Анонс події

Аналітичний центр CEDOS запрошує вас взяти участь у семінарі-дискусії, присвяченому методологічним аспектам дослідження важкодоступних груп.

Як проводити дослідження в умовах обмеженої інформації про досліджувану групу? Як вийти на контакт з людьми, з якими неможливо зв’язатися через установи та організації? Як планувати дослідження за таких умов? Як вибудовувати довіру з інформант_ками, які є стигматизованими в суспільстві?

Під час семінару, разом із запрошеними дослідницями, ми пропонуємо узагальнити досвід та обговорити ці та інші питання на прикладі досліджень

  • бездомних (Анастасія Рябчук, канд. соціол. наук, доцентка кафедри соціології НаУКМА);
  • людей, що живуть з ВІЛ, підлітків, що вживають наркотики, молодих підлітків груп ризику (Світлана Шевченко, канд. соціол. наук, старша наукова співробітниця Інституту соціології НАН України);
  • жінок-іммігранток в Україні (Анастасія Фітісова, магістриня соціології КНУ ім. Тараса Шевченка, Наталія Ломоносова, магістриня соціології НаУКМА, Ліліана Філіпчук, бакалаврка політології НаУКМА, дослідниці CEDOS).

Питання, які обговорять спікерки під час семінару-дискусії:

  • Що таке важкодоступна група? Які є виклики у дослідженнях важкодоступних груп?
  • Як правильно спланувати дослідження важкодоступної групи? Як вибудувати довіру з представни_цями важкодоступної групи?

Наприкінці семінару буде час для запитань і коментарів від аудиторії.

Дискусію модеруватиме Данило Судин, канд. соціол. наук, доцент кафедри соціології УКУ, науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України.

Подія відбудеться у додатку Zoom. Для участі в семінарі необхідно зареєструватися.

Захід відбудеться в рамках “Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні”, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Конспект події

Минулого року команда CEDOS у складі Анастасії Фітісової, Наталії Ломоносової та Ліліани Філіпчук проводила дослідження жінок-іммігранток в Україні. Досвід проведення такого дослідження вийшов цікавий, непересічний, але водночас він містив чимало викликів, про які ми навіть не задумувалися на етапі планування дослідження. Для того, щоб обговорити ці виклики дослідження вразливих важкодоступних груп з іншими дослідни_цями, ми вирішили провести методологічний семінар. Тож 4 серпня ми подискутували про типові виклики у таких дослідженнях, поради щодо планування дослідження та методи встановлення довіри з представни_цями вразливих важкодоступних груп. У цьому документі ділимося коротким конспектом семінару.

Під час дискусії спікерки поділилися своїми міркуваннями на прикладі досліджень: 

▪ бездомних в Україні та Південній Африці — Анастасія Рябчук, канд. соціол. наук, доцентка кафедри соціології НаУКМА;
▪ молодих представників груп ризику щодо поширення ВІЛ/СНІД та інших біоповедінкових досліджень, як от людей, що живуть з ВІЛ — Світлана Шевченко, канд. соціол. наук, старша наукова співробітниця Інституту соціології НАН України;
▪ жінок-іммігранток в Україні — Анастасія Фітісова, магістриня соціології КНУ ім. Тараса Шевченка, Наталія Ломоносова, магістриня соціології НаУКМА, Ліліана Філіпчук, бакалаврка політології НаУКМА, дослідниці CEDOS.

Модерував семінар Данило Судин, канд. соціол. наук, доцент кафедри соціології УКУ, науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України.

Основні тези з обговорення ми узагальнили у вигляді таблиці:

