Вибір абітурієнтів 2016 року: галузеві профілі ВНЗ

Внутрішнє рецензування: Єгор Стадний

Коректура: Роксолана Машкова

Ідея типологізації чи профілізації університетів не нова. У 1970-х роках у США було розроблено класифікацію Карнегі. За нею усі ВНЗ були поділені за дослідницькими та навчальними показниками, ступенями, які вони пропонують, розмірами та комплексністю. З роками ця класифікація ставала більш гнучкою: змінювався перелік університетів, категорії ставали ширшими, заклади могли належати до кількох категорій одночасно тощо. Також декілька типологізацій розробили у Великобританії. В одній із них університети класифікуються за історичним розвитком закладу. В іншій — за даними, які стосуються студентів.

У 2004 році за підтримки Єврокомісії розпочався проект U-Map, покликаний створити типологізацію європейських університетів. За словами його авторів, типологізація, зокрема профілізація університетів, відповідає інтересам декількох груп зацікавлених осіб. Студенти отримують кращий інструмент для того, щоб обрати університет відповідно до своїх бажань, вмінь та амбіцій. Для самих ВНЗ це може стати поштовхом до більшої відкритості і прозорості — визначення своєї місії та обрання профілю. Окрім цього, ВНЗ зможуть легше знаходити інститути-партнери, що, в свою чергу, покращить академічну мобільність, відкриє можливості для створення нових програм і розвитку досліджень. Бізнес та різноманітні організації завдяки такому інструменту краще розуміють, які ВНЗ є для них цікавими та корисними і з якими варто налагоджувати співробітництво та партнерство. Також типологізація може стати стимулом для покращення національної політики у вищій освіті — створення законодавства та практик, які базуються на відмінностях університетів. Тобто вона сприяє розробці більш індивідуальної політики, яка враховує особливості закладів, що теоретично дозволяє їм розвивати свої сильні сторони та функціонувати більш ефективно.

Як уже було згадано вище, проект U-Map покликаний створити типологізацію європейських університетів. Після консультацій із різними зацікавленими сторонами автори обрали шість вимірів, за якими типологізували університети: профіль викладання та навчання, характеристики студентства, залученість досліджень, залученість до обміну знаннями, міжнародна орієнтованість та регіональна залученість.

На нашу думку, типологізація закладів вищої освіти в Україні є особливо актуальною з огляду на більш обмежені ресурси, ніж у розвинутих країнах. За таких умов поділ університетів за профілями та виокремлення їхніх секторальних особливостей дозволяє розподіляти ресурси більш ефективно, стимулюючи розвиток передовсім сильних сторін різних закладів вищої освіти. Ми вирішили зробити типологізацію українських ВНЗ за профілями, тобто за тими спеціальностями, які вони пропонують. Чимало ВНЗ номінально мають широкий спектр різних програм, проте на них можуть навчатися мало студентів, а інколи взагалі може не бути наборів. Тому ми вирішили перевірити не саму пропозицію від ВНЗ, а те, який попит на неї існує серед абітурієнтів.

Нагадаємо, що у 2016 році бюджетні місця розподілялись за квазі-ваучерною системою, коли місця у ВНЗ приносили саме вступники, які вибороли право безоплатно навчатися за певною спеціальністю. Цю систему ще називають «гроші або місця за студентом». У цьому тексті ми спробуємо дізнатись, які ж профілі отримали ВНЗ в умовах такої системи.

