Робота з громадою Острога розпочалась у березні 2025 року з запиту представниць міста щодо допомоги в організації партисипативного формування концепції майбутнього парку на місці зеленої зони, якою вже певний період часу опікуються містянки. Цей процес реалізувала команда Cedos у рамках проєкту «Лабораторія міських змін».

Мета розробки Концепції — створити цілісне стратегічне бачення розвитку зеленої зони у місті Острозі, що враховує потреби користувач_ок, історичний контекст і соціальний потенціал території.

Замовником Концепції є Острозька міська територіальна громада Рівненського району Рівненської області у співпраці з місцевою ініціативною групою. Команда проєкту складається з двох сторін:

• З боку громади — мешкан_ки громади та користувач_ки зеленої зони, які тривалий час напрацьовували ідеї щодо трансформації ділянки та послідовно втілювали свої інтервенції. Важливу роль у цьому процесі відіграла місцева громадська організація «Центр суспільних перетворень». Її член_кині беруть участь у процесі дослідження, обговорення, формування рішень і забезпечують організаційну підтримку на місці.
• З боку виконав_иць — команда Cedos, що координує процес розробки Концепції, забезпечує методологічну підтримку й експертне опрацювання рішень.

Формування Концепції базується на принципах, які відображають цінності Cedos: гідність, рівність, солідарність, партисипативність, якість та емпатійність. Процес зосереджений на практиках і особистому досвіді відвідувач_ок конкретної зеленої зони.

Методологія

Урбаністична концепція зеленої зони у місті Острозі створена з використанням елементів адаптованого методу практик учасницького дослідження (Participatory Action Research), що передбачає залучення мешкан_ок громади та користувач_ок простору до спільного аналізу щоденних практик, обговорення власних досвідів і формулювання пропозицій за допомогою низки дослідницьких методів та форматів взаємодії.

Центральним елементом методу є робота учасни_ць дослідження з власним досвідом, а також рівноцінність досвідів кожно_ї: мешкан_ок, користувач_ок, фахів_чинь і спеціаліст_ок тощо. 

Метод складається із трьох фаз: планування зміни (дослідження досвіду), дія (робота з простором) і планування наступної зміни (рефлексія та корегування). Після завершення останньої фази можливе повторення послідовності фаз для переосмислення й аналізу останнього циклу. Таким чином методологія передбачає циклічність і сталість у підходах до адаптації спільного простору та взаємодії з ним.

В основі методу лежить спільна робота зацікавленої групи осіб — у межах відкритої дослідницької групи. У процесі розробки Концепції до складу цієї групи входили зацікавлені та готові до залучення мешкан_ки міста, фактичні користувач_ки ділянки, потенційні користувач_ки, представни_ці комунальних служб, що працюють на території ділянки, місцева влада, активні громадян_ки та інші особи, які можуть бути дотичними у своїх практиках до ділянки чи формування запиту щодо неї, як-от студентство чи працівни_ці й пацієнт_ки лікарні. Під час розробки концепції до складу відкритої дослідницької групи входила також команда Cedos. Разом ми працювали над дослідженням, формуванням гіпотез і тестуванням рішень (інтервенцій), а також над подальшим аналізом і корегуванням документа. Особливістю відкритої дослідницької групи є її відкритість до нових учасни_ць і горизонтальна структура організації, а за потреби — залучення зовнішніх фахів_чинь. 

Метод практик учасницького дослідження за своїм характером є процесом спільного навчання групи людей, які об’єдналися для спільної мети. У цьому процесі вибудовується розуміння взаємозалежності у громаді і може створитися відчуття спільного та приналежності. Він спрямований на сприяння підтримці інтересу мешкан_ок до території, їхній залученості та передбачає партисипативне прийняття рішень на наступних етапах розробки і втілення концепції, а також управління зеленою зоною. Практики учасницького дослідження реалізують принцип права на місто через колективність і рівність як ключові складники методу.

У межах комплексного дослідження зеленої зони в Острозі було застосовано підхід, що поєднав підходи просторового, історичного та соціального аналізу території. На початковому етапі Cedos здійснив аналіз вторинних даних, зокрема відкритих кадастрових даних, що дозволило окреслити межі ділянки та її функціональне призначення. Паралельно команда Cedos разом із відкритою дослідницькою групою проводили збір базової інформації про історико-культурний контекст ділянки із залученням локальних фахів_чинь з історії для глибшого розуміння минулого території. Для збору первинних даних і розуміння загального контексту міста та території команда урбаніст_ок здійснювала експедиційні виїзди до міста Острога, а учасни_ці відкритої дослідницької групи разом із командою Cedos фланерували, опитували, залучали дітей та молодь, аналізували власний досвід користування ділянкою на зустрічах-обговореннях. Це дало змогу зафіксувати фактичний стан простору, фізичні просторові бар’єри та потенційні вектори розвитку території. Доповненням до польового етапу дослідження виступила розробка актуальної топографічної зйомки, яку ініціювала громада і завдяки якій вдалося уточнити рельєфні та просторові характеристики території.

