Для справжнього подолання корупції та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів потрібно збільшити прозорість та підзвітність  університетів як перед суспільством загалом, так  і перед внутрішньоуніверситетською громадою.  Наданню автономії має передувати підтверджена  готовність вишів не просто розпоряджатися отриманими з державного бюджету грошима, але й, у  першу чергу, звітувати про їхнє використання перед  громадою. Тому ідеї автономії і підзвітності повинні  бути чітко пов’язані.

Наразі у системі освіти функціонує лише вертикальна підзвітність: навчальні закладиповинні доповідати про свою діяльність у межах чітко вибудуваної ієрархічної системи управління. Намагання  зробити такий контроль з боку державних органів  всеохопним у результаті призводить до профанації  будь-якого контролю взагалі, оскільки обсяг контролюючих функцій вкрай широкий, а ресурси органів  влади щодо здійснення контролю є обмеженими.  Тому дедалі більшого поширення набуває «вибірковий контроль», коли проведення додаткових перевірок залежить від характеру взаємин з контролюючими органами, а не від об’єктивних потреб.

Детальніше читайте у повному звіті Центру дослідження суспільства