Соціально-економічні фактори у нерівності результатів навчання у середній школі

Короткий підсумок

Опитування учасників ЗНО-2016, у якому взяли участь десятки тисяч випускників шкіл, дозволило вперше оцінити вплив соціально-економічних чинників на навчальні досягнення. Очікувано, видимий розрив між міськими та сільськими школами, а також між звичайними та “елітними” закладами можна значною мірою (хоч і не повністю) пояснити різницею в соціальному походженні випускників. Особливо велике значення має освіта батьків. Також на результати впливає сфера праці й посада батьків, наявність батьків-заробітчан, наявність удома книжок, розмір класу, необхідність добиратись до школи в інший населений пункт, можливість готуватись до тесту з репетитором, гендер тощо. В опитуванні було враховано також індивідуальні та мотиваційні чинники, що відіграють велику роль. Із менш очікуваних результатів дослідження було виявлено відсутність зв’язку між статками родини та балом ЗНО. Дослідження не дає остаточних відповідей на всі питання: бажано проводити аналогічні, методологічно вдосконалені опитування щороку, щоб побачити тенденції і переконатись у значущості перелічених чинників. Але як перший крок таке дослідження є дуже цінним задля кращого розуміння поточного стану доступу до якісної освіти в Україні та шляхів зміни освітньої політики.

Вступ

Одним із пріоритетів у освітній політиці розвинених країн є намагання зменшити вплив соціально-економічного походження та оточення дітей на їхні навчальні результати. Саме про це йдеться, коли говорять про рівність у середній освіті, наряду з рівним доступом до навчання. В умовах, коли існує конкуренція за доступ до вищої освіти й меритократична система відбору, рівність у середній освіті означає, що кожна дитина незалежно від соціального походження та оточення має рівні шанси продовжити освіту, а її навчальні результати залежать лише від її здібностей, схильностей та старанності. Таким чином середня освіта може компенсувати соціально-економічну нерівність, яка існує у сучасних суспільствах, та зробити ці суспільства більш справедливими.

Для того, аби підвищити рівність системи освіти, необхідно, перш за все, з’ясувати, наскільки рівною є середня освіта в Україні зараз. Потрібно дізнатись, яким чином розподілені навчальні результати учнів і чи є зв’язок між цими результатами та соціально-економічними факторами. Чи не вперше ми можемо це зробити завдяки опитуванню учасників ЗНО 2016 року, яке провів Український центр оцінювання якості освіти за анкетою, складеною дослідниками з Інституту освітньої аналітики та CEDOS (методологія дослідження – в Додатку 1).

Ми маємо дані по навчальних результатах усіх випускників шкіл (11 класу) з української мови та літератури на основі зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) знань, починаючи з 2014 року. Це дозволило аналізувати ці результати, в тому числі їхній зв’язок з деякими соціальними факторами, без впливу самовідбору, який обмежував можливість робити висновки щодо рівності системи освіти в попередні роки, коли ЗНО складали тільки охочі отримати вищу освіту. Результати ЗНО з інших предметів, зокрема, математики та історії України, все ще слід аналізувати із застереженням, бо тести з цих предметів складають не всі випускники. Крім того, варто пам’ятати, що ЗНО не є обов’язковим для учнів, які здобули повну загальну середню освіту у професійно-технічних та вищих навчальних закладах: згідно з Держстатом, майже 40% випускників 9 класу не продовжують навчання у 10 класі (у сільській місцевості – 49%).

У цьому тексті ми зосередимось на балах з української мови та літератури та математики, найпопулярнішої негуманітарної дисципліни. На жаль, у нас є відповіді та бали тільки тих учасників, які успішно склали той чи інший тест (набрали щонайменше прохідний бал), тому у вибірці середні бали дещо вищі, ніж серед усіх учасників ЗНО цього року (згідно з даними УЦОЯО). Однак це не завадить проаналізувати відносний вплив тих чи інших чинників на кінцевий бал.

Зазначимо, що це не перший аналіз опитування учасників ЗНО-2016: звіт від Інституту освітньої аналітики подає розгорнуту описову статистику, враховуючи всі предмети, з яких складався тест.

Яка роль населеного пункту і типу школи?

Серед чинників, які впливають на навчальні досягнення випускників шкіл, часто називають тип населеного пункту та тип школи. Це найбільш "видимі" чинники, оскільки інформацію про них можна знайти в загальних даних по ЗНО. З року в рік бали міських учнів – суттєво вищі, ніж бали сільських учнів, а випускники гімназій, ліцеїв і подібних елітних закладів показують кращі результати, ніж представники звичайних шкіл. Якщо порівнювати тільки "подібних" учнів – наприклад, лише випускників звичайних шкіл із міста та села, без урахування гімназій – вплив фактору міста залишається. Те саме стосується фактора типу школи.

