Центри спільнототворення: спільні простори, спільні потреби, спільні виклики

Для великої кількості громад в Україні сьогодні є актуальними такі виклики, як допомога своїм мешкан_кам у підтримці старих та створенні нових соціальних зв’язків, збільшення  громадської активності, облаштування інфраструктури для різноманітного проведення дозвілля, інтеграція ВПО та реінтеграція ветеран_ок, залученість вразливих категорій населення до життя громади, наявність неформальних навчальних подій для дітей та дорослих. Важливо мати майданчики, де можна працювати над цими питаннями. Ми умовно називаємо їх «центрами спільнототворення». 

Центри спільнототворення – це фізичні простори, які створюють можливості для взаємодії представни_ць різних соціальних груп, проведення ними дозвілля та участі у житті громади, а також надають підтримку людям, що належать до вразливих категорій населення. Загалом, центри спільнототворення розвивають місцеві спільноти та надають широкий спектр різноманітних можливостей та послуг. Зазвичай такі центри певною мірою поєднують у собі дві основні функції: 

1. налагодження соціальних зв’язків, посилення солідарності в спільноті, створення місця для взаємодії різноманітних представни_ць місцевої спільноти, підтримка місцевих ініціатив;
2. допомога людям з вразливих категорій населення: з низьким рівнем доходу, з потребою у догляді, з фізіологічними та ментальними захворюваннями, з дискримінованих груп тощо.

Ці функції часто переплітаються між собою. Наприклад, коли люди з місцевої спільноти об’єднують свої зусилля заради допомоги певній вразливій групі представни_ць цієї спільноти. 

Центри спільнототворення також можуть сприяти процесам децентралізації,  адвокувати реформи на місцевому рівні, підтримувати механізми неформального реагування на надзвичайні події та розвивати зв’язки між людьми та місцевими органами влади (Estes, 1997, c. 46).

Важливою характеристикою центрів спільнототворення є базування їхньої діяльності на принципі соціальної інклюзивності – представни_ці різноманітних соціальних груп повинні мати до них доступ та почуватися у них безпечно. Треба докладати зусиль, щоб такі центри були доступними та привітними для людей з низьким рівнем доходу, з сильно обмеженою кількістю вільного часу, для представни_ць маргіналізованих груп та різних гендерних ідентичностей тощо. Важливою складовою якісного центру спільнототворення також є його фізична інклюзивність – люди з обмеженою мобільністю загалом та люди з інвалідністю зокрема повинні мати можливість безперешкодно пересуватися таким центром та мати зручний доступ до його послуг.

Принциповою особливістю центрів спільнототворення є безкоштовний доступ до них та надання можливості брати участь у різноманітних безоплатних активностях. Така доступність підтримує соціальну інклюзію та сприяє активному відвідуванню центрів різноманітними групами мешкан_ок громади. Водночас, для підтримки своєї діяльності центри спільнототворення можуть надавати певні платні послуги – здавати приміщення в оренду для приватних подій, організовувати платні навчальні події, здавати певне спорядження в оренду тощо. Центри спільнототворення також можуть робити деякі зі своїх послуг платними (зазвичай, у таких випадках ціни на послуги є доступними та нижчими за ринкові). 

Центри спільнототворення можуть бути як окремими просторами, так і частинами інших просторів; вони можуть бути як окремими установами, так і базуватися на основі інших установ (культурних, освітніх, релігійних тощо). Такі центри потребують наявності адміністративного персоналу, який буде забезпечувати їхню активну роботу, організовувати події та підтримувати ідеї представни_ць спільноти. Роль такого персоналу часто виконують волонтер_ки або представни_ці установ, на базі яких було створено центри.

Спільнототворчі простори та події, що в них відбуваються, можуть сильно різнитися за своєю спеціалізацією та фізичною формою, а також мати на меті досягнення різних цілей. 