Важливим компонентом дослідження став воркшоп, через який відбувалася інтеграція досвіду, формування та валідація гіпотез. До воркшопу були залучені мешкан_ки Острога, постійні користувач_ки зеленої зони, представни_ці поліції та комунальних служб, представни_ці місцевих органів влади, а також нові залучені до відкритої дослідницької групи користувач_ки: діти та молодь. Під час воркшопу учасни_ці обговорили гіпотези щодо концепції зеленої зони. Ці гіпотези базуються, зокрема, на аналізі досвіду інтервенцій, які проводили місцеві мешкан_ки у різний час, таких як: саморобні меблі, гойдалки та садові скульптури, перекриття несанкціонованого проїзду крізь зелену зону, облаштування волейбольного майданчика та ін. Ці інструменти дозволили оцінити наявну інфраструктуру, визначити бар’єри та потенціал для майбутнього благоустрою.

Частину даних щодо переміщення та маршрутів обраною ділянкою зібрали за допомогою сервісу Strava, який агрегує GPS-треки користувач_ок, що займаються бігом, ходьбою або велосипедним спортом. Ці дані уточнили завдяки консультаціям з користувач_ками й учасни_цями відкритої дослідницької групи та спостереженням команди під час експедицій.

Варто наголосити, що саме мешкан_ки та користувач_ки зеленої зони опікувалися збором даних, на основі яких команда Cedos здійснила аналіз просторових, соціальних і культурно-історичних складових території. Дослідження поєднало цифрові інструменти, експертні консультації та залучення громади, що дозволило комплексно оцінити потенціал зеленої зони і сформувати рекомендації для її подальшого розвитку. У межах роботи відкрита дослідницька група провела опитування користувач_ок, замапувала основні маршрути пересування й зафіксувала практики використання території. Також група організувала кілька зустрічей-обговорень, побудованих за принципами практик учасницького дослідження, на які були запрошені потенційні та фактичні користувач_ки території, і разом вони опрацьовували гіпотези, які зараз представлені у цій урбаністичній концепції.

Представлена Концепція складається з таких частин: «Контекст і сьогодення», «Урбаністична концепція зеленої зони» та «Загальні рекомендації». У розділі «Контекст і сьогодення» ми аналізуємо наявну інфраструктуру, а також соціальний і культурний контекст території. У розділі «Урбаністична концепція зеленої зони» докладно викладаємо гіпотези, логіку й аргументацію запропонованих рішень щодо ділянки. Фінальний розділ — «Загальні рекомендації» — містить конкретні пропозиції для подальшої роботи над майбутнім парком: від організаційних аспектів до технічних рішень, включно з облаштуванням комфортних доріжок та організацією транспортного руху.

Загальні рекомендації

Цей розділ містить загальні рекомендації щодо подальшої роботи з зеленою зоною як спільним простором. Доступність, зокрема фізична, є ключовою запорукою соціальної справедливості. У контексті роботи з майбутнім парком це стосується організації безбар’єрності, покриття доріжок і загальної транспортної інфраструктури. Окрім фізичних перетворень, важливими є розробка назви, айдентики та дизайн-коду, формування правил користування, визначення статусу та можливих сценаріїв розвитку території. Зелену зону слід розглядати як майбутній парк, що поєднуватиме щоденні індивідуальні та колективні практики мешкан_ок, місцеві ініціативи та спільну турботу про довкілля.

Учасни_ці відкритої дослідницької групи в ході кількох обговорень досягли консенсусу щодо низки важливих рішень. Зокрема, вони пропонують організувати конкурс на розробку айдентики майбутнього парку та провести детальне обговорення його назви. У питанні стилістичного оформлення простору учасни_ці підтримали ідею створення єдиного візуального стилю з акцентом на використання природних матеріалів у всіх елементах благоустрою. Окремо була підкреслена важливість чіткої організації та маркування вхідних зон, а також можливість облаштування доріжок на основі кількох «народних стежин».