Хоча тип населеного пункту і тип школи маркують різницю у навчальних досягненнях, вони не можуть її пояснити. Поширені припущення щодо причин цієї нерівності: гірша кваліфікація сільських вчителів та матеріальний стан шкіл, з одного боку, і найкращі вчителі, що практикують ефективні методи викладання, у поєднанні з кращим навчальним обладнанням, у міських школах, особливо у гімназіях та ліцеях, – з іншого. Значно рідше можна почути, що у спеціалізованих школах, гімназіях і ліцеях інші навчальні плани, відповідно до яких у дітей є більше годин на засвоєння профільних предметів. Але найважливіше – українська система освіти передбачає вибір батьками навчального закладу, а для спеціалізованих шкіл, ліцеїв та гімназій можливість відбирати найкращих учнів із інших шкіл. Зважаючи на те, що у цих закладах навчаються діти, що мають найкращі академічні досягнення, складно сказати, чи завдячують вони високими результатами ЗНО кращій якості освіти, чи лише відбору. Академічні досягнення дітей, у свою чергу, також потребують пояснення – адже окрім схильностей та здібностей учнів, на них впливає оточення. Чи вкладали батьки час і ресурси у розвиток дитини в перші роки її життя, чи мали вони доступ до дошкільної освіти і якою була її якість, чи могла дитина засвоїти від батьків навички, необхідні для навчання, – концентрація уваги, самодисципліна, цікавість до зовнішнього світу, – відповідь на ці питання залежить від соціального та економічного капіталу, яким володіє родина. Освіта батьків, рід занять, обсяг доходів, доступ до навчальних матеріалів і дозвілля мають зв’язок із навчальними результатами дітей практично у всіх країнах.

В Україні досі не було можливості вивчити зв’язок соціально-економічного становища дітей та їхніх навчальних результатів. Тому опитування учасників ЗНО-2016 має таке велике значення.

Без урахування жодних інших факторів, навчання у міській школі збільшує середній бал учасника ЗНО на 11 балів з української мови (151 проти 162) та на 14 балів з математики (138 проти 152). Навчання в елітній школі додає до середнього балу 13 на тесті з української мови (156 проти 169) та 14 із математики (144 проти 158). Поєднання двох факторів дозволяє іще більш різкі розриви: випускник міської елітної школи має перевагу у 18 балів з української мови та 21 бал з математики над випускником звичайної школи із села.

Таке порівняння середніх балів не враховує безлічі чинників, багато з яких можна врахувати завдяки результатам опитування через використання їх як змінних у множинному регресійному аналізі. Лінійна регресія дозволяє побачити індивідуальний вплив кожної змінної (тобто кожного чинника), незалежний від інших змінних, на кінцевий результат (у цьому випадку – бал із української мови або математики). Простіше кажучи, регресійний аналіз показує, скільки балів “додає” або “віднімає” кожна змінна сама по собі за інших рівних умов. Такий аналіз не дозволяє робити абсолютно однозначні висновки про силу впливу різних змінних, тому що жодне опитування не проливає світло на всі без винятку важливі змінні. І тим не менш, регресійний аналіз є кроком вперед порівняно із простим порівнянням статистики (“середній бал для міських шкіл порівняно з середнім балом для сільських шкіл” тощо). У цьому тексті ми покажемо і загальний контекст, який нам дає описова статистика, і результати регресійного аналізу (повний перелік змінних, використаних в аналізі, та їхні коефіцієнти наведено у Додатку 2). Результати регресії виділено в тексті жирним для більш помітної різниці між описовим і регресійним аналізом.

Використання більшої кількості змінних у регресійному аналізі призводить до зменшення значення міста та типу школи для кінцевого балу. У тесті з української мови міська школа дає перевагу у 1.9 балів, а елітна школа – у 6.1 балів. У тесті з математики, ці чинники важливіші: міська школа додає 3.9 балів, “елітність” школи іще 7.2 балів. В аналізі ми могли врахувати тільки доступні завдяки опитуванню змінні, і не виключено, що додання нових чинників дозволить у майбутньому показати, що вплив міста та елітності школи іще менший.

Які саме додаткові змінні, тобто соціально-економічні та мотиваційні чинники, пояснюють розрив між міськими та сільськими, елітними та звичайними школами? Ми спробуємо вказати на декілька найважливіших.

Індивідуальні та мотиваційні чинники

Поза всяким сумнівом, особиста старанність та мотивація кожного учня грає велику роль у визначенні його оцінок. Соціальні чинники не можуть пояснити повністю бали ЗНО, адже є блискучі результати і у сільських випускників, і провальні у міських учнів із гімназій. Декілька питань з опитування показують внесок індивідуальних та мотиваційних чинників у результат учасника ЗНО. Зокрема, в учасників запитували, куди вони планують вступати після складення тесту і чи готувались до ЗНО заздалегідь.

Цього року ЗНО з української мови складали усі випускники 11 класу, незалежно від їхніх планів на майбутнє. Звісно, переважна більшість тих, хто склав цей тест і отримав можливість пройти опитування, збирались вступати до університету, дехто – до закордонного. Лише трохи більше 12% відповіли, що планують здобувати технічну освіту або взагалі нікуди не вступатимуть. Очікувано, ці 12% отримали в середньому набагато нижчі бали: розрив становить майже 30 балів з української та 23 бали з математики. Регресійний аналіз показує, що намір вступати в університет, за інших рівних умов, додає 11.5 балів до результату з української мови і 6.2 балів – до математики. Таким чином, це дуже важлива мотиваційна змінна в опитуванні: випускники значно серйозніше ставляться до тесту, коли від результату залежить вступ в обраний вищий навчальний заклад.

