Центр урбаністичних студій – громадська організація, створена дослідницями й дослідниками з метою втілення цінностей справедливого і комфортного міста у життя через дослідження просторових і соціальних процесів, які відбуваються у містах.
Спікерки: Світлана Шліпченко, Тетяна Водотика.
Контекст кейсу
- Дослідницька практика для студент_ок та молодих дослідни_ць «(Не)комфортна (не)околиця: Чоколівка». Практика тривала з 15 травня по 21 липня 2020 року, у розпал карантинних обмежень. У практиці взяли участь понад два десятки учасників і учасниць. Тривалість практики щоразу переносилась, тому що ми не встигали, однак, таким чином вийшов повноцінний «навчальний триместр».
- Було три напрями: урбан-аналіз, соціологічний аналіз та історичне дослідження. Важливо, що студенти й студентки могли обрати, який напрям їм цікавіший: був перший і другий пріоритет. Склалось так, що жодна команда не була монодисциплінарною. Наприклад, в історичній групі були географи_ні, культурологи_ні, а історикиня лише одна. Націлювались брати студентів та студенток, але молоді дослідники та дослідниці, які випустились рік чи два тому, теж були долучені.
- Результати практики адресували локальним активіст_кам, мешкан_кам, девелоперам, у перспективі – місцевій адміністрації та іншим дослідни_цям у якості моделі.
- Цей район обрали через партнерство з Київським національним університетом архітектури – на Чоколівці розташовані кілька гуртожитків, де живуть студенти й студентки університету. Також на Чоколівці розташовується мистецька платформа «Острів» – наші постійні партнери, за сприяння яких була реалізована практика.
- Це район, у якому немає метро: найближча станція метро – Вокзальна, пішки до неї не дійдеш. Район – історичний. Був започаткований на початку ХХ століття як робітниче поселення від заводу «Гретер і Криванек» (пізніше «Більшовик»). Вже в 1950-і роки забудовувався хрущовками. Зараз це типовий «спальничок», ніби в центрі, а ніби й ні. Нібито зручне розташування через магістральні лінії, але проблем з мобільністю теж не бракує.
Методологія
урбан-аналіз, історичний аналіз, соціальне дослідження
- Міждисциплінарність – головне і засадниче в нашій дослідницькій практиці.
- Ми намагались спільно працювати над ключовими проблемами (визначення меж району, морфотипів забудови, інтерв’ювання), щоб відбулось «перехресне запилення».
- Поєднували навчальний компонент (виступи запрошених лекторів і лекторок, практичні семінари, дискусії) з дослідницьким (кабінетне дослідження, робота в «полі», бібліотеках, архівах та з електронними базами даних).
- Урбан-аналіз: робота з елементами містобудівної системи, аналіз каркасу і тканини району.
Кілька людей працювали над певною проблемою (мобільності, забудови, природних зон). Виявили переваги, недоліки, проблемні локації Чоколівки.
- Історичний аналіз: аналіз усних, візуальних, опублікованих джерел.
Першу частину практики працювали над спільними проблемами (історія формування району, історія забудови). Друга частина – кожен працював над окремим напрямом (декомунізація, робота з Вікіпедією).
- Соціальне дослідження: аналіз відкритих даних, повідомлень в соціальних мережах, статистичних даних. Дослідницькі прогулянки, контент-аналіз, критичне картування, інтерв’ювання, мережний аналіз взаємодії ключових акторів району.
Кілька команд мали своє окреме завдання (соціально-демографічний портрет мешканців і мешканок Чоколівки, образ району в уявленні жителів, актуалізація стратегій реконструкції житла, мапування ключових груп інтересів району). Також існувало об’єднавче завдання: дослідження жителів району (їхніх уявлень про територію, про себе в контексті території).
Виклики дослідження
- Для нас було викликом з’ясувати, що таке Чоколівка, де взагалі знаходиться Чоколівка. Респонденти під час інтерв’ювання окреслювали район у зовсім різних формах і, здається, жодна з них не збігається з тією, яку окреслили ми в результаті дослідження.
- Дослідження робили не зрілі дослідни_ці, а молоді люди, студент_ки. Ми розуміли, що результати можуть бути не зовсім глибокими, не зовсім такими, як очікували менторки. Розуміли, що дослідження може бути описовим, а рівень теоретизації залежить від досвіду студент_ок та ментор_ок. Розуміли, що не зробимо вичерпного дослідження, а це буде тестовий, «перший захІд». Ми «брали проби ґрунту» і «намацували» потенційні можливості.
- Ми були свідомі того, що це дослідницька практика студент_ок або молодих дослідни_ць. Це були різні люди з різними бекграундами.