Доступність

Створення безбар’єрного середовища є ключовим підходом до формування простору парку. Його мета — забезпечити рівний, безпечний і зручний доступ для всіх відвідувач_ок незалежно від віку, фізичних можливостей чи способу пересування. Доступність передбачає не лише відсутність фізичних перешкод, а й комфортне орієнтування у просторі, інтуїтивну навігацію та зручне користування всіма функціональними зонами. Реалізація цих рішень сприятиме створенню інклюзивного громадського простору, де всі почуватимуться бажаними.

• Використання тактильної плитки. Рекомендуємо її застосовувати лише перед пішохідними переходами. Безпосередньо у зеленій зоні вздовж доріжок використання тактильних елементів навігації є надмірним. Колір тактильної плитки має бути контрастним до мощення (допускається використання білих тактильних елементів, а не тільки жовтого кольору).
• Облаштування пандуса. У центральній частині зеленої зони через стрімкий рельєф не всі транзитні доріжки мають нормативний ухил. Аби зробити функціональні зони парку фізично доступними для всіх користувач_ок, рекомендуємо облаштувати пандус. 
• Навігаційні стенди. Передбачається їх встановлення біля двох основних входів до зеленої зони: з боку проспекту Незалежності та вулиці Полярної. Вони мають містити схему території з позначенням основних зон і маршрутів руху, піктограми доступності. Наявність зрозумілої, інклюзивної навігації підвищить зручність користування простором для всіх груп відвідувач_ок і сприятиме формуванню комфортного та зручного парку.
• Облаштування доступної вбиральні. Залежно від технічних можливостей підключення до комунікацій доцільно передбачити її розташування у зручному та логічному місці відносно основних маршрутів і функціональних зон. Вбиральня має бути доступною для всіх користувач_ок. Важливо забезпечити безбар’єрний вхід, достатню ширину проходів, наявність поручнів, умивальника на відповідній висоті та інформаційних позначень із піктограмами доступності. 

Забезпечення доступності повинне бути наскрізним принципом у формуванні всіх елементів парку — від планувальних рішень до вибору матеріалів чи навігації. Для досягнення інклюзивного та зручного середовища варто залучати фахів_чинь із доступності на етапах проєктування, реалізації та подальшої експлуатації простору.

Організація транспортного руху

Зелена зона повинна бути безпечним, зручним та доступним простором для мешкан_ок і гостей міста. Організація транспортного руху, під’їзду, паркування та зв’язків із суміжними вулицями визначає комфорт користування парком. Наступні рекомендації спрямовані на мінімізацію транзитного автомобільного трафіку через ділянку, розвиток сталої мобільності та створення умов для безпечного пересування пішки й велосипедом, зокрема для дітей.

• Ліквідація транзитного автомобільного руху через парк (від парковки до вулиці Полярної). Це дозволить значно зменшити безпекові ризики для пішоход_ок і створити комфортніший для користувач_ок громадський простір. 
• Організація парковки біля відділення поліції з чіткими межами. Нині це паркування є хаотичним, що призводить до порушення пішохідного простору. Передбачається облаштування компактної, структурованої парковки на наявній ділянці з чітким відокремленням від зеленої зони й озелененням навколо. Це забезпечить впорядкованість, підвищить безпеку та зменшить візуальний шум. Для мощення рекомендуємо використовувати екоплитку під паркомісцями та плитку середніх розмірів і збільшеної товщини — на заїзді. 
• Організація пішохідного переходу на перехресті з вулицею Древлянською. Під час дослідження на цій ділянці зафіксовані непоодинокі випадки перебігання проспекту Незалежності. Це свідчить про те, що переходи розташовані незручно для користувач_ок. Рекомендуємо розробити і впровадити нову схему організації дорожнього руху, яка би враховувала потреби пішоходок у перетині проспекту Незалежності поблизу відділення поліції. 
• Облаштування тротуарів і засобів заспокоєння руху на вулиці Полярній. Цей маршрут є одним із двох можливих способів добратися до зеленої зони з центральної частини міста. Якщо проспект Незалежності має досить стрімкий підйом, то вулиця Полярна — полога, тиха та комфортна для пересування пішки або велосипедом. Рекомендуємо облаштувати на ній тротуари нормативної ширини, пішохідні переходи на всіх перехрестях, а також засоби заспокоєння руху, які підвищать безпеку, стишать швидкісний режим і допоможуть пішоход_кам та велосипедист_кам почуватись комфортніше.
• Прокладання велоінфраструктури до зеленої зони. Парк може стати кінцевою або проміжною точкою веломаршрутів міста. Рекомендуємо облаштувати велодоріжку або велосмугу вздовж вулиці Полярної, що забезпечить зручний і безпечний під’їзд до зеленої зони. Це сприятиме розвитку сталої мобільності та зменшенню кількості автотранспорту у місті. 
• Реорганізація маршрутів комунального транспорту. Наразі вантажні автомобілі Острозького комунального підприємства «Водоканал» рухаються транзитом від парковки до вулиці Полярної. Рекомендуємо внести зміни в маршрути водіїв таким чином, щоб автомобілі користувались альтернативним маршрутом: через вулиці Полярну та Вересневу або Шевченка. 

