Відповідно до ст. 818 ЦК України, наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за найм житла (тимчасових мешканців).

З огляду на те, що на вселення нових мешканців необхідна саме згода наймодавця (ст. 817 ЦК України), у разі тимчасового проживання інших осіб у квартирі достатньо просто повідомити наймодавця, а не просити згоди на таке проживання.

Тимчасові мешканці не мають самостійного права володіння та користування житлом і повинні звільнити помешкання після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від вимоги його звільнити. Таку вимогу може висунути як наймач, так і наймодавець, якщо інше не обумовлено в договорі.

Щодо можливості наймодавця встановлювати обмеження щодо того, хто може приходити в гості — якщо такі обмеження прямо не встановлені в договорі оренди, наймодавець не може забороняти комусь приходити.

Як уже було зазначено, діє принцип свободи договору, тобто сторони вільні визначати умови договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. У разі, якщо йдеться про найм частини приміщення, в якому проживає і сам орендодавець, певні обмеження щодо приймання гостей, імовірно, відповідатимуть принципу розумності та справедливості. Якщо ж обмеження щодо гостей встановлені у договорі найму квартири, розумність і справедливість таких обмежень має оцінюватися залежно від характеру обмежень і конкретних обставин справи.