Три роки повномасштабної війни в Україні: думки, переживання, дії

Повномасштабна війна Росії проти України стала великим суспільним потрясінням. Війна впливає на емоційний стан, побут і повсякдення, громадську думку, міжлюдські стосунки, соціально-економічне становище, зайнятість, громадську активність. Масштаб цих змін є безпрецедентним як для України, так і для Європи у перспективі десятиліть. Водночас ці зміни впливатимуть на майбутнє суспільних інститутів у повоєнній Україні та її подальший розвиток загалом. Фіксування й осмислення цих змін дає можливість отримати дані як для подальших досліджень українського суспільства після війни, так і для планування трансформаційних змін.

Як команда соціальних дослідни_ць та аналітик_инь, з перших тижнів повномасштабної війни ми почали вивчати й аналізувати вплив війни на українське суспільство. У березні 2022 року ми провели перше дослідження, щоб зафіксувати думки, переживання та дії людей в Україні у перші два тижні після 24 лютого 2022 року. Аби зафіксувати динаміку змін в емоційних станах, прийнятті рішень і пристосуванні побуту до умов війни, ми щотри місяці протягом першого року повномасштабної війни проводили наступні хвилі дослідження. Тож у травні 2022 року було проведено другу хвилю, присвячену першим трьом місяцям повномасштабної війни; у серпні 2022 року — третю хвилю, присвячену шести місяцям повномасштабної війни; у листопаді 2022 року — четверту хвилю, присвячену девʼяти місяцям повномасштабної війни. У лютому–березні 2023 року ми провели пʼяту хвилю, присвячену першому року повномасштабної війни; у лютому-березні 2024 року — шосту хвилю, присвячену другому року повномасштабної війни. У лютому-квітні 2025 року ми провели сьому хвилю дослідження, аби зафіксувати вплив подальшого розгортання подій впродовж третього року повномасштабної війни і зумовлені цим зміни. Результати її аналізу представлені у цьому звіті.

Методологія

Метою дослідження було зафіксувати (процесуально — безпосередньо під час розгортання подій, а не ретроспективно), описати й узагальнити досвіди переживання війни в Україні, а також тенденції зміни переживань у часі.

Предмет дослідження — досвіди переживання війни українським суспільством.

Для цілей цього дослідження ми відносимо до українського суспільства всіх, хто ідентифікує себе з ним. Ми не виключаємо з цієї сукупності людей, які не мають українського громадянства; людей, які певний час не живуть в Україні, але ідентифікують себе з Україною й українським суспільством. Ми не обмежуємо обʼєкт дослідження лише цивільним населенням, включаючи також комбатант_ок, однак припускаємо, що представленість останніх у вибірці є обмеженою. 

Фокусом дослідження є етап російсько-української війни, відомий як «повномасштабна війна», що розпочався 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Попри те, що війна розпочалася ще у 2014 році, масштаб її впливу на українське суспільство суттєво змінився і зріс внаслідок повномасштабного вторгнення, що і стало поштовхом до початку роботи над цим дослідженням.

Дослідження є розвідувальним, тобто має на меті передусім опис дійсності, а не пошук звʼязків і пояснення причин. Оскільки метою дослідження є ідентифікація можливих тенденцій переживань, а не їх кількісна оцінка, ми, як і у попередніх хвилях, обрали якісницький підхід. Це дозволило зробити схоже за методологією дослідження та мати можливість зіставляти отримані результати.

Для збору даних ми використовували опитувальник для самозаповнення, оформлений у Google Forms. Як показали попередні хвилі дослідження, такий варіант є простим і зручним для респондент_ок, бо не має часових обмежень, передбачає можливість необовʼязкових відповідей і переривання проходження опитування в будь-який момент. Інформація про дослідження та посилання на форму для заповнення поширювалися на сторінках Cedos у соціальних мережах, зокрема через таргетовану рекламу від фейсбук-сторінки Cedos, через електронну розсилку Cedos, на особистих сторінках залучених дослідни_ць і в особистій комунікації. 

