Вплив війни на молодь в Україні

Дослідження проведено аналітичним центром Cedos і дослідницькою агенцією Info Sapiens за ініціативи, а також технічної та організаційної підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства молоді та спорту України, за фінансової підтримки МЗС Данії.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам чи упорядникам видання та не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй, Фонду ООН у галузі народонаселення чи інших агентств ООН.

Короткі результати дослідження

Становище молоді у зв’язку з повномасштабним вторгненням

Загалом 82% молодих людей зазначили втрати через війну. Можна припустити, що 18% респондентів, які не зазначили втрат від війни, їх не усвідомлюють або вважають свої втрати незначними порівняно з втратами інших людей, адже стресові та економічні фактори, ймовірно, торкнулися всіх.

Станом на листопад 2022 року майже половина молодих людей мали проблеми через відключення електроенергії та нестабільний зв’язок, але станом на момент підготовки звіту частота відключень електроенергії суттєво знизилась, тож можна припустити, що знизилась і актуальність цієї проблеми.

Інші найпоширеніші втрати від війни — це зниження або втрата доходу (36%) та погіршення психічного здоров’я (28%). Крім того, 18% зазначили розрив стосунків і стільки ж — розлуку з сім’єю, 16% — переміщення в інші населені пункти України (власне або членів сім’ї), 14% — смерть друзів або членів сім’ї, 6% — пошкодження житла і стільки ж — отримання травм, пов’язаних з воєнними діями (особисто або членами сім’ї).

На відміну від 2021 року суттєво зросла стурбованість здоров’ям (власним або близьких) — 50% проти 35% у 2021 році; а також стурбованість психічним здоров’ям — 22% проти 11% у 2021 році.

Відсутність грошей, яка в 2021 році була топ-проблемою молодих людей, відійшла на другий план після здоров’я та блекаутів (її зазначили 31%), але дохід респондентів суттєво знизився: якщо в 2021 році 23% зазначили, що їм не вистачає на харчування та/або вистачає лише на покриття базових потреб, то в 2022 році до цієї категорії потрапило вже 40%.

Стурбовані фізичною безпекою 27% опитаних, відсутністю можливості самореалізації — 19% та неможливістю працевлаштування — 19%.

Загалом на момент опитування 12% молоді шукали роботу (в 2021 році не було такого питання, але, за даними Омнібусу Info Sapiens станом на лютий 2022 року до вторгнення 7% молодих людей шукали роботу).

Попри величезні втрати від війни, на думку авторів звіту, зміцненню стабільності
українського суспільства сприяють такі тенденції серед молоді:

• Зростання громадської активності. Частка молоді, що займається волонтерством, зросла з 20% до 42%. На противагу 6%, які вперше долучилися до волонтерської діяльності протягом останніх 12 місяців в 2021 році, у 2022 році таких було вже 30%. Також значно збільшилась частка молодих людей, які серед життєвих цілей зазначили — бути корисними своїй країні: з 6% у попередній хвилі до 37% цього року.
• Зростання частки тих, хто не хоче виїжджати з України з 49% в 2021 році до 66%. Це може пояснюватись як посиленням патріотичних настроїв та соціальної згуртованості, так і виїздом частини молоді за кордон (тоді як ті, хто не хотів виїжджати, частіше залишались в Україні або повертались з-за кордону).
• Бажання 76% молодих людей, які виїхали через війну за кордон, повернутись в Україну. Зокрема, 64% планують повернутися до свого населеного пункту, в якому раніше проживали, і тільки 2% — вже до іншого (решта не визначились). Прикметно, що 57% молоді за кордоном серед найважливіших цілей в житті зазначили бути корисними Україні.
• Єдність у баченні умов миру і майбутнього України. Молодь одностайно підтримує територіальну цілісність України: 86% респондентів визначили як абсолютно неприйнятний варіант «Україна претендує лише на ту територію, яка підконтрольна їй станом на сьогодні», а 71% так само відкинули варіант встановлення миру, за якого Україна контролюватиме територію станом на 23 лютого 2022 року. Також порівняно з 2021 роком суттєво зросла підтримка вступу до НАТО (з 59% до 80%) та ЄС (з 57% до 85%).
• Зростання толерантності до найбільш стигматизованих вразливих груп. Частка тих, хто не бажає жити поруч з ромами, знизилась з 44% до 35%, а поруч з ЛГБТІК+ — з 31% до 28%.