Спершу варто визначитися з тим, що ми вважатимемо профільністю ВНЗ за результатами вступної кампанії. Ми вирішили послуговуватись офіційно затвердженим у 2015 році переліком галузей знань та спеціальностей і зробити аналіз у межах галузей, які є ширшими за спеціальності та краще відповідають поняттю «профіль». Разом з тим, використання офіційного переліку галузей накладає певні обмеження, адже існує припущення, що деякі галузі можуть бути достатньо спорідненими, щоб відповідати одному профілю. Проте через дискусійність цього питання та брак чіткого розуміння того, як визначити спорідненість певних галузей, ми вирішили поки що не об’єднувати їх і спочатку розглянути профільність у межах окремих галузей. На нашу думку, якщо серед зарахованих до певного закладу вищої освіти переважають абітурієнти спеціальностей певної галузі, кількість яких є значною навіть у масштабах країни, то такий заклад можна вважати профільним. Ми не натрапили на літературу про те, яких саме значень мають набути такі показники, тому вирішили їх визначити самостійно, дотримуючись відносно поміркованих поглядів. Отже, частку зарахованих на спеціальності певної галузі відносно всіх прийнятих до ВНЗ абітурієнтів ми встановили на рівні не менше 25%. Водночас загалом у межах цієї галузі по країні ця частка має бути достатньо високою, щоб ВНЗ був у першій третині рейтингу за кількістю зарахованих у цій галузі. Разом з тим, якщо ви вважаєте, що ці межі є занадто великими або ж занадто малими, ви можете самостійно перевірити, як вони впливають на визначення профільних ВНЗ. Нижче на графіках ми додали можливість змінювати їх положення. Горизонтальні лінії визначають межу зарахованих на спеціальності певної галузі до ВНЗ, а вертикальні – таку межу в межах усієї країни. Залежно від їхнього положення буде змінюватись перелік тих ВНЗ, які можна вважати профільними у цій галузі.

Для наших розрахунків ми використовували деперсоніфіковані дані ЄДЕБО щодо абітурієнтів, зарахованих під час вступної кампанії 2016 року до державних ВНЗ. В аналізі враховані бюджетники та контрактники денної форми програм бакалаврату. Спочатку ми порахували кількість вступників на кожну спеціальність та галузь всередині кожного університету. Потім ми вирахували частку вступників певної галузі у кожному університеті від їхньої загальної кількості в Україні. Ми зробили аналіз для всіх галузей, за винятком тих, які мали у 2016 році фіксований обсяг місць, оскільки такий розподіл не дає нам інформації про реальний вибір абітурієнтів, адже кількість місць була визначена «згори», а не самими вступниками. Це такі галузі: освіта, культура і мистецтво, журналістика, цивільна безпека, архітектура і будівництво, охорона здоров’я. У підсумку в нашій вибірці залишилися 140 державних закладів вищої освіти. Зазначимо, що всі частки вступників для кожного університету були підраховані спочатку для всіх галузей, включно з перерахованими вище, а потім останні були вилучені. Таким чином ми отримали дійсні результати для всіх включених до аналізу галузей.

Розпочнемо з галузей, у яких вдалося виявити відносно чимало профільних закладів.

Ветеринарна медицина і аграрні науки та продовольство

Ці дві галузі традиційно є спорідненими, тож ми розглянемо їх разом. На ветеринарну медицину абітурієнтів зарахували лише 7 університетів (до переліку закладів не увійшов Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, який зараховував на ветеринарну медицину лише на скорочені програми за фіксованим обсягом. Вступники-ветеринари становили менше чверті від усіх абітурієнтів цього університету). Натомість на навчання за аграрними спеціальностями минулого року студентів прийняли 33 заклади. У багатьох із них, окрім аграрних наук, вступників набирали на гуманітарні, соціальні та поведінкові, а також інші науки. Проте у цій галузі вдалося виокремити 11 ВНЗ, які мають чітко виражений профіль. У всіх цих закладах на аграрних та ветеринарних спеціальностях навчається більше третини першокурсників.

Окремо варто виділити Дніпропетровський аграрно-економічний університет, який найбільше зберіг свій профіль, адже, з одного боку, він є досить популярним серед вступників профільних спеціальностей загалом по Україні, а з іншого боку, набрав на них понад 70% своїх абітурієнтів.

Зауважимо, що попри загальні нарікання на непрофільні набори, у порівнянні з іншими закладами та галузями аграрні ВНЗ найкраще зберігають свій профіль (краще за аграрні ВНЗ це вдається робити лише медичним університетам, які в цьому аналізі не представлені).