Характеристики групи Чому група є важкодоступною? / Типові виклики у дослідженні групи Пропоновані рішення
Бездомні в Україні та Південній Африці
є маргіналізованою і стигматизованою групою, велика соціальна дистанція між групою і дослідниками; загрози фізичній безпеці дослідни_ць у соціальних просторах, де перебуває досліджувана група; шукати інформан_ок у місцях, де збирається досліджувана група (соціальні служби, благодійні організації);
їх легко ідентифікувати у публічному просторі; важкість доступу до альтернативних наративів за умови використання посередництва сервісних і благодійних організацій (наприклад, загроза перейняти їхню інтерпретацію соціальної проблеми або ризик отримати доступ тільки до тих, хто отримує допомогу і схвалює діяльність організації); налагоджувати контакт з організаціями, що працюють з цими групами;
мають багато вільного часу і, відтак, немає потреби заздалегідь домовлятися про інтерв’ю. досліджувана група може здаватися більш гомогенною, ніж є насправді (наприклад, жінки, що зазнали домашнього насильства або молоді люди, що пішли з дому, теж перебувають у ситуації бездомності, але часто залишаються невидимими для дослідни_ць); найпростіший спосіб потрапити “в поле” — зв’язок із gatekeepers, тобто тими, хто вже мають доступ до досліджуваної групи і можуть переконати їх у важливості дослідження;
вік, стать дослідни_ць може значно впливати на хід дослідження, адже досліджувана група — переважно чоловіки середнього і старшого віку. починати з кейс-стаді і не ставити перед собою амбітну ціль досягнути репрезентативності.
Ключові групи щодо поширення ВІЛ/СНІД, вірусного гепатиту С, туберкульозу
люди, що живуть зі стигматизованими у суспільстві захворюваннями; важкодоступні групи рідкісні, тому національні дослідження не дають уявлення про них; застосовувати альтернативні методи побудови вибірки: зокрема, RDS (Respondent Driven Sample) передбачає рекрутинг первинних респондент_ок  через структури, що мають доступ до цільової групи, а рекрутинг вторинних – через первинних (наприклад, шляхом системи купонів та винагороди за рекрутинг), TLS (Time Location Sample) базується на використанні місць збору представників групи;
люди, що вживають ін’єкційні наркотики; важко знайти представн_иць групи через їх стигматизацію у суспільстві; працювати з інформант_ами через іншу контактну особу;
чоловіки та жінки комерційного сексу; часті відмови співпрацювати з дослідн_ицями; підвищувати мотивацію до участі через фінансову винагороду (картки поповнення мобільного, картки на купівлю продуктів у супермаркеті, засоби гігієни, одяг) після проведення інтерв’ю;
люди, що ведуть стигматизований у суспільстві спосіб життя; інформант_ки “пропадають” – не виходять на зв’язок, не з’являються на домовлену зустріч; бути готовими до порушення домовленостей з боку інформан_ток;
люди під наглядом пенітенціарних установ. загроза фізичної небезпеки для інтерв’юер_ок. не проводити інтерв’ю, якщо інформант_ка перебуває у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння, залучати до проведення інтерв’ю двох учасни_ць дослідницької команди для безпеки дослідни_ць.
Жінки-іммігрантки в Україні
іноземки, що проживають в Україні постійно або тимчасово; обмаль попередніх досліджень про групу, а також брак даних про іммігрант_ок за статтю; крім того, статистика не завжди відображає реальний стан справ; закладати ресурси з урахуванням того, що підхід до формування вибірки та методів рекрутингу може змінитися під час дослідження;
частіше належать до «видимих» етнічних меншин; інформат_ки часто не володіють українською або російською мовами на достатньому рівні, аби взяти участь в інтерв’ю, або ж не володіють взагалі; закладати час і ресурси на проведення спостереження і встановлення контактів з gatekeepers, представни_цями досліджуваної групи загалом;
частіше зайняті в етнізованих сегментах ринку праці. частина інформант_ок веде непублічний стиль життя в силу культурних традицій спільноти (наприклад, якщо це мусульманки); бути готовими застосовувати персоналізований підхід щодо місця і часу інтерв’ю: основне – забезпечити комфорт і спокій інформант_ці;
брак довіри і небажання як брати участь у дослідженні, так і ділитися контактами знайомих; спілкуватися мовою, що є рідною або добре зрозумілою інформант_кам, використовувати просту лексику, що не насторожує;
неформальна, вразлива зайнятість — менш «видима», про неї часто неохоче говорять; бути відкритими і готовими надати максимум інформації про дослідни_ць;
наявність в інформант_ок попереднього досвіду дискримінації, або ж стикання із ксенофобією, що є поширеною в українському суспільстві; задля зменшення соціальної дистанції між дослідни_цями і досліджуваною групою залучати представни_ць цієї спільноти (інсайдер_ок) до проведення інтерв’ю;
в інформанток може бути негативний досвід взаємодії із представни_цями третього сектору, активіст_ками, журналіст_ками, дослідни_цями; закладати винагороду учасни_цям у тій формі і розмірі, що буде мотивувати взяти участь у дослідженні.
наявність травматичного досвіду, складнощі з обговоренням свого минулого.


