Вступ

За даними Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, станом на січень 2026 року 4,6 млн людей були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи. Житло є одним із секторів, який зазнав найбільшого негативного впливу війни. Станом на кінець 2024 року близько 13% усього житлового фонду були зруйновані або пошкоджені, що вплинуло на 2,5 млн домогосподарств.

Житло та житлова політика є одними з ключових тем, з якими працює аналітичний центр Cedos. Ми виступаємо за розвиток житлової політики, яка зможе комплексно відповісти на різноманітні потреби в житлі. Ми переконані, що соціальне житло, тобто житло в довгострокову пільгову оренду, є ключовим шляхом для подолання наслідків житлової кризи. Для того, щоб адвокатувати розвиток соціального житла в Україні, ми проводимо дослідження, збираємо дані про житлові умови населення та зміни в секторі житла. 

Метою цього опитування було дослідити житлові умови, зокрема доступність житла, структуру форм володіння у житловому секторі, а також вразливість населення до гіпотетичної втрати житла. Для того, щоб оцінити зміни у сфері житла й дотримуватися тяглості дослідницьких процесів, ми повторили деякі з питань 2022 року у цьогорічному дослідженні. 

Методологія

Польовий етап опитування провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення аналітичного центру Cedos у період з 19 вересня до 5 жовтня 2025 року. Опитування проводилося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів і подальшим статистичним зважуванням). Загалом було опитано 2015 респондент_ок, які мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Інтерв’ю проводилися з людьми у віці 18 років і старше, які на момент опитування проживали на підконтрольній уряду України території. До вибірки не були включені житель_ки тимчасово окупованих територій України та люди, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Розподіл всього дорослого населення за макрорегіонами і типом населеного пункту визначався на основі даних Центральної виборчої комісії за результатами парламентських виборів 2019 року (за кількістю зареєстрованих вибор_иць). Статево-вікова структура визначалася за даними Державної служби статистики України на 1 січня 2021 року. До отриманих даних було застосовано процедуру зважування. 

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і з дизайн-ефектом 1,1) не перевищує:

  • 2,9% для показників, близьких до 50%,
  • 2,5% для показників, близьких до 25 або 75%,
  • 1,7% для показників, близьких до 10 або 90%,
  • 1,3% для показників, близьких до 5 або 95%,
  • 0,6% для показників, близьких до 1 або 99%.

У зв’язку з недоступністю статистичних даних про структуру населення України після російського вторгнення висновки дослідження можуть мати неточності при їх розповсюдженні на наявне населення України.

В опитуванні взяли участь 2015 респондент_ок. Соціально-демографічні характеристики респондент_ок є такими:

  • 45% опитаних людей — чоловіки, 55% — жінки.
  • 37% респондент_ок належать до вікової групи 18–39 років, 34% респондент_ок — до групи 40–59 років, 29% — 60 років і старше. 
  • Найбільша частка опитаних проживає в Центральному макрорегіоні (38%). У Західному макрорегіоні мешкають 29% респондент_ок, у Південному — 23%, у Східному — 10%.
  • 42% респондент_ок проживають в обласних центрах, 21% — в інших містах, 37% — в селах і селищах.

При проведенні аналізу відповідей на питання варіанти відповіді «Важко відповісти» та «Відмова від відповіді» були вилучені з аналізу як пропущені значення.

Цей звіт — друга хвиля дослідження «Житло та житлові умови україн_ок: результати опитування».

В цьому звіті ми порівнюємо деякі дані, отримані у 2025 році, з даними за 2024 рік. Питання, щодо яких наявне порівняння, мали абсолютно ідентичне формулювання та віяло відповідей у 2024 та 2025 роках.

Висновки

Порівняльний аналіз житлової ситуації україн_ок у 2024 та 2025 роках свідчить про незмінність ключових тенденцій у сфері житла в Україні протягом року. Так, протягом обох хвиль дослідження переважна більшість людей проживала у власному житлі, а другою за поширеністю формою володіння була оренда житла у приватних осіб.

Проте, ми спостерігали значні зміни в структурі володіння житлом внаслідок початку повномасштабної війни. Наш аналіз у 2024 році показує, що порівняно з 2021 роком суттєво зменшилася частка людей, які мешкали у власному житлі, тоді як зросла частка тих, хто орендує житло у приватних осіб. Друга хвиля дослідження, проведена у 2025 році, демонструє незмінність цієї тенденції — частка людей, які орендують житло, не зменшується.

Оплата житла залишається суттєвим фінансовим навантаженням для значної частини домогосподарств. Найбільш вразливими є домогосподарства з низьким рівнем доходів: 16% з них витрачають на житло понад половину своїх доходів, а близько 90% змушені економити через житлові витрати, зокрема на їжі (38%) та одязі (42%). Отримані результати свідчать про стійку проблему недоступності житла, яка насамперед зачіпає економічно вразливі домогосподарства.

Житлова ситуація залишається недостатньо захищеною для значної частини домогосподарств. Майже половина (48%) респондент_ок не має плану дій у разі втрати житла, і порівняно з минулим роком частка таких відповідей зросла (з 42% у 2024 році). Можливість самостійно забезпечити себе іншим житлом залишається обмеженою: лише 17% респондент_ок змогли б орендувати інше житло, а 3% — придбати власне. Це вказує на високу вразливість населення у разі раптової втрати житла та брак доступних і стабільних житлових альтернатив. Найбільш вразливою групою залишаються люди старшого віку, які значно частіше не мають сценарію дій у разі втрати житла та рідше розглядають оренду як реалістичну для себе альтернативу.

Житлові виклики значно частіше турбують орендар_ок, ніж тих, хто проживає у власному житлі: лише 35% орендар_ок зазначили, що не мають викликів, повʼязаних з житлом, порівняно з 48% серед власни_ць житла. Орендар_ки частіше стикаються з високими витратами на житло, меншою захищеністю прав та нестабільними умовами проживання. Водночас домогосподарства, які мешкають у власному житлі, частіше говорять, що викликом для них є відсутність гарантій підтримки у разі втрати житла. Це підкреслює потребу в житловій політиці, яка би дозволяла комплексно захищати права орендар_ок і підтримувати домогосподарства у разі втрати житла, незалежно від форми володіння.

Завантажити у PDF (2 МБ)