Ця змінна, звісно, сама по собі корелює з соціальними факторами. Серед сільських учнів 21% вказали, що не планують іти в університет, порівняно із 9% міських. Аналогічні показники для звичайних та елітних шкіл – 15% у звичайних школах не планують вишу освіту, і лише 5% у елітних школах. Імовірність планів на університет зростає одночасно із зростанням рівня освіти батьків: вступати планують 95% тих, у кого обоє батьків мають вищу освіту, проти 76% тих, у кого батьки мають середню освіту. Наявність власного комп’ютера (а не спільного з іншими членами сім’ї) та смартфона (показники відносного матеріального добробуту) також збільшує імовірність планів на університет, хоч і не настільки драматично. Як буде видно далі, освіта батьків має більший вплив на результати дітей, аніж статки.

Про серйозність планів вступати в університет може сказати інша змінна: чи готувались учасники ЗНО до тестування (запитання ставилось окремо щодо кожного предмета). До тесту з української готувались 81% учасників опитування, до математики – тільки 43%. Ті, хто готувався, отримали на 19 балів більше з української та на 8 балів більше з математики. У регресійному аналізі підготовка додала 9.3 балів з української та 8.2 з математики. Так само, як і бажання вступати в університет, підготовка до предмету позитивно корелює з освітою батьків, наявністю особистих книжок тощо – з тим, що можна назвати культурним капіталом родини.

Із конкретних видів підготовки до тесту, хороший результат дала підготовка з платним репетитором (у тому числі якщо це був учитель із тієї самої школи). Репетитор додає в регресійному аналізі 5.3 балів з української, але лише 1 бал з математики. Підготовка з учителем під час уроків дає 2 бали з української та 3.6 із математики. Інші види підготовки незначущі або мають невеликий позитивний і негативний вплив, причому інколи без послідовності (так, підготовчі курси у внз мають негативний ефект для української мови і позитивний – для математики). Така поведінка змінних не дає можливості впевнено говорити про їхню роль. Натомість відповідь “готувався з батьками або родичами” має суттєвий негативний ефект і для української, і для математики, і вказує швидше на відсутність підготовки. Утім, лише близько 3% учасників обрали цей варіант відповіді.

Гендер

Дівчата складають ЗНО краще, ніж хлопці. У вибірці з опитування, дівчата отримали в середньому на 11 балів більше з української мови та на 0.3 бали більше з математики. Врахування інших соціальних факторів у регресійному аналізі зменшує розрив з української мови до 7.1 балів. А з математики хлопці, за інших рівних умов, таки мають перевагу в 3 бали.

Погані результати з української мови можна пояснити тим, що тільки 75% опитаних хлопців відповіли, що готувались до складання цього тесту, порівняно з 86% дівчат. З математики, навпаки, хлопці готувались частіше: 50% проти 36%. Інший чинник, важливий для хорошого результату, особливо з української мови – наявність власних книжок, окрім підручників. Це також надає перевагу дівчатам: у 77% опитаних дівчат є книжки, порівняно з 62% хлопців. Також дещо менше хлопців (85% проти 89%) вказали, що збираються вступати в університет після ЗНО.

Інші чинники, які залежать від родини або місця проживання, звісно, не відрізняються суттєво між дівчатами і хлопцями. Також не підтвердилась гіпотеза про те, що дівчата випереджають хлопців задовго до випуску зі школи і мають більшу ймовірність навчатись в елітній школі. Насправді і серед хлопців, і серед дівчат у елітних школах навчались ті самі 24%.

Цікаво, що серед учасників опитування лише 47% хлопці. Це не означає, що в українських школах дівчат набагато більше, ніж хлопців: просто більша частка хлопців не йде отримувати повну середню освіту: за даними Держстату, хлопці становлять 51% учнів 5-9 класів, але тільки 48% учнів 10-11 класів. Що також вказує на слабші, в середньому, навчальні досягнення та мотивацію хлопців. Без сумніву, якби тест проводився серед усіх 16- або 17-річних (незалежно від того, чи здобувають вони повну середню освіту), то розрив між дівчатами і хлопцями був би ще більший.

Освіта родини

Серед соціальних чинників одним із найвагоміших виявився чинник рівня освіти батьків. Звісно, рівень освіти впливає на результати дітей опосередковано. Освічені батьки краще розуміють цінність освіти, вони можуть більше підказати і допомогти дітям в процесі навчання, вони проводять час не лише за телевізором, але й привчають дітей до читання книжок у вільний час. Освіта також позитивно корелює зі статками родини, однак в Україні, принаймні поки що, зв’язок не дуже сильний і чимало дітей із небагатих, але дуже освічених родин показують кращі результати, ніж їхні більш заможні однокласники.

