Залучення громади до обговорення чутливих тем і проєктів

Спікери та спікерки:

• Костянтин Шокало — керівник напряму регіональної аналітики Центру спільних дій;
• Микола Бурлуцький — керівник ромської громадської організації «Чачімо»;
• Інна Терещенко — керівниця Навчально-наукового центру лідерства в освіті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова;
• Ольга Лящук — координаторка проєктів ГО «Екоклуб».

Модераторка — Марія Грищенко, соціологиня, дослідниця міст.

Війна руйнує економіку наших громад, посилює соціальні та економічні нерівності, має критичний вплив на довкілля. Одночасно із новими викликами, війна загострює соціальні, економічні та культурні конфлікти, які були актуальними й до повномасштабного вторгнення. Залучення громади до відновлення буде потребувати більш чутливих та інклюзивних механізмів участі.

Одним із важливих етапів залучення є налагодження діалогу та взаємодії під час обговорення та прийняття складних рішень у ситуації конфлікту інтересів різних груп населення, непорозумінь або недовіри між різними акторами, а також посилення та підтримка тих груп населення, чий голос менш представлений у спільноті.

Цей воркшоп присвячений особливостям залучення жителів і жительок громад до обговорення чутливих тем та проєктів. Під час події спікер_ки можливі стратегії залучення людей до обговорення питань розвитку соціально-культурної інфраструктури в умовах браку ресурсів; розвитку соціальної інклюзії в мультикультурних спільнотах; особливості залучення переселенок та переселенців; налагодження діалогу та порозуміння між різними групами населення у сфері захисту довкілля.

Практики медіації та порозуміння в громадах

Іван Вербицький

Соціальні питання, тема нерівності й доступу до ресурсів є дуже важливими в контексті залучення. Для участі в різноманітних обговореннях і вирішенні питань потрібні ресурси і вільний час. Можливість розібратись із якимось питанням є точкою входу й дуже часто, зважаючи на це, деякі соціальні групи мають менше доступу. Важливо, плануючи залучення, не залишити осторонь тих, хто має менше часу або менші матеріальні ресурси.

Також важливо, аби процеси залучення стосувалися важливих питань. Кілька років тому ми досліджували процеси залучення в різних громадах і одним із неприємних відкриттів було те, що часто людей залучають до вирішення не дуже серйозних питань, де залучено менше грошей, менше бізнес-інтересів, наприклад, питання культури чи молодіжної політики. У сферах будівництва інфраструктури чи житла залучення відбувається набагато рідше. Дуже важливо зберігати чесність і залучати людей до різноманітних питань, зокрема конфліктних, де можуть бути різні думки й різні позиції, шукати між ними точки перетину.

Інна Терещенко

У нашій культурі конфлікт, на жаль, є тим, чого люди зазвичай уникають. Це стосується як жителів громад, так і тих, хто приймає рішення. Зараз між приймаючими громадами та переселенцями може виникати напруга, адже люди, які походять з різних регіонів, можуть мати різну побутову культуру, і звичне середовище може змінюватися завдяки цьому. Важливо організовувати діалоги, які допоможуть зрозуміти, чому так відбувається.

Хочу навести приклад маленької громади, для якої було незвично, що переселенці вигулюють собак вдень. Таких людей розцінювали як нероб, це провокувало емоційну реакцію на кшталт «… наші чоловіки воюють, а вони тут із собаками гуляють…». Можна сказати, що це непорозуміння, але насправді це глибший процес. Це приклад міжкультурного конфлікту. Також є конфлікти на базі зіткнення села й міста (більшість переселенців зі Сходу прибували з міського середовища).

Ще однією формою конфліктів є фонові конфлікти та напруги, які до повномасштабного вторгнення іноді були приховані. Наприклад, конфліктне напруження спричинене питанням мови. Іноді такий конфлікт не про мову, а про статуси, прийняття, побоювання з обох боків. Важливо розуміти й тих, кому боляче чути російську мову й те, що відбувається з тими, хто зараз говорить російською. Ми проводили невелике дослідження серед переселенців Одеси та Миколаєва, результати якого показали, що в багатьох людей великий конфлікт ідентичності, адже, з одного боку, вони розмовляють російською, з іншого — відторгують цю частину своєї ідентичності. Це болісний процес, який проходить у той час, коли йде розмова з іншими.

Ще один з видів розділеності в громадах — намагання визначити, хто дотичний до розгортання повномасштабної війни. З одного боку, звинувачують російськомовних українців, що вони наврочили, з іншого звучить, умовно кажучи, про націоналістів, з якими прийшли поквитатись. Про ці теми треба говорити, їх треба вентилювати, розуміти, що кожні із цих викликів, скарг на один одного, розділеностей, напруг мають бути проговорені, адже без цього щось вирішувати складно. Їх треба робити темою для публічних обговорень і розуміння.

