Метою цього дослідження було проаналізувати, якими є особливості функціонування та роль у житті громади центрів спільнототворення, створених у рамках першої хвилі проєкту Community reBuilding.

Основні завдання дослідження:

  1. Описати загальні принципи функціонування просторів центрів спільнототворення та роботи команди цих просторів.
  2. Вивчити, як центри спільнототворення впливають на залучення різних соціальних груп до спільноти громади, виявити, у який спосіб мешканки та мешканці громад долучаються до діяльності центрів спільнототворення.
  3. З’ясувати, яким чином створення центру спільнототворення вплинуло на громаду.

Для реалізації цих завдань було обрано 4 центри спільнототворення у 4 громадах, щоб на їхньому прикладі показати, як працюють ці простори через рік після реалізації проєкту.

Висновки

У результаті розмов з учасницями й учасниками дослідження ми виділили низку аспектів, які є ключовими для функціонування центрів спільнототворення. Серед них — зручний і підлаштований під потреби людей фізичний простір; стале фінансування та горизонтальне управління, яке б допомагало людям відчувати простір «своїм», але водночас забезпечувало дотримання правил спільного користування простором; залучення людей і розбудова спільноти навколо центрів із докладанням зусиль для того, щоб усі соціальні групи долучалися до цієї спільноти; використання центрів спільнототворення не лише як місця проведення заходів, а і як простору, де люди можуть поспілкуватися та підтримати одне одного.

Результати дослідження показують, що функціонування центрів спільнототворення протягом першого року після закінчення першої хвилі проєкту Community reBuilding було таким: 

Фізичний простір

  • Безбар’єрність центрів спільнототворення позитивно відрізняє такий простір від більшості інших просторів у громадах. Фізична доступність була одним із пріоритетів під час реалізації проєкту Community reBuilding. Тож утворені центри є доступними для відвідування різних груп людей, зокрема батьків з дитячими візками, дітей, людей старшого віку, людей з інвалідністю. Інколи команди центрів спільнототворення стикалися з викликами у вигляді недоступності наявних приміщень для маломобільних людей. Щоб підвищити рівень безбар’єрності навіть в обмежених умовах, вони приймали рішення щодо облаштування необхідної інфраструктури. Зокрема, встановлювали ліфт у будівлях, якщо центр спільнототворення розташовувався на другому поверсі.
  • Зручність розташування також відіграє значну роль у функціонуванні центрів спільнототворення. Зокрема, серед просторів, діяльність яких ми вивчали, є такі, які розташовані в центрі населеного пункту або біля інших місць, які люди часто відвідують. До таких просторів належать, зокрема, навчальні заклади, установи соціального захисту. Це сприяє привертанню більшої уваги до центрів спільнототворення. 
  • Простори центрів спільнототворення наповнені сучасним матеріально-технічним оснащенням, яке дозволяє команді простору проводити різні заходи й активності. Технічні можливості, зокрема, дають можливість підліткам та молоді як навчатися, так і організовувати різні активності (до прикладу, кіберспортивні змагання).
  • Наявність кількох кімнат в одному просторі дозволяє командам центрів спільнототворення одночасно організовувати активності для різної аудиторії так, щоб групам відвідувачок і відвідувачів було комфортно перебувати у центрі. 
  • Центри спільнототворення намагаються зробити простір довкола центру фізично доступнішим і візуально відкритішим для мешканок та мешканців громади. Це дозволяє мешканкам і мешканцям легко потрапити до простору або використовувати територію довкола нього комфортно для себе.
  • Центри спільнототворення намагаються дотримуватися балансу між фізичною доступністю, відкритістю території довкола простору та потребою людей в анонімності та приватності. Це відбувається шляхом зонування цієї території, де є як більш публічна і відкрита частина, так і, наприклад, внутрішній двір, якого не видно з боку вулиці або сусідніх ділянок. 
  • Територію довкола центрів спільнототворення також вдосконалюють шляхом участі в інших проєктах, які перегукуються з ідеєю простору. До таких ініціатив залучають активних мешканок і мешканців громади, зокрема на етапі підготовки грантових заявок.