Для аналізу ми поділили усіх учасників опитування на 5 груп відповідно до освіти батьків: 1) ті, в кого обоє батьків мають вищу освіту; 2) ті, в кого хтось один із батьків має вищу освіту; 3) ті, в кого обоє батьків мають професійно-технічну або середню спеціальну освіту; 4) ті, в кого хтось один із батьків має професійно-технічну або середню спеціальну освіту, а інший – середню; 5) ті, в кого обоє батьків мають максимум середню освіту.

В середньому, випускник із 1 групи отримує 169 балів з української мови, порівняно із 145 балами випускника 5 групи. Розрив у математиці подібний – 158 проти 135 балів. Врахування додаткових змінних дозволяє побачити, як кожен наступний освітній рівень батьків підвищує результат дитини. Учасники опитування з 1 “освітньої групи” мають перевагу над учасниками 5 групи, яка становить 11.2 бали з української та 12.7 з математики. Збільшення освітнього рівня батьків послідовно збільшує бал ЗНО – навіть коли тільки один із батьків має більш ніж середню освіту, це вже додає 4.6 бали з української та 3.8 з математики порівняно з тими, чиї батьки мають лише середню освіту.

Як уже вказувалось, освіченість батьків позитивно впливає на наміри вступати в університет після тестування. Освічених батьків набагато більше в містах, ніж у селах: лише 16% сільських випускників мають двох батьків з вищою освітою, порівняно із 37% міських. Аналогічний показник для звичайних та елітних шкіл – 24% та 47% відповідно (ми порівнювали тільки тих, хто живе з обома батьками).

Питання про наявність в учасника ЗНО певних матеріальних цінностей – власної кімнати, власного комп’ютера, смартфона тощо – також вказують на позитивну кореляцію між освітою та статками родини. Приміром, смартфон або планшет є у 61% учасників із родин із середньою освітою, порівняно із 81% у родинах із високим рівнем освіти. Речі, які більше вказують на культурний капітал, а не статки – наявність домашньої бібліотеки у помешканні та особистих книжок у випускника – ще більшою мірою пов’язані з освітою батьків.

Робота батьків

Пов’язаний з освітою чинник, який теж можна вважати частиною культурного або соціального капіталу родини – робота батьків. Ідеться не тільки про конкретну професію, а й про статус зайнятості та сферу діяльності.

За статусом зайнятості найкращі в середньому бали мають ті учасники ЗНО, чиї батьки мають стабільну роботу. Ті, в кого обоє батьків мають постійну зайнятість, отримують у середньому на 7 балів більше з української та на 8 балів більше з математики, ніж ті, в кого обоє батьків не працюють або на пенсії (ми порівнювали тільки тих, у кого єдвоє батьків або осіб, які виконують роль батьків). Утім, у регресійному аналізі чинник статусу зайнятості(факт того, що батько або мати працює) дає невеликий негативний ефект, але менш значущий, ніж у випадку більшості проаналізованих змінних. Іншими словами, якщо ефект і є, то він маленький. Ті 7-8 балів цілком пояснюються іншими змінними.

Особливо важливим чинником має бути, знову ж таки, освіта батьків, оскільки чим вищим є рівень освіти, тим більшою є ймовірність того, що обоє батьків працюють: серед батьків із високим рівнем освіти, обоє мають стабільну зайнятість у 74% випадків, порівняно із 49% у випадку обох батьків із середньою освітою. Є також відчутна різниця між міськими та сільськими випускниками (пов’язана, ймовірно, зі складністю знайти стабільну роботу в сільській місцевості).

Сфера діяльності, у якій працюють батьки учасника ЗНО, також впливає на навчальні результати, але великою мірою через освіту: вищі бали мають ті, у кого батьки працюють у більш складних та інтелектуальних сферах – державна служба, транспорт і зв’язок, фінансова діяльність, культура та охорона здоров’я. Найнижчі бали у тих, чиї батьки працюють у сільському господарстві, промисловості та будівництві. Особливо вирізняються діти батьків, що працюють у сфері освіти (це, ймовірно, переважно вчителі) та у сфері інформаційних технологій (ІТ). Ті, у кого мати працює в освіті, мають у середньому 167 із української мови (порівняно із 160 у середньому за вибіркою). Ті, у кого батько працює в програмуванні, має в середньому 164 із математики (порівняно із 149 у середньому за вибіркою).

В учасників запитували також про те, ким саме працюють їхні батьки, з варіантами на зразок “керівник”, “підприємець”, “різнороб” тощо. Найкращі результати знову притаманні тим, в кого високий рівень освіти – це ті, хто обрали варіант “спеціаліст(ка) (інженер, економіст, юрист, лікар, вчитель, бухгалтер,агроном тощо)”. У регресійному аналізі ми запровадили окрему змінну для батьків-“спеціалістів” та змінну для батьків-освітян (у випадку української мови) чи батьків зі сфери ІТ (для тесту з математики). Нашою гіпотезою було те, що названі сфери праці батьків позитивно впливають на результат, незважаючи на наявність освіти батьків серед інших змінних в аналізі. Так і є: батьки-спеціалісти додають 3.2 балів до української та 2.7 до математики. Батьки-освітяни додатково відповідальні за 4.3 бали з української, а батьки зі сфери ІТ – за 5.6 балів з математики. Натомість батьки на керівних посадах дають невеликий негативний ефект: -1.3 бали з української, -1.1 з математики.