Незважаючи на зростання поширеності проблем психічного здоров’я внаслідок війни, дослідження не виявило загострення конфліктів серед молоді, навпаки, на відміну від 2022 року, знизилась стурбованість проблемами в родині, труднощами в спілкуванні, невмінням вирішувати конфлікти.

Окрім нетолерантності до вразливих груп, яка все ж лишається на високому рівні, конфліктам серед молоді можуть сприяти неприязнь та дискомфорт від російської мови серед оточення через асоціацію російської мови з російським впливом. Порівняно з 2022 роком частка україномовного спілкування з друзями зросла з 43% до 56%, на роботі або навчанні — з 51% до 63%, у сім’ї — з 49% до 58%, а частка виключно російськомовного спілкування в цих сферах знизилась майже вдвічі. Найчастіше російською говорять в сім’ї — 18%, а найрідше на роботі або в навчальних закладах — 9%.

На жаль, 3% молодих людей стикалися з насильством через російську мову спілкування впродовж періоду війни (серед тих, хто в сім’ї говорить російською, ця частка становить 9%). Водночас регулярні опитування суспільної думки впродовж війни свідчать про постійне зниження частки російськомовних, тож припускаємо, що частота конфліктів на мовному ґрунті буде знижуватись.

Також спонукати конфлікти можуть розбіжності в позиції щодо бойкоту російського культурного простору, який підтримують 72%, а проти такого бойкоту 20% молодих людей. Знову ж таки, розвиток українського культурного простору, ймовірно, запобігатиме таким конфліктам.

За словами переважної більшості опитуваних (72%), вони готові долучатися до процесу відновлення у своїй громаді, але лише 1% відповіли, що вже це роблять. Для підвищення громадської активності молоді, на думку респондентів(-ок), місцева влада або інші стейкголдери мають зосередитися на створенні проєктів для молоді або за її участі, фінансувати проєкти молодих людей, сприяти або проводити публічні заходи (навчально-освітні та суспільно важливі) для молоді та спільно з іншими віковими групами, відкривати молодіжні центри для дозвілля, розвивати програми стажувань при інституціях.

Становище вразливих груп у звʼязку з повномасштабним вторгненням

Представники(-ці) вразливих груп (роми, ЛГБТІК+, люди з інвалідністю) помітно частіше стикаються з дискримінацією та насильством, ніж молодь у середньому. Майже половина опитаних ЛГБТІК+ засвідчили, що стикалися чи були свідками насильства через гендерну орієнтацію та сексуальну ідентичність (зокрема, під час волонтерства, отримання гуманітарної допомоги, служби в армії), і майже усі опитані роми — з дискримінацією за ознакою національної чи етнічної приналежності (зокрема, і під час служби в армії). Третина опитаної молоді з інвалідністю зазнали дискримінації через стан здоров’я — повномасштабне вторгнення загострило цю проблему.

Особливості воєнного досвіду ромської спільноти визначаються насамперед їхнім соціально економічним становищем, яке було скрутним і до 2022 року, а зараз ще більш погіршилось через проблеми з працевлаштуванням, зокрема через заборону для чоловіків призовного віку перетинати державний кордон, а отже, тепер неможливо виїхати в пошуках роботи. Представники ромської спільноти також засвідчили додаткові проблеми з доступом до освіти — через перехід на
дистанційне навчання з безпекових міркувань частина дітей з ромських родин не може навчатися, бо не має гаджетів. Також роми згадували дискримінацію під час служби в армії.

