Вибір вищої освіти після школи: звіт за результатами дослідження

Завантажити повний звіт

При прийнятті рішення здобувати вищу освіту на вагах в абітурієнт_ок можуть опинитися безліч факторів, які не завжди допомагають зробити зважений вибір, обмежують його або ще більше заплутують. Окрім внутрішніх покликів — наприклад, інтересу до спеціальності — на вагах також можуть опинитися й опиняються зовнішні фактори, як-от спроможність оплачувати навчання, престижність університету в суспільстві, зручність добиратися до нього від батьківського дому, бажання вчитися з друзями тощо.

Вибір місця навчання — багатофакторний і складний процес. Розуміння того, як його здійснюють українські абітурієнт_ки, вкрай важливе, зокрема, для:

• Міністерства освіти і науки — щоб вибудовувати освітню політику так, аби в університети вступали й навчалися вмотивовані студент_ки, та розвивати інструменти, які сприятимуть цьому;
• закладів вищої освіти — щоб краще розуміти стратегії вибору абітурієнт_ками місця для навчання й можливі сценарії роботи з майбутніми вступни_цями для їх залучення;
• закладів професійно-технічної освіти — щоб виявляти можливості для покращення комунікації з випускни_цями шкіл та самими школами;
• і зрештою, майбутніх абітурієнт_ок та їхніх батьків — оскільки саме поінформований та зважений вибір гарантує правильний вибір місця навчання й подальше працевлаштування.

Метою дослідження було з’ясувати та описати, як українські абітурієнт_ки обирають майбутнє місце навчання, зокрема якими є мотивація здобувати вищу освіту та ставлення до її альтернатив, причини вибору спеціальності, ЗВО та міста, якою інформацією та її джерелами користуються абітурієнт_ки, від кого і від чого залежало їхнє рішення. Для досягнення цієї мети у дослідженні було застосовано кількісний та якісний дизайни.

Цей звіт містить результати репрезентативного загальнонаціонального дослідження, присвяченого вибору абітурієнт_ками майбутнього місця навчання, які доповнено результатами, отриманими внаслідок аналізу глибинних інтерв’ю зі студент_ками першого курсу. У звіті розкрито мету дослідження через послідовний виклад розділів щодо мотивації здобувати вищу освіту, ставлення до альтернативних траєкторій після закінчення школи, особливостей періоду навчання у школі, процесу вибору місця навчання та прийняття фінального рішення щодо місця та міста навчання. В останньому розділі зроблено узагальнення отриманих результатів. 

У результаті дослідження виявили, що після завершення школи більшість випускни_ць вирішують здобувати вищу освіту, орієнтуючись на майбутню роботу, задля саморозвитку та щоб отримати власне диплом. Хоча при цьому не завжди самі чітко визначають причини такого рішення, яке може бути неусвідомленим: наприклад, для когось університет — це єдина можлива й необговорювана траєкторія, а інші варіанти навіть не розглядають; це обов’язкова умова для майбутнього успішного працевлаштування. На таке рішення впливає комплекс причин, рідко лише одна, проте не завжди самі абітурієнт_ки можуть чітко визначити, чому вони вирішили здобувати вищу освіту. За результатами опитування, найчастіше мотивацією було отримання в майбутньому роботи з високою оплатою — для 59%, а також оволодіння знаннями та навичками, що будуть необхідними для обраної професії — для 45%. Проте на рішення також впливали й не пов’язані з навчанням причини, як-от, наприклад, бажання отримати досвід студентського життя (16%), переїхати в інше місто (10%) або на цьому просто наполягла родина (11%). При цьому першокурсни_ці іноді сприймають вищу освіту як єдино правильну стратегію досягнення успіху на ринку праці й загалом самореалізації або ж як обов’язковий пункт для себе.

Абітурієнт_ки рідко розглядають альтернативні вищій освіті в Україні траєкторії після завершення школи, такі як рік перерви, вища освіта за кордоном чи професійно-технічна освіта, зокрема через негативне сприйняття, стереотипи, низьку обізнаність та матеріальне становище родини. 84% першокурсни_ць не розглядали варіант взяти перерву після школи перед вступом до ЗВО, водночас 48% вважають, що таке рішення було би неприйнятним для їхньої родини. З одного боку, такий варіант дехто сприймає як можливість покращити бали ЗНО та більш обґрунтовано підійти до вибору майбутньої спеціальності й університету, а з іншого боку, існують застороги про те, що вони забудуть шкільні знання та втратять мотивацію до вступу в ЗВО. 18% першокурсни_ць розглядали варіант вступу за кордон, однак тільки 2% опитаних скористалися ним та зробили спробу вступити до іноземного ЗВО. Найбільш поширена причина не розглядати опцію вступу за кордон, яку називали першокурсни_ці, — це недостатня кількість грошей. Професійно-технічну освіту не розглядають як альтернативу вищій після школи, зокрема через те, що про неї рідко або взагалі не згадують у школі, щодо неї поширене упереджене ставлення й уявлення про її непрестижність, а також для абітурієнт_ок вона скоріше сприймається як продовження освіти після 9 класу.

