Карʼєра науковиць у STEM: дослідження мотивації та барʼєрів

Вступ

Для формування ефективних політик підтримки науковиць важливо розуміти, яким є їхнє становище на цей час і якими є причини, чому жінки вибирають або залишають наукову карʼєру. В Україні не існує досліджень, які б системно аналізували умови праці, мотивацію науковиць у STEM та виклики, з якими вони стикаються, зокрема в умовах війни. Наше дослідження спрямоване на заповнення цієї прогалини та надання рекомендацій для покращення становища жінок-науковиць в Україні.

Українська наука, зокрема в галузі STEM (природничі науки, технології, інженерія та математика), перебуває у стані глибокої системної кризи. До 2022 року загальна кількість дослідни_ць зменшувалася, а також зменшувалися видатки на фінансування науки (Писаренко, Куранда та ін., 2023). Науков_иці стикалися з побутово-економічними труднощами, а саме з низьким рівнем доходів, який впливав на можливість науковиць забезпечувати свої особисті потреби. Також у них виникали професійні труднощі, зокрема через погане матеріально-технічне забезпечення установ, у яких вони працювали (Жабін & Казьміна, 2020). Окрім недофінансування науки, на думку експерт_ок, які працюють у науковій сфері, криза в цій галузі повʼязана з низькою зацікавленістю держави в наукових розробках, недостатньою підтримкою з боку бізнесу, нерозумінням ролі науки з боку частини суспільства (Шульга, 2018).

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році ще більше загострило наявні проблеми. У звіті Національної академії наук України (НАН) йдеться про значний вплив війни на діяльність Академії через ускладнення та погіршення умов для ведення повноцінної наукової роботи, вимушений переїзд науков_иць за кордон і ускладнення міжнародної співпраці (Національна академія наук України, 2023).

Окрім цього, жінки-науковиці стикаються з додатковими викликами: перешкодами через суспільні стереотипи, які впливають і на наукову сферу (Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA), 2023), та значним навантаженням через поєднання наукової діяльності з доглядовою працею, яку часто виконують саме жінки (Стрельник, 2021). 

Для української науки характерна горизонтальна сегрегація — жінки неоднаково представлені в різних галузях науки, а також вертикальна сегрегація — зі зростанням кваліфікації частка жінок у багатьох наукових галузях стає меншою (Cedos, 2024). До прикладу, у НАН України станом на 01.01.2025 жінки становили майже половину серед усіх наукових працівни_ць, але їх частка значно менша на керівних посадах: серед заступни_ць керівни_ць наукових установ — 27,9%, серед керівни_ць — 12,8%, а також 4% — серед дійсних член_кинь (академік_инь) (Національна академія наук України, 2025). Це спричиняє недопредставленість жінок у певних наукових галузях і на вищих посадах, зокрема й у STEM. 

Додаткові перепони ще більше ускладнюють шлях жінок, які хочуть будувати карʼєру у STEM, і перешкоджають реалізації їхнього людського потенціалу. Водночас залученість жінок до STEM-спеціальностей сприяє інклюзивності підходів до вивчення різних проблем і розширенню методів дослідження, а також позитивно впливає на економіку через внесок жінок у наукову сферу (McKinsey & Company, 2023). Окрім того, створення кращих умов роботи й більше залучення жінок-науковиць може бути корисним для забезпечення життєздатності держави в той час, коли відбувається мобілізація чоловіків.

Методологія

Мета дослідження — виявити чинники, що мотивують здобувачок освіти та науковиць, які працюють у сфері STEM, будувати наукову карʼєру або залишати її.

Основні дослідницькі завдання:

1. Визначити фактори, що мотивують жінок будувати наукову кар’єру у STEM.
2. Зʼясувати, з якими професійними викликами стикаються жінки в межах наукової карʼєри у STEM.
3. Визначити, якою є різниця в умовах праці жінок у STEM залежно від типу інституцій, у яких вони працюють, зокрема відмінності в умовах праці приватних і державних установ. 
4. Зʼясувати, які фактори впливають на рішення науковиць, які працюють у STEM, залишати їхню наукову карʼєру.

У межах дослідження ми аналізували досвід жінок, які здобували освіту або працювали як науковиці у сфері STEM, зокрема:

• студенток бакалаврських і магістерських програм, 
• наукових і науково-педагогічних працівниць закладів вищої освіти (далі — ЗВО) та наукових установ, які були залучені до проведення фундаментальних чи прикладних досліджень, 
• науковиць, які працювали у приватних установах (підприємствах, лабораторіях тощо),
• колишніх науковиць, які завершили карʼєру в науці у сфері STEM або перейшли в іншу сферу (не пізніше 2020 року). 

