28 листопада 2019 року міністр Кабінету міністрів України Дмитро Дубілет оголосив про намір відмовитися від “традиційного” перепису населення у 2020 році і провести натомість “так званий електронний перепис”.

Однією з цінностей і цілей Аналітичного центру CEDOS є розробка державних політик на основі даних і досліджень. Відстоюючи її, публікуємо цю заяву. Долучитися до неї ви можете за посиланням.

1.

Ми підтримуємо прагнення Уряду України провести альтернативну оцінку кількості населення та його статево-вікової структури за населеними пунктами для належного планування інфраструктури, оскільки погоджуємося з тим, що оцінки кількості населення, які здійснює Держстат між переписами, не відповідають реальності.

Ця проблема з оцінкою кількості населення виникла через те, що:

а) переміщення населення між населеними пунктами та за межі України враховуються лише частково через неефективну систему реєстрації місця проживання;

б) за останні 18 років так і не був проведений перепис, який дозволив би відкоригувати похибки, які накопичилися за цей час.

Альтернативна оцінка кількості населення, яку пропонує провести Уряд, є лише короткостроковим, але не довгостроковим рішенням.

2.

Ми вважаємо, що країні потрібні довгострокові рішення. Відкладання питання системи збору даних про кількість населення і житловий фонд призводить до неефективного використання коштів платників податків, міжнародних партнерів та ресурсів майбутніх поколінь.

Цифрова трансформація держави неможлива без налагодження постійного збору інформації про населення України на основі реєстрів. Для цього необхідно зробити низку важливих кроків.

По-перше, необхідно прийняти політичне рішення про те, що Єдиний державний демографічний реєстр – це реєстр населення, а не паспортних документів. Це означає, що він має містити актуальну інформацію щодо населення України (громадян та іноземців).

По-друге, для отримання актуальної інформації на постійній основі слід оцінити та оновити механізми передачі даних щодо населення у демографічний реєстр з інших джерел, а саме:

  • отримання даних про народження та смерть (на основі державної реєстрації актів цивільного стану);
  • отримання даних щодо місця проживання в межах України (для цього необхідне реформування системи реєстрації місця проживання);
  • отримання даних щодо еміграції за межі України (для цього необхідно розробити нові методи оцінки еміграції на основі даних щодо перетинів кордону).

По-третє, для оцінки валідності використання даних демографічного реєстру необхідно провести перепис населення та порівняти отримані дані з даними реєстру.

Переглядати необхідність проведення перепису можна лише за умов належної роботи реєстрів, покращення культури роботи з даними, підвищення рівня довіри до держави та створення ефективної системи реєстрації місця проживання. Країни, які відмовилися від проведення перепису у вигляді суцільного опитування населення, змогли зробити це завдяки вибірковим обстеженням і дуже детальній інформації у реєстрах. Ситуація в Україні є кардинально іншою. 

Повноцінний запуск демографічного реєстру дозволить проводити “специфічні” або галузеві дослідження шляхом поєднання даних з цього та інших реєстрів.

3.

Ми вимагаємо проведення в Україні перепису населення та житлового фонду відповідно до принципів і рекомендацій ООН. Запропонована Урядом альтернативна оцінка кількості населення та його статево-вікової структури за населеними пунктами не є переписом у розумінні Організації Об’єднаних Націй та наукової спільноти. Ця оцінка не може замінити перепис.

ООН рекомендує використовувати непрямі оцінки кількості населення як основне джерело даних про населення для країн, у яких відсутні статистичні системи обліку населення взагалі. Україна не належить до таких держав. Затримка у проведенні перепису зумовлена не технічною неспроможністю, а політичними рішеннями урядів.

Відповідно до рекомендацій ООН, переписи населення і житлового фонду варто проводити щонайменше раз на десять років. Лише 7% населення світу не було покрито під час попередньої хвилі переписів, яка тривала протягом 2006-2015 років. 214 країн і територій провели тоді перепис. Натомість Україна належить до списку з 21 країни і території, більшість з яких розташовані в Африці і Азії, які не спромоглися це зробити.