Оскільки це дослідження досвідів переживання повномасштабної війни українським суспільством є сьомим таким дослідженням, ми називаємо його «сьомою хвилею». Попри це, опитувальник не повністю повторював попередні. У цій хвилі ми зменшили кількість запитань і не включали до анкети питання про зміну соціальних норм та єдність у суспільстві, а також про відбудову. Водночас деякі питання, які стосувалися повсякдення та побуту, емоційних переживань, працевлаштування, залишилися у такому ж або дещо модифікованому вигляді для збереження тяглості. Також ми вирішили додати до основного звіту аналіз відповідей на питання про ставлення до мобілізації до Сил оборони. Питання на цю тему вже були у анкетах попередніх двох хвиль дослідження, проте аналіз відповідей на них ми не включали до основних звітів, а опублікували в окремому звіті «Ставлення до мобілізації під час повномасштабної війни в Україні».

Загалом, опитувальник містив питання, які співвідносяться з п’ятьма вимірами, що стосуються різних сфер життя людини, через які ми розглядаємо досвіди переживання війни у межах цього дослідження:

• тілесний вимір: питання про повсякдення та побут; 
• психологічний вимір: питання про емоційні переживання та відчуття;
• соціальний вимір: питання про спілкування з різними групами людей;
• економічний вимір: питання про зміни в роботі та її характері;
• публічний вимір: питання, які стосуються громадської діяльності, включно з волонтерством і пожертвами, питання про думки щодо розвитку війни, бачення власної ролі у війні, а також питання про ставлення до мобілізації до Сил оборони.

Крім цього, в опитувальнику були прикінцеві питання для визначення соціально-демографічних характеристик респондент_ок.

На початку опитувальника містилося розʼяснення щодо мети дослідження та конфіденційності зібраної інформації, а також попередження про те, що він передбачає запитання щодо чутливих тем. Крім того, було надано інформацію про сервіси та платформи безкоштовної психологічної допомоги і посилання на них. Більшість питань передбачали відкриті відповіді, тож респондент_ки не були обмежені наперед заданими варіантами. Таким чином ми намагалися спонукати респондент_ок описувати власний досвід, мотивації та переживання й надавати більш розгорнуті відповіді. 

Перед початком опитування ми провели пре-тест розробленого інструментарію. Пре-тест проводився серед кола знайомих учасни_ць дослідницької команди. Основним завданням пре-тесту було зʼясувати, чи зрозумілими є формулювання питань, чи викликає формулювання питань і заповнення опитувальника психологічний дискомфорт, а також перевірити, скільки часу в середньому займає заповнення опитувальника. 

Опитування було проведене протягом 25 лютого — 6 квітня 2025 року. За цей час в опитуванні взяли участь 262 респондент_ки.

Висновки

Проведене дослідження дає нам змогу дійти певних висновків стосовно досвідів і переживань в українському суспільстві в період кінця лютого — початку квітня 2025 року. Відповіді респондент_ок відображали значний вплив війни на їхнє життя. Станом, який був типовим для респондент_ок у цій хвилі, було відчуття невизначеності та тривоги за майбутнє.

• Респондент_ки відчували тривогу через постійні зміни у країні та на міжнародній арені, зокрема у питанні дипломатичних стосунків України та США. Значна кількість опитаних людей відчували невизначеність, коли думали про майбутній перебіг війни. Їх хвилювало, як буде розвиватися війна, можливість повторних наступів на їхні регіони, завершення війни, страх, що Україна програє, або те, що війна триватиме ще довго. Серед сценаріїв подальшого розвитку повномасштабної війни найбільшу тривогу у респондент_ок викликали можливість укладання несправедливого мирного договору, ризик тимчасової окупації більшої кількості територій України та припинення війни лише на певний період. Питання окупації та повторного наступу часто турбували респондент_ок, які на момент проведення опитування проживали у прифронтових громадах.
• У контексті війни значну частину респондент_ок турбувала безпека власна та рідних.
• Значну частку учасни_ць дослідження турбували невизначеність і труднощі з плануванням майбутнього, виникали питання, чи залишатися їм жити в Україні, що робити далі. 
• Розповідаючи про роботу, частина респондент_ок вказували, що відчували страх втратити роботу та можливість забезпечувати себе та рідних засобами для прожиття. Частину респондент_ок хвилювали економічні наслідки війни.

Нестабільність і невизначеність негативно впливали на емоційний стан респондент_ок. Вони розповідали про нестабільний емоційний стан і переживання апатії, емоційної відстороненості. Інша частина респондент_ок висловлювали віру та сподівання на кращий розвиток подій і писали про деякі покращення їхнього емоційного стану протягом останнього часу. Втім, попри ці покращення, вони називали свій загальний емоційний стан радше незадовільним і згадували про переживання негативних емоцій. 

