Анонс події

Як зміниться зайнятість у містах в майбутньому? Запрошуємо обговорювати це у четвер 2 липня з 15:00 до 17:00.

За оцінками Міжнародної організації праці, 27% робітників і робітниць у країнах з високим рівнем доходу можуть працювати віддалено. Під час карантину цілі галузі економіки, зокрема освіта, наукова діяльність, торгівля, змінили формат зайнятості. Багато людей на власному досвіді відчули переваги і недоліки дистанційної роботи.

  • Чим відрізняються фріланс і дистанційна робота?
  • Чи зникнуть офіси в містах після пандемії?
  • Чи справді збільшення частки дистанційно зайнятих зменшує навантаження на громадський транспорт міст?
  • Чи мають більше вільного часу люди, які працюють віддалено?
  • Якими мають бути державні політики, щоби захистити зайнятих дистанційно?

Про ці та інші запитання говоритимемо з нашими спікерками:

Наталія Ломоносова – дослідниця з питань міграції, зайнятості та соціальної політики в містах аналітичного центру CEDOS. Співредакторка видання «Політична критика». Магістриня й аспірантка соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Ліліана Філіпчук – дослідниця з питань міграції, зайнятості, вищої освіти аналітичного центру CEDOS. Бакалаврка політології Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Інна Кудінська – юристка ГО «Трудові ініціативи», магістр міжнародного права КНУ ім.Тараса Шевченка.

Модераторка – Анастасія Боброва, керівниця проєктів CEDOS. Магістриня семіотики Тартуського університету.

Подія пройде у додатку в Zoom. Участь безкоштовна за реєстрацією. Посилання на конференцію ми надішлемо усім зареєстрованим напередодні події.

Вебінар є частиною Українського урбаністичного форуму 2020, який відбувається онлайн через карантин. Під час цьогорічного форуму ми говоримо про те, як міста розвиваються в умовах ринкової економіки. А також які соціальні, політичні та економічні процеси стоять за типовими проблемами українських міст у сферах житла, міграції, транспорту, екології, зайнятості, культури, публічного простору.

Проєкт відбувається за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine. Головний медіапартнер: Mistosite. Ілюстрації: Ганна Іваненко.

Конспект події

Внаслідок пандемії у більшості країн світу працівниці та працівники різних сфер перейшли на дистанційний формат роботи. Про те, як цей перехід відбувається в Україні та за кордоном, про позитивні та негативні наслідки віддаленої роботи, а також про те, якою має бути державна політика у трудовій сфері на час карантину, говорили панелістки події у рамках УкрУрбанФоруму 2020.

У дискусії взяли участь:
Інна Кудінська, юристка ГО Трудові ініціативи
та аналітикині Cedos Наталія Ломоносова і Ліліана Філіпчук

Обговорення модерувала Анастасія Боброва, керівниця проєктів Cedos.

Наталія Ломоносова

Пандемія є черговою кризою, які траплялися з нами й раніше — як криза 2008 року. У них є спільна риса: найбільше вони зачіпають малокваліфікованих працівни_ць, які працюють неофіційно або за короткостроковими договорами та не можуть виконувати роботу дистанційно (віддалено).

Формат дистанційної роботи існував і раніше, втім із запровадженням карантину став значно поширенішим. У країнах ЄС частка працівни_ць, які протягом останніх 10 років постійно працювали дистанційно, дорівнювала приблизно 5%, а тих, хто працювали у такому форматі періодично — до 10%. Схожа ситуація й у США, з різницею у тому, що періодично у дистанційному форматі там працювали близько 25% мешкан_ок.

Наразі поширеність дистанційного формату роботи зростає у країнах нерівномірно. У Німеччині кількість людей, які постійно працюють віддалено під час карантину, дорівнює 25%. На противагу цьому у Білорусі — 8%, так само як в Україні та Росії. Соцопитування у різних країнах показують, що в середньому половина дорослого населення бажають працювати дистанційно до стабілізації ситуації з коронавірусом. Водночас 40% хотіли б працювати віддалено і надалі.

Дослідження свідчать про те, що люди, які працюють віддалено, відчувають себе щасливішими: у США така різниця між «дистанційною» та «офісною» групами минулого року склала 13%. Логічно припустити, що співробітни_ці почуваються краще, працюючи з дому,  — втім це залежить від умов життя конкретної людини.

Негативні наслідки дистанційної роботи:

  • Згідно з результатами дослідження Harmonised European Time Use, жінки у країнах ЄС витрачають значно більше часу на домашню роботу, ніж чоловіки. Під час локдауну чоловіки почали надсилати вдвічі більше статей до академічних журналів порівняно з докарантинним періодом; водночас кількість статей, які надсилають жінки, суттєво знизилась. Очевидно, що на жінок лягла додаткова праця.
  • Зростання фізичного та емоційного насилля, до якого призводить ізоляція. Найбільше від цього потерпають вразливі член_кині домогосподарств — жінки та діти.
  • Обмеженість житлового простору в Україні. Минулого року Cedos проводив комплексне дослідження житлових умов і житлової політики, і його результати показують, що у перенаселеному житлі на той момент проживала більша частина населення України, а у великих містах ця частка доходила до 2/3. Таке житло навряд буде зручним хоум-офісом. Водночас через нечітке розділення робочого і домашнього простору люди схильні перепрацьовувати.