Представники(-ці) ЛГБТІК+ зазначали, що протягом 2022 року ставлення загалу до цієї групи поляризувалося. Ті, хто раніше ставився до представників(-ць) спільноти негативно, знаходять підтвердження своїм негативним упередженням у ситуаціях, пов’язаних з війною, зокрема в контексті військового обов’язку. Натомість менш радикально налаштована молодь долає це упередження завдяки відчуттю єднання у випробуваннях воєнного часу: спільна мета та спільний ворог згладили попередні конфлікти та зробили гомофобію неактуальною чи навіть неприпустимою, оскільки вона сприймається як частина державної ідеології РФ. На ФГД учасники(-ці) також згадували позитивний вплив публічних військовослужбовців(-иць) з ЛГБТІК+ спільноти на ставлення до цієї групи.

Молодь з інвалідністю на початку повномасштабного вторгнення відчула погіршення доступу до медичних послуг та ліків — через проблеми з постачанням та роботою аптек, лікарень, лабораторій в умовах бойових дій та відключень електроенергії, а також через досвід вимушеного переміщення, коли втрачається доступ до постійних лікарів та ліків.

Додаткові проблеми виникають через неможливий або ускладнений доступ до укриттів: для молоді з обмеженою рухливістю, а також для молоді з вадами зору — за обмежених можливостей пересування в темну пору доби в умовах відключення електроенергії.

Вступ

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну спричинило людські втрати, переміщення населення як всередині країни, так і за кордон, а також стало причиною примусової депортації українців до РФ. За даними ООН, станом на лютий 2023 року в Україні загинуло 8 231 та було поранено 13 734 цивільних. З них загинуло 494 дітей, було поранено — 979. Тільки на території Європи перебуває 8,1 млн українців, які виїхали за кордон через війну. Також руйнувань зазнали населені пункти по всій країні, зокрема житлові будинки, заклади освіти та охорони здоровʼя, транспортна інфраструктура.

Фокусування уваги в цих умовах потребує молодь, яка тільки здобуває освіту, шукає своє місце на ринку праці, створює власну сімʼю. Унаслідок повномасштабного вторгнення одним довелося обмежити свою звичну діяльність, іншим — відмовитися від неї повністю; молоді люди консолідувалися та почали активно волонтерити, збирати та розвозити гуманітарну допомогу, допомагати військовим, ВПО та біженцям, вступати до лав Збройних Сил України. Аби підтримати молодих людей, допомогти реалізувати їхній потенціал і повною мірою включити їх у процес
відновлення країни та до прийняття рішень на місцевих рівнях, важливо вчасно визначити їхні потреби, запити та становище загалом.

З 2015 року, на замовлення Міністерства молоді та спорту України, щорічно проводиться дослідження становища молоді, зокрема соціально-економічного стану, цінностей та уподобань. У рамках його продовження, але зі зміщеним акцентом на вплив повномасштабного вторгнення, наприкінці 2022 року було проведено цю хвилю дослідження.

Дослідження було проведене з метою визначити й описати вплив війни на молодь України, зокрема через такі запитання:

• Як молоді люди сприймають поточну ситуацію, зокрема щодо економічних можливостей, освіти, охорони здоров’я, інформаційних та комунікаційних технологій?
• Які прагнення та занепокоєння мають молоді люди щодо змін у їхньому поточному способі життя?
• Якими є рішення молодих людей про еміграцію в межах України та за кордон у пошуках кращих можливостей?
• Яким є становище вразливих груп, що можуть зазнавати дискримінації та з більшою імовірністю можуть стикатися з гострою соціальною, економічною, громадянською нерівністю і насильством?
• Які фактори, на думку молодих людей, сприяють конфлікту чи зміцненню стабільності?
• Як молоді люди бачать свою роль та роль інших у державному процесі відновлення?

У фокусі цього дослідження були такі вразливі групи:

• молодь з інвалідністю;
• національні меншини;
• ЛГБТІК+.

Для більш повного опису досвіду молоді під час війни були виділені також такі
вразливі групи:

• внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• біженці й біженки за кордоном;
• молодь у сільській місцевості

Метою цього звіту було не тільки проаналізувати вплив повномасштабного вторгнення на становище української молоді, а й надати рекомендації та пропозиції щодо того, як краще їх підтримувати та залучати до процесу відновлення, зокрема після війни.