Тема інтеграції переселенців у громади поки завчасна, адже багато хто з них може сприймати це напружено. Наразі скоріше йдеться про адаптацію. Частина людей ще чекає на повернення додому, треба поступово відкривати для них можливості.

Ще однією напругою стосовно переселенців може бути допомога, яку вони отримують, мовляв, чому тільки їм допомагають. Це дуже делікатне питання. На початку 2000-х схожі процеси мали місце в Криму, коли депортовані народи отримували допомогу, ті ж, хто жив там до цього, скаржилися на свій соціально-економічний стан. Тоді створювалися такі сумісні організації, які позиціонувались як частина громади й так отримували допомогу.

З осені громади почали помічати, що наявність переселенців дає нові можливості, й це також варто обговорювати. У людей, які в громадах приймають рішення, має бути базова конфліктологічна підтримка. Також потрібно розуміти, що конфліктів не варто боятися, з ними можна і треба працювати. Професіоналів у цій сфері не дуже багато. Зараз є кілька проєктів із мобільними бригадами, Карітас із цим працює, де психологи разом із конфліктологами заходять у громади, шелтери, працюють із владою. Вони є потужною допомогою. Проте не всі професіонали можуть працювати з конфліктами ідентичності. Є конфлікти, які неможливо одразу вирішити, це має бути довгостроковий системний процес. Ми з колегами готові працювати із запитами, допомагати чи переадресовувати їх за потреби.

Оптимізація шкільної мережі та освіта в громадах

Костянтин Шокало

У Центрі спільних дій ми з 2009 року займаємося аналізом державних та місцевих політик, впроваджуємо інструменти залучення громадян до прийняття рішень та участі в демократичних процесах та просуваємо демократичні зміни.

У контексті залучення громадян ми використовуємо три основні формати: інтерв’ю зі стейкхолдерами громади, опитування мешканців та цільових груп та публічні консультації.

Не потрібно забувати про комунікацію, вона має здійснюватись на кожному етапі залучення. Люди не завжди розуміють, куди їх залучають, адже ми вже маємо певні рішення, зокрема в освіті. Приїжджають органи місцевого самоврядування в громади з обговореннями, а люди не розуміють, чому тут зібралися, починають говорити про земельні питання, питання охорони здоров’я. Також у громади може бути не в пріоритеті проблема, яку має влада. Інформування має починатись ще до самого залучення.

У сфері освіти ми співпрацюємо із Сокальською громадою з літа 2022-го року. Ми допомагаємо громаді реорганізовувати мережу закладів загальної середньої освіти.

Потрібно розуміти, що ця сфера має чіткі цільові групи, які варто залучати найпершими: учні, батьки та педагоги. З ними ми проводили онлайн-опитування та отримали набагато більшу вибірку, ніж ми очікували. Це говорить про те, що люди хочуть бути почутими.

Тема освіти є досить конфліктною — це питання майбутнього, це питання дітей. Батьки не завжди розуміють, навіщо потрібна реорганізація, сприймають це як щось погане.

Тема освіти є найбільш партисипативною, тут немає цього міфу про байдужість громадян. Якщо ви невеличка громада, то ви в принципі можете провести опитування всіх груп і зрозуміти, що у вас відбувається. Якщо вам потрібна допомога з формулюванням питань чи поради з проведенням опитуванням, ми готові із цим допомогти.

Дуже рекомендую використовувати Google форми для проведення опитування, вони зручні для опрацювання даних. Результати опитування треба закласти в прийняття рішень, аби ті були інклюзивними і відображали потреби різних груп. Те, в чому погоджується або не погоджується громада варто виносити на публічні обговорення.

Екологічні виклики та адаптація до змін клімату

Ольга Лящук

Я б хотіла розповісти про те, що може отримати громада, якщо залучатиме до розробки стратегічних документів якомога ширше коло людей. Таке залучення дасть змогу зменшити кількість проблемних моментів, особливо пов’язаних із захистом довкілля чи адаптацією до змін клімату. Самі розмови про зміни клімату зараз є дуже конфліктним питанням, тому що люди вважають, що це не на часі. Разом із тим, багато громад уже розробляють плани відновлення чи стратегічні плани розвитку і включення оцінки вразливості до змін клімату, дасть можливість не переробляти ці документи через 7–10 років.