Позитивні наслідки:

  • Карантин позитивно впливає на екологію. Працівни_ці на дистанційних роботах використовують вдвічі менше електроенергії ніж ті, що працюють в офісі.
  • Існують прогнози про те, що дистанційна праця і ризик захворіти спонукатимуть житель_ок міст переїжджати у сільську місцевість; втім тут є нюанси: готовність містян_ок миритися з іншим рівнем життя, послуг, медицини, освіти тощо.

Новий закон про працю передбачає, що людей буде легко звільнити та працевлаштувати, і на користь такого рішення приводяться приклади трудових законодавств Скандинавських країн. Втім, на відміну від цих держав, в Україні відсутні сильні профспілки, які зможуть ефективно захищати права працівни_ць.

Ліліана Філіпчук

Більшість людей не можуть перевести свою роботу у дистанційний формат. За оцінками МОП віддалено можуть працювати 27% співробітни_ць, але лише у країнах з високим рівнем доходу. На можливість зміни формату впливає структура економіки, наявність розвинутих технологій, національна та корпоративна культура і житлові умови.

Наразі віддалена зайнятість впливає на економіку негативно. Втім про середньо- і довгострокові прогнози треба говорити обережно, адже збір даних ускладнений. Зараз збільшується рівень безробіття у світі та знижується рівень економічної активності; прогнозується, що так триватиме і надалі. Ще одним довгостроковим результатом може стати зміна структури економіки («перетікання» працівни_ць з однією галузі до іншої) та зростання кількості неформально зайнятих людей.

Дослідження, проведені в Німеччині та Іспанії, свідчать про те, що найбільш вразливі групи населення працюють у секторах, які зупиняють свою діяльність. Ці групи складаються в основному з молоді, мігрант_ок та людей з низьким рівнем освіти.

Якщо порівнювати коронакризу і кризу 2008 року, то ми бачимо, що втрата робочих місць не відбувалася так раптово і швидко. Це не однакова ситуація за секторами економіки. Також відбуваються зміни у попиті на навички; імовірно, це призведе до змін у вступі в заклади вищої освіти, коли певні спеціальності втратять популярність.

Один з варіантів підтримки працівни_ць, які були зайняті неформально і втратили роботу, — видавати їм гранти. Також ефективним рішенням є зниження податків для роботодав_иць, які надають співробітни_цям можливість працювати дистанційно.

Інна Кудінська

Зміни у сфері праці через пандемію:

1. Нові виклики для працівни_ць і працедав_иць, які почали використовувати дистанційний формат роботи.
2. Карантин став позитивним каталізатором оновлення Кодексу законів про працю, який тепер регулює дистанційну роботу.
3. Пандемія показала, наскільки важливими є окремі групи працівників, як-от кур’єри, і породив низку питань, пов’язаних із їхнім захистом.

Для створення законів потрібне чітке визначення термінів, як-от: дистанційна (віддалена) робота — робота поза приміщенням офісу, що не відрізняється від роботи, яку ми виконуємо в офісі; всі трудові та соціальні гарантії зберігаються. Надомна робота передбачає ручну роботу і вироблення якоїсь фізичної речі вдома. Фріланс — це, зазвичай, позаштатні працівники, які працюють за цивільно-правовою угодою; оплата роботодав_ицею відпусток та лікарняних на них не поширюється, так само немає обмежень за кількістю робочих годин. Gig work (platform work) — робота, що здійснюється через платформи або додатки. Такі працівни_ці не мають жодних трудових прав і гарантій та не підписують трудових договорів. Наразі світ працює над тим, щоб врегулювати цей вид роботи.

Українське трудове законодавство

Стаття 60 у Кодексі законів про працю регулює дистанційну роботу і гнучкий режим робочого часу. Це добре, адже тепер у роботодав_иць є можливість легально переводити працівни_ць на такий формат роботи. Однак є і недоліки: по-перше, змінилося визначення трудового договору — раніше це була угода між працівни_цею і роботодав_ицею, при якій працівни_ця підлягає внутрішньому трудовому розпорядку (фіксовані години праці, вихідні). Це словосполучення прибрали з визначення. Відтепер, за відсутності у Кодексі ознак трудових відносин, є ризик того, що роботодав_иці почнуть укладати цивільно-правові договори і зловживатимуть відсутністю фіксованих годин, змушуючи працівни_ць перепрацьовувати.

«Ринок вирішить» стало гаслом української трудової реформи. Чинний кодекс законів про працю добре захищає працівни_ць, але це може змінитись у разі успішної спроби прийняття нового закону про працю, який розробило Мінекономіки. У ньому містяться загрозливі для співробітни_ць речі, що стосуються звільнення за ініціативни роботодав_иці, трудових договорів з нефіксованим робочим часом та іншого.

Ми маємо вдосконалити наше законодавство, аби не мати проблем після карантину. Це стосується питання охорони праці, забезпечення технічними засобами та врегулювання питання work-life balance, яке через карантин лише загострилося.