Таким чином, хоч статус зайнятості батьків і не має самостійного впливу на результат, але конкретне місце роботи батька або матері може мати деякий ефект на навчальні досягнення дитини. Звісно, місце роботи пов’язане з освітою – практично всі освітяни чи програмісти мають вищу освіту. Однак ефект місця роботи батьків виявився незалежним від ефекту їхнього рівня освіти.

Повнота родини

“Родина” має різне значення для різних учасників тесту. Більшість, 72.4%, назвали у складі родини і маму, і тата. Ще 17.3% живуть із мамою, і лише невелика частка – з лише батьком або іншими родичами. Неповна родина (відсутність когось або обох із батьків) негативно впливає на результати, і у тих, хто живе з батьком, результат з української на 10 балів нижчий, ніж в учасників з обома батьками (проживання з мамою “забирає” тільки 3 бали). Повнота родини впливає і на матеріальний добробут, і на увагу, яку батьки можуть приділити освіті дитини, тож не дивно, що вона теж грає роль і корелює з такими показниками, як навчання в елітній школі тощо.

Утім, статистично значущого впливу повнота родини сама по собі не має (для математики) або має невеликий (-1 з української для тих, у кого немає матері або батька). Але існує ефект, пов’язаний із відсутністю когось із батьків через роботу за кордоном. Такі родини в середньому заможніші за інші (очевидно, завдяки грошовим переказам), але результати учасників ЗНО із таких родин суттєво гірші. Тільки близько 5% учасників мають батьків, що працюють за кордоном, однак вони нерівномірно розподілені за регіонами: у Закарпатській області, 20% випускників мають батьків за кордоном, в Івано-Франківській – 15%, у Тернопільській – 11.5%. Батьки на заробітках – явище, більш поширене у сільській місцевості та у невеликих містечках.

Найчастіше за кордоном працює батько, дещо рідше – мати, і ще рідше відсутні обоє батьків. Із цих трьох імовірних ситуацій найгірші результати дає відсутність матері: випускники з мамою за кордоном мають на 8 балів менше з української мови та на 8 балів менше з математики, ніж випускники з родин, де ніхто не працює за кордоном. З урахуванням додаткових змінних, відсутність матері через її роботу за кордоном має статистично значущий ефект, віднімаючи 2.1 бали з української (для математики ефект незначущий). Відсутність батька в Україні означає -2.1 з української та -3 з математики – тобто в регресійному аналізі робота батька за кордоном має іще гірші наслідки для навчання.

Матеріальний добробут

Одне питання в анкеті стосувалось конкретно статків родини учасника ЗНО: його або її просили оцінити становище своєї родини за шкалою із 5 варіантами, починаючи від “ледве зводимо кінці з кінцями” до “можемо дозволити собі все, що захочемо”. У підсумку до найзаможнішої категорії себе зарахували 8.5% респондентів, до найбіднішої – 5%, а найбільше – 37% – обрали середній варіант відповіді. Значної кореляції між рівнем багатства родини та навчальними результатами, втім, не виявилось. Без урахування інших змінних, “середняки” показують навіть кращі результати, ніж “багаті”. У регресійному аналізі показник багатства родини не має тенденції до збільшення балу для багатших родин. Коефіцієнти для відповідних змінних або статистично незначущі, або вказують на нижчий бал для дуже багатих і дуже бідних родин, і водночас дещо вищий для родин середніх достатків. Просте порівняння середніх балів залежно від обраної відповіді на це питання також показує, що найбагатші та найбідніші мають найнижчі бали.

Це один із найбільш неочевидних висновків нашого дослідження і він потребує пояснення. Цілком імовірно, що питання про матеріальний стан родини було сформульовано недостатньо добре для того, щоб уникнути суб’єктивних відповідей. Певний ефект можуть мати батьки за кордоном – такі родини часто заможні, але діти при цьому вчаться без достатньої уваги з боку батьків. Нарешті, цілком може бути, що Україна (поки що) просто не має такої стійкої кореляції між фінансовим та освітнім чи культурним статусом, про який часто говорять західні соціологи. Велика категорія батьків, які в пострадянському суспільстві є освіченими і дбають про освіту своїх дітей, часто це вчителі, лікарі, науковці тощо, – не мають великих доходів в Україні. Ті, хто має високі доходи – це досить часто успішні підприємці, які досягли успіху в нашій перехідній економіці, здебільшого, не завдяки освіті.Наприклад, серед найзаможніших учасників ЗНО, найпоширеніша професія батька – підприємець у великому чи середньому бізнесі. Але їхні діти при цьому мають результати тестування, які майже не відрізняються від середнього по країні і суттєво нижчі за результати “спеціалістів” (тобто вчителів, лікарів тощо).

