«Центр спільних дій» – громадська організація, яка моніторить і аналізує рішення парламенту, уряду, президента стежить за балансом гілок влади і повідомляє, як працює держава.

Контекст кейсу

  • Питаннями, які стосуються раціональної політики, ми почали цікавитись ще з 2019 року. Ми дивились на те, що кандидати на посаду президента пишуть у своїх програмах. Ми готували величезний інструмент порівняння президентських програм, інструмент порівняння програм політичних партій, щоб виводити виборців з дихотомії «корупціонер-патріот», «подобається – не подобається» і підштовхувати до якоїсь раціональної дискусії.
  • Влітку торік ми мали «приємність» спостерігати на вулицях навалу лютої політичної реклами. На 29-му році української незалежності – величезні аморфні гасла, які дуже часто ні про що не говорять. Переважно кандидат_ки партій на місцевих виборах обіцяли стабільність, а ті, які були в опозиції до мера і до більшості в міськраді, обіцяли своїм виборцям «ви достойні кращого», «вимагай більшого» і подібні речі. Що «краще» і «більше» – це дуже серйозне питання, бо у політичній боротьбі, особливо на місцевому рівні, усе все одно зводилось до гасел.
  • У нас із 2015 року триває децентралізація й адміністративно-територіальна реформа: органи місцевого самоврядування отримали значно більше повноважень, фінансів, відповідальності. Але при цьому спроможність органів самоврядування, виконавчих комітетів, складу рад і чиновни_ць не зросла моментально. Це не стається автоматично.
  • У своєму дослідженні ми дивились на всю цю історію комплексно: і на те, як працювали органи місцевого самоврядування, обрані в 2015 році, і з чим вони заходили на виборах в умовах децентралізації.

Методологія

  • Ми обрали саме міста-обласні центри, бо вони є регіональними трендсетерами. У цих містах проживає 30% населення всієї країни і 43% міського населення країни. Традиційно це точки економічного росту, багато людей планує переїхати в обласні центри. Ми ж напередодні виборів не могли подивитись на більшу кількість міст. 
  • У нашому аналізі ми дивились на сфери місцевої політики з двох перспектив. По-перше, ми дивились на муніципальне дослідження IRI, яке проводиться щороку й показує пріоритети, які громадяни визначають у діяльності місцевої влади у своїх містах. Перші 6 пунктів збігаються в усіх містах (освіта, охорона здоров’я, дорожньо-транспортна інфраструктура, житлово-комунальне господарство, соціальний захист, екологія). До них ми додали також громадський бюджет, бо це інструмент залучення, і люди за допомогою цього розуміють, що кошти можна використовувати на речі, які їх цікавлять.
  • Дані ми брали з відкритих джерел (сайтів органів місцевого самоврядування, open budget), а також користувались інструментом «доступ до правди» (запити на доступ до публічної інформації). (Свого часу «Центр спільних дій» сам очолював ГО в адвокаційній кампанії ухвалення закону про доступ до публічної інформації).
  • На роботу місцевого самоврядування ми дивились у розрізі 2017, 2019 і, в певних моментах, 2020-го року. 
  • Оцінюючи міські програми, ми дивились на їхню наявність і доступність: чи є вони на сайті міськради, чи легко їх знайти. Чи при ухваленні рішень вони використовуються самим органом самоврядування, чи є вони вичерпними, чи є в них якісь конкретні пункти й індикатори й чи відбувається за ними якесь звітування. 

Виклики дослідження

  • В Україні є страшна проблема з даними, варто черговий раз якось спільно домовлятись аналітичним центрам, громадським організаціям про те, як ми будемо спільно лютувати в цьому напрямі. З деякими відповідями на запити просто неможливо працювати: наприклад, через погану якість сканкопій. Аналізувати, слідкувати за роботою місцевої влади часом неможливо.
  • Кожному аналітичному центру, кожному досліднику хочеться, щоб його результати стали питанням до обговорення. Цього не сталось автоматично. Ми самі змушені були робити новини за результатами нашого дослідження, розсилати на регіональну пресу, робити їх так, щоб міста порівнювались із сусідніми обласними центрами і щоб переносилась оця традиція порівнювати свою хату з сусідньою.