В усіх графіках ви можете перетягувати лінії на графіках, змінюючи межі, які визначають приналежність ВНЗ до профільних

Аграрні науки та продовольство

Ветеринарна медицина

Транспорт

У цій галузі найчіткіший профіль мають Одеська та Херсонська морські академії. До першого закладу вступили найбільше абітурієнтів у галузі. До того ж на цих спеціальностях навчаються 79% усіх першокурсників академії. У свою чергу, Херсонська академія прийняла виключно студентів цієї галузі, проте загалом серед абітурієнтів ця академія є менш популярною, ніж Одеська. Окрім цього, Одеська академія має яскравіший профіль, ніж Одеський морський університет, який має удвічі нижчі показники.

Український університет залізничного транспорту більшою мірою зберігає свій транспортний профіль, набираючи більше половини свої абітурієнтів на спеціальності відповідної галузі. На противагу цьому, Національні транспортний та авіаційний університети хоча й приваблюють чимало абітурієнтів-транспортників, проте у самих закладах такі абітурієнти становлять четверту та десяту частину відповідно.

Загалом профільними можна вважати 9 закладів із 44 ВНЗ, які зарахували абітурієнтів на транспортні спеціальності.

Транспорт

Управління та адміністрування

Спеціальності цієї галузі є традиційно дуже популярними серед абітурієнтів. У 2016 році аж 116 ВНЗ змогли зарахувати до себе ту чи іншу кількість вступників-управлінців, із них профільними можна вважати 11 закладів. Проте з цієї когорти виділяється Київський торговельно-економічний університет. Найбільше студентів-першокурсників галузі управління та адміністрування було зараховано саме до нього. Окрім цього, майже половина вступників КНТЕУ навчаються саме за цим профілем. Також за поєднанням показників вступників у межах країни та університету чіткий профіль мають Київський, Харківський та Тернопільський економічний університети. А ось Одеський економічний, хоча і має 66,8% першокурсників на цих спеціальностях, не був таким популярним у межах країни. Решту профільних закладів склали виші, які є аграрними та технологічними за своєю назвою.

Управління та адміністрування

Інформаційні технології

ІТ — це відносно новий тренд останніх років. Це також дуже популярна галузь, проте вона підтримується переважно за рахунок великої кількості бюджетних місць, що відрізняє її від того ж управління та адміністрування, де вступники більш охоче покривають навчання власним коштом. Наразі інформаційні технології можна вважати профілем КПІ, ХНУРЕ, Вінницького технічного університету та Державного університету телекомунікацій. КПІ отримав десяту частину всіх абітурієнтів країни у цій галузі, проте завдяки розмірам інституту в його межах ці вступники становили приблизно третину. Натомість ХНУРЕ хоч і набрав менше в межах країни, проте на ІТ пішли 70% усіх першокурсників цього закладу. Трохи менша частка абітурієнтів пішла навчатися до Національного авіаційного університету, а в самому закладі ці абітурієнти становили чверть від загалу зарахованих. Також інформаційні технології виявились популярними у Державному університеті телекомунікацій та Вінницькому технічному університеті.

Інформаційні технології

Популярні галузі з невеликою кількістю профільних закладів

Наш підрахунок виявив галузі, які зазвичай мають досить широку популярність серед вступників, проте це не забезпечило їм значної кількості профільних ВНЗ. Наприклад, соціальні та поведінкові науки принесли абітурієнтів у 116 ВНЗ, проте лише 3 з них виявилися профільними: КНЕУ, Харківський економічний та Острозька академія. Швидше за все, розподіл абітурієнтів на спеціальності у цій галузі був досить рівномірний, адже за межами профільності опинилися понад 30 закладів, у межах яких абітурієнти соціальних наук становлять від 10 до 20%.

Cоціальні та поведінкові науки

Подібною виявилась ситуація і в гуманітарних науках, де з 64 ВНЗ теж лише 4 виявилися профільними: КНЛУ, Чорноморський університет, університет ім. Мечникова та Острозька академія. Причому найбільша частка вступників гуманітарних наук пішла навчатись саме до Київського лінгвістичного університету. У самому виші ця галузь зібрала майже 70% першокурсників. Такий результат є логічним, оскільки серед гуманітарних наук чи не найбільш популярною є саме філологія.