Дослідження стосувалося досвіду українських студенток і науковиць, які на момент його проведення проживали й навчалися/працювали в Україні та які проживали за кордоном, працюючи/навчаючись в українських установах.

У межах цього дослідження для визначення терміну «науковиці» ми послуговувалися ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», що дає таке пояснення:

«[Н]ауковий працівник — вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством». 

Для реалізації цих завдань ми обрали змішаний дизайн дослідження — воно мало кількісницький компонент, який передбачав проведення онлайн-опитування, та якісницький, у межах якого ми провели глибинні інтервʼю, фокус-групові дискусії та експертні інтервʼю.

Польовий етап дослідження відбувався в листопаді 2024 — квітні 2025 року.

Глибинні інтерв’ю були проведені протягом листопада 2024 — березня 2025 року. Вони відбувались онлайн за допомогою Zoom. Пошук інформанток та інформантів відбувався через соціальні мережі (LinkedIn, Facebook) та сайти установ, повʼязаних із науковою діяльністю, а також за допомогою методу снігової кулі (тих людей, які вже взяли участь в дослідженні, просили поділитися контактами їхніх знайомих, які б також могли долучитися до дослідження). 

Усього в межах дослідження було проведено 29 глибинних інтервʼю з представни_цями таких груп:

• наукові та науково-педагогічні працівниці державних ЗВО й наукових установ, які були залучені до проведення фундаментальних чи прикладних досліджень у сфері STEM — 9 інтервʼю;
• науковиці, що співпрацюють у сфері STEM з бізнесом (приватні підприємства, лабораторії) — 6 інтервʼю; 
• здобувачки освіти та науковиці, які протягом останніх 5 років вирішили залишити карʼєру у STEM — 8 інтервʼю;
• чоловіки-науковці у STEM — 6 інтервʼю. 

Фокус-групові дискусії були проведені у грудні 2024 — лютому 2025 року. Вони відбувались онлайн за допомогою Zoom. Рекрутинг учасниць на фокус-групові дискусії відбувався за допомогою методу снігової кулі — інформантки, які взяли участь у дослідженні, ділилися контактами інших, хто відповідали характеристикам вибірки.

У межах дослідження було проведено 6 фокус-групових дискусій. На кожній із них було по 3–6 учасниць, які представляли такі групи:

• студентки, які навчаються на магістерських програмах за STEM-галузями в українських ЗВО (2 фокус-групи),
• студентки аспірантури з програм за галузями, що належать до STEM (2 фокус-групи),
• науковиці, які займалися інноваційними (прикладними) дослідженнями (2 фокус-групи).

Опитування відбувалося з 13 березня до 12 квітня. Збір даних був проведений онлайн за допомогою опитувальника для самозаповнення у Google Forms. У ньому взяли участь 276 людей.

Вибірка включала представниць таких груп:

• студентки бакалаврських і магістерських програм за STEM-спеціальностями, які навчаються в українських ЗВО,
• студентки бакалаврських і магістерських програм за STEM-спеціальностями, які навчаються в іноземних ЗВО,
• науковиці, які працюють в українських установах,
• науковиці, які працюють в іноземних установах.

Під час проведення опитування не вдалося набрати достатню для статистичного аналізу кількість людей із групи студенток бакалаврських і магістерських програм за STEM-спеціальностями, які навчаються в іноземних ЗВО, та науковиць, які працюють в іноземних установах. Тому відповіді цих людей не аналізувалися. Так, результати кількісницької частини дослідження представлять досвіди 234 респонденток.

Поширення опитувальника відбувалося через різні канали:

• INSCIENCE розповсюджували інформацію про опитувальник через ЗВО та наукові установи, громадські організації, ініціативи, науковомісткі бізнеси, вчених тощо. 
• У Facebook та Instagram було запущено таргетовану рекламу.
• INSCIENCE і Cedos розміщували запрошення заповнити анкету на своїх сторінках у соціальних мережах, команда проєкту поширювала через свої особисті сторінки в соціальних мережах. 

​​Детальний розподіл соціально-демографічних характеристик респондентів і респонденток опитування, інформанток та інформантів наведено у Додатку 1 «Соціально-демографічні характеристики учасниць та учасників дослідження».

Також у межах дослідження було проведено 16 експертних інтерв’ю з представни_цями інституцій, що формують та реалізують політики у сфері науки, а також сприяють досягненню гендерної рівності у STEM. Метою цих інтерв’ю було зібрати погляди та досвід представни_ць різних секторів, які можуть впливати на розвиток наукової кар’єри жінок та забезпечення підтримки для науковиць.