Покриття доріжок 

Покриття є одним із ключових елементів благоустрою, який визначає комфорт, довговічність та естетику зеленої зони. Для забезпечення функціональності та візуальної цілісності команда Cedos рекомендує застосовувати кілька типів покриття, що відрізняються за матеріалом, розміром і кольором відповідно до характеру використання окремих зон території:

• Безфаскова широкоформатна плитка світлих відтінків. Використовується для основних транзитних доріжок — маршрутів, які забезпечують зручне пересування користувач_ок між ключовими зонами парку. Широкоформатна плитка без фаски візуально створює спокійну, рівну поверхню, зручну для маломобільних груп населення. Її нейтральне світле забарвлення сприятиме візуальному розширенню простору та зменшенню нагрівання поверхні в літній період.
• Дрібноформатна плитка темнішого відтінку. Призначена для допоміжних, нетранзитних доріжок і ділянок під лавицями, а також місць короткочасного перебування відвідувач_ок простору. 
• Гранітний утрамбований відсів. Доцільно застосовувати у зонах із природним характером і там, де немає інтенсивного транзиту — наприклад, поруч із місцями для пікніків або оглядовими точками. Таке покриття гармонійно поєднується з ландшафтом і забезпечує водопроникність. Варто зазначити, що утрамбований відсів може потребувати щорічного обслуговування.
• Плитка середніх розмірів і збільшеної товщини у поєднанні з екоплиткою. Такі матеріали призначені для зони паркування автомобілів. Вибір плитки з підвищеною товщиною забезпечує необхідну міцність і стійкість до навантажень, водночас дозволяє зберегти єдиний візуальний стиль у межах всієї території зеленої зони. Екоплитка дозволяє якісно інтегрувати парковку у зелену зону, а також сприяє інфільтрації опадів під час дощів.

Вибір покриттів має враховувати зручність пересування для всіх користувач_ок і підтримку природного характеру середовища. Єдиний візуальний стиль матеріалів здатен сформувати цілісне та гармонійне сприйняття майбутнього парку.

Наступні етапи роботи із простором

Робота відкритої дослідницької групи. Методологія практик учасницького дослідження має на меті сталість у процесах, пов’язаних із майбутніми рішеннями та змінами у громаді. Спільнота, що вже працювала з інструментами методу, має можливість використовувати їх і надалі для спільного формування та тестування гіпотез, комунікації між собою, з місцевими органами влади, балансоутримувачами та фахів_чинями через зустрічі-обговорення відкритої дослідницької групи. Вже наявна відкрита дослідницька група здатна сформувати пропозиції до технічного завдання та дизайну конкурсу на розробку айдентики зеленої зони. Рекомендуємо долучати спільноту до подальшої роботи з архітектор_ками над проєктуванням і реалізацією проєкту майбутнього парку чи його частин.

Історичний контекст. Історичні факти дозволяють припускати наявність археологічних об’єктів, пов’язаних із військовою історією місцевості, на території досліджуваної зеленої зони. У разі їх виявлення може виникнути потреба у проведенні археологічних розвідок, музеєфікації знахідок і роботі з пам’яттю місця. Рекомендуємо враховувати потенційні знахідки у подальшій концепції розвитку зеленої зони, залучати історик_инь, археолог_инь та експерт_ок щодо роботи з пам’яттю. 

Назва парку. Під час обговорень учасни_ці відкритої дослідницької групи запропонували кілька варіантів найменування зеленої зони: «Парк уланів», «Міський парк» та «Парк “Кідри”». Брак остаточного рішення свідчить про потребу у подальшому дослідженні топоніміки, зокрема шляхом аналізу історичних джерел, локальної пам’яті та громадських уподобань. Такий підхід дозволить визначити найменування, яке не лише відображатиме особливості місцевого контексту, а й буде прийнятним для більшості мешкан_ок Острога. Рекомендуємо продовжити дослідження й обрати назву у партисипативний спосіб через залучення більшої кількості мешкан_ок міста.

