Робота в державних культурних інституціях має свої переваги та недоліки. З одного боку, вищий рівень стабільності, ніж у приватних організаціях. З іншого, менше гнучкості та невисокі зарплати.

Говоримо про те, як організована робота в Мистецькому Арсеналі та Національному центрі Олександра Довженка. Як пандемія вплинула на їхню діяльність? Як і для чого об’єднується трудовий колектив? Розповідаємо про стабільність, недофінансування, створення профспілок та інші аспекти культурної роботи у державному секторі.

Послухати випуск можна також тут:

Нагадуємо, що ви можете розповісти про свій досвід роботи у сфері культури та поділитися враженнями від подкасту. Чекаємо на ваші історії та відгуки у цій формі.

Ведуча: Олена Сирбу, аналітикиня Cedos, програмерка KISFF. Гості: Олеся Островська-Люта, тимчасово виконуюча обов’язки директорки Мистецького арсеналу, Альона Пензій, культурна менеджерка, кінокритикиня, менеджерка з дистрибуції кіно Довженко-центру. Монтаж і звук: катерина бабич. Ілюстрації: Анна Іваненко.

Подкаст виходить за підтримки Українського культурного фонду.

Конспект подкасту

Конспект підготувала Нана Гарсеванішвілі

Гостями нового епізоду подкасту «Культурна робота» стали Олеся Островська-Люта, тимчасово виконуюча обов’язки директорки Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал», Альона Пензій, культурна менеджерка, кінокритикиня, менеджерка з дистрибуції кіно Довженко-центру.

Мистецький Арсенал з’явився у 2005 році. З того часу він функціонує як одна з найвідоміших державних культурних інституцій. В Арсеналі щорічно проводять безліч виставок, подій, зокрема літературний фестиваль Книжковий Арсенал.

Довженко-Центр — державний фільмофонд і кіноархів, який виник у 1994 році, а з 2015 року працює як публічний простір для подій, фестивалів. У Довженко-Центрі також діє Музей Кіно, в якому проходила, наприклад, виставка кінореклами 1920-30 років. Крім цього, у Центрі показують відреставровані українські фільми у супроводі сучасної музики.

Олена Сирбу поговорила з представницями цих інституцій про роботу та управління державними культурними установами. Вона дізналася про роботу профспілки в Мистецькому Арсеналі, бюрократію та нові виклики, які пандемія створила для культури.

Зміни та трансформації у сфері державних культурних інституціях

Мистецький арсенал — молода інституція, що існує 16 років, і це відрізняє його від інших музеїв та інституцій, що мають довгу історію. Саме ця довга історія задає певну траєкторію, яку складно подолати: від принципів та підходів організації роботи, певної субкультури, організаційного клімату, що формуються десятиліттями, до людей, які тривалий час працюють в інституції.

Такі культурні інституції, як Мистецький арсенал, Довженко Центр, що у публічному дискурсі виглядають як найбільш динамічні, — новозасновані. Це пов’язано з тим, що долати траєкторію важче, ніж будувати нову. Ще більш динамічними можуть бути зовсім молоді інституції, наприклад, Український Культурний Фонд.

Державні інституції функціонують з великою кількістю бюрократії, яка може бути обґрунтована, але в межах людського ресурсу є виснажливою.

Особливості роботи державних культурних інституцій та їх відмінність від приватних

Коли ми кажемо «приватні», ідеться про широке коло інституцій. Приватними інституціями не завжди є ті, які заснував один донор. Це також можуть бути, наприклад, громадські організації. Вони не репрезентують інтерес всього суспільства, а лише інтерес, який їм делегує їхня аудиторія.

Бюрократія у державному культурному секторі величезна, і її неможливо скоротити. Більшу частину бюрократичної породжує процедура закупівель. Зробити проєкт протягом року, використовуючи систему «Прозоро», надзвичайно складно, тому що потрібно передбачити закупівлю на рік наперед.

«Прозоро» — висококонкурентна система, і це надає виконав_ицям контрактів можливість чесно отримувати замовлення, що є гарною тенденцією розвитку з точки зору бізнесу. Однак, для інституцій, які організовують події, вона може ускладнювати процеси. Усі процедури у державному секторі, що пов’язані з витратами, складні, але необхідні.

Перевагою роботи у державній інституції є сталість: люди офіційно працевлаштовані, вони мають лікарняні, відпустки. Негативною стороною роботи у державному секторі часто є низька зарплата. Приватний сектор може бути набагато динамічнішим за державний, все може бути швидше та спонтанніше, що важливо для творчості. Однак приватні організації беззахисні з точки зору сталості роботи. Цей ризик особливо помітний у громадських організаціях. В окремої людини чи команди у приватному секторі багато проєктів тривають одночасно, що дуже виснажує.

Як організована робота у державному секторі

Протягом останніх двох років відбувається скорочення коштів на зарплати для Довженко-Центру. Команді давно потрібно більше працівни_ць, оскільки вона робить масштабні проєкти. Утім, через постійне урізання коштів навантаження на робітниць збільшується.

В Арсеналі є регулярні зустрічі програмної ради для обговорення ідей, що надійшли ззовні або виникли всередині колективу. Згодом на основі цих ідей ми складаємо програми.

Як вплинула пандемія на роботу державних культурних інституцій

Під час дистанційного режиму роботи в Довженко-Центрі працівники чергували роботу вдома з роботою в офісі 2-3 дні на тиждень. Це не позначилось на зарплатах, крім одного місяця, коли був простій.

У Мистецькому Арсеналі було складно з зарплатами. У квітні 2020 року потрібно було зрозуміти, що Арсенал робить як інституція, коли він не може бути місцем фізичної присутності. Відповіддю на це питання став онлайн формат з високоякісною візуальною складовою і трансформація масштабних подій, таких як Книжковий Арсенал.

Як можна боротися за гідні умови праці у державному культурному секторі

Хорошим прикладом боротьби за гідні умови праці в культурній сфері, як у державному, так і в приватному секторі, були протести проти скорочення бюджету на культуру у 2020 році.

У Довженко-Центрі немає профспілки, але працюють загальні збори трудового колективу. Також є представник колективу, який обговорює наші проблеми з керівництвом.

Профспілка — дієвий інструмент опору, але не дієвий інструмент розвитку, у цьому полягає суттєве обмеження. У законодавстві пострадянських країн є різні інструменти для захисту прав: колективний договір, профспілка для організації внутрішньо колективних питань. Профспілка може убезпечити самих працівни_ць, але не зберегти інституцію, тут потрібен правильний клімат всередині колективу.

Як можуть розвиватись державні культурні інституції, якими мали б бути культурні політики

Якщо у державних культурних інституціях буде збережена можливість реалізації творчих амбіцій, то це сприятиме розвитку інституцій і зменшить вигорання працівників. Збереження соціального пакету та культура праці мають залишитися і поширитись на приватні інституції.

Фінансування інституцій повинне мати кілька «кишень». Одна має бути постійна — для виплати зарплат та покриття комунальних послуг тощо. Друга має бути умовна, пов’язана з якістю проєктів, яка здобувається у конкурсній боротьбі (наприклад, підтримка від УКФ). Третя — це підтримка гарного урядування.

Конспект також можна почитати у нашому медіа Mistosite.