- Викликом була підтримка потрібного рівня мотивації і психологічного комфорту. Карантин наклав додаткові обмеження. Люди подались на програму, але тримати їх мусила лише зацікавленість чогось навчитись, зацікавленість у якомусь результаті. Це було справді дуже серйозним викликом, бо замість двох тижнів це у нас розтягнулось на 8-10 тижнів. До того ж це був період дипломів.
- Ми починали в ситуації повного локдауну. Мусили гнучко адаптувати формати, офлайн могли долучити лише потім. Психологічні зв’язки менторки з групою, всередині групи та дружні зв’язки були викликом. Треба бути свідомими того, що в теперішній ситуації треба бути готовими на це реагувати.
- Через карантин обмеженою була мобільність команди: ні студент_ки, ні ментор_ки не могли доїхати до Чоколівки.
- Проблемним стало налагодження внутрішньо командних комунікацій в умовах пандемії. Втрата неформальних зв’язків у команді.
- Була потреба звертатись до альтернативних джерел інформації через недоступність бібліотек та архівів.
- Нові посткарантинні фобії: страх спілкуватись із незнайомцями. Неможливо було достукатись до деяких груп респондент_ок, люди боялись комунікувати. Самі ж інтерв’ю потрібно було проводити на відкритому просторі.
Успіхи дослідження
- Команда урбан-аналізу виявила переваги, недоліки, проблемні локації Чоколівки, проаналізувала причини виникнення проблем, сформувала гіпотези для пошуку рішень щодо проблемних аспектів і пошуку ресурсів для розвитку місцевості.
- Ми враховували потенційні недоліки дослідження, враховували похибки.
- Ми зібрали достатньо матеріалу, щоб його можна було використати як основу для подальших досліджень та використати результати дослідження як первинні, для подальшого аналізу та прогнозу.
- Шукали можливості інтегрувати знання кожного і кожної, моделі взаємодоповнювальної співпраці. Використовували мінікоманди, де люди могли б обмінюватись досвідом, підтримувати, допомагати і взаємодоповнювати один одного.
- Шукали можливості для налагодження комунікації через прогулянки, особисту комунікацію, відкриті заходи.
- За допомогою проєкту можемо залучати кадри для організації.
- Меншою була затратність дослідження, бо студент_кам за нього не платять.
- Ми були вільні робити те, що ми обговорювали, що ми вважали за потрібне, не були обмежені якимись рамками. Давали людям, які брали участь, свободу в їхньому вираженні.
- Мали можливість провести пілотне дослідження, можливість підтвердити чи спростувати певну свою гіпотезу.
- Обмін досвідом.
- Міждисциплінарність дослідження.
- Поштовх до міжінституційної взаємодії: НГО співпрацювало з національним університетом і комунікувало з муніципалітетом.
- Створили нові ідеї щодо розвитку території та ініціативи.
- Ми вийшли в публічний простір, дослідження мало практичні наслідки: показати мешканцям важливість їхньої території. Наприклад, проєкт «Світличник» – разом з платформою «Острів» студентки і студенти зробили на Чоколівці презентацію шістдесятників, які жили в цьому районі. Так люди починають відчувати зв’язки з територією, ставитись до неї більш відповідально.
- Ми створили класне дослідження для службов_иць, менеджер_ок та активіст_ок.
- Написали брошуру, створили проєкт друку брошури.
- Поміняли таблички з декомунізованими назвами вулиць.
- Проєкт – це відкриття можливостей співпраці для НГО, університетів з місцевими структурами.
Висновки
- Передусім важить рівень підготовки й компетенції людей, які ініціюють та починають проєкт. Це надзвичайно важливо.
- Коли люди працюють, вони віддають свій час і сили, у нашій ситуації важлива адекватна оплата праці.
- Дослідження не має падати, як камінь в глибоку воду. Воно має викликати якийсь ефект, викликати зацікавлення не лише активістів, а й стейкхолдерів. За рахунок цього можливі точкові інтервенції.
- Не варто розраховувати, що в архівах і бібліотеках є все. Варто працювати з усім, що трапляється по дорозі. Джерелом для нас, наприклад, стали художні фільми.
- Варто закладати більший публічно-історичний аспект. «Світличник», зміна табличок після декомунізації, редагування Вікіпедії стались спонтанно. Якби ми це планували від початку, ефект був би більшим. Добре мати більше можливості планувати.
Підтримати Cedos
Під час війни в Україні ми збираємо та аналізуємо дані про її вплив на українське суспільство, зокрема, у сферах житла, освіти, соціального захисту й міграції