Програма розвитку ООН та Представництво Фонду ООН в галузі народонаселення визнають молодь ключовими агентами змін у розвитку стійкості та сталого відновлення, а в довгостроковій перспективі — сталого миру. Спираючись на тісну взаємодію з Міністерством молоді та спорту України, а також на значний досвід підтримки участі молоді на національному, регіональному та місцевому рівнях, обидва агентства підтримують підвищення впливу голосів молодих людей, їхню участь у процесах прийняття рішень на всіх рівнях у гуманітарній сфері та зусилля з відновлення відповідно до порядку денного «Молодь, мир і безпека».

Методологія дослідження

Дослідження складається з двох компонентів: кількісного та якісного. Польовий етап дослідження провела соціологічна компанія Info Sapiens у жовтні 2022 — січні 2023 року.

Кількісний компонент

Кількісний компонент включає опитування молоді на території, підконтрольній Україні, та за кордоном.

Вибірка молоді на території, підконтрольній Україні, склала 2064 респонденти віком 14–34 роки. Опитування проводилось з 21 листопада по 7 грудня 2022 року методом інтерв’ю віч-на-віч вдома у респондента. Вибірка репрезентує населення України віком 14–34 роки за статтю, віком (14–23 та 24–34 років), областю та розміром населеного пункту довоєнного проживання за даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2022 року.

Опитування не охоплює такі категорії населення:

• мешканців АР Крим, міста Севастополь та районів Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, що перебувають під тимчасовим військовим контролем РФ4;
• населення, яке проживає в Чорнобильській зоні відчуження;
• осіб, які проходять строкову військову службу;
• ув’язнених;
• осіб, які проживають у гуртожитках;
• бездомних.

Анкети були запрограмовані для використання на планшетах (CAPI), що дозволяє більш надійно контролювати якість даних.

Вибірка є співставною з аналогічним опитуванням 2021 року, проведеним на замовлення Міністерства молоді та спорту України, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРСЕРВІС ЮА СЕЙЛЗ» за макрорегіоном та розміром населеного пункту довоєнного місця проживання, статтю та віком.

Також з 28 грудня 2022 року по 6 січня 2023 року було опитано 405 молодих людей віком 14–34 роки, які виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення РФ, методом розсилки смс-повідомлень на номери українців, які перебувають за кордоном. Вибірка репрезентує користувачів «Київстар», які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року, за країнами проживання, за винятком РФ та Білорусі.

Якісний компонент

Було проведено по 2 фокус–групові дискусії (одна — з жінками, друга — з чоловіками) з молодими людьми таких груп:

• ВПО;
• проживають у сільській місцевості;
• мають інвалідність;
• роми;
• молодь, яка виїхала за кордон;
• ЛГБТІК+

Загалом було проведено 12 фокус–групових дискусій (далі ФГД). З них, 10 ФГД проводилися онлайн протягом грудня 2022 року, в кожній брало участь по 8 учасниць/учасників. 2 ФГД з ромами були проведені в Закарпатській області офлайн. Також додатково було проведено 6 глибинних інтерв’ю (далі ГІ) з ромами та ЛГБТК+, які постраждали від дискримінації через свою етнічну приналежність/орієнтацію під час війни: 3 ГІ з чоловіками та 3 ГІ з жінками серед кожної групи.

У звіті наводяться цитати з ФГД та ГІ із зазначенням відповідної групи молоді.

Обмеження дослідження

Станом на час опитування обсяг генеральної сукупності молодих людей віком 14–34 років не був достеменно відомим і значно відрізнявся від обсягу на початку року, зокрема через виїзд частини молоді за кордон після повномасштабного вторгнення. Для розрахунку вибірки були використані останні доступні дані від Державної служби статистики України за січень 2022 року. Окрім молоді за кордоном, до вибірки основного опитування не потрапили молоді люди, які після 24 лютого 2022
року вступили до лав ЗСУ, а також ті, хто перебуває у районах під тимчасовим військовим контролем РФ.