Були й інші питання, прямо або дотично пов’язані з матеріальним станом родини. Учасників опитування просили вказати, чи є у них такі речі, як письмовий стіл, власний комп’ютер (чи, навпаки, комп’ютер у спільному користуванні з іншими членами сім’ї), власна кімната (чи, навпаки, спільна), смартфон чи планшет. У цьому ж блоці були питання про наявність домашньої бібліотеки та особистих книжок (окрім підручників), але вони менш пов’язані з матеріальним станом.

Регресійний аналіз показав, що наявність власного письмового стола та смартфона (чи планшета) має незначний позитивний вплив на тестовий бал, а наявність власної кімнати та власного комп’ютера – незначний негативний вплив. Це дещо неочевидні результати. Вони можуть бути наслідком помилок опитаних: майже 10% опитаних вказали, що у них є і спільна з братом чи сестрою кімната, і водночас своя власна кімната. Саме ця частина вибірки отримала порівняно гірші результати у ЗНО.

Книжки та домашні завдання

Натомість наявність удома книжок має однозначно позитивний ефект. Із урахуванням додаткових змінних, домашня бібліотека покращує результат ЗНО на 2.7 балів із української та 2.6 балів з математики. Особисті книжки (окрім підручників) додають 5.4 до української та 3.4 до математики.

Обидва показники мають позитивну кореляцію з рівнем освіти батьків учасника ЗНО. Але при цьому обидва показують незалежний ефект у регресійному аналізі. Наявність книжок у домі на додачу до освіти батьків може вказувати на серйозне зацікавлення батьків літературою, наукою тощо, про яке не говорить сама наявність диплома (зрештою, починаючи з 90-х років, отримати вищу освіту в Україні стає все простіше і диплом сам по собі не завжди про щось свідчить). Купівля книжок для дитини говорить про бажання батьків інвестувати в її інтелектуальний розвиток. Нарешті, особисті книжки – це, частково, індивідуальний, а не соціальний фактор, що вказує на зацікавленість самого випускника.

Купівля книжок – сигнал того, що батьків цікавить освіта дітей, що вони приділяють цьому певну увагу. Були й інші питання, пов’язані з увагою батьків, але вони, парадоксально, показують дещо інший ефект. На питання “оцініть, як часто ваші батьки перевіряли, чи зробили ви домашню роботу” можна було відповідати варіантами від “щодня” до “практично ніколи”. І що рідше батьки перевіряють домашнє, то кращими є результати дитини: навіть з урахуванням додаткових змінних, відсутність перевірки домашнього додає близько 13 балів і з української, і з математики, порівняно з тими учасниками, чиї домашки батьки постійно перевіряли.

Втім, не факт, що в цьому є якийсь парадокс чи помилка. Якщо учень має стабільно хороші оцінки, потреби перевіряти його домашнє завдання немає. Крім того, такий підхід збільшує самостійність та відповідальність учня порівняно з тими однокласниками, які звикли до допомоги батьків або потребують контролю за своїми діями. Тому конкретно в цьому випадку “неувага” батьків до навчання дитини вказує на позитивні навчальні результати, а не навпаки. Цікаво, що неперевірка домашнього навіть не має значної кореляції з освітою батьків, а отже, йдеться більше про індивідуальні особливості учня (те, що він не потребує перевірки), аніж про якийсь характерний для освічених батьків виховний підхід.

Розмір класу

У дослідженнях освіти склалось двозначне ставлення до впливу розміру класу на навчальні результати учнів. Деякі дослідники стверджують, що маленькі класи більш придатні для якісного навчання, оскільки вчитель може більше часу приділяти кожній дитині. З іншого боку, дослідження у великому масштабі показують кореляцію між великою кількістю учнів у класі і хорошими оцінками. Чи є у цій кореляції причинний зв’язок – невідомо. Зрозуміло, що більші класи характерні для великих міст, де зазвичай живуть більш освічені батьки та простіше знайти хороших учителів. В Україні затримка з оптимізацією шкільної мережі у сільській місцевості призвела до того, що в селах у середньому навчається тільки 11 учнів у класі, порівняно із 24 у великих містах (аналітика CEDOS).

В нашому опитуванні було питання про розмір класу, але воно стосувалось останнього для випускників класу – 11-го – і тому не покриває найменші сільські школи, де 10-11 класів немає. Незважаючи на це, різниця між сільськими і міськими класами велика: 84% сільських учнів навчались у класах, де було менше 20 учнів. У містах ця частка становить 36%, у великих містах – 23%. Натомість 16% випускників із великих міст мали класи із більш ніж 30 учнями, тоді як у селах такі класи практично не існують.

