Як в Україні обирають вищу освіту: результати дослідження і дискусія

Вибір університету та спеціальності задає траєкторію розвитку абітурієнток і абітурієнтів на найближчі кілька років і відтак вважається значущим, але чи є у вступни_ць можливості для того, аби обирати свідомо та вдумливо?

Про те, як відбувається перехід молоді до вищої освіти, ми досліджували в аналітичному центрі Cedos. Хто впливає на вибір вступни_ць, які зміни чекають на освіту у 2021 році та чи достатньо у молоді інструментів для пошуку достовірної інформації про навчальні заклади — ці та інші питання обговорювали учасники й учасниці дискусії, яка відбувалась одразу після презентації дослідження.

Панеліст_ки:

Тетяна Жерьобкіна, освітня аналітикиня Cedos

Олег Шаров, генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих

Анна Марина, заступниця відповідального секретаря приймальної комісії ДВНЗ «ДонНТУ»

Роман Тичківський, керівник Української академії лідерства

Юрій Петрушенко, завідувач кафедрою міжнародних економічних відносин Сумського державного університету

Єгор Стадний, заступник міністра освіти і науки 2019-2020 рр.

Модераторка: Олександра Слободян, аналітикиня і керівниця проєктів Cedos.

Тетяна Жерьобкіна

З 2019 року ми проводили дослідження про те, як абітурієнтство робить вибір вищої освіти: навіщо, як та за допомогою чого вони обирають місце навчання.

Методи дослідження: опитування та глибинні інтерв’ю.

Опитування проводилось у жовтні-листопаді 2019 року.
Вибірка: 2000 студент_ок перших курсів бакалаврату денної форми навчання, які вступили на основі ПЗСО (з додатковими підвибірками для Києва, Харкова, Львова, Одеси та підконтрольних територій Донецької та Луганської областей).
Репрезентативність: стать, форма оплати навчання, конкурсний бал ЗНО, місце проживання до вступу.
Теоретична похибка результатів не перевищує 2,2% з ймовірністю 95%.

Глибинні інтерв’ю відбувалися у вересні-травні 2020 року.
Вибірка: 32 студент_ки 1 курсу бакалаврату денної форми навчання, які вступили на основі ПСЗО.
Критерії відбору: стать, форма оплати навчання, місце проживання до вступу, спеціальність.
Форма зв’язку: Skype, телефон.

Причини, через які молодь йде здобувати вищу освіту. Найпопулярніші відповіді — отримання хорошої роботи з гідною оплатою та здобуття необхідних для обраної професії знань та навичок. Проте були і не пов’язані з навчанням причини, як-от бажання отримати досвід студентського життя, переїхати в інше місто, або на цьому просто наполягла родина. Дехто з опитаних, серед них і дівчата, пояснювали це бажанням уникнути армії. Також респондент_ки стверджували, що цьому посприяло бажання саморозвитку, необхідність закрити гештальт або сприйняття вищої освіти як єдино вірної стратегії досягнення успіху.

Альтернативні траєкторії руху. Більшість опитаних першокурсни_ць (84%) не розглядали можливості взяти gap year, 12% вбачали таку можливість і лише 4% вступили до ЗВО після року перерви. Під час інтерв’ю часто зустрічалися стереотипні твердження про рік перерви: наприклад, як періоду, за який все вивчене забудеться, або часу, коли можна нічого не робити. Значно рідше як можливості розібратися у своїх потребах та варіантах отримання вищої освіти.

Водночас переважна більшість респондент_ок не планували вступати за кордон, 16% опитаних хотіли подавати документи, але не зробили цього і 2% все ж подавали документи до закордонних ВНЗ. Ті, хто розглядали навчання за кордоном, але не спробували, вказували як причину цього рішення нерозуміння того, де шукати інформацію, незнання мови, високу вартість програм та нестачу часу на те, аби розібратися з процедурою вступу.

*опитування проводилося серед молоді, яка вже навчається на 1 курсі українських ЗВО, тому інформація про тих, хто все ж узяли gap year або вступили за кордон у дослідженні відсутня.

Серед учасни_ць глибинних інтерв’ю популярною є думка про непрестижність професійно-технічної освіти, як такої, що суттєво обмежує у можливостях і є опцією для «двійошників».

Згідно з опитуванням, майже 90% першокурсни_ць задоволені спеціальністю та ЗВО, у які вступили. Але глибинні інтерв’ю демонструють іншу сторону цього питання: багато респондент_ок стверджують, що їм подобається сам факт переходу зі школи в університет, відсутність звичних домашніх завдань, вищий рівень свободи, дехто просто задоволений, що запасний варіант спрацював і їм таки вдалося вступити до ЗВО.