Підвищення середньорічної температури вже призводить до несприятливих погодних явищ, наприклад у Костополі, неподалік Рівного, минулого року було зафіксовано торнадо, що не характерно для України взагалі.

Оцінка вразливості до змін клімату дає змогу комплексно оцінити громаду від стану зелених насаджень до медицини, від транспорту до житла і зрозуміти, що постраждає найбільше, наскільки це відобразиться на вразливих групах населення, розробити план заходів. Без залучення всіх зацікавлених сторін такий план не можна створити, для нього важливо використати всі знання, які всередині громади присутні.

Під час розробки планів для Коростеня, Рівного, Житомира, ми усюди залучали муніципалітети, комунальні підприємства, науковців, бізнес, громадські організації та представників ДСНС, агентств водних та лісових ресурсів, басейнового управління, управління архітектури.

Можна зібрати велику робочу групу і варто пояснити мету цього залучення, що саме ми збираємось робити, інакше можна не отримати ніякого ефекту. Після роз’яснень ми поширювали анкету, де питали в стейкхолдерів про взаємодію між собою, те, які із заходів з адаптації до змін клімату вони вбачають реалістичними. Частина отриманих відповідей дала можливість сформувати перелік заходів та інтегрувати їх у стратегічний план, який був на етапі розробки. Залучення науковців потребує коштів. Водночас біля багатьох громад є заклад вищої освіти, з яким можна домовитися і у рамках виконання дипломних чи курсових робіт здійснювати співпрацю. Також дані можна отримувати від місцевих активістів.

Одне з основних джерел даних — населення міста, для якого створюється план. Варто з’ясувати, якими є очікування громади від діяльності влади щодо адаптації до змін клімату. Це дає змогу спланувати інформаційну, просвітницьку кампанію до того, як впроваджувати той чи інший захід.

У Коростені під час опитування щодо заходів із протидії сильній спеці, ми з’ясували, що населення більше зацікавлене в чистих водоймах, де можна купатися, ніж у термоізоляції будинків. Це не означає, що треба викреслювати термоізоляцію і вписувати лише річку, однак дає бачення того, як підготувати людей до тих чи інших заходів.

Можна запитати, що люди самі готові зробити. В Екоклубі ми готові консультувати щодо адаптації до змін клімату, також зараз видаємо гранти для проєктів у сфері «зеленої» енергетики, допомагаємо з підготовкою технічних обґрунтувань для кліматично нейтральних проєктів.

Досвіди залучення ромських громад до процесів прийняття рішень у муніципалітетах

Микола Бурлуцький

2–3 роки ми працювали над моделлю співпраці ромської громади з органами місцевої влади, її успішно реалізували на території Харківської області в містах Мерефа та Вовчанськ. На жаль, через початок війни ця практика тимчасово призупинена, проте зараз я би хотів її презентувати.

Я би хотів розпочати з основних проблеми ромських громад. Найперше, це ізольованість, далі низький рівень соціалізації, повна або часткова відсутність документів, що засвідчують особу, низький рівень освіти, високий рівень безробіття та порушення прав людини. Метою нашого проєкту є підвищення рівня життя в ромських громадах за допомогою вільного доступу до реалізації законних прав та свобод.

Нашим завданням було залучення ромен до процесу інтеграції в суспільне та політичне життя. Ми розуміли, що є один принцип «Нічого для ромів без ромів». Протягом років ми бачили, що суспільство, громадський сектор хотіли допомогти ромським громадам, але роми займали пасивну позицію, тому ми працювали із самою громадою, аби вони зайняли активну позицію.

Наступними завданнями були підвищення рівня усвідомленості своїх прав та свобод та шляхів їхньої реалізації, а також сприяння забезпеченню вільного доступу до сервісних державних служб. Сама модель передбачала наступні етапи: формування ініціативної групи всередині самої громади; застосування тренінгової програми для державних служб та представників місцевого самоврядування; створення робочої групи з представників ініціативної групи та державних служб; моніторинг проблем та потреб. Останнім етапом стала розробка та реалізація плану дій робочої групи.

Процес формування ініціативної групи почався з презентації проєкту в громаді, аби люди зрозуміли, для чого це взагалі потрібно. Потім сформована ініціативна група протягом року проходила тренінгову програму про те, як взаємодіяти з владою та реалізовувати свої права. Разом з ініціативною групою ми також сформували комунікаційну стратегію. Для місцевої влади ми також проводили презентацію проєкту, проводили тренінгову програму та підписували договір про співпрацю. Після реалізації плану дій ми здійснювали висвітлення результатів співпраці та аналіз виконаної роботи, згодом доопрацьовували модель.