Одна в можливих спеціалізацій центру спільнототворення – це простір з акцентом на створення можливостей для спільного проведення вільного часу. Прикладом центру з такою діяльністю є Community Centre 55 в Торонто, Канада, адже у цьому центрі є велика кількість гуртків з різноманітних тематик для дітей та дорослих. Водночас сфера діяльності Community Centre 55 є доволі широкою: тут проводять окремі курси для людей з бідних домогосподарств, організовують фестивалі та досліджують історію місцевості, в якій він розташований. 

Доступні активності є важливими для літніх людей, адже вони допомагають їм у задоволенні своїх дозвіллєвих та соціальних потреб, а також посилюють їхню залученість до життя спільноти. У Community Centre 55 є різноманітні заходи для цієї категорії населення: книжковий клуб, ігровий клуб, фітнес, йога за стільцями, розмовний клуб з французької мови тощо.

Розповсюдженими є центри спільнототворення, що виконують соціальну функцію підтримки найбідніших член_кинь спільноти – такі установи не лише надають їм необхідну матеріальну підтримку, а й допомагають утворити нові соціальні зв’язки та вирішити свої основні проблеми (наприклад, відсутність дому, недоступність життєво необхідних послуг тощо). Прикладом такої установи є Ripple Community Building Center, створений на основі Церкви Ripple в Аллентауні, США. Цей центр фокусується на мешкан_ках спільноти, що є маргіналізованими – бездомних, соціально ізольованих, людях з ментальними захворюваннями. Центр допомагає таким людям створювати соціальні зв’язки, надає психологічну допомогу та сприяє отриманню ними власного житла.

Спільнототворчі центри можуть ставити собі за мету підтримку систематично дискримінованих груп населення спільноти. Наприклад, Центр Мартіна Лютера Кінга в Індіанаполісі, США, що спеціалізується на проведенні навчальних та розважальних заходів, є доступним для будь-кого, однак його діяльність фокусується на запобіганні соціальних проблем, пов’язаних з расизмом. Центр реалізовує свою місію за рахунок допомоги афроамерикан_кам в отриманні безкоштовної якісної освіти та створення умов для реалізації спільних проєктів в безпечному публічному просторі.

Центри спільнототворення можуть базуватися у приміщеннях публічних бібліотек, адже часто бібліотеки – це вже наявні в громадах простори, де можна влаштовувати презентації робіт місцевих ми_сткинь, воркшопи, освітні події та публічні дискусії (Scott, 2011). Водночас, у таких бібліотеках зберігається функція місця з доступом до книжок та інформації, що може стати у пригоді для потреб, пов’язаних з дозвіллям, освітою чи роботою. Центри спільнототворення також можна створювати на основі мистецьких центрів чи будинків культури, адже в таких місцях є умови для влаштування зустрічей спільноти, проведення культурних заходів та відкриття гуртків. 

Публічні парки можуть бути центрами спільнототворення, якщо вони надають можливість для різноманітного спільного проведення дозвілля: мають дитячі та спортивні майданчики, зону для пікніків, літній кінотеатр, зону для майстер-класів, сцену для публічних подій тощо. Прикладом парку, що є центром спільнототворення, є парк Томаса Хантамера в Лейсі, США, адже в ньому регулярно проходять безкоштовні заходи на різноманітну тематику: концерти, покази фільмів, заходи з неформальної освіти для дітей тощо.

Центри спільнототворення можуть бути облаштовані з акцентом на наданні послуг, яких потребують люди, що постраждали від війни. На базі цих просторів ветеран_ки можуть проходити психологічну реабілітацію та реінтегруватися до цивільного життя. Програмна діяльність центрів може включати терапевтичні групи, реабілітаційні заняття, програми з професійного навчання, а також створювати умови для тісної взаємодії ветеран_ок з іншими соціальними групами громади. Такі центри можуть бути відкритими для різних верств населення, що отримали психологічні та фізичні травми через війну, та мати у своєму штаті психолог_инь та соціальних працівни_ць (Maedl, Schauer, Odenwald, & Elbert, 2010, с. 204-205).

Загалом, центри спільнототворення можуть стати одними з важливих компонентів суспільного життя громад, що дозволяють їм вирішувати локальні проблеми, задовольняти потреби своїх мешкан_ок та підтримувати окремі категорії населення.