Управління та фінансування

  • Команди центрів спільнототворення переважно намагаються будувати управління простором на засадах горизонтальної взаємодії. Зокрема, управительки й управителі центрів спільнототворення зазначали, що прагнуть залучати мешканок і мешканців громади до ініціювання та реалізації активностей у просторі. Так, мешканці та мешканки громад брали участь в облаштуванні простору і згодом ставали активними користувачками та користувачами, беручи участь або організовуючи різні події. Дехто з цих людей став частиною команди і проводить регулярні активності у просторі. Також мешканки та мешканці інколи ініціюють заходи з, наприклад, озеленення території довкола центрів. Інформантки та інформанти підкреслювали, що саме спільнота є основою існування центрів спільнототворення. 
  • Роль команди центрів спільнототворення є ключовою для управительок та управителів, з якими ми спілкувалися. Склад команди та підходи до управління залежать від фінансування, потреб в адмініструванні, розміру простору та форми власності. Найчастіше команда центру спільнототворення включає керівну, адміністративну та комунікаційну позиції.
  • У частини центрів спільнототворення основним джерелом фінансування є надходження з місцевого бюджету. Це може стати викликом в умовах зміни пріоритетів розподілу бюджету. Тож командам просторів важливо враховувати це і за можливості диверсифікувати шляхи фінансування.
  • Відсутність оплати праці команди центру спільнототворення може підривати сталість їхньої роботи: люди змушені поєднувати діяльність у просторі з іншою роботою, що призводить до перевантаження чи звільнення працівниць і працівників. Водночас мотивація та розуміння цінності простору дозволяють команді й далі працювати над його розвитком. Це свідчить про те, що для сталого функціонування центру спільнототворення потрібні не лише вмотивовані та віддані цінностям простору люди, а й передбачуване фінансування.
  • В умовах нестабільного фінансування команди центрів спільнототворення застосовували різні стратегії залучення ресурсів, зокрема оплату комунальних послуг з бюджету територіальної громади, виділення з бюджету громади коштів на заробітні плати, залучення грантових коштів, допомогу місцевих підприємців, проведення заходів на комерційній основі.

Активності та взаємодія з людьми

  • Центри спільнототворення є місцями для подій і активностей різного формату та різних аудиторій. Зокрема, вони готові залучати представниць і представників усіх соціальних груп незалежно від початкового спрямування простору на одну з них.
  • Центри спільнототворення стали майданчиками для взаємодії між соціальними групами мешканок і мешканців громад, де люди з різним життєвим досвідом можуть неформально спілкуватися, ділитися як своїми труднощами, так і приємними подіями. Як зазначали учасниці й учасники нашого дослідження, часто це були люди, які поза простором центру не взаємодіяли одне з одним.
  • Найбільш активними користувачками та користувачами й відвідувачами та відвідувачками центрів спільнототворення є молодь, а також жінки з дітьми. Мешканки та мешканці громади мають можливість ініціювати подію шляхом неформального усного звернення до управителів. Водночас у випадку браку формальної процедури ініціювання заходу важливо, щоб люди були поінформовані про те, яким чином вони можуть це зробити.
  • Рідше центри спільнототворення відвідують літні люди, зокрема чоловіки старшого віку, а також ветерани, ветеранки, чинні військовослужбовці та військовослужбовиці. У зв’язку з цим команди просторів застосовують різні стратегії залучення менш активних мешканок і мешканців громади. Серед цих стратегій — акцент на створенні комфортних умов під час планування й організації заходу чи активностей. Зокрема, йдеться про організацію транспорту для людей старшого віку та/або маломобільних людей, залучення ветеранів і військових через сімейні активності, а також персональні запрошення людей, які є цільовою аудиторією заходу, за допомогою телефонних дзвінків. Попри те, що відвідуваність заходів підвищується завдяки забезпеченню транспортом чи персональним запрошенням, ці практики потребують систематизації та інтеграції у щоденну роботу центрів спільнототворення.
  • Команди центрів спільнототворення активно використовують соціальні мережі для інформування про діяльність центрів і анонсування подій та активностей. При цьому важливо також, щоб команди центрів спільнототворення враховували людей, які не користуються соціальними мережами, і поширювали інформацію також через інші канали комунікації. 
  • Деякі центри спільнототворення використовують різні інструменти для збирання зворотного зв’язку від відвідувачів і відвідувачок, у тому числі онлайн. Однак управительки й управителі центрів спільнототворення віддають перевагу зворотному зв’язку, який отримують під час неформальних розмов з людьми. У цьому контексті важливо досягти сталого, зрозумілого та зручного для різних груп людей механізму надання зворотного зв’язку щодо діяльності просторів.

