівці розташовані кілька гуртожитків, де живуть студенти й студентки університету. Також на Чоколівці розташовується мистецька платформа «Острів» – наші постійні партнери, за сприяння яких була реалізована практика.
  • Це район, у якому немає метро: найближча станція метро – Вокзальна, пішки до неї не дійдеш. Район – історичний. Був започаткований на початку ХХ століття як робітниче поселення від заводу «Гретер і Криванек» (пізніше «Більшовик»). Вже в 1950-і роки забудовувався хрущовками. Зараз це типовий «спальничок», ніби в центрі, а ніби й ні. Нібито зручне розташування через магістральні лінії, але проблем з мобільністю теж не бракує.  

Методологія 

урбан-аналіз, історичний аналіз, соціальне дослідження

  • Міждисциплінарність – головне і засадниче в нашій дослідницькій практиці.
  • Ми намагались спільно працювати над ключовими проблемами (визначення меж району, морфотипів забудови, інтерв’ювання), щоб відбулось «перехресне запилення».
  • Поєднували навчальний компонент (виступи запрошених лекторів і лекторок, практичні семінари, дискусії) з дослідницьким (кабінетне дослідження, робота в «полі», бібліотеках, архівах та з електронними базами даних). 
  • Урбан-аналіз: робота з елементами містобудівної системи, аналіз каркасу і тканини району. 

Кілька людей працювали над певною проблемою (мобільності, забудови, природних зон). Виявили переваги, недоліки, проблемні локації Чоколівки.

  • Історичний аналіз: аналіз усних, візуальних, опублікованих джерел. 

Першу частину практики працювали над спільними проблемами (історія формування району, історія забудови). Друга частина –  кожен працював над окремим напрямом (декомунізація, робота з Вікіпедією). 

  • Соціальне дослідження: аналіз відкритих даних, повідомлень в соціальних мережах, статистичних даних. Дослідницькі прогулянки, контент-аналіз, критичне картування, інтерв’ювання, мережний аналіз взаємодії ключових акторів району. 

Кілька команд мали своє окреме завдання (соціально-демографічний портрет мешканців і мешканок Чоколівки, образ району в уявленні жителів, актуалізація стратегій реконструкції житла, мапування ключових груп інтересів району). Також існувало об’єднавче завдання: дослідження жителів району (їхніх уявлень про територію, про себе в контексті території). 

Виклики дослідження

  • Для нас було викликом з’ясувати, що таке Чоколівка, де взагалі знаходиться Чоколівка. Респонденти під час інтерв’ювання окреслювали район у зовсім різних формах і, здається, жодна з них не збігається з тією, яку окреслили ми в результаті дослідження. 
  • Дослідження робили не зрілі дослідни_ці, а молоді люди, студент_ки. Ми розуміли, що результати можуть бути не зовсім глибокими, не зовсім такими, як очікували менторки. Розуміли, що дослідження може бути описовим, а рівень теоретизації залежить від досвіду студент_ок та ментор_ок. Розуміли, що не зробимо вичерпного дослідження, а це буде тестовий, «перший захІд». Ми «брали проби ґрунту» і «намацували» потенційні можливості.
  • Ми були свідомі того, що це дослідницька практика студент_ок або молодих дослідни_ць. Це були різні люди з різними бекграундами.
  • Викликом була підтримка потрібного рівня мотивації і психологічного комфорту. Карантин наклав додаткові обмеження. Люди подались на програму, але тримати їх мусила лише зацікавленість чогось навчитись, зацікавленість у якомусь результаті. Це було справді дуже серйозним викликом, бо замість двох тижнів це у нас розтягнулось на 8-10 тижнів. До того ж це був період дипломів. 
  • Ми починали в ситуації повного локдауну. Мусили гнучко адаптувати формати, офлайн могли долучити лише потім. Психологічні зв’язки менторки з групою, всередині групи та дружні зв’язки були викликом. Треба бути свідомими того, що в теперішній ситуації треба бути готовими на це реагувати. 
  • Через карантин обмеженою була мобільність команди: ні студент_ки, ні ментор_ки не могли доїхати до Чоколівки. 
  • Проблемним стало налагодження внутрішньо командних комунікацій в умовах пандемії. Втрата неформальних зв’язків у команді. 
  • Була потреба звертатись до альтернативних джерел інформації через недоступність бібліотек та архівів.
  • Нові посткарантинні фобії: страх спілкуватись із незнайомцями. Неможливо було достукатись до деяких груп респондент_ок, люди боялись комунікувати. Самі ж інтерв’ю потрібно було проводити на відкритому просторі.