Опитування було проведене в умовах постійних відключень електроенергії в Україні, частота яких суттєво знизилась вже після проведення опитування. Національні меншини (як одна з вразливих груп) представлені тільки ромською спільнотою, яка є найбільш дискримінованою.

Більшість запитань із цьогорічного опитування не можуть бути порівняні з попередньою хвилею дослідження, оскільки були поставлені вперше, зокрема ті, що стосуються впливу війни.

Висновки та рекомендації

Окрім відключення електроенергії та відсутності зв’язку, що є тимчасовою проблемою, молодь найбільше стурбована здоров’ям (як фізичним, так і психічним), а також браком доходів, можливостей для працевлаштування і самореалізації, тому в межах плану відновлення рекомендується пріоритезувати напрямки модернізації системи охорони здоров’я та освітньо-економічні ініціативи.

З іншого боку, повномасштабне вторгнення РФ призвело до масштабного зростання громадської активності молоді, тож рекомендується використати цей потенціал для залучення молоді до процесу відновлення, громадянської та політичної діяльності.

Щодо вразливих груп молоді, дослідження зафіксувало зростання толерантності до ромів та ЛГБТІК+ спільноти серед молоді, але війна значно погіршила становище цих груп, тому рекомендується вжити додаткових заходів з протидії дискримінації ромів та ЛГБТІК+.

Рекомендації щодо кожного з цих аспектів викладено нижче. При комунікаційному супроводі всіх заходів рекомендується активно використовувати соціальні мережі — зокрема найбільш популярні інформаційні канали серед молоді: Телеграм, Youtube та Інстаграм (73%, 54% та 47% відповідно використовували соціальні мережі для отримання новин з України). Відповідно органам влади та іншим стейкголдерам, які працюють із молоддю, зокрема з питань молодіжної політики, доречно диверсифікувати канали комунікації (наприклад, використовувати не тільки офіційний сайт) та працювати з актуальними каналами для молодих людей. Крім цього, для інформування і залучення молодих людей можна звертатися й до закладів освіти, з якими можуть бути налагоджені партнерства.

Модернізація системи охорони здоров’я

Повномасштабне вторгнення призвело до обмеження доступу до послуг у сфері охорони здоров’я, що може бути пов’язане не лише з об’єктивними факторами, якот недоступність закладів охорони здоров’я, а й із суб’єктивними, коли, зокрема, ВПО відкладали звернення за медичними послугами на новому місці через невизначеність (як і де шукати спеціалістів(-ок)), небажання консультуватися не зі «своїми» лікарями(-ками) тощо. Відповідно дослідження свідчить про пріоритетність таких проєктів Нацпрограми, як відновлення та розвиток закладів охорони здоров’я, інфраструктури відповідно до спроможної мережі та впровадження механізмів збору даних у сфері охорони здоров’я через інформаційно-комунікаційні системи, включаючи приватних надавачів медичних послуг, щоб пацієнти могли отримати вчасні та якісні медичні послуги в будь-якій області чи населеному пункті і мали більшу довіру до нових спеціалістів, яким би передавались медичні дані пацієнта. Також, зважаючи на величезну кількість молоді за кордоном та високу стурбованість здоров’ям серед цієї групи, важливим є забезпечення інтероперабельності української електронної системи охорони здоров’я з електронними системами охорони здоров’я інших країн Європи та світу.

Доцільно супроводжувати ці заходи інформаційною кампанією щодо здорового способу життя (оскільки опитані молоді люди засвідчили повернення до шкідливих звичок через стрес), необхідності своєчасного звернення до лікарів та профілактичних обстежень.

Молодь з інвалідністю потребує заходів з покращення доступу до медичного обслуговування, ліків, якості послуг МСЕК, а також доступності укриттів для людей з обмеженою рухливістю.

Крім того, результати опитування демонструють, що серед молоді є запит на психологічну підтримку, що доводить необхідність створення Національної програми підтримки психічного здоров’я для забезпечення потреб людей, які постраждали від війни.