Навчальні результати при цьому узгоджуються з цією кореляцією. Випускники з найменших класів, де було менше ніж 10 учнів, мають середній бал з української 150.4, з математики – 137.4. Випускники з класів розміром 31-35 учнів мають 164.6 з української та 153.5 з математики. Цікаво, що невелика категорія учасників ЗНО, чиї класи мали більш ніж 35 учнів (менше 1% вибірки) мають дещо менший середній бал, аніж учасники із попередньої категорії (31-35). Їх занадто мало, щоб робити висновки, але ці результати можуть свідчити про негативний вплив занадто великих класів, навіть у містах.

Хоч основне джерело цих розбіжностей очевидне – різниця між міськими та сільськими школами, а насамперед міськими і сільськими батьками – невеликі класи мають дещо гірші тестові бали навіть у тому випадку, якщо обмежитись аналізом учасників із великих міст. Можливо, кращі школи є більш популярними, і тому їхні класи більш людні. Регресійний аналіз підтверджує вплив розміру класу: випускники з класів із більш ніж 20 учнями за інших рівних умов мають у середньому на 1.6 балів більше з української та на 2.1 бали більше з математики.

Можливо, цей вплив зумовлений змінними, які ми не могли врахувати в аналізі, і сам по собі розмір класу ніяк не впливає на результати навчання. Але, якщо вплив існує, то це ще один аргумент на користь пришвидшення оптимізації шкільної мережі і збільшення сільських шкіл, щоб школярі не вчились у напівпорожніх класах, для яких важко знайти достатньо хороших учителів.

Відстань до школи

Ще один показник, який свідчить про різницю між сільськими та міськими учнями – відстань, яку учень має долати до своєї школи. Дедалі більше сільських учнів їздить до школи автобусом у сусідні, більші населені пункти. Особливо це стосується 10-11 класів, яких немає у багатьох навіть чималих селах. Крім шкільних автобусів, учні користуються громадським транспортом, дехто їде на велосипеді, а деяких до школи возять батьки на власній машині. Учасники опитування, які відповіли ствердно на питання, чи навчались вони не в тому населеному пункті, в якому мешкали, вказали також спосіб свого добирання до школи.

Результати свідчать не на користь доїзду в школу з іншого населеного пункту: різниця у середніх результатах становить 4.5 бали з української та 3.5 бали з математики на користь “місцевих”. Але ця різниця великою мірою пояснюється сільським, здебільшого, походженням учнів. Якщо згрупувати школи учасників опитування за розміром населеного пункту, то в межах сіл, смт та маленьких міст різниці між “місцевими” та “немісцевими” практично нема, тому що і ті, і інші мають схожий соціально-економічний статус. Тим часом як у більших містах соціальна різниця між місцевими учнями та тими, хто щодня їздить із менших населених пунктів, більш відчутна.

Загалом потреба їздити до школи частіше виникає у сільській місцевості через брак шкіл І-ІІІ ступенів: понад 20% усіх випускників сільських шкіл в опитуванні вчились не там, де проживали. Для середнього розміру міст частка скорочується до 8-10% і потім знову зростає до 11.3% у великих містах: туди їздять, вочевидь, не через нагальну потребу, а через високу якість шкіл (у містах 43% “немісцевих” навчається в елітних школах, порівняно із 34% місцевих).

Серед учнів, які мусили їздити на навчання, найгірші результати у тих, хто мусив їхати шкільним автобусом: лише, в середньому, 150 із української та 138.7 з математики. Користувачі громадського транспорту мають 158.8 та 149.2 відповідно, а найкращі бали мають випускники, чиї батьки возили їх на власних машинах – 162 та 151.7. Різниця суттєва, але власний автомобіль, вочевидь, є у тих родинах, чий соціально-економічний статус дозволяє їм надати кращу освіту дитині. А шкільні автобуси – це транспорт, характерний для найменших сіл, де в принципі найгірші середні бали через низьку освіту батьків та пов’язані чинники.

Чи впливає зрештою відстань до школи та спосіб пересування на результати, з урахуванням соціально-економічного статусу та інших чинників? Регресійний аналіз показує, що ті випускники, які подорожували в інший населений пункт для навчання в 11 класі, отримали в підсумку на 1.4 балів менше з української та на 0.9 менше з математики. Однак не виключено, що ця різниця зумовлена сільським походженням багатьох із тих учнів, які вчились у міських школах (з усіма негативними наслідками, які дає проживання в селі). Ми не могли врахувати цю можливість, бо маємо дані тільки про місце навчання, а не місце проживання учасників опитування.

Натомість конкретний вид транспорту, в тому числі шкільний автобус, взагалі не має статистично значущого впливу. Значне відставання випускників, які користувались шкільним автобусом, цілком пояснюється іншими чинниками – сільське походження, освіта батьків тощо.

Отже, відстань до школи, можливо, має значення, і за можливості потрібно забезпечити наявність хорошої школи неподалік для кожного учня. Однак ефект відстані загалом незначний, і до того ж використання шкільних автобусів саме по собі не дає додаткового негативного ефекту. Це важлива знахідка з огляду на побоювання щодо можливих наслідків збільшення частки сільських учнів, які будуть користуватись шкільним автобусом. Хоча одного опитування, звісно, замало і потрібні подальші дослідження для з’ясуванні ролі цього чинника.

