Чому робота на добровільних засадах може спричинити вигорання і розчарування працею в культурних інституціях? Як законодавство регламентує працевлаштування стажерів і стажерок? Чому важко знайти підтримку і захист навіть, коли ви «одна велика дружня команда»?

Послухати випуск можна також тут:

Нагадуємо, що ви можете розповісти про свій досвід роботи у сфері культури та поділитися враженнями від подкасту. Чекаємо на ваші історії та відгуки у цій формі.

Ведуча: Олена Сирбу, аналітикиня Cedos, програмерка KISFF. Гості: Ксенія Рибак, активістка, дослідниця, редакторка сайту Docudays UA, Віта Шнайдер, активістка, стажерка Cedos, студентка Центрально-Європейського Університету. Монтаж і звук: катерина бабич. Ілюстрації: Анна Іваненко.

Подкаст виходить за підтримки Українського культурного фонду.

Конспект подкасту

Конспект підготувала Нана Гарсеванішвілі

Ксенія, Віта й Олена розповідають про волонтерство та стажування через призму власного досвіду.

Ксенія волонтерила на кінофестивалях, була координаторкою волонтерок і стажувалась у різних культурних інституціях. Для неї волонтерська діяльність була цікавим досвідом, а стажування сформувало інтерес до дослідницької діяльності та дало доступ до безкоштовних навчальних курсів. Але поряд з цим вона зіштовхнулася з вигоранням, перепрацюванням і знеціненням роботи стажерок і волонтерок з боку працедав_иць.

Віта була волонтеркою на кінофестивалях та інших культурних проєктах, а згодом стала координаторкою волонтер_ок. Після цього досвіду Віта зрозуміла, що не хоче повертатись у сферу культури на таких умовах.

Крім цього, Віта та Ксенія під час навчання в університеті почали займатись низовим активізмом. У рамках своєї першої ініціативи «Будинок Новікова 1893» вони робили кінопокази, організовували акції, комунікували з управлінням охорони культурної спадщини, проводили лекції. Також вони є співзасновницями ініціативи Occupy Kyiv Cinemas, що зараз існує як дослідницький центр: досліджує кінотеатри та те, що з ними відбувається в Україні.

Позитивні та негативні сторони волонтерства

Волонтер_ки зазвичай мають багато різноманітних зобов’язань. Не всі з цих обов’язків обговорюють з волонтерками одразу.

Волонтерство не оплачується та базується на умовах бартеру, зокрема за роботу можна отримати квиток на подію або сумку. Волонтерство має багато переваг — наприклад, можливість відвідати якусь подію безкоштовно, познайомитися з новими людьми, отримати досвід роботи для резюме, можливість потрапити в команду. Але іноді волонтер_ки не отримують релевантний професійний досвід, за яким вони приходять. Через сприйняття волонтерства у культурній сфері як старту кар’єри нормалізуються стереотипи про те, що в культурі все відбувається на волонтерських засадах. Працівни_ці часто сприймають свою роботу як щось, що не може гідно оплачуватись, бо інституції начебто не мають достатньо коштів.

Чи має неоплачувана робота існувати взагалі?

До 1970-х років, зокрема у Сполучених Штатах, не була поширена практика неоплачуваних або низькооплачуваних стажувань. Однак наприкінці 20 століття кількість випускни_ць коледжів і університетів у США різко зросла. Стажування стало новим інструментом для того, щоби залучити випускниць до ринку праці. Кількість університетів, які пропонували програми стажування, збільшилася з 200 у 1970 році до 1000 у 1983 році.

Протягом наступих десяти років стажування стали настільки популярними, що їх почали використовувати для заповнення вакансій на так звані роботи початкового рівня або «entry level jobs». Водночас у європейських країнах ця тенденція не набула розвитку завдяки розвинутим профспілкам.