Успіхи дослідження

  • Виявилось, що по всій країні дуже серйозно провисає звітування: органи місцевого самоврядування досі не мають цієї практики і не розуміють важливості цього, а громади, місцеві ЗМІ й політична опозиція чомусь не підіймають це питання.
  • Освіта. Коли ми працювали з Міністерством освіти у 2017 році й проводили консультації для того, щоб обговорити реформу освіти, дуже часто чули часто про те, що треба просто давати більше грошей. У результаті дослідження ми виявили, що немає жодної прямої залежності від видатків на одного учня і середнього балу ЗНО з трьох ключових предметів (українська мова та література, історія України та математика). Також немає прямої залежності результатів ЗНО від кількості вчителів на одного учня. 
  • Охорона здоров’я. У 2017-2019-х роках органи місцевого самоврядування мали інвестувати кошти для того, щоб підготуватись до реформи «вторинки». Ті ради, які все зробили за рекомендаціями Міністерства, мали отримувати значно більше коштів від НСЗУ. Насправді цього не сталось автоматично. Наприклад, Миколаїв, який був у п’ятірці по витратах на охорону здоров’я в частці свого бюджету, потім у 2020 році за перші 9 місяців отримав менше коштів за програмою медичних гарантій, ніж у нього була медична субвенція. Це свідчить про те, що гроші йшли кудись не туди.
  • Дорожньо-транспортна інфраструктура. Показовою є історія, як у наших містах ремонтують дороги, тротуари, міжквартальні проїзди і які міськради що визначають пріоритетом. По-перше, деякі обласні центри вирішили не надавати нам дані. По-друге, якщо дивитись на витрати, для деяких міст нема пішоходів. Також чим ближче до виборів, тим частіше органи місцевого самоврядування переміщують кошти з капітального ремонту в поточний ремонт: за одну гривню поточного ремонту можна зробити більше дороги.
  • Житлово-комунальне господарство. Замість того, щоб інвестувати кошти в енергоефективність, деякі міста витрачають їх на субсидії.
  • Екологія. У значної частини обласних центрів якість повітря значно погіршилась у порівнянні 2018-2019-х років. Найсумніше – зіставляти це з фінансуванням. На екологію у бюджетах міст обласних центрів витрачається максимум 0,6% місцевого бюджету. Чому? Бо повітря не видно, на відміну від дороги, міжбудинкових проїздів, дитячих майданчиків. На це поки що муніципалітети не звертають уваги. 
  • У деяких областях нам вдалось навіть почати дискусію, представни_ці органів місцевого самоврядування відповідали публічно, і ці речі захоплювали ЗМІ.
  • Ми рухаємось далі. Вже цього року ми аналізували бюджети міст-обласних центрів – публікації виходили на «Дзеркалі тижня», а передруки виходили на ЗМІ в регіонах. Ми не збираємось залишати цю тему, збираємось глибше досліджувати ефективність роботи місцевого самоврядування у міжвиборчий період.

Висновки

  • Ми всі, учасники цієї конференції «Отак ідемо всі, в одну громаду скуті святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті, ми ломимо скалу, рівняєм правди путі». Ось ця історія, як на мене, про роботу аналітичних центрів. Єдине, що мені б дуже хотілось, щоб, на відміну від героїв Івана Яковича Франка, щастя всіх прийшло ще за нас, не на «наших аж кістках». 
  • Первинно ми дуже хотіли оцінити ефективність роботи міськрад. Оскільки даних нема, або вони надавались занадто пізно, або у форматі, в якому їх не можна зчитати, дуже часто ми зупинялись на етапі оцінки результативності. А це трошки інше. Відповідно, якщо якимись рішеннями центральної влади або якоюсь широкою адвокаційно-комунікаційною кампанією нам, аналітичним центрам, громадським організаціям та й загалом громадянам вдасться отримати можливість доступу до широкого спектра даних, то частину ресурсів можна було б релокувати в напрямку оцінки ефективності роботи. Це дозволить вибудовувати значно скомплікованіші методології й підходи, які стануть предметним поясненням для громад, місцевого бізнесу, політичних конкурентів чинної більшості в міськраді. Так ми будемо рухатись до раціональної політики.
  • Аналітичні центри – це структури, які кожен раз ставлять певну призму і намагаються зафіксувати цей момент нового погляду на процеси, які відбуваються. Далі настає питання, скількох людей ми змусимо подивитись на цю призму й приймати рішення на основі цього. Для мене завжди важливо, щоб про результати досліджень, умовно, почали говорити на кухнях. Ми реально докладаємо зусиль, щоб це ставало частиною суспільно-політичних обговорень. По деяких містах, особливо тих, де існують початки політичної конкуренції на місцевому рівні, це стається. Не лише філії місцевого суспільного мовника, а й комерційні ЗМІ, які на місцях є «чиїсь», беруть це як частину інструментів політичної боротьби. Інакше ми це не зрушимо.
  • Зараз ми намагаємось працювати у міжвиборчий період, щоби привчити ЗМІ й місцеві політичні еліти, що хтось слідкує й дає цю інформацію місцевій громаді й місцева громада далі кидає скриншоти з цих досліджень у вайбер-групи, в будинкові чати і в якийсь свій спосіб це обговорює і ставить це питання до місцевої влади.