Гуманітарні науки

Менш вираженим, але все ще подібним є становище у галузі сфери обслуговування, де з-поміж 58 закладів лише Львівський інститут економіки і туризму виявився профільним, а ще десяток закладів залишилися лише близькими до порогу профільності.

Сфера обслуговування

У галузі права несподіванок не було виявлено. Найбільше абітурієнтів пішли навчатись до Одеської юридичної академії та Харківського юридичного університету, які, поза сумнівом, є профільними у цій галузі, адже набирають майже виключно абітурієнтів-правників. Перевага цих університетів є досить значною: до кожного з цих закладів вступили по 15% абітурієнтів права з усіх охочих в Україні.

Право

У галузі виробництва та технологій ситуація дещо подібна до галузі права. Тут також є два, хоча й менш виражені, лідери: НУХТ та ОНАХТ, які набрали 13 та 10% абітурієнтів галузі відповідно. Проте всередині самих закладів галузь не настільки популярна. Натомість Харківський університет харчування та торгівлі, будучи меншим за розміром, природно, зміг залучити меншу частку абітурієнтів, проте в межах цього невеликого закладу абітурієнти цієї галузі становили понад 40%.

Виробництво та технології

Механічна інженерія не є настільки популярною галуззю, як решта згаданих вище, проте все-таки аж 59 ВНЗ змогли зарахувати вступників на ті чи інші її спеціальності. Національна металургійна та Донбаська машинобудівна академії виявилися профільними, адже в межах своїх наборів понад чверть абітурієнтів вони зарахували саме у галузі механічної інженерії. Водночас тут так само 10 ВНЗ рівномірно розподілили вступників близько до визначеного порогу.

Механічна інженерія

Непопулярні галузі з невеликою кількістю профільних закладів

До таких можна віднести електроніку та комунікації, природничі науки, а також хімічну та біоінженерію.

У галузі електроніки та комунікацій профільним виявився Державний університет телекомунікацій, який, по суті, підтвердив свою назву. До нього вступили найбільше студентів цієї галузі в Україні, і, окрім того, ця галузь є найпопулярнішою в самому університеті. Водночас в Одеській академії зв’язку телекомунікації є популярною галуззю, але до цього закладу вступає небагато студентів на рівні країни.

Електроніка та комунікації

Більше половини першокурсників Одеського екологічного університету навчаються саме на спеціальностях природничих наук, але в масштабах країни цей заклад зарахував лише трохи більше ніж 2% студентів.

Природничі науки

Хімічна та біоінженерія — це мало поширена галузь в українських університетах, у якій профільним виявився лише один заклад — Український державний хіміко-технологічний університет, який зміг набрати понад 12% студентів-першокурсників цієї галузі, а всередині університету хімічна та біоінженерія зібрала майже 35% від усіх вступників 2016 року.

Хімічна та біоінженерія

Галузі без профільних закладів

Через обмеження, які ми виставили, визначаючи, за яких умов ми будемо вважати заклади профільними, у деяких галузях не було визначено жодного профільного ВНЗ. Ці галузі мають дві спільні риси. По-перше, це переважно фундаментальні дисципліни, по-друге, попит на них досить незначний, тому кількість вступників на спеціальності цих галузей відносно невисока. Через це навіть у великих класичних університетах чи політехніках кількість прийнятих абітурієнтів цих галузей становить дуже малу частку від усіх прийнятих до цих закладів студентів. Наприклад, Київський університет та КПІ прийняли до себе по 15% від усіх зарахованих у країні абітурієнтів-математиків, проте в межах цих двох закладів вони не становлять навіть 5% набору. До таких галузей можна віднести біологію, математику та статистику, електричну інженерію, автоматизацію та приладобудування, соціальну роботу. Якби природничі науки, хімічна та біоінженерія, а також сфера обслуговування не мали по одному профільному закладу, вони теж доповнили би цей перелік.