Часто абітурієнт_ки залишаються сам на сам з проблемою вибору спеціальності. Цей вибір є надто складний для 17-річних людей, а централізованого ресурсу з надання необхідної інформації досі немає. Це підтверджується також даними з нашого дослідження.

Основними причинами вибору певного ЗВО серед респондент_ок були: наявність потрібної спеціальності, престижність та репутація закладу і висока якість навчання. Рідше керувалися порадами батьків чи друзів, високими шансами подальшого працевлаштування, зручністю діставатися на навчання з дому та вищими шансами потрапити на бюджет.

Що стосується вибору спеціальності, основна роль відводилась інтересу до сфери спеціальності, престижу майбутньої професії та зрозумілості спеціальності для абітурієнт_ки. Також значну увагу звертали на рівень оплати в майбутньому, шанси на працевлаштування та суспільну важливість професії. Рідше керувалися порадами батьків та знайомих.

Серед джерел отримання інформації для вибору ВНЗ та спеціальності найбільшу частку займають офіційні сайти навчальних закладів. На днях відкритих дверей, спілкуючись зі студент_ками та з порад знайомих інформації отримували приблизно порівно, водночас групами в соціальних мережах користувалися рідше. Що стосується змісту інформації, яку хотіли отримати абітурієнт_ки, то найбільше цікавились прохідним балом попереднього року, можливістю працевлаштування після завершення навчання та змістом обраної програми навчання. Менш популярними були запити про можливість пройти практику у роботодавців і наявність у закладі викладачів, у яких цікаво навчатися. Також менше цікавились чи є у ВНЗ викладачі, які практикують свій предмет і хто загалом є викладачами закладу. Водночас 17% опитуваних не перевіряли жодної інформації.

Коли підлітки приймають рішення про вибір ЗВО та спеціальності? Більшість респондент_ок прийняли рішення в 11 класі, значна частка у 10-му або вже після отримання результатів ЗНО. Найменше опитаних приймали рішення в період 5-9 клас та безпосередньо під час вступної кампанії.
Хто впливає на це рішення? Більшість першокурсни_ць вказали, що це були їхні батьки. Натомість участь вичтель_ок у цьому значно менша.

Також існує таке явище як «вимушена» мобільність, коли молодь змушена вступати до ЗВО не у своєму населеному пункті. Часто у рідному місті чи селі ЗВО просто відсутні, або ж немає хороших. Трапляється, що немає можливості навчатися на бажаній спеціальності, відсутні перспективи працевлаштування чи загальний рівень життя у населеному пункті незадовільний. До важливих критеріїв при виборі міста відносили наявність у міста бажаного ЗВО, багате культурне та соціальне життя, інфраструктуру, що дозволяє зручно дістатись до рідного населеного пункту, легший пошук роботи, кращі умови життя та наявність друзів та знайомих.

Юрій Петрушенко

Зазвичай молодь не будує стратегічних планів щодо вибору ЗВО і потребує допомоги з цим вибором. Інформації для абітурієнт_ок достатньо, втім її важко використати через відсутність стратегічного бачення. У цьому контексті gap year можна розглядати як показник неефективності роботи шкільної системи.

Студент_ки з невеликих міст радше обирають місто, у якому навчатимуться, а не ЗВО. Відтак у регіональних «вишів» є завдання закохати майбутніх абітурієнтів у спеціальність, адже це єдиний шанс зробити так, аби студент_ки залишились там. Зараз університети у регіонах починають усвідомлювати свою роль у розвитку міста (це стосується розвитку громади і середовища для студент_ок).

Вступ у 2021 році змінять пандемія та тренд на перехід на дистанційне навчання. Зараз українські ЗВО входять у глобальну конкуренцію, адже тепер у студент_ок є вибір слухати онлайн-лекції свого професора чи переглядати лекції закордонних університетів. Це має сприяти підвищенню якості навчання, тому що у студент_ок з’являються альтернативні опції отримання освіти. У зв’язку з цим ми спостерігаємо, що щорічно все більша к-сть студент_ок лишають навчання, не закінчивши університет. Цікавий парадокс, що цього року більша кількість людей отримали максимальну кількість балів за результатами ЗНО, перебуваючи на дистанційному навчанні. Тому я думаю, що ці наслідки дистанційного навчання задаватимуть тренди вступній кампанії і роботі закладам вищої освіти у наступному році.

Анна Марина

Діти не пов’язують спеціальність, яку вони обирають, зі своєю майбутньою кар’єрою. Для них це радше гарна назва або престижна спеціальність, яку радять або нав’язують знайомі чи родичі. Також дуже часто серед причин вибору закладу є бажання переїхати у велике місто.

Держава підтримує регіональні університети тим, що підвищує регіональний коефіцієнт; також незначне підвищення конкурсного балу деколи впливає на вибір абітурієнт_ок.

