Учасни_ці панельної дискусії:

  • Євген Перебийніс, Посол України в Чеській Республіці
  • Павло Садоха, Регіональний Віцепрезидент Світового Конґресу Українців
  • Олена Охріменко, Директор Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України

Дискусію модерував Ярослав Жаліло, д.е.н., заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, керівник Центру економічних і соціальних досліджень НІСД.

Повний запис події ви можете переглянути тут (00:53-01:18)

Євген Перебийніс

  • У Чеській республіці є дві урядові програми — «Режим Україна» і проєкт «Україна». Такі програми залучають працівни_ць з України за спрощеною процедурою оформлення документів, необхідних для працевлаштування. Працівни_цям, які працевлаштовуються за такими програмами, гарантуються права відповідно до чеського законодавства та двосторонніх угод. Однак, захистом урядових програм та двосторонніх договорів можуть скористатися тільки легально працевлаштовані. Недоліком урядових програм є те, що бюрократичні процедури оформлення документів можуть тривати декілька місяців.
  • Робота компаній-посередників може бути спрямована на нелегальне працевлаштування україн_ок в Чехії. Поширені порушення перед переїздом до країни призначення: страхування не покриває ті сервіси, яких можуть потребувати мігрант_ки, у перекладі документів допускаються неточності і помилки, для перетину кордону використовуються польські дозволи на працевлаштування. Відбувається порушення трудових прав: наприклад, працівни_цям не надають належних засобів індивідуального захисту; працівни_ці виконують наднормову роботу на вихідних, за яку їм не доплачують; працівни_ці проживають у переповнених гуртожитках (по 4-6 людей в кімнаті). Також працівни_ці стикаються з ситуаціями, коли їм доводиться виконувати іншу роботу та в іншому місті — а не ту, про яку було домовлено перед приїздом. 
  • Є необхідність у розширенні двосторонньої співпраці між Україною та Чеською республікою. Підписання угоди щодо регулювання трудових міграційних потоків могло б покращити ситуацію та контроль над дотриманням норм соціального захисту мігрант_ок (як угода, що була підписана з Іспанією). 
  • Програма захисту трудових мігрант_ок має бути комплексною і містити не лише компонент захисту їхніх прав (хоча це є пріоритетним завданням), але й підтримувати створення нових робочих місць в Україні. Таким чином ми можемо попередити виїзд робочої сили за кордон і повернути тих, хто виїхали назад до України. Ці нові робочі місця мають пропонувати хороші конкурентні зарплати. Якщо україн_ки зможуть отримувати принаймні 70% того заробітку, що вони отримують в Чехії, вони не будуть виїжджати за кордон. 

Павло Садоха

  • Один із сумнозвісних випадків, що трапився з українським мігрантом у Португалії на початку 2020 року, отримав великий розголос серед медіа та високопосадовців. Чоловік поїхав до Португалії шукати роботу, зазнав катування від працівни_ць прикордонної служби і помер. Попри те, що справа отримала розголос і нею продовжують займатися — відомо, що голова прикордонної служби пішла у відставку — ми маємо зачіпати також теми безпеки мігрант_ок, коли вони перетинають кордони до інших країн, щоби запобігати таким випадкам.
  • Наявні двосторонні угоди про соціальне забезпечення мають бути оновлені. Наприклад, у 2009 році Україна підписала угоду про соціальне забезпечення з Португалією, вона є наразі є чинною, однак, її оновлення могло б бути хорошим засобом захисту прав українських трудових мігрант_ок у Португалії. 
  • Відповідно до цієї угоди, коли українські мігрант_ки у Португалії досягають пенсійного віку, вони мають обрати, у якій країні бажають проживати й отримувати пенсію — в Україні чи в Португалії. Такий формат має бути переглянутим, адже розгляд справ мігрант_ок завжди займає якийсь час, орієнтовно рік. Наразі на розгляд чекають понад 300 справ через «замороження» переговорів між Пенсійним фондом України та соціальними службами Португалії. 
  • Парламент України має провести нові слухання на тему зовнішньої трудової міграції. Близько 20 років тому парламентські слухання про правовий і соціальний статус трудових мігрант_ок було проведено, і вони призвели до змін у ставленні до трудових мігрант_ок, покращили взаємодію держав у питаннях зайнятості, уможливили необхідні зміни до українського законодавства. У результаті слухань було ухвалено ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію». Проте зараз перед нами нові виклики, і ми маємо продовжувати роботу, а парламентські слухання, серед іншого, могли б донести проблеми трудової міграції до широкої аудиторії.

Олена Охріменко

  • Аналізуючи наявні двосторонні угоди щодо пенсійного забезпечення, їх варто розділяти на два типи: договори, що базуються на територіальному принципі, і договори, що базуються на пропорційному принципі. Більшість із договорів першого типу — з країнами СНД. У цьому випадку передбачено, що призначення пенсії відбувається тією державою, де мешкає особа. 
  • Пропорційний принцип діє у таких країнах: Болгарія, Іспанія, Португалія, Чеська республіка, Словаччина, Польща та деякі інші. Утім, з більшістю країн в України немає підписаних договорів — наприклад, з Італією, де проживає і працює багато україн_ок.
  • Що означає пропорційний принцип? Він означає, що для визначення права людини на пенсію береться до уваги її трудовий стаж в іншій державі. Наприклад, мігранту 60 років, із них він працював 15 років в Україні та 13 років у Португалії. Ми сумуємо ці роки і бачимо, що загальна кількість років страхового стажу складає 27 років. Пенсії виплачуються за кордон, і також ми отримуємо пенсійні виплати з-за кордону і виплачуємо їх українським громадян_кам через Пенсійний фонд.  
  • Однак ми розуміємо, що багато наших громадян_ок працює в тих країнах, з якими у нас немає підписаних угод. Тож вони залишаються незахищеними, адже після досягнення пенсійного віку багато з них повертаються до України. Якщо у цих реемігрант_ок недостатньо страхового стажу, вони не можуть отримувати пенсію. Зараз потрібно мати 27 років для призначення пенсії, вимога до стажу буде поступово підвищуватися і досягне 35 років у 2028 році. Люди, які планують виїжджати за кордон, можуть зайти на вебсайт Пенсійного фонду і перевірити інформацію про страховий стаж в Україні та умови нарахування пенсії у країні призначення. 
  • Ті, хто працюють за кордоном і не хочуть втрачати право на пенсію, можуть зареєструватися застрахованою особою у Пенсійному фонді і сплачувати щомісячні мінімальні страхові внески. У випадку, якщо страхового стажу для нарахування пенсії не вистачає, його можна «докупити» — добровільно сплативши мінімальні соціальні внески (22% від мінімальної зарплати) за певний період. 
  • Хоча зовсім небагато країн, з якими підписані такі угоди про пенсійне забезпечення. Нам відомо про близько 6 тисяч людей, які отримують пенсію з-за кордону — а також 5 тисяч осіб ПФУ виплачує пенсію за кордон. Після того, як розпочалася пандемія, ми почали отримувати більше телефонних дзвінків та звернень від українських мігрант_ок щодо пенсійних виплат і ми продовжуємо проводити такі консультації.

Повний запис події ви можете переглянути за [посиланням] https://youtu.be/qfI2Zoiz5hg?t=3165, 00:53-01:18