Респондент_ки розповідали про погіршення їхнього фінансового стану, труднощі з пошуком роботи, зменшення рівня доходів та інші труднощі, пов’язані з роботою. Це також негативно впливало на якість життя й емоційний стан опитаних людей. 

• Для частини учасни_ць дослідження ситуація з роботою залишилася незмінною: вони або мали стабільне працевлаштування, або не могли працевлаштуватися протягом тривалого часу. Деяким з них було складно знайти роботу, зокрема таку, яка б відповідала їхній освіті та забезпечувала б достатній рівень життя. 
• Натомість частина респондент_ок втратили роботу за останній рік, подекуди через припинення міжнародного фінансування. Частина говорили, що не мають повної зайнятості, тому змушені покладатися на нерегулярні заробітки або проєктний тип зайнятості.
• На умови праці та працездатність негативно впливали такі зовнішні фактори як повітряні тривоги, потреба ходити в укриття та переривати роботу. 
• Серед відповідей частими були згадки про зростання робочого навантаження, зокрема підвищення складності завдань або збільшення їхньої кількості, потребу працювати більше, щоб забезпечити себе та свою родину. Частина людей були змушені шукати додаткову зайнятість через погіршення фінансового становища. 
• Надмірне навантаження негативно впливало на їхню продуктивність і самопочуття. У деяких випадках учасни_ці дослідження розповідали про втрату відчуття меж між роботою, побутовими обов’язками та вільним часом. Для деяких респондент_ок це було повʼязано з тим, що у свій вільний час вони надавали професійні послуги безкоштовно у форматі волонтерства.

Окрім цього, у відповідях респондент_ок була помітна тенденція, яку можна було спостерігати і у попередніх хвилях, — прийняття повномасштабної війни як тривалого періоду життя та звикання до життя у воєнний час. Це також ставало причиною розмиття меж між роботою, побутом і відпочинком. 

Потреба працювати більше та наявність меншої кількості часу на відпочинок і відновлення, а також фінансове становище були також повʼязані з тим, як учасни_ці дослідженні бачили свою роль у війні та в якій мірі долучалися до допомоги Силам оборони.

• Частина опитаних зазначили, що їхня роль стала меншою, ніж раніше, пояснюючи це втомою та вигоранням. Учасни_ці дослідження, які не займалися волонтерством, часто також пояснювали це браком часу, складним емоційним станом і втомою. Серед інших причин був догляд за близькими та складні життєві обставини.
• Деякі респондент_ки, які вказували, що їхня роль стала меншою, повʼязували це з браком коштів. Більшість учасни_ць дослідження розповідали, що сума та частота їхніх благодійних внесків зменшилася через погіршення фінансового стану. Частина учасни_ць компенсували зменшення кількості пожертв долученням до іншої волонтерської діяльності (наприклад, фізична робота, виготовлення речей для Сил оборони тощо). 

Частина респондент_ок тою чи іншою мірою негативно оцінювали певні аспекти процесу мобілізації. Вони говорили про насильство та порушення прав людини, погано налагоджений процес проходження ВЛК, неефективну інформаційну складову мобілізації, несправедливість і вибірковість цього процесу та незадовільні умови служби в Силах оборони, зокрема відсутність механізму демобілізації та чітких термінів служби. Частина опитаних людей вказували, що все це має негативний вплив на репутацію Сил оборони й успішність мобілізації, а також на психологічний стан військових і суспільства. Водночас частина з них зауважували, що процес мобілізації є обовʼязковим і потрібним. Багато людей писали про негативне ставлення до тих, хто ухиляється від служби в Силах оборони, та потребу запроваджувати жорсткіші покарання для таких людей.

Постійне відчуття тривоги, переживання стресу, перевантаження на роботі негативно впливали на здоровʼя опитаних людей. При цьому у них не завжди був час на відпочинок, турботу про своє здоровʼя або фінанси на потрібні медичні послуги, що ще більше погіршувало їхній стан. Вигорання, стрес і проблеми з ментальним здоровʼям негативно впливали на працездатність учасни_ць дослідження. 

Нестабільний емоційний стан, втома, невизначеність майбутнього та загалом життя під час війни впливали і на спілкування учасни_ць дослідження з іншими людьми. 