Олег Шаров

Що стосується невизначеності вибору спеціальності абітурієнт_ок, ми зможемо змінити це лише після повної реалізації проєкту трирічної старшої профільної школи. Тоді до ЗВО приходитимуть вступни_ці зі сформованішим рівнем мотивації та свідомішим вибором спеціальності.

Система вступу, реалізована за останні 13 років (спочатку ЗНО, потім адресне розміщення бюджетних місць, широкий конкурс) створили для молоді можливість вступати туди, куди вона хоче, відповідно до набраних балів. Що стосується закладів освіти і складнощів для вступників, то найбільша складність полягає у кількості абітурієнт_ок — це близько 70% тих, хто закінчує школу, серед яких є й ті, хто ще не готовий (академічно або психологічно) до навчання у ЗВО.

Єгор Стадний

Ми досі відходимо від радянської моделі освіти, яка передбачала великий контроль за майбутньою долею людей і розмірений вузький шлях, передбачений державою. Наразі у нас є досить широкий вибір, але постає проблема тяжкості вибору.

Трирічна профільна школа покликана поглибити якість знань, отриманих у старшій школі, і привести до закладів освіти більш зрілих абітурієнт_ок. Разом з тим є три складових, які нерозривно потрібно розвивати: розуміння власних бажань, доступність інформації та змога зробити вибір на основі цих двох факторів. Для цього потрібно будувати як інституційні, так і національні інфраструктури.

Зараз вся інфраструктура вступу заточена на вибір спеціальності з самого початку, але у майбутньому слід рухатись до вибору ЗВО з подальшим вибором спеціальності (коли ми вступаємо до закладу вищої освіти та маємо певний період часу на ознайомлення зі спеціальностями).

Для покращення поінформованості абітурієнт_ок у 2021 році потрібно запровадити дві речі, передумови для яких уже створені:

• моніторинг зайнятості, який дозволить абітурієнт_кам бачити, які перспективи чекають на них після конкретної спеціальності у конкретному університеті (це те, що успішно діє у Польщі вже більше ніж 4 роки).
• електронні кабінети студент_ок, де вони могли би висловлювати думку стосовно досвіду навчання у своєму університеті, що дозволить МОН безпосередньо тримати зв’язок із 1,5 мільйонами студент_ок.

Наразі ми знаходимось у зоні значної турбулентності. Йдеться не лише про пандемію, а і про спроби скасувати ЗНО, і не факт, що ці спроби не повторяться наступного року.

Однією з новацій 2021 року стане вимога писати мотиваційний лист під час вступу в університет (він матиме дуже скромну вагу, але практика написання таких листів є дуже корисною для абітурієнт_ок).

Пільговість при вступі не є компенсаторним механізмом, адже ці студент_ки «провисатимуть» під час навчання в університеті. Вирішенням цієї ситуації може стати gap year, який дозволить їм підтягнути знання та ціннісно зорієнтуватись у бажаннях.

Вже зараз держава надає можливість вступни_цям з окупованих територій претендувати на безоплатний підготовчий рік до вступу. Це новий інструмент, який у разі успішної реалізації можна буде застосовувати і до інших абітурієнт_ок з незахищених груп населення, щоби потім вони вступали у ЗВО на загальних засадах без використання пільг.

Роман Тичківський

Результати дослідження показують, що батьки мають чи не найбільший вплив на вибір напрямку, який обирають абітурієнт_ки після закінчення школи. Втім батьки приймають рішення про долю своєї дитини стереотипно і виходять зі свого власного досвіду, який зараз може бути нерелевантним. Відтак критично важливо працювати з батьками, аби вони могли прийняти виважене рішення. Водночас треба навчити їх у жодному разі не тиснути на дитину, бо з наслідком прийнятого рішення буде розбиратися сама дитина, а не батьки чи оточення. У цьому аспекті важливе належне інформування дітей, рупором якого має бути міністерство освіти.

Gap year не свідчить про неефективність шкільної освіти — це підтверджує досвід країн, де широко поширена така практика, зокрема Сполучених Штатів та Ізраїлю. Важливо докласти зусиль для того, аби навчати випускників шкіл робити свідомий вибір і користуватись інформацією, яка вже є у вільному доступі.

До дискусії долучився Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України

Освіта є частиною суспільства, і суспільні процеси сильно впливають на освіту. Події, які відбулися вже після проведення дослідження, показують, що ми знаходимось у зоні величезного ризику. Йдеться про:

• контроверсійну ідею про підвищення балу шкільного атестата, що призведе до кричущої нерівності можливостей для вступу до закладів вищої освіти;
• ідею скасувати ЗНО для тих, хто вступає на заочну форму навчання;
• ідею повернення до 10-річної освіти, адже це змусить робити вибір про вступ у ВНЗ у ще більш ранньому віці.

Авторка: Єлизавета Чеховська