До участі в експертних інтерв’ю були залучені представни_ці таких груп:

• державні установи;
• бізнес-сектор (зокрема наукомісткі компанії, які надають або потенційно можуть надавати можливості для стажувань, менторства та кар’єрного розвитку науковиць),
• університети та наукові установи,
• неурядові організації та фонди, що працюють у сфері гендерної рівності, підтримки жінок у науці або фінансування досліджень, медіа, які висвітлюють ці теми.

Інтерв’ю проводились у квітні-червні 2025 року, з них 12 — в онлайн-форматі з використанням платформи Zoom, 4 інтервʼю було проведено віч-на-віч. 

Під час запрошення на глибинні інтервʼю, експертні інтерв’ю та фокус-групові дискусії потенційні учасниці й учасники були поінформовані про мету та завдання дослідження, використання його результатів, теми, навколо яких буде йти розмова, і захист їхніх даних. На початку кожної фокус-групової дискусії та інтерв’ю учасниці були поінформовані повторно. Окрім цього, ми наголошували на можливості не відповідати на будь-яке з поставлених запитань і можливості відмовитися від участі у дослідженні на будь-якому етапі без пояснення причин.

Задля забезпечення конфіденційності учасниць та учасників дослідження отримані дані були доступні лише дослідницькій команді. Цитати, використані у звіті, були анонімізовані та не містять інформації, за допомогою якої можна ідентифікувати людину.

Онлайн-опитування також містило інформацію про мету дослідження, теми, які порушуються в анкеті, захист та анонімність даних.

Дослідження має низку обмежень:

• Вибірка опитування не є репрезентативною для всієї сукупності здобувачок освіти та науковиць у сфері STEM, адже точні межі цієї групи невідомі, а наявна статистика — обмежена. Через це неможливо оцінити, наскільки отримані результати можна узагальнити на всю спільноту. Водночас зібрані дані дозволяють виокремити ключові тенденції, поширені досвіди та проблеми, з якими стикаються жінки в науці. Ці результати надають розуміння про контексти, в яких науковиці будують свою карʼєру.
• Деякі групи науковиць менше представлені. Серед учасниць глибинних інтервʼю та фокус-групових дискусій більше представлені студентки й науковиці, які проживали й навчалися/працювали у великих містах (зокрема в Києві, Харкові та Львові). Тоді як досвід науковиць із інших, зокрема менших населених пунктів, представлений у дослідженні меншої мірою. Також у вибірці більше науковиць, які мають такі спеціальності — біологія, біоінженерія, хімія.

Звіт складається з 5 тематичних частин. У першій ми наводимо результати кабінетного дослідження — опис ситуації з гендерною нерівністю у STEM, про барʼєри, з якими можуть зіштовхнутись жінки у своїй науковій карʼєрі як на глобальному рівні, так і в Україні, а також наявні приклади стратегій залучення більшої кількості жінок до STEM. У наступних трьох частинах аналізуються результати глибинних інтервʼю, фокус-групових інтервʼю з українськими науковицями та опитувань українських науковиць і студенток у STEM, проведених у межах цього дослідження. Зокрема, у другому розділі ми описали, як науковиці робили вибір своєї спеціальності й науки загалом, як вибирали місце здобуття вищої освіти та чи були задоволені освітою. У третьому розділі йдеться про умови праці, зокрема про роботу з інноваціями, про відносини з колегами та керівництвом, а також про умови наукової діяльності. У четвертому перераховуються чинники, що мотивували науковиць будувати наукову карʼєру в STEM або призводили до відмови від неї. У пʼятому розділі представлені результати експертних інтервʼю з представни_цями державних органів, університетів і наукових установ, бізнес-сектору, неурядових організацій та медіа про їхнє бачення поточних обмежень для побудови жінками наукової карʼєри у STEM та доречні кроки для їх вирішення.

Висновки та рекомендації

1. Освіта та вибір наукової кар’єри

Чинники, які мотивували жінок вибирати карʼєру в STEM

Інтерес жінок до STEM і науки загалом часто починається з дитячого або підліткового віку і розвивається завдяки родині, вчительству або доступу до якісної освіти. Водночас частина учасниць дослідження згадували брак профорієнтаційних заходів, що ускладнювало вибір спеціальності. В інших інформанток зацікавлення STEM і наукою виникало вже в університеті. При цьому якщо інформантки робили майже випадковий вибір місця навчання, появі інтересу до науки могло сприяти освітнє середовище й окремі викладач_ки.