Дизайн-код та айдентика. У межах відкритої дослідницької групи учасни_ці виявили потребу в розробці візуальної айдентики парку відповідно до майбутньої назви. Йдеться не лише про створення логотипу чи символіки, а й про формування дизайн-коду — узгодженого набору принципів, що визначать стилістику навігації, інформаційних носіїв, вуличних меблів, малих архітектурних форм і благоустрою загалом. Запровадження дизайн-коду забезпечить візуальну узгодженість елементів простору, сприятиме впізнаваності парку та формуванню позитивного образу території у сприйнятті мешкан_ок і відвідувач_ок. Рекомендуємо розробляти айдентику на основі спільного обговорення з громадою, аби візуальна мова парку відображала його локальну специфіку, історичну пам’ять і соціокультурні особливості.

Робота з дитячою зоною. Під час роботи над наступними етапами розробки зеленої зони пропонуємо попрацювати над імовірними тематичними складовими дитячої зони. Рекомендуємо запланувати інтерактивні елементи залучення та спільного проєктування функціональної зони. Дитяча зона повинна гармоніювати із загальною айдентикою парку.

Комунікація з проєктант_ками. Налагоджена комунікація дозволить забезпечити інтеграцію різних експертних поглядів, створити комплексні та ефективні проєктні рішення, які відповідатимуть потребам громади. Рекомендуємо запрошувати архітектор_ок на зустрічі відкритої дослідницької групи для спільного обговорення проєктних рішень, їхньої валідації та забезпечення узгодженості між просторовими, соціальними і функціональними аспектами парку. До процесу також доцільно залучати фахів_чинь Cedos, які супроводжували дослідження та є автор_ками Концепції.

Правила користування парком. В учасни_ць відкритої дослідницької групи існує запит на узгодження правил окремих аспектів користування зеленою зоною — таких як пересування на велосипедах, організація паркування, поводження з відходами тощо. Це вказує на необхідність розробити процедуру колективного прийняття рішень та узгодження інтересів учасни_ць. Правила повинні бути не лише адміністративно запровадженими, а й соціально легітимізованими — тобто такими, що враховують потреби максимально широкого кола користувач_ок і не виключають окремі групи з користування простором. Прийняття рішень повинне відбуватись партисипативними методами. Рекомендуємо влаштовувати тестування, спостереження та рефлексію щодо процесу впровадження консенсусних рішень — перед їх остаточним прийняттям і реалізацією. Рівень залученості громади може варіюватися залежно від умов і контексту.

Використання резервної зони. У межах розробленої Концепції окрема ділянка, поросла чагарниками, не включена до основної функціональної структури території. Вона визначена як Резервна зона — простір із відкладеним потенціалом використання, який може бути інтегрований до загальної структури парку в майбутньому. Таке рішення забезпечує гнучкість у плануванні та дає змогу адаптувати простір відповідно до змінних потреб спільноти, нових екологічних чи соціальних пріоритетів. Рекомендуємо сприймати Резервну зону як простір, котрий буде виконувати роль просторового ресурсу. Його можна буде задіювати у разі зміни сценаріїв користування або розширення функціональних можливостей парку.

Підходи до озеленення. Учасни_ці відкритої дослідницької групи погодилися з тим, що зелена зона потребує професійного догляду за зеленими насадженнями, проте експертиза працівни_ць комунальних служб міста у цій сфері є обмеженою. Було зафіксовано, що висаджені туї та сосни дисонують з середовищем довкола та наявними на території породами дерев. Пропонуємо підбирати дерева на висадку лише після консультацій з експерт_ками. Рекомендуємо балансоутримувачу майбутнього парку працевлаштувати у свій штат фахів_чиню-арборист_ку або залучати так_у фахів_чиню на сезонній основі. 

Рекомендації спрямовані на те, аби процес подальшої роботи з парком відбувався цілісно — як послідовне формування відкритої, гнучкої та стійкої системи управління простором. Парк при такому підході розглядається не лише як територія відпочинку, а й як динамічне середовище співдії, у якому практикується партисипативне управління, колективна відповідальність і турбота про спільне благо. Саме така модель може стати прикладом для цієї та інших громад, демонструючи, як відкритий діалог і локальна участь формують якісне публічне середовище.