Перепис є суцільним дослідженням населення країни. Відповідно до рекомендацій ООН, він передбачає збір даних про статево-віковий розподіл населення, сімейний статус, територіальне розміщення місць життя і роботи, сферу і вид зайнятості, рівень освіти, внутрішню і зовнішню міграцію, склад домогосподарств, форми власності житла, а також житлові умови. Крім цього, за допомогою перепису можна зібрати також дані про поширення мов, віросповідання і етнічну належність, тривалість робочого часу і тривалість пошуку роботи, джерела і рівень доходів, ведення сільського господарства, кваліфікації і комп’ютерну грамотність, наявність інвалідностей, житлові витрати, наявність споживчих товарів тривалого користування, наявність автомобіля, використання різних видів транспорту, доступ до телефону та інтернету.

Тільки завдяки перепису всі ці дані можна отримати з найдетальнішою територіальною прив’язкою на рівні населених пунктів, а також окремих мікрорайонів і кварталів у містах. Без таких даних неможливий аналіз територіального розподілу соціально-економічних нерівностей. У свою чергу, без цього аналізу вкрай складно планувати розвиток міст, громад і регіонів, а також неможливо розробляти політики для запобігання і зменшення нерівномірного розвитку території країни.

Перепис дає можливість отримати стандартний набір даних для усіх без виключення населених пунктів і територіальних громад країни. Не всі з них мають достатньо ресурсів і компетенцій, щоби замовляти чи проводити окремі соціологічні дослідження. Відсутність перепису позбавляє доступу до якісних і надійних даних менш спроможні громади, роблячи їх іще більше вразливими.

Перепис є особливим за своєю всеохопністю методом збору інформації про житловий фонд та житлові умови населення, з приводу яких в Україні є лише дуже обмежені, неповні і неякісні дані. Для розробки ефективної і справедливої житлової політики необхідні надійні дані щодо наявності, обладнаності та якості житлового фонду, потреби у житлі і її територіального виміру, розмірів ринку оренди житла і частки населення, яке орендує житло, а також складу і добробуту домогосподарств. Для проведення вибіркових досліджень необхідні дані про генеральну сукупність. За відсутності реєстру житлового фонду, їх неможливо отримати без суцільного обстеження усіх домогосподарств країни. 

Перепис є також джерелом найбільш повної інформації про міграцію населення: іноземців в Україні, внутрішньо переміщених осіб, трудових мігрантів, а також осіб, які живуть не за місцем реєстрації. Без даних перепису для цих груп населення неможливе проведення вибіркових соціологічних досліджень. Наразі, без перепису, вибірки соціологічних досліджень будуються на основі хибних даних про генеральну сукупність. Через це в держави немає необхідних даних для оцінки процесу інтеграції ВПО, обсягів внутрішньої міграції, а також розуміння причин зовнішньої трудової міграції і її наслідків для окремих регіонів.

Для якісної, ефективної і справедливої державної політики необхідні якнайбільш повні і надійні дані про стан справ у різних сферах суспільного життя. Перепис населення та житлового фонду є ключовим джерелом даних, яке уможливлює проведення подальших вибіркових досліджень.

Інвестиція у проведення перепису один раз дає можливість потім 10 років економити за рахунок більш якісного планування розвитку і більш ефективного використання ресурсів.

4.

Ми закликаємо аналітичні центри, наукові інституції, навчальні заклади, дослідницькі компанії, міжнародні організації, органи місцевого самоврядування і територіальні громади, організації громадянського суспільства, а також наукові й активістські спільноти підтримати вимогу про неприпустимість відмови від проведення в Україні перепису населення та житлового фонду відповідно до принципів і рекомендацій ООН.

Долучитися до цієї заяви ви можете тут. 