Хоча більшість першокурсни_ць позитивно оцінюють свій досвід навчання у школі, однак вплив школи на вибір вищої освіти вважають не великим. Попри те, що у більшості студент_ок у школах проводили профорієнтаційні тести й організовували зустрічі з представни_цями ЗВО, такі заходи часто не допомагали їм визначитися з вибором майбутньої професії чи місця навчання, бо були малоінформативними чи непереконливими. Крім того, 38% абітурієнт_ок вважали, що вчитель_ки зовсім не мали впливу на їхній вибір місця навчання.

Очікувано, стратегії вибору місця навчання комплексні, і чимало факторів на різних етапах процесу вибору впливають на якість і задоволеність кінцевим результатом, зокрема час вибору, отримані бали ЗНО, джерела та зміст інформації про місце навчання, які перевіряють абітурієнт_ки. Процес вибору місця навчання серед абітурієнт_ок відрізняється вже на етапі визначення бажаної спеціальності та ЗВО. Вони майже рівномірно розподіляються за часом прийняття такого рішення на три групи: ті, хто визначилися з місцем навчання в 11 класі, до здачі ЗНО (33% та 36%); ті, хто визначилися після отримання результатів ЗНО чи безпосередньо під час вступної кампанії (32% та 26%); і ті, хто зробили вибір завчасно в 10 класі або раніше (35% та 37%). Студент_ки, які раніше визначилися зі спеціальністю та ЗВО, в середньому мають вищий конкурсний бал, серед них більше хочуть отримати вищу освіту задля знань і навичок та менше — тільки задля диплома, також вони більше задоволені місцем навчання.

Обираючи місце навчання, абітурієнт_ки користуються різноманітними джерелами інформації, починаючи з сайтів ЗВО, доступних всім незалежно від місця проживання та особистих зв’язків, закінчуючи дещо менш популярними та не настільки доступними рекомендаціями знайомих, днями відкритих дверей та спілкування зі студент_ками. Хоча саме до сайтів університетів зверталися найбільше (68% — з питань про ЗВО та 71% — про спеціальність), на глибинних інтерв’ю першокурсни_ці говорили про це джерело як не завжди інформативне для них, зокрема через застарілість змісту, незручну навігацію, застарілий дизайн тощо. На противагу цьому, більш корисними для вступни_ць були групи університетів та факультетів у соціальних мережах, хоча ними й користувалися значно менше — 16%. Серед найбільш популярного, що шукали про ЗВО та спеціальність, був прохідний бал минулорічних вступних кампаній (38% та 42% відповідно). Примітно, що переважно студент_ки перевіряли загальну інформацію про ЗВО (53%) і рідше – більш специфічну, наприклад, про викладач_ок (18%) та про корупцію (14%). При цьому загалом 53% першокурсни_ць взагалі не знали нічого про наявність чи відсутність корупції в їхньому університеті.

Власний інтерес, престиж і репутація — найбільш популярні причини, з яких абітурієнт_ки обирали свої університет і спеціальність, при цьому на рішення також впливали і можливість вступити на бюджет або вартість програми, поради батьків або знайомих, можливість переїхати до іншого міста. Хоча через конкретну спеціальність до свого ЗВО вступили 40%, через його престиж та репутацію — 37% і через високу якість навчання — 28%, частина респондент_ок також звужували вибір ЗВО до найближчих до свого місця проживання (самого міста або регіону) або орієнтувалися на «перевірені» — тобто ті, в яких уже навчалися або навчаються знайомі. Для майже половини (46%) була важливою комбінація університет-спеціальність, натомість для 24% — саме конкретна спеціальність і лише для 15% — конкретний університет.

Місто, у якому знаходиться університет, також впливає на вибір місця навчання серед абітурієнт_ок, а подекуди може бути і ключовим фактором. З одного боку, для когось вступ до ЗВО — це передусім можливість переїхати в бажане місто, але з іншого, переїзд у деяких випадках може бути єдиною можливістю здобувати вищу освіту. Зокрема, для 5% першокурсни_ць важливим у виборі місця навчання було саме місто, де вони житимуть наступні мінімум чотири роки, а лише потім — навчальний заклад та спеціальність. Однією з причин здобувати вищу освіту для 10% першокурсни_ць став переїзд в інше місто під час навчання. Та водночас для мешкан_ок сільської місцевості і невеликих міст внутрішня міграція була обов’язковою, якщо вони хотіли вступити в університет: 39% першокурсни_ць не мали у своєму населеному пункті ЗВО. При цьому ще 33% вважають, що поруч не було хороших університетів або спеціальностей.