Міркуючи про вплив центрів спільнототворення на громаду, учасниці й учасники дослідження зазначали, що поява цих просторів сприяла згуртованості мешканок і мешканців. У деяких громадах центр став ключовим майданчиком для взаємодії та комунікації між людьми. Крім того, поява цього простору дала поштовх активності мешканок і мешканців, мотивуючи їх брати участь у житті громади. Прикладом такої активності є, зокрема, створення молодіжної ради на основі центру спільнототворення, який об’єднав навколо себе місцеву молодь і дав можливість створювати проєкти на користь громади. Важливим також є те, що центри спільнототворення та простори довкола них стали прикладами багатофункціональних некомерційних публічних просторів, які є доступними всім мешканкам і мешканцям громади та працюють на людиноцентричних засадах. Так, ці простори відкриті не лише під час заходів, а й у інший у зручний для людей час, фізично доступні для всіх людей, а також управляються за горизонтальним принципом через залучення зацікавлених у діяльності простору людей і наявність регулярного зворотного зв’язку. Відтак інші спільноти та громади можуть переймати досвід створення таких просторів. 

Ми також порівнювали роль центрів спільнототворення, яку побачили за результатами дослідження, з початковим задумом, який команда мала при створенні проєкту Community reBuilding. Можемо підсумувати, що центри спільнототворення здебільшого виконують ті функції, яких ми сподівалися досягти. А саме йдеться про такі:

  • Зміцнення соціальних зв’язків і сприяння згуртованості мешканок та мешканців громади. Люди з різним життєвим досвідом, ідентичностями та поглядами взаємодіють між собою у просторах центрів спільнототворення. Це допомагає людям порозумітися між собою, ділитися своїми досвідами та баченням і обговорювати їх, підтримувати одне одного.
  • Створення інфраструктури для розвитку громадянського суспільства. Центри спільнототворення стають просторами, де зароджуються та розвиваються локальні ініціативи. Надалі ці ініціативи перетворюються на  основу більш сталої активності — до прикладу, місцевих громадських організацій. 
  • Доступ до освітніх можливостей для різних соціальних груп. У центрах спільнототворення мешканки та мешканці різного віку та досвіду здобувають неформальну освіту з різних тем, а також отримують можливість перекваліфікації. Це особливо важливо для людей, які змушені були покинути домівки внаслідок війни та проходити адаптацію в нових спільнотах, а також для ветеранок і ветеранів у процесі їхнього повернення до цивільного життя. 
  • Задоволення культурних потреб мешканок і мешканців громади. Культурні практики є серед тих, які розгортаються у просторах центрів спільнототворення. Мешканки та мешканці громади беруть участь у різних мистецьких, театральних, музичних, спортивних і благодійних заходах. Особливо це актуально для громад, де бракує сучасних публічних просторів для проведення заходів такого спрямування. 
  • Доступ до соціальних послуг і підтримки. Центри спільнототворення є місцем, де мешканки та мешканці громади можуть отримати консультацію, психологічну допомогу, а також послуги, пов’язані з соціальною інтеграцією/реінтеграцією, консультуванням. 

Проте ми зафіксували і труднощі, з якими команди центрів спільнототворення зіштовхуються у своїй роботі. Більшість із цих труднощів є критичними і не можуть бути розв’язані самими командами центрів. Тому для того, щоб центри спільнототворення могли й надалі виконувати ці функції, їм необхідна підтримка у декількох ключових аспектах. 

  1. Досягнення фінансової стійкості центрів спільнототворення. Необхідною є підтримка можливості центрів спільнототворення забезпечувати оплату праці своєї команди для збереження професійного управління просторами. Також важливою є можливість центрів спільнототворення покривати операційні витрати, витрати на матеріально-технічне оснащення, облаштування та підтримку благоустрою тощо. Адже фінансування на такі витрати часто складно передбачити у грантових проєктах. 
  2. Розвиток команд центрів спільнототворення. Оскільки ефективність діяльності центрів спільнототворення залежить від управлінських спроможностей команди, їхніх знань та умінь, необхідною є також підтримка команд у розвитку своїх спроможностей. Зокрема, йдеться про навчання команд просторів щодо способів комунікації про активності простору для приваблення ширшої аудиторії, стратегій залучення найменш активних мешканок і мешканців громади, ефективних інструментів залучення додаткових ресурсів, а також поглиблення навичок управління командами центрів спільнототворення. 
  3. Безпека й енергетична стійкість під час війни. У багатьох центрах спільнототворення немає укриття або не є облаштованим вхід до нього, через що деякі простори змушені зачинятися і не проводити жодні активності під час повітряних тривог. Тому центри спільнототворення потребують підтримки у створенні або облаштуванні укриттів цивільного захисту. Також важливим є збереження енергетичної незалежності цих просторів у разі відключень електроенергії через обстріли української інфраструктури Росією.
Завантажити у PDF (4 МБ)