Зібрані в межах дослідження дані демонструють, що початок і розвиток наукової кар’єри жінок у сфері STEM в Україні є результатом складної взаємодії особистих мотивацій, середовища та бар’єрів на різних рівнях. У більшості науковиць, які брали участь у глибинних інтервʼю, фокус-групових дискусіях чи опитуванні, на різних етапах карʼєрного шляху виникали сумніви або плани щодо його продовження, а деякі зрештою приймали рішення про зміну діяльності.

Серед чинників, які мотивували жінок обирати й розвивати кар’єру у STEM, ключовими можна назвати інтерес до науки, сформований ще у дитячі або підліткові роки, підтримка викладач_ок і родини, а також позитивний досвід взаємодії в ЗВО, зокрема наявність рольових моделей і ментор_ок серед викладач_ок. Велику роль відігравав доступ до наукових заходів, можливість займатися практичною роботою — працювати в лабораторіях, брати участь у конференціях і дослідженнях. Частина науковиць мали високу внутрішню мотивацію, пов’язану з бажанням реалізувати себе, робити внесок у науку, розвивати українське суспільство та залучати до науки більше людей. Зокрема з цих причин серед учасниць дослідження деякі займалися паралельно з основною науковою діяльністю також і популяризацією науки. 

Вплив освіти на вибір наукової карʼєри

Навчання в університеті на бакалаврській та магістерській програмах було важливим етапом у карʼєрному шляху науковиць. Під час здобуття вищої освіти в учасниць дослідження формувалося або укріплювалося бажання займатися наукою, проводити дослідження за певною тематикою, обирати подальшу наукову кар’єру чи відмовлятися від неї. На цей процес як негативно, так і позитивно впливали різні чинники: наукове середовище у ЗВО, матеріально-технічний стан лабораторій, додаткові науково-освітні можливості (конференції, виїзні практики тощо) й особистий досвід проведення перших наукових досліджень. На якість освіти також значний вплив мали COVID-19, російсько-українська війна з 2014 року та реформи вищої освіти. 

Учасниці дослідження часто говорили про значну роль у їхньому науковому шляху працівни_ць кафедр, викладач_ок і наукових керівни_ць. Важливим для інформанток було ставлення працівни_ць кафедр, на яких вони навчалися, зокрема відсутність зверхності, ставлення до них як до колег, приділення достатньої кількості уваги, готовність допомогти і пояснити, врахування їхніх думок у наукових дослідженнях.

Чинники, які впливали на вибір спеціальності

Вибір спеціальності та закладу освіти для навчання на бакалавраті серед майбутніх науковиць залежав від кількох ключових факторів: високі оцінки чи ґрунтовні знання зі шкільних предметів, вплив оточення (рекомендації батьків, учительства), потреба у безоплатному навчанні через фінансову ситуацію родини, власні прагнення реалізувати амбіції в науці. При цьому ускладнювали вибір, куди вступати, недостатня поінформованість про цей процес і освітні можливості, відсутність профорієнтації у школі. Це призводило до розгубленості перед широким вибором спеціальностей. На етапі вибору ЗВО для навчання на магістратурі інформантки додатково звертали увагу на матеріально-технічне забезпечення кафедри, наявність науково_ї керівни_ці, яка працює у темі, що цікавила. Брак цих елементів у деяких випадках мотивував науковиць обирати навчання за кордоном.

Мотивація до перших кроків у карʼєрі в аспірантурі / на PhD-програмі

Рішення розпочати наукову кар’єру інформантки приймали на різних етапах освіти: під час навчання на бакалавраті чи магістратурі деякі інформантки працевлаштовувались у приватному чи державному секторі. Тоді як частина науковиць обирали навчання в аспірантурі як перший крок у науковій кар’єрі. Здобуття ступеня докторки філософії (раніше — кандидатки наук) науковиці пов’язували з бажанням самореалізації, підтримкою оточення (наукового середовища, родини, партнер_ок), можливостями, які відкриваються перед молодими науков_ицями. Сумніви щодо такого кроку виникали через низьке фінансове забезпечення, дискримінаційні практики, негативний досвід співпраці з науков_ою керівни_цею, проблеми з внутрішньою комунікацією в установах. Деякі науковиці обирали навчання за кордоном, мотивуючи таке рішення кращим матеріально-технічним і фінансовим забезпеченням. 

Очікування від подальшої наукової кар’єри та прагнення її продовжувати інформантки розглядали через різні фактори: як внутрішньої мотивації — наприклад, бажання залишити свій слід у науці чи зупинити відтік розумних людей з України, так і зовнішньої — брак фінансування академічної науки, нестабільність зайнятості, стосунки з колегами.