Стажування мають бути оплачувані. Адже довготривалі безоплатні стажування породжують соціальну нерівність, а також навчають людей знецінювати власний час і працю. Водночас корпорації через стажування часто цілеспрямовано економлять на оплаті праці.

Гендерний вимір волонтерства і стажування

Зазвичай волонтер_ки — це молоді жінки. Дискусія щодо заробітної плати жінок та небілих людей у мистецькій сфері активно триває, і ми вже спостерігаємо зміни. Щодо волонтерства та неоплачуваних стажувань дискусія починається тільки зараз і ще не приносить видимих результатів.

Мотивація та очікування від волонтерства

Волонтерство в культурній сфері в Україні зазвичай сприймається як старт кар’єри у культурній сфері. Молоді люди бачать волонтерство як спосіб комунікації, можливість побувати на багатьох культурних подіях, потрапити за лаштунки цікавої інституції. Крім цього, для них волонтерство, зокрема на культурній події, є можливістю для нетворкінгу, що важливо для побудови кар’єри.

Як волонтерство має відбуватись і що інституції можуть змінити
Багато структурних проблем волонтерства пов’язані з тим, що сфера культури не фінансується достатньо з боку держави. Залучення стажерок та волонтер_ок — це один із виходів. Однак це не виправдовує роботодав_иць, які не шукають додаткових коштів, аби оплатити працю. Один із варіантів розв’язання цієї проблеми — зменшити кількість неоплачуваних годин для стажер_ок та волонтер_ок. І натомість залучити цих людей на оплачуване стажування — наприклад, на половину робочого дня.

Інституції мають серйозно ставитися до взаємодії з волонтер_ками та не плутати волонтерство зі стажуванням. Іноді стажування дублює волонтерство, тому варто задуматись, чи потрібне волонтерство в культурній сфері взагалі? Якщо організація позиціонує волонтерство як можливість отримати досвід, можливо, варто замінити його на стажування, розробити програму для його проходження. Це допоможе стажер_кам отримати релевантний досвід і дозволить займатись тим, до чого вони мають інтерес, замість того, щоби виконувати різну роботу, яку не може оплатити інституція.

На проєкти, які тривають декілька місяців, варто залучати людей лише на платній основі.

Грантодавці інколи заохочують інституції залучати волонтер_ок задля розвитку волонтерського руху. Проте не потрібно набирати багатьох волонтер_ок, лише щоби створити ілюзію грандіозності та статусності події або проєкту.

Чим низовий активізм відрізняється від волонтерства?

Здебільшого стажування та робота в культурній сфері пов’язані з ідейними переконаннями. В активізмі більше можливостей для висловлювання власної думки, ніж у волонтерстві, бо немає відчуття гніту з боку інституцій. Це дає можливість об’єднуватися з людьми, самоорганізовуватись і виступати проти того, що вас турбує.

Активізм може надавати багато ілюзій щодо впливу на зміни, але в глобальних масштабах досить важко вплинути на ситуацію та побачити реальний результат. Через це відбувається вигорання та розчарування. В активізмі є спільнота, що може продовжувати справу, коли окрем_а активістк_а втомлюється.

Висновки

Інституції повинні розуміти, що в людину, яка приходить на волонтерство чи стажування, потрібно вкладати ресурс, її праця має бути оплачувана.

Часто волонтер_ки — дівчата, молоді, прекарні, тому вони навіть не можуть почати дискусію про негативні сторони волонтерства. Важливо розуміти, що є різний досвід, в інших країнах ситуація з волонтерством починає змінюватись, і Україна не має бути винятком.

Попри всі негативні моменти, волонтерство може бути позитивним досвідом. Але варто не забувати про те, що негативні аспекти волонтерства та стажування — це про структурні проблеми, що відбуваються у сфері культури і державі.

Важлива також підтримка у спільноті між волонтерк_ами, щоб актуалізувати проблеми і відстоювати свої права перед роботодав_ицею.

Рекомендації

Конспект також можна почитати у нашому медіа Mistosite.