Грошові перекази мігрантів є більш стабільними в порівнянні з іншими джерелами зовнішніх надходжень, такими, як прямі іноземні інвестиції чи офіційна допомогою з метою розвитку. В деяких випадках перекази можуть навіть зростати в періоди економічної чи політичної нестабільності в країні походження мігрантів. Однак в Україні економічний спад та військове протистояння супроводжується скороченням обсягу грошових переказів. Згідно даних Національного банку України обсяг грошових переказів в Україну за перше півріччя 2014 року скоротився на 13,2% в порівнянні з відповідним періодом попереднього року. Таке падіння обсягу переказів співставне з скороченням обсягів грошових переказів в 2009 році в результаті економічної кризи в основних країнах призначення українських мігрантів. Однак серед семи країн, з яких надійшло більше ніж дві треті всіх переказів у першому півріччі 2014 року, у чотирьох (Росії, США, Німеччині, Великобританії) спостерігалось незначне зростання економік, а у трьох (Греції, Італії, Кіпрі) – значне уповільнення спаду, тому причини падіння грошових переказів в першому півріччі 2014 року не є такими очевидними (див. рис.1).

 

Скорочення обсягу грошових переказів за період січень-червень 2014 року тільки на третину пояснюється скороченням грошових переказів з Росії в основному через девальвацію російського рубля по відношенню до долара США. Майже рівномірне зниження переказів з усіх країн можна пояснити тим, що в умовах нестабільної фінансової системи мігранти надають перевагу переказам неофіційними шляхами. Таким способом українські мігранти можуть застрахуватись від введення адміністративних заходів для регулювання валютного ринку, що особливо привабливо в умовах постійної девальвації та значної відмінності обмінних курсів на офіційному та чорному валютних ринках. Дані НБУ щодо обсягів переказів неформальними шляхами ґрунтуються на експертній оцінці, тому не обов’язково відображають цю тенденцію.

З іншого боку зниження обсягів грошових переказів також може бути частково зумовлене економічним спадом в Україні. Згідно з 6-тим виданням Керівництва платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції, яким керується НБУ при оцінці обсягів грошових переказів, грошові перекази умовно складаються з оплати праці мігрантів, які працюють за кодоном менше року (тобто є резидентами України), оплати праці мігрантів, які працюють за кордоном більше року (тобто не є резидентами України) та інших приватних трансфертів між нерезидентами та резидентами. Починаючи з 2009 року обсяг грошових переказів резидентів не тільки переважав обсяг грошових переказів отриманих від нерезидентів (включно з іншими приватними трансфертами), а й впевнено збільшувався до 2014 року (див. рис.2). Це могло свідчити про зміну характеру зовнішньої міграції на користь сезонної та циклічної. Однак значне зменшення переказів резидентів, що працюють за кордоном менше року, в першому півріччі 2014 року не обов’язково є результатом скорочення кількості короткотермінових трудових мігрантів. Це може бути наслідком скорочення заробітної плати в доларовому еквіваленті в Україні, оскільки до грошових переказів нерезидентів також відноситься оплата праці українців, що працюють на нерезидентів, до яких належать компанії, що діють на території України, але зареєстровані в офшорних зонах з метою зменшення податкових зобов’язань. На користь цього аргументу свідчить той факт, що до переліку основних країн надходжень переказів належать країни, що не є основними країнами призначення трудових мігрантів чи країнами розселення української діаспори (наприклад Кіпр, Сінгапур, Швейцарія, Панама, Китай, Гонконг, Віргінські острови, Острів Мен).

 

Зростаюча роль грошових переказів (відношення грошових переказів до ВВП зросло до 5,3% у другому кварталі 2014 року) та труднощі, що виникають під час трактування офіційної статистики стосовно обсягів грошових переказів, вказують на необхідність проведення періодичних вибіркових обстежень в першу чергу для оцінки реальних розмірів переказів, що пов’язані з міграцією населення, а також для визначення основних перешкод для використання офіційних каналів переказу грошей мігрантами, змін в структурі витрат домогосподарств, що отримують перекази з-за кордону, та впливу переказів на поведінку членів цих домогосподарств. Аналіз таких даних допоміг би краще зрозуміти природу цього явища та процеси, що лежать в його основі, і, відповідно, дав би можливість запропонувати більш ефективні механізми залучення грошових переказів в розвиток економіки України.