2. Умови праці в науці 

Умови інноваційної діяльності науковиць

Більшість учасниць дослідження займалися як фундаментальними, так і прикладними дослідженнями, часто поєднуючи обидві складові. Значна частка досліджень мали інноваційний компонент. Науковиці вказували, що для проведення інноваційних досліджень їм були необхідні відповідні умови — можливість участі у міжнародних проєктах, фінансова підтримка (як грантова, так і краще базове державне фінансування) та якісне матеріально-технічне забезпечення. Основні виклики були спільними як для фундаментальних, так і для прикладних досліджень: нестача фінансування, перевантаження науковиць і недостатнє матеріально-технічне забезпечення. Водночас прикладні дослідження часто мали більше шансів на фінансування, передбачали чіткіше планування й коротші терміни виконання і могли мати більшу потребу у матеріально-технічному забезпеченні. Для багатьох науковиць можливість швидко бачити практичні результати роботи була важливим мотиватором займатися саме прикладними дослідженнями, особливо після початку повномасштабної війни.

Матеріально-технічні умови праці

Матеріально-технічні умови дослідницької діяльності були важливим фактором, який впливав на роботу науковиць. З викликами, повʼязаними з цим аспектом, часто стикалися інформантки, які мали досвід роботи у державній установі. Відсутність потрібного обладнання та витратних матеріалів і проблеми в облаштуванні робочого місця — наприклад, брак опалення у холодну пору року — впливали на можливість науковиць реалізовувати свої дослідницькі ідеї та на процес проведення досліджень загалом. 

Труднощі з доступом до обладнання варіювалися залежно від фінансування наукової установи/інституту й організації роботи загалом. У деяких випадках повномасштабне вторгнення загострило ці проблеми. Незадовільні умови роботи стимулювали деяких інформанток залишити посаду в державній установі: вони переходили у приватний сектор або розглядали переїзд чи переїжджали в іншу країну. Незадовільні матеріально-технічні умови дослідницької діяльності разом з іншими факторами у деяких випадках ставали причиною покинути наукову сферу.

Матеріально-технічні умови дослідницької діяльності були одним із основних факторів, що впливали на можливість наукової діяльності інформанток. У межах цього питання науковиці переважно говорили про матеріальні аспекти дослідницької діяльності, а саме облаштування робочого простору, як-от наявність опалення у приміщенні та безпеку на робочому місці, а також про забезпеченість потрібним обладнанням і витратними матеріалами. Інформантки стикнулися з низкою проблем, повʼязаних з умовами їхньої роботи, зокрема відсутністю опалення у приміщенні, де вони працювали, браком обладнання та витратних матеріалів через недостатнє фінансування. Повномасштабне вторгнення загострило ці проблеми — через нестабільне електропостачання, руйнування приміщень внаслідок обстрілів. Це ускладнило планування проведення досліджень і спричинило проблеми зі зберіганням реактивів.

Умови праці, повʼязані з ненормованим графіком та роботою за сумісництвом

Частина науковиць відчували надмірне навантаження. Переважно це було повʼязано з тим, що вони поєднували працевлаштування у різних установах чи організаціях. Деякі з них робили це вимушено — через неможливість отримувати достатню для комфортного життя заробітну плату за наукову діяльність. Додаткова зайнятість також могла бути наслідком інших причин чи мотивацій. Крім основної роботи в межах наукової діяльності деякі жінки працювали на одній або кількох додаткових роботах, іноді у тій же сфері або у сфері, взагалі не повʼязаній з наукою, в стартапах або університетах, громадських організаціях, також займалися волонтерською діяльністю. 

Поряд з навантаженням науковиці стикалися з ненормованим графіком, зокрема через неформальні правила роботи в установах і специфіку наукової роботи. Для одних такий графік був перевагою, адже дозволяв самостійно планувати свій час, інші ж оцінювали його негативно. 

Значне навантаження і ненормований графік впливали на особисте життя науковиць: у них було недостатньо часу, щоб відпочити, провести час з рідними та друзями. Водночас деякі науковиці вважали значне навантаження нормою для їхньої сфери роботи.

Вплив повномасштабного вторгнення на умови наукової діяльності

Повномасштабне вторгнення вплинуло на навантаження, графік і заробітну плату науковиць. Зміни у фінансуванні, приєднання колег до ЗСУ або виїзд частини фахів_чинь за кордон стали причиною збільшення навантаження. У випадку викладачок збільшилася потреба працювати дистанційно. Ситуацію з нестабільним графіком ускладнили блекаути, які впливали на планування роботи. Рівень впливу на заробітну плату інформанток залежав від того, чи відбулися зміни у фінансуванні проєкту чи установи, в якій вони працювали. Повномасштабне вторгнення підкреслило фінансову незахищеність науковиць, які працюють у державних установах.