28% молодих людей відповіли, що за можливості отримати безкоштовну та анонімну психологічну підтримку вони б звернулися за нею (34% жінок і 21% чоловіків). Водночас лише 12% молодих людей відповіли на пряме запитання, що її потребують — це дає підстави припустити, що частина молоді, зокрема чоловіки, має бар’єри щодо визнання потреби у психологічній допомозі. Тож необхідними є як більш інтенсивна просвітницька робота щодо психічного здоров’я загалом, впливу повномасштабної війни на нього та засобів його підтримки, а також щодо шкоди від упередження через проблеми із психічним здоров’ям, зокрема серед чоловіків, так і більш активне поширення інформації щодо можливостей таку підтримку отримати. Просвітницька робота могла б включати просвітницькі заходи щодо психічного здоров’я, зокрема в межах освітніх програм закладів середньої, професійної, фахової та вищої освіти, та практичну інформацію з алгоритмами пошуку психологічної підтримки, розпізнавання симптомів депресії, тривожності та посттравматичного синдрому, що можуть розвиватися у звʼязку з повномасштабною війною. Поза цим, необхідно більше інформувати молодь про можливості отримати послуги безкоштовної психологічної допомоги (зокрема у форматі онлайн), а також масштабування осередків та надавачів(-ок) такої допомоги. При цьому варто створювати або розвивати групи взаємопідтримки для молодих людей як альтернативу індивідуальним консультаціям або додаткову форму отримання психологічної підтримки.

Популяризація можливостей навчання та працевлаштування

Кожну п’яту молоду людину турбує відсутність можливостей для самореалізації та неможливість працевлаштуватися. У звʼязку з повномасштабною війною, зокрема через скорочення або вимушені переміщення всередині країни чи за кордон, частина молоді втратила роботу, 12% активно її шукають. Для того, щоб сприяти поверненню молоді на ринок праці та її професійному розвитку, необхідна допомога з перекваліфікацією, зокрема для тих, хто втратив роботу через вимушену міграцію всередині країни, та підтримка в пошуку нового місця працевлаштування або у відкритті власної справи.

Така підтримка, судячи з запитів, висловлених в рамках «Діалогів перемоги», може надаватися шляхом створення програм оплачуваного стажування та професійного менторства для молоді, стимулювання роботодавців працевлаштовувати молодь та створювати для неї додаткові робочі місця, фінансування молодіжних бізнесінкубаторів, інфраструктури консультування молодих підприємців із податкових, юридичних, економічних питань та спрощеного кредитування молодіжного бізнесу.

У межах програми забезпечення сприятливого бізнес-середовища варто орієнтуватися й на молодих людей, зокрема тих, які потребують перекваліфікації у звʼязку з втратою актуальності їхньої спеціалізації чи звільненням, або які планують розпочати підприємницьку діяльність: наприклад, тих, хто повертатиметься з-за кордону, ВПО, ветеранок і ветеранів. Увага має бути приділена військовим, які повертатимуться до цивільного життя, оскільки й серед них значну частку складають молоді люди, які потребуватимуть підтримки в пошуку самореалізації й працевлаштування.

Також необхідно ширше залучати молодь до ухвалення рішень щодо розвитку професійної, фахової та вищої освіти, наприклад, щодо формування регіонального та державного замовлення на підготовку фахівців, зокрема через залучення до цього процесу молодіжних рад і молодіжних організацій та постійне вивчення освітніх й професійних потреб молоді на рівні громад та областей.

Повернення молоді з-за кордону

76% молодих людей, які виїхали через війну за кордон, бажають повернутись в Україну, тому очікується, що розробка програми стимулів до повернення разом з офіційними закликами до повернення матиме значний ефект. Насамперед поверненню молоді сприятимуть такі проєкти Нацпрограми, як відновлення та модернізація житла й інфраструктури регіонів та економічне стимулювання громадян України, які виїхали за кордон, до повернення та працевлаштування в Україні. Наразі програми перекваліфікації та працевлаштування для молоді з-за кордону могли б впроваджуватись в безпечних регіонах, щоб молодь могла туди повертатися.