Успіхи дослідження

  • Команда урбан-аналізу виявила переваги, недоліки, проблемні локації Чоколівки, проаналізувала причини виникнення проблем, сформувала гіпотези для пошуку рішень щодо проблемних аспектів і пошуку ресурсів для розвитку місцевості. 
  • Ми враховували потенційні недоліки дослідження, враховували похибки. 
  • Ми зібрали достатньо матеріалу, щоб його можна було використати як основу для подальших досліджень та використати результати дослідження як первинні, для подальшого аналізу та прогнозу. 
  • Шукали можливості інтегрувати знання кожного і кожної, моделі взаємодоповнювальної співпраці. Використовували мінікоманди, де люди могли б обмінюватись досвідом, підтримувати, допомагати і взаємодоповнювати один одного.
  • Шукали можливості для налагодження комунікації через прогулянки, особисту комунікацію, відкриті заходи. 
  • За допомогою проєкту можемо залучати кадри для організації.
  • Меншою була затратність дослідження, бо студент_кам за нього не платять. 
  • Ми були вільні робити те, що ми обговорювали, що ми вважали за потрібне, не були обмежені якимись рамками. Давали людям, які брали участь, свободу в їхньому вираженні.
  • Мали можливість провести пілотне дослідження, можливість підтвердити чи спростувати певну свою гіпотезу.
  • Обмін досвідом.
  • Міждисциплінарність дослідження.
  • Поштовх до міжінституційної взаємодії: НГО співпрацювало з національним університетом і комунікувало з муніципалітетом.
  • Створили нові ідеї щодо розвитку території та ініціативи.
  • Ми вийшли в публічний простір, дослідження мало практичні наслідки: показати мешканцям важливість їхньої території. Наприклад, проєкт «Світличник» – разом з платформою «Острів» студентки і студенти зробили на Чоколівці презентацію шістдесятників, які жили в цьому районі. Так люди починають відчувати зв’язки з територією, ставитись до неї більш відповідально.
  • Ми створили класне дослідження для службов_иць, менеджер_ок та активіст_ок.
  • Написали брошуру, створили проєкт друку брошури. 
  • Поміняли таблички з декомунізованими назвами вулиць. 
  • Проєкт – це відкриття можливостей співпраці для НГО, університетів з місцевими структурами.

Висновки

  • Передусім важить рівень підготовки й компетенції людей, які ініціюють та починають проєкт. Це надзвичайно важливо. 
  • Коли люди працюють, вони віддають свій час і сили, у нашій ситуації важлива адекватна оплата праці.
  • Дослідження не має падати, як камінь в глибоку воду. Воно має викликати якийсь ефект, викликати зацікавлення не лише активістів, а й стейкхолдерів. За рахунок цього можливі точкові інтервенції. 
  • Не варто розраховувати, що в архівах і бібліотеках є все. Варто працювати з усім, що трапляється по дорозі. Джерелом для нас, наприклад, стали художні фільми. 
  • Варто закладати більший публічно-історичний аспект. «Світличник», зміна табличок після декомунізації, редагування Вікіпедії стались спонтанно. Якби ми це планували від початку, ефект був би більшим. Добре мати більше можливості планувати.