3. Мотивація та бар’єри

Підтримка мотивації продовжувати карʼєру в науці

Важливу роль у підтримці мотивації займатися науковою діяльністю відігравала інституційна культура. Дослідження виявило, що для багатьох науковиць саме психологічна атмосфера, сталі професійні зв’язки та взаємопідтримка в колективі були ключовими, коли вони описували задоволеність умовами, в яких вони працюють. Для них також були важливими окремі приклади взаємодії з колегами — наприклад, ішлося про колег, які відігравали роль ментор_ок, допомагали як у межах безпосередньо наукової діяльності, так і в «паперовій» роботі (з досвіду інформанток, така робота часто була невідʼємною частиною пошуку фінансування чи організації досліджень). 

Для частини інформанток критично важливою в науковій діяльності була автономія у роботі, а також можливість впливати на умови праці, реагування з боку керівництва команди або установи на звернення працівни_ць. 

Фактори, що стимулюють думки про припинення наукової діяльності

Проте на противагу цьому значна частка науковиць стикалися з чинниками, що знижували їхню мотивацію, могли впливати на роздуми або й на прийняття рішення про завершення наукової карʼєри. Найчастіше ці чинники стосувалися низького рівня заробітної плати, особливо в державному секторі. Це подекуди призводило до необхідності поєднувати кілька місць роботи, а також до перевантаження та нестабільного графіка, що ускладнювало баланс із особистим життям. Велике навантаження науковиці мали також і через специфіку наукової діяльності — потребу понаднормово займатися дослідженнями та виконанням роботи загалом. Проте деякі науковиці відгукувалися про це не як про проблему, вони сприймали перепрацювання як необхідну й невідʼємну частину карʼєри науковиці. 

Значна частка учасниць підкреслювали недостатню матеріально-технічну базу, зокрема відсутність опалення в лабораторіях, брак витратних матеріалів, застаріле обладнання та, подекуди, порушення базових умов безпеки. Такі обставини змушували деяких науковиць залишати державні установи або взагалі залишити свою сферу діяльності. 

Взаємини в колективі також мали різні прояви. Хоча багато інформанток описували позитивну атмосферу, частина науковиць стикалися з конфліктами, фаворитизмом і нерівними умовами кар’єрного просування. Зокрема, деякі інформантки розповідали про ситуації, коли невиконання особистих прохань чи невигідна позиція щодо керівництва ставали причиною перешкод у продовженні контракту або ускладнювали кар’єрний ріст. 

Барʼєри, повʼязані з оплатою праці

Важливим аспектом для науковиць був рівень оплати їхньої праці. Він впливав на задоволеність роботою, мотивацію продовжувати займатися наукою. Недостатня заробітна плата була одним із найбільших викликів для науковиць, проте поширеність цієї проблеми залежала від типу установи, в якій працювали науковиці, фінансування установи. Інформантки, які працювали в державних установах, були задоволені заробітною платою, якщо вони або їхня інституція отримували грантову підтримку, однак це також могло мати свої обмеження. Частина інформанток могли займатися наукою лише завдяки підтримці родини. Низький дохід від наукової праці був однією з найпоширеніших причин сумнівів щодо наукової карʼєри та причин покинути її або перейти в приватну компанію.

Барʼєри, повʼязані з гендерною дискримінацією та сексизмом

Системна дискримінація та сексизм були складовою досвіду частини інформанток. Зокрема, науковиці розповідали про сексистські висловлювання або коментарі щодо їхньої професійної спроможності від колег або керівництва, упереджений розподіл завдань за гендерною ознакою, випадки сексуальних домагань — щодо них або інших колег. Для одних інформанток цей досвід здавався звичним, вони некритично ставилися до таких випадків, інші ж описували його як такий, що емоційно виснажував, демотивував і стимулював дистанціюватися від колег або взагалі залишити установу. 

Виклики, повʼязані з поєднанням материнства та наукової роботи

Навантаження, графік роботи та рівень заробітної плати були повʼязані з можливістю поєднання материнства та наукової карʼєри. Про цей аспект згадували більшість інформанток. Вони розглядали планування народження дитини як частину планування карʼєри, а також підкреслювали труднощі, з якими стикається жінка, яка працює в науці і хоче стати матірʼю. Зокрема йшлося про потребу враховувати багато факторів, як-от вік, актуальність тематики, з якою вони працюють, у майбутньому, стан здоровʼя. Науковиці, які вже мали дітей, повинні були докладати значних зусиль, щоб продовжувати займатися наукою — вони не завжди могли долучатися до роботи на тому ж рівні, що і до народження дітей, або відвідувати певні події. На їхнє становище впливали як умови роботи у конкретній установі, так і суспільні норми та загальне фінансове забезпечення сфери науки.