Залучення молоді до процесу відновлення

Опитування молодих людей показало, що серед них поширене бажання залучатися до процесу відновлення: 72% опитаних готові це робити у своїй громаді. Але складність полягає у тому, що вони не мають чіткого уявлення, як саме можна долучитися до цього процесу, яким може бути їхній внесок. З огляду на це, важливо пояснити молоді за допомогою, наприклад, державної комунікаційної кампанії, що таке процес відновлення та які напрямки він охоплює (зокрема інформувати про наявність проєкту Плану відновлення України і заходи в межах програм за сферами), а також запропонувати молодим людям чіткі й зрозумілі можливості залучення до нього, джерела з відповідною інформацією.

Натомість на місцевому рівні важливо підтримувати ініціативи, що вже існують та ведуть діяльність з відновлення, як-от Repair Together, «Добробат» і «Сміливі відновлювати», які відновлюють будинки, що були пошкоджені внаслідок бойових дій, або «Ко-Хати», які облаштовують приміщення для подальшого проживання в них ВПО. Окрім сприяння роботі та розвитку подібних ініціатив, також доречно консультуватися з їх представницями й представниками щодо політики залучення молоді до процесу відновлення або й щодо бачення процесу відновлення загалом.

Варто залучати молодь до різних напрямків процесу відновлення, наприклад, у сфері освіти до роботи з компенсації освітніх втрат серед учнівства можна залучати молодь старшого віку — студенток і студентів, які б проводили додаткові освітні заходи із застосуванням підходу «рівний – рівному». Або поширювати досвід програми «Навчай для України», що залучає молодь до вчителювання у невеликих містечках і селах, де вони також сприяють розвитку як дітей, так і громади, в якій працюють.

Залучення молоді до громадянської та політичної діяльності, волонтерства

За результатами опитування молоді, чверть з них вважає однією з найважливіших речей у житті — бути корисними суспільству (27%), а серед молоді за кордоном цю мету зазначили більшість (57%).

При цьому залученість до діяльності інститутів громадянського суспільства протягом 2022 року не була високою: найбільш популярними були волонтерські організації та ініціативи (16% долучалися до їхньої роботи), шкільне і студентське самоврядування, благодійні й гуманітарні організації (долучилося по 8%). Для підвищення громадської активності молоді, на думку респондентів(-ок), місцева влада або інші стейкголдери мають зосередитися на створенні та фінансуванні проєктів для/або за їхньої участі, сприянні проведенню публічних заходів з молоддю та дорослими, відкритті молодіжних центрів, проведенні навчально-освітніх та суспільно важливих заходів.

Водночас частка молоді, що займається волонтерством, зросла з 20% до 42%. Учасники ФГД, які не займалися волонтерством, висловлювали бажання доєднатися до волонтерських ініціатив, якби отримали конкретне запрошення. Саме молодіжні центри, з огляду на їхню активну участь у наданні гуманітарної допомоги та підтримці ВПО під час повномасштабної війни, могли б стати осередками залучення молодих людей до такої діяльності, зокрема й поширювати інформацію про волонтерські ініціативи та можливості долучення до них.

Крім того, необхідно більш інтенсивно розвивати громадянські компетентності, зокрема компетентності самоорганізації для розв’язання спільних проблем, інклюзивного прийняття колективних рішень, учасницького самоврядування в межах освітніх програм закладів середньої, професійної та фахової освіти.

Щоб заохочувати до громадянської або політичної діяльності молодь, яка ще не має відповідного досвіду або не є активною, варто проводити просвітницькі заходи щодо можливих механізмів участі, а також поширювати приклади з успішними практиками такої участі. Загалом у залученні молоді до громадської та політичної діяльності важливо зосереджуватися не лише на молодіжній політиці та участі в діяльності молодіжних рад та молодіжних центрів, але також на підвищенні громадянської активності молоді в інших сферах життя громад і суспільства.

Зокрема молодь можна залучати до роботи органів місцевого самоврядування різних рівнів не лише через молодіжні ради, а й через програми стажувань, зустрічі з місцевими та національними політиками та державними службовцями, участь молодіжних організацій у роботі громадських рад при органах виконавчої влади.

