Масове вимушене переселення людей стало одним із викликів 21 століття. За даними ООН сьогодні у світі нараховується близько 50 мільйонів осіб, які змушені переселитися з місць постійного проживання. В Україні тільки нещодавно вперше заговорили про необхідність впровадження окремих програм для переміщених осіб у зв’язку з конфліктом на сході, але все ще ні слова про інші чутливі категорії, такі як біженці та мігранти.

У владі відсутнє розуміння необхідності надання спеціального захисту цим групам населення. Це гальмує розробку та імплементацію програм інтеграції. Разом з тим ця ситуація виникла через брак досвіду. В Україні довгий час ігнорували питання захисту прав мігрантів, ВПО чи біженців. В той час як на Заході намагаються впроваджувати нові підходи до інтеграції, проводять дослідження їх ефективності та обмінюються досвідом, Україна фактично самоусунулася від захисту прав біженців. 

ЦДС проаналізував регіональні плани інтеграції біженців, розпорядження КМУ, на основі якого створюються такі плани, вітчизняне та іноземне законодавство та сучасні підходи до розуміння інтеграції біженців. На основі аналізу кращих світових практик виділено права, які необхідно захистити в першу чергу для ефективної інтеграції біженців в українське суспільство. Також ми виокремили основні вади існуючого підходу до інтеграції та запропонували новий план вирішення проблеми.