Рекомендації для стейкхолдерів

1. Державні органи

Рекомендація 1: Підвищити розмір заробітних плат науков_иць, а також академічних стипендій – для студент_ок бакалаврських, магістерських та PhD програм.

Рекомендація 2: Розвивати й поширювати практики премій та заходів, які сприятимуть видимості та впізнаваності науковиць.

Рекомендація 3: Посилити й підтримувати системну роботу з гендерними стереотипами та упередженнями щодо ролей жінок і чоловіків у суспільстві, зокрема в науці, починаючи з дошкільної освіти.

Рекомендація 4: Розвивати інструменти моніторингу, контролю та незалежного оцінювання управлінських рішень, що ухвалюються у ЗВО та наукових установах, з урахуванням їхньої автономії – зокрема, щодо критеріїв етичності або прозорості.

Рекомендація 5: Гарантувати жінкам, які беруть декретну відпустку, повернення на свою посаду й долучення до наукової роботи, зокрема збереження робочого місця й гарантування можливості повернутися до наукової діяльності раніше за бажанням. Також заохочувати брати декретні відпустки чоловіків-науковців.

Рекомендація 6: Переглянути критерії надання статусу молодих науков_иць –  зокрема, створення можливостей незалежно від віку повернутися до цього статусу після декретної відпустки або мобілізації до Сил оборони.

Рекомендація 7: Збільшувати кількість наукових гуртків для дітей шкільного та дошкільного віку, зокрема для популяризації науки серед дітей та підтримки їхньої зацікавленості в певній галузі. У разі неможливості створення таких гуртків у невеликих громадах, розглянути поширення практики створення гуртків в онлайн-форматі.

Рекомендація 8: Розширювати кількість профорієнтаційних заходів для школярства, запрошувати до виступу на таких заходах науков_иць з різних галузей. У популяризації наукової діяльності акцентувати також увагу на можливостях отримувати від неї задовільний дохід – як альтернативу поширеній думці про низькі зарплати у сфері. 

Рекомендація 9: Розширювати заходи фінансової підтримки закладам освіти та дослідницьким установам для покращення матеріально-технічних умов праці.

Рекомендація 10: Розширювати заходи фінансової підтримки в оплаті публікацій у провідних наукових журналах. Зокрема, в журналах, які розміщують статті у відкритому доступі — для покращення видимості результатів роботи українських науков_иць для міжнародної наукової спільноти.

Рекомендація 11: Проводити системну роботу задля розвитку співпраці з українськими науков_ицями, які емігрували за кордон.

Рекомендація 12: Запровадити системний гендерний аудит у середній освіті, продовжувати роботу над розвитком компетентності педагогічних працівни_ць у сфері гендерної рівності.

Рекомендація 13: Запроваджувати масові STEM-ініціативи у школах, зокрема з забезпеченням інклюзивності подібних заходів.

Рекомендація 14: Проводити більшу кількість досліджень у сфері STEM і гендерної рівності в освіті.

2. Громадський сектор та медіа

Рекомендація 1: Продовжувати популяризувати науку, зокрема серед учениць закладів загальної середньої освіти – як цікаву, корисну, “модну” сферу.

Рекомендація 2: Створювати й розвивати спільноти науковиць для консолідації зусиль та підтримки комунікації.

Рекомендація 3: Створювати сучасні освітні програми для науковиць, як посилення і доповнення до академічного навчання.

Рекомендація 4: Проводити комунікаційних кампаній для видимості жінок в науці та з метою зменшення гендерно-зумовлених упереджень щодо професії вченого.

Рекомендація 5: Заохочувати науковиць бути активнішими у медіапросторі, зокрема пропонувати свої матеріали медіа, вести блоги.

Рекомендація 6: Створювати навчальні програми, заходи для науковиць, які б передбачали навчання навичок комунікації з медіа, саморепрезентації, а також надавати інформацію про механізми та принципи, за якими функціонує ця сфера.

3. Заклади вищої освіти та наукові установи

Рекомендація 1: Забезпечувати студентству більше можливостей проводити дослідження під час здобуття освіти, зокрема через розвиток співпраці з науковими установами.

Рекомендація 2: Під час обліку викладацького навантаження враховувати не лише аудиторне викладання, а й інші форми освітньої взаємодії, зокрема наукове керівництво студент_ками.