Біологія

Математика

Електрика

Автоматика

Соціальна роботи

Поліпрофільні заклади

Ще одне обмеження способу, який ми обрали, пов’язане із великими класичними університетами та політехнічними інститутами. Вони пропонують багато різних програм, на які вступає значна кількість абітурієнтів в межах країни, проте самі заклади є настільки великими, що кількість зарахованих не досягає визначеного нами порогу профільності. З іншого боку, це може свідчити про те, що такі заклади мають риси багатопрофільності. За нашими підрахунками, до таких можна віднести Львівський, Київський, Дніпропетровський, Чернівецький, Харківський, Одеський та Прикарпатський університети, а також Львівський, Київський, Харківський політехнічні інститути та НУБІП. Ці ВНЗ зарахували значні частки абітурієнтів одразу у кількох галузях. Найменше галузей підкорили Одеський та Прикарпатський університети, які потрапили до десятки лідерів за кількістю зарахованих вступників у 4 галузях. Найбільше — Львівська політехніка, яка посіла місце в ТОП-10 одразу в 14 галузях.

Отже, попри поширену критику, виявляється, що саме аграрні ВНЗ змогли найкраще зберегти свою профільність. Також найбільше профільних закладів можна знайти у галузях транспорту, інформаційних технологій, а також управління та адміністрування. Популярність галузі серед абітурієнтів не завжди означає, що в ній буде багато профільних закладів: часто діє ефект розпорошення вступників між багатьма закладами невеликими частками. До таких галузей можна віднести соціальні та поведінкові науки, гуманітарні науки, право, сферу обслуговування. Важливо зауважити, що навіть попри помірковані пороги профільності, які ми встановили, у деяких галузях профільних закладів не виявилося взагалі або ж були лише поодинокі випадки. Це переважно галузі, які включають фундаментальні та непопулярні спеціальності: біологія, математика та статистика, природничі науки, хімічна та біоінженерія, електрична інженерія, автоматизація та приладобудування, а також соціальна робота. Також ми окреслили групу з 11 закладів, які мають ознаки поліпрофільності. Природно, що це найстаріші та найбільші вищі навчальні заклади України. Частину з них прийнято називати класичними університетами, а інша частина — це великі політехнічні інститути.

Таким чином, завдяки нашому побіжному аналізу можемо сказати, що зі 140 державних закладів близько 50 ВНЗ мають певний профіль (якби в аналізі приймали участь медичні, мистецькі та відомчі ВНЗ, цифра була би вищою). Тобто більшість ВНЗ не мають яскраво виражених профілів. Швидше за все, це є наслідком непрозорої та неефективної системи акредитації та ліцензування, ручного та, знову ж таки, непрозорого розподілу фінансування, а також намагання вищих навчальних закладів відповідати мінливим пріоритетам абітурієнтів. Такі обставини накладають чимало обмежень на врахування особливостей ВНЗ під час розбудови та здійснення державної політики. Можна припустити, що саме через розмиття профілів багатьох закладів законодавці не наважилися дати чіткі критерії для визначення, до якого ж саме профілю належать різні заклади вищої освіти. Також рік тому брак підстав для визначення профілів вишів змусив Міносвіти відмовитися від наміру надавати бюджетні місця згідно з профілем ВНЗ.

На нашу думку, Міносвіти повинно стимулювати вищі навчальні заклади розвивати саме профільні для них спеціальності. Якщо налагодження систем акредитації та ліцензування або ж розподілу фінансування буде триватиме ще чимало років та буде залежати від багатьох політичних факторів, то належне інформування абітурієнтів та їхніх батьків і відкриття даних у вищій освіті зможе принести швидші результати. Задля цього Міносвіти повинно запустити відкритий Реєстр ВНЗ, який вже майже рік існує лише на папері. Якісні та кількісні показники діяльності університетів, загальнодержавний каталог освітніх програм, які вони пропонують, відгуки студентів та роботодавців — якщо усе це зосередити у відкритому Реєстрі ВНЗ, українські абітурієнти отримають сучасний сервіс, який допоможе їм зробити зважений та обдуманий вибір. Це значно прискорить профілізацію вищих навчальних закладів.