Висновки

Таким чином, незважаючи на велику роль індивідуальних та мотиваційних чинників, суто соціально-економічні обставини, на які учень чи учениця практично ніяк не може вплинути, мають неабиякий вплив на навчальні результати. Іншими словами, в Україні не забезпечено рівність можливостей при здобутті середньої освіти і, відповідно, рівність доступу до вищої освіти. Ситуація, коли привілейовані діти мають більші шанси на якісну середню освіту та на здобуття вищої освіти у перспективі призведе тільки до відтворення або посилення цієї нерівності.

Звісно, ніде у світі не забезпечено ідеальну рівність можливостей у доступі до освіти. Завжди певну роль відіграє родина, статки, наявність поруч хороших шкіл тощо. Згідно зі звітом міжнародного дослідження PISA, соціально-економічне походження пояснює в середньому 13% варіативності у результатах учасників. На даних українського опитування, соціально-економічні змінні пояснюють близько 11% при застосуванні подібної методології (метод аналізу принципових компонентів; утім, набір змінних відрізняється, тому результати все одно не можна цілком порівняти), або ж 20% з української та 17.5% з математики при застосуванні методології регресійного аналізу (з урахуванням лише “соціально-економічних” змінних).

Тобто вплив соціальних чинників в Україні, імовірно, такий самий або ж більший, ніж у середньому в країнах-учасницях PISA. Викладений у цьому тексті аналіз показав, що саме має більший вплив, а що – менший. Зокрема, суто матеріальний стан, статки родини, має незначний або взагалі статистично незначущий вплив. Натомість те, яка освіта у батьків та де і ким вони працюють має значно більше значення. Також деяку роль грає місце проживання учня: в селах, схоже, в середньому гірші школи, ніж у містах. Велике значення мають “елітні школи” на зразок гімназій, але не виключено, що майже вся їхня перевага полягає у відборі найздібніших учнів на раніших етапах навчання.

Звичайно, результати набагато кращі у тих учнів, які займались додатковою підготовкою до ЗНО. При цьому значущим є вплив підготовки з оплачуваним репетитором, тобто деяка перевага у родин із кращим матеріальним станом проявляється через цей компонент. І серйозна підготовка до ЗНО, і наміри продовжувати навчання в університеті – два значущі “індивідуальні” фактори у нашій класифікації – так само не є цілком незалежними від соціального оточення. Суспільні очікування( сім’ї, родичів, друзів і знайомих) відрізняються для учнів у різноу оточенні (зокрема, залежно від місця проживання і соціального класу). Тому навіть “індивідуальні” чинники є водночас соціальними, хоч ми і не могли перевірити взаємозв’язок індивідуального та соціального у нашому дослідженні.

Ми робимо такий наголос на соціальних чинниках тому, що це ті речі, які можна змінити за допомогою державної політики. Звісно, ніяка освітня система не зробить усіх дітей талановитими чи хоча б однаково старанними. Але забезпечення рівних можливостей щодо здобуття якісної середньої освіти, яка б добре підготувала до здобуття вищої освіти або до роботи у сучасних технологічних галузях економіки – завдання, яке освітня політика може і повинна собі ставити. З’ясування того, які саме чинники впливають на навчальні результати і які нерівності за ними стоять, – це перший крок до вирішення проблем освітньої системи.

Візуалізація впливу різних факторів на бал ЗНО з математики та української мови

Додаток 1: Методологія опитування учасників ЗНО

Анкету було розміщено на сайті Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) на персональних сторінках учасників зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО-2016) – випускників загальноосвітніх навчальних закладів 2016 року. Кожному з випускників загальноосвітніх навчальних закладів після тестування з української мови та літератури було запропоновано відповісти на запитання анкети.

Анкета містила п’ять блоків запитань, пов’язаних між собою логічними зв’язками і переходами.

А. Наповнюваність класу. Способи підготовки до ЗНО. Плани випускника щодо продовження освіти.

В. Місце проживання та навчання випускників. Яким чином та за який час випускник дістається до навчального закладу .

С. Родинні зв’язки, освіта батьків чи осіб, які виховують випускника.

D. Матеріальне становище та стосунки в родині.

E. Загальна інформація про випускника.

Статистичні дані, зібрані УЦОЯО, після завершення опитування були передані Інституту освітньої аналітики для подальшого аналізу.

При обробці даних застосовувався логічний контроль узгодженості відповідей на питання анкети та технологія відновлення пропущених відповідей. Крім того, з метою дотримання структури генеральної сукупності, серед випускників, що взяли участь в опитуванні, було застосовано систему вагових коефіцієнтів, розрахованих за такими групами: регіон, стать, тип місцевості, тип навчального закладу.

В анкетуванні взяли участь 50 919 випускників 2016 року загальноосвітніх навчальних закладів. Після опублікування результатів ЗНО з української мови та літератури, випускники, які не подолали поріг «склав/не склав», не брали участі в опитуванні.

Додаток 2. Регресійний аналіз результатів ЗНО з української мови та математики: таблиця коефіцієнтів