При цьому потрібно налагоджувати звʼязки з уже наявними громадськими обʼєднаннями або окремими молодими людьми (як-от депутати і держслужбовці з-поміж молоді), які мають експертність і досвід роботи у відповідній темі. Наприклад, у складі організації, що вже працює над популяризацією веломобільності, значну частку можуть складати молоді люди, які можуть бути залучені до формування політики транспортної інфраструктури, причому це може відбуватися як на місцевому, так і на національному рівнях. При цьому молодіжні ради можуть виконувати координаційну роль та синхронізувати активності, до яких залучена молодь, у різних сферах.

Також доречні будуть підтримка та масштабування успішних практик із проведенням заходів, що сприяють можливості для молоді налагоджувати контакти, обмінюватися досвідом та створювати нові ініціативи, як-от щорічний захід «Молодвіж».

Під час «Діалогів перемоги» було сформовано запит на створення цифрових рішень для більш ефективної комунікації в процесі здійснення молодіжної політики. Цей інструмент чи інструменти мали б створювати можливість для комунікації на рівнях від локального до міжнародного, надавати інформацію про молодіжні програми та проєкти, а також давати майданчик для онлайн-представництва молодіжних організацій та ініціатив.

Окремо слід враховувати час проведення заходів: наприклад, коли молоді люди не перебувають на навчанні або роботі. Крім цього, важливо створювати спеціальні умови для залучення молодих батьків, наприклад, забезпечувати дитячу кімнату і догляд за дітьми або окремі активності для дітей.

Запобігання та протидія дискримінації ромів та ЛГБТІК+

35% молоді поділяє негативне упереджене ставлення до ромів, а 28% — до ЛГБТІК+ спільноти. Політика підтримки цих груп та захисту прав людини загалом має включати більш активне інформування молоді, зокрема у системі середньої, професійної, фахової та вищої освіти, щодо природи соціальних проблем, з якими стикаються представники(-ці) цих груп та способів їх вирішення, а також щодо неприпустимості дискримінації, і заходи з більш активного залучення молоді до соціальної допомоги.

Просвітницькі заходи та навчання у сфері запобігання та протидії дискримінації, розробки політик, чутливих до потреб вразливих груп, можуть бути частиною заходів 75 з підвищення рівня компетентності та розвитку потенціалу молодіжних лідерів, запит на які було озвучено під час «Діалогів перемоги».

Роми та ЛГБТІК+ також стикаються з негативним упередженим ставленням в контексті військового обов’язку. Для того, аби зробити військову службу більш інклюзивною та стійкою до дискримінації, необхідне публічне висвітлення участі представників(-ць) вразливих груп в обороні країни, зокрема через службу у ЗСУ, волонтерство, а також заходи з протидії дискримінації за захищеними Конституцією ознаками у ЗСУ.

Розвиток молодіжних центрів та молодіжних організацій, інформування про їх діяльність та залучення молоді до волонтерства

Вищезазначені заходи, а саме: психологічна допомога та просвітницька діяльність щодо підтримки фізичного і психічного здоров’я, поширення інформації про можливості перекваліфікації, працевлаштування та відкриття власної справи, залучення молоді до процесів відновлення, громадянської, політичної діяльності, волонтерства, антидискримінаційні кампанії — можуть здійснюватися, зокрема на базі молодіжних центрів та молодіжних організацій.

Крім того, відносна більшість молодих людей вважають, що молодіжні центри мають реалізовувати заходи з національно-патріотичного виховання та спортивні заходи.

Згідно з опитуванням, половина молодих людей знає, що таке молодіжний центр (53%), а про їх наявність у своїй громаді знають 24%. З огляду на це доцільно ширше інформувати молодь про ці організації та їх активність на рівні громади. Підтримка та розвиток таких центрів може бути складовою Програми з модернізації соціальної інфраструктури.

Поза цим, важливо таргетувати діяльність молодіжних центрів на різні групи молоді, потреби й запити яких різняться, наприклад: молоді батьки, студентство, школярство, ВПО.