Крім зазначеного вище, учасни_ці семінару зачепили й інші серйозні питання стосовно дослідження важкодоступних груп. Усі ці питання потребують окремої фахової дискусії. Ми зібрали їх нижче, аби до них можна було повернутися пізніше.

  • «Важкодоступна група» не завжди дорівнює «вразливій групі». Економічні та політичні еліти теж можуть бути важкодоступними. По-перше, такі інформант_ки часто не мають достатньо вільного часу для інтерв’ю. По-друге, не хочуть бути публічними і не хочуть, щоб їх досліджували. Окрім того, особливе небажання ставати предметом дослідження виникає, коли йдеться про належність до певної закритої групи (наприклад, закритої субкультури) або ж про протиправну діяльність, наприклад, залучення до злочинної діяльності.
  • Робота з важкодоступними групами потребує психологічної підготовки дослідницької команди і, в першу чергу, для інтерв’юер_ок, а також  психологічної підтримки під час та після проведення дослідження. Для цього у проєкт можуть залучатися фахові психолог_ині, травматерапевт_ки та інші спеціаліст_ки. Важливо виділити ресурси для запобігання емоційного вигорання у дослідн_иць.
  • Через специфіку дослідження може виникати проблема з пошуком балансу між особистим та професійним, коли інформант_ки, залучені у дослідження, шукають спілкування, дружби, підтримки під час дослідження та після його завершення. Крім того, інформант_ки можуть очікувати реальної допомоги від дослідницької команди у вирішенні певних проблем. Часто підтримка контактів із «колишніми» інформант_ками є запорукою успіху наступних досліджень, коли мова йде про рідкісну важкодоступну групу. Проте слід зважати на ризик емоційного вигорання, а також небезпеку «злиття» із досліджуваною групою, що у свою чергу може стати на заваді якісній дослідницькій роботі.
  • Згадувалися проблеми вибору підходів до вибірки, зокрема репрезентативної вибірки у дослідженні важкодоступних груп. Крім того, підіймалося питання низького рівня відгуку важкодоступних груп у загальнонаціональних дослідженнях.
  • Окремої уваги потребує питання якісної комунікації результатів таких досліджень у медіа.

Література з методології, яку порадили учасни_ці семінару:

  • Shaghaghi, A., Bhopal, R. S., & Sheikh, A. (2011). Approaches to Recruiting ‘Hard-To-Reach’ Populations into Re-search: A Review of the Literature. Health promotion perspectives, 1(2), 86–94. https://doi.org/10.5681/hpp.2011.009

Прямий лінк на текст: https://bit.ly/3fxPdrM

  • Heckathorn, D. (1997). Respondent-Driven Sampling: A New Approach to the Study of Hidden Populations. Social Problems, 44(2), 174-199. https://doi.org/10.2307/3096941
  • Semaan, S. (2010). Time-Space Sampling and Respondent-Driven Sampling with Hard-to-Reach Populations. Methodological Innovations Online, 5(2), 60.1-75. https://doi.org/10.4256/mio.2010.0019

Прямий лінк на текст: https://bit.ly/31E0Jgn

  • Knowledge Hub for HIV/AIDS surveillance. Kerman University of Medical Sciences, Iran. Time Location Sampling: A Short Review. Issue 2, September 2009.

Прямий лінк на текст: https://bit.ly/3acFvtT

  • United Nations Office on Drugs and Crime. Hall, Wayne and Fry, Craig L. (2004) Ethical challenges in drug epidemiology: issues, principles and guidelines: Global Assessment Programme on Drug Abuse (GAP) Toolkit Module 7. Vienna: United Nations.

Прямий лінк на текст: https://bit.ly/3gKAMle

  • Qualitative Research in European Migration Studies. Ricard Zapata-Barrero, Evren Yalaz. Springer, IMISCOE Research Series.

Прямий лінк на текст: https://bit.ly/33xzBlG

  • Vacchelli, E. (2018). Embodiment in qualitative research: collage making with migrant, refugee and asylum seeking women. Qualitative Research, 18(2), 171–190. https://doi.org/10.1177/1468794117708008
  • Wacquant, L. (2004). Body & Soul: Notebooks of an Apprentice Boxer. Oxford University Press.

Прямий лінк на текст: https://amzn.to/33AyDoC

  • Bourgois, P., & Schonberg, J. (2009). Righteous dopefiend. University of California Press.

Прямий лінк на текст: https://bit.ly/2PwCRpb

Авторки: Ліліана Філіпчук, Наталія Ломоносова