До заяви долучилися:

Софія Мельник, ГО “Громадський центр “Форум”

Дмитро Савчук, Info Sapiens

Павло Кравчук, аналітичний центр “Європа без бар’єрів”

Катерина Кульчицька, ГО “Європа без бар’єрів”

Дарія Михайлишина, Центр економічної стратегії

Ольга Коваленко, Український незалежний центр політичних досліджень

Богдан Прохоров, Центр економічної стратегії

Марія Репко, Центр економічної стратегії

Анна Колохіна, громадська організація “Дніпровський центр соціальних досліджень”

Василь Покотилюк, студент

Любов Мисник

Ольга Львова, think twice UA

Руслан Баранський, ПФУ

Олена Бабко, Render.ua

Андрій Горбаль, Український центр суспільних даних

Дмитро Дмитрук, Центр “Соціальний моніторинг” 

Олександр Сухомлин, Національний банк України

Ольга Балакірєва, Інститут економіки та прогнозування НАН України, головний редактор наукового журналу “Український соціум”

Михайло Міщенко, Центр Разумкова

Михайло Акулов, КНУ ім. Т. Г. Шевченка

Наталія Гаращенко, ГО “Клуб економістів”

Victoria Pasechnik, KPD100

Гліб Вишлінський, Центр економічної стратегії 

Людмила Янкіна, ZMINA. Центр прав людини

Віталій Охрименко, ГО “Час Збирати Українців”

Павло Островський, Нова Дружківка 

Ольга Лукашенко, Київ

Оксана Бас, Управління статистики у Смілянському районі

Дмитро Шушпанов

Марія Грищенко, CANactions School

Назар Коваленко, Інститут розвитку міст, Вінниця

Максим Кравчук, Агенція просторового розвитку

Аліна Дяченко, Інститут розвитку міст, Вінниця

Альона Романюк, По той бік новин

Павло Миронов, Pact, USAID/ENGAGE project

Олена Гайдей

Альона Ляшева, Кафедра соціології, УКУ

Єлизавета Смілик

Валентина Щолокова, ГО “Клуб економістів”

Ігор Надкерничний, Агенція просторового розвитку

Юрій Гай, ГО “45-та верста”

Олександр Амстіславський, Народна ініціатива

Олена Стаднійчук, проект “Інтегрований розвиток міст в Україні”, GIZ

Михайло Юдін

Лариса Калашник, ГУС у Полтавській області

Тетяна Мединська

Оксана Дейнега

Посилання

Резолюція Економічної і Соціальної ради ООН про Всесвітню програму переписів населення та житлового фонду 2020 року: https://undocs.org/E/RES/2015/10

Доповідь Генерального секретаря ООН про Всесвітні програми переписів населення та житлового фонду 2010 і 2020 років: https://undocs.org/E/CN.3/2015/6

Рекомендації Конференції європейських статистиків з проведення переписів населення і житлового фонду 2020 року: https://www.unece.org/publications/2020recomm.html

Стратегія Фонду народонаселення ООН щодо перепеписів населення та житлового фонду 2020 року: https://www.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/Census_Strategy_Final_July.pdf

Принципи і рекомендації ООН з проведення переписів населення і житлового фонду (2017): https://unstats.un.org/unsd/demographic-social/Standards-and-Methods/files/Principles_and_Recommendations/Population-and-Housing-Censuses/Series_M67rev3-E.pdf

Керівництво ООН з використання електронних технологій збору даних під час проведення переписів населення і житлового фонду (2019): https://unstats.un.org/unsd/demographic/standmeth/handbooks/data-collection-census-201901.pdf

Керівництво ООН з непрямих технік оцінки чисельності населення (1983): https://www.un.org/en/development/desa/population/publications/pdf/mortality/Manual_X.pdf

Світова база даних переписів населення та житлового фонду: https://unstats.un.org/unsd/demographic-social/census/index.cshtml

Дослідження системи реєстрації місця проживання в Україні (CEDOS, 2019): https://www.cedos.org.ua/uk/articles/systema-reiestratsii-mistsia-prozhyvannia-v-ukraini-ii-vplyv-na-realizatsiiu-prav-ta-zhyttievykh-interesiv-liudyny

Дослідження державної житлової політики в Україні (CEDOS, 2019): https://www.cedos.org.ua/uk/articles/derzhavna-zhytlova-polityka-v-ukraini-suchasnyi-stan-ta-perspektyvy-reformuvannia