Освіта і пандемія у новому навчальному році: обговорення аналітичної записки і дискусія

Аналітичний центр Cedos презентував аналіз рішень уряду в освітній сфері за умов пандемії, а також запропонував свої рекомендації органам влади. Відбулась експертна дискусія з представни_цями органів влади, закладів освіти і громадських організацій.

Учасни_ці дискусії:

• Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України
• Іван Юрійчук, Директор департаменту акредитації та моніторингу Державної служби якості освіти України
• Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Олександра Гуменна, в.о.президента Національного університету «Києво-Могилянська академія»
• Олександра Пєтушкова, керівниця центру інноваційної освіти «Про.Світ»
• Анна Сидорук, операційна директорка ГО «Освіторія»
• Оксана Макаренко, співзасновниця ГО «Смарт освіта»
• Оксана Матіяш, очільниця програми «Навчай для України»