• Респондент_ки часто вказували, що впоратися з переживаннями їм допомагало спілкування з друзями та рідними. Розповідаючи про свій емоційний стан і побут, учасни_ці дослідження часто згадували про потребу у спілкуванні з рідними та друзями і підтримці з їхньої сторони. Неможливість бачитися з близькими через службу в Силах оборони або перебування за кордоном негативно впливала на емоційний стан учасни_ць дослідження. Також через віддаленість близьких людей у деяких опитаних людей виникали труднощі у веденні побуту.
• Для частини опитаних за останній рік їхнє коло спілкування скоротилося, їм стало складніше спілкуватися з деякими людьми. Найчастіше це стосувалось людей, які мали інші погляди щодо розвитку війни та толерування російської культури — наприклад, висловлювали байдужість щодо подальшого перебігу війни, споживали російський інформаційний контент. Деякі з учасни_ць дослідження зазначали, що їм було важко порозумітися з людьми, які не мали подібного життєвого досвіду. Наприклад, ті люди, які пережили окупацію, розповідали, що можуть відчувати себе відокремленими від людей, які не мали подібного досвіду. Деякі учасни_ці дослідження через стан втоми уникали спілкування з певними людьми, якщо це погіршувало їхній емоційний стан. 
• Деяким учасни_цям дослідження було легше спілкуватися з людьми, які мали такі ж цінності, як у них, або з тими, які мали схожий з ними досвід. Вони були готові підтримувати їх емоційно. 

Довіра та спільні цінності впливали і на те, як люди обирали, кому здійснювати пожертви. Одним з основних критеріїв вибору була довіра до фондів і волонтер_ок, які організовували благодійні заходи. Деякі учасни_ці дослідження розповідали, що для них пріоритетними є пожертви волонтерам і військовим, які є їхніми безпосередніми знайомими.

Деякі учасни_ці опитування говорили про позитивні зміни або події у своєму житті протягом третього року повномасштабної війни. Зокрема, йшлося про таке: 

• Робота. Ті, хто працювали дистанційно, відчували більшу захищеність праці через налагоджену гнучкість робочого процесу. Частина учасни_ць дослідження знайшли роботу, яка краще відповідала їхнім професійним інтересам, мала кращий колектив та умови праці.
• Бачення власної ролі у війні. Учасни_ці дослідження також згадували про емоційну підтримку близьких як свою роль у війні. Деякі люди говорили і про безпосередню службу чи підготовку до неї. Кілька учасни_ць дослідження вказали на посилення своєї ролі. Вони почувалися потрібними через власний внесок, деякі розглядали варіант мобілізації до Сил оборони.
• Залученість до підтримки Сил оборони та людей, які постраждали від війни. Попри емоційні та фінансові труднощі, значна частка учасни_ць дослідження долучалися до підтримки Сил оборони та постраждалих людей. Найчастіше опитані люди описували свою роль через тилову підтримку: донати, волонтерство. Респондент_ки, які займалися волонтерством, були залучені до фізичної допомоги: плели маскувальні сітки, виготовляли окопні свічки, вʼязали шкарпетки, готували їжу, пакували передачі на фронт, допомагали розбирати завали після обстрілів. Також частина респондент_ок організовували та поширювали збори, займалися закупівлею необхідних речей для військових. Частина учасни_ць дослідження безоплатно надавали свої професійні послуги — наприклад, надавали консультації, проводили тренінги, заходи на підтримку ветеран_ок, військових та їхніх родин, надавали емоційну підтримку людям, які постраждали від війни. Деякі респондент_ки вже служили в Силах оборони, готувалися до військової служби або ж змінювали свою зайнятість на таку, яка, на їхню думку, приносила більше суспільної користі.
• Уявлення про те, як буде розвиватися війна. Частина респондент_ок зберігали віру у позитивний розвиток подій на фронті та перемогу України у війні, зокрема через успіхи, яких Україна досягла завдяки дипломатичним і військовим зусиллям.
• Позитивна оцінка деяких ініціатив, які стосуються мобілізації до Сил оборони. Деякі учасни_ці дослідження позитивно оцінювали ініціативи та зміни у процесі мобілізації, а саме ті, які були спрямовані на захист прав рекрутів і заохочення добровільного долучення до служби в Силах оборони: запровадження та розвиток рекрутингу до Сил оборони, запровадження контрактної форми служби для молоді віком від 18 до 24 років і створення інституту військового омбудсмена.