Рекомендація 3: Детальніше дослідити/моніторити стиль взаємодії працівни_ць закладів/установ між собою, розробити внутрішні політики та норми взаємодії, що сприяли б комфортній, безпечній атмосфері та взаємопідтримці у колективі.

Рекомендація 4: Розширювати заходи для обміну досвідом між працівни_цями закладу чи установи. Зокрема йдеться як про регулярні наукові конференції, так і про менш формалізовані активності, наприклад, внутрішні семінари з обговорення певної теми, підходів до організації роботи тощо. 

Рекомендація 5: Покращити матеріально-технічні умови праці. Зокрема, забезпечити дослідницькі лабораторії приладами автономного живлення, необхідними витратними матеріалами, обладнанням, опаленням в холодні сезони.

Рекомендація 6: Полегшити бюрократичні процедури в отриманні дозволу на перебування в лабораторії в позаробочий час у разі проведення експерименту. 

Рекомендація 7: Розглянути можливість створення в наукових установах посади грантов_ої менеджер_ки. Зокрема, для того, щоб полегшити процес пошуку фінансування та адміністрування отриманих коштів.

Рекомендація 8: Забезпечувати можливості для працівни_ць та студентства відвідувати місце роботи зі своїми дітьми (наприклад, організувати в корпусах дитячі кімнати, мати пеленальні столики). 

Рекомендація 9: Розширювати досвід впровадження антидискримінаційних політик і систематичних навчань у закладах освіти та наукових установах для запобігання упередженому ставленню і дискримінаційним практикам.

Рекомендація 10: Запроваджувати системи моніторингу та реагування на випадки дискримінації чи конфліктних ситуацій, зокрема з напряцюванням ефективних механізмів вирішення таких ситуацій, з урахуванням принципів поваги, етики й академічної доброчесності.

4. Міжнародні організації та донори

Рекомендація 1: Підтримувати активності, направлені на подолання гендерних стереотипів та упереджень щодо ролей жінок і чоловіків у суспільстві, зокрема в науці.

Рекомендація 2: Розширити підтримку науковиць, які працюють в Україні, зокрема збільшити кількість грантів на проведення досліджень науков_ицями.

Рекомендація 3: Збільшувати кількість грантів, за умовами яких можлива закупівля необхідного обладнання, витратних матеріалів та покращення інших матеріально-технічних аспектів праці.

Рекомендація 4: Створити стипендії для оплати навчання у STEM за контрактною формою.

Рекомендація 5: Сприяти детальнішому дослідженню умов праці та потреб науков_иць, які проживають і займаються науковою діяльністю в Україні під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Рекомендація 6: Сприяти дослідженням у сфері STEM і гендерної рівності в освіті в Україні.

Рекомендація 7: Підтримувати медіа, які беруть на себе зобов’язання щодо висвітлення наукових тем, зокрема за участі жінок-науковиць. Наприклад, запроваджувати фінансові стимули та інші форми підтримки медіа (гранти, конкурси, премії та проєкти, які передбачатимуть висвітлення науки).

5. Бізнес

Рекомендація 1: Поширювати практику створення платформ, що об’єднують представни_ць громадського сектору, вищої освіти, наукового середовища, бізнесу, уряду.

Рекомендація 2: Забезпечувати можливості для працівни_ць відвідувати місце роботи зі своїми дітьми (наприклад, організувати дитячі кімнати, мати пеленальні столики). Зокрема заохочувати чоловіків-працівників приводити з собою на роботу їхніх дітей.

Рекомендація 3: Підтримувати й розвивати корпоративну етику, враховуючи необхідність толерантнішої комунікації в умовах повномасштабної війни Росії проти України (зокрема в невеликих компаніях): наприклад, реагування на стан здоровʼя працівни_ць після нічних тривог, обстрілів, етичність обговорення тем, повʼяханих з війною. Також це може бути лекція/тренінг із психолог_инею про спілкування з військовими, ветеран_ками.

Рекомендація 4: Розширювати досвід впровадження антидискримінаційних політик і систематичних навчань у приватному секторі для запобігання упередженому ставленню і дискримінаційним практикам.

Рекомендація 5: Запроваджувати системи моніторингу та реагування на випадки дискримінації чи конфліктних ситуацій, зокрема з напряцюванням ефективних механізмів вирішення таких ситуацій, з урахуванням принципів поваги, етики й академічної доброчесності.

Дослідження проведене аналітичним центром Cedos та організацією INSCIENCE в межах проєкту «НАУКОВИЦІ» в рамках програми «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства» (фаза 2), що фінансується Європейським Союзом і реалізується спільно зі Структурою ООН Жінки в Україні та UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення.

Дослідження проведене за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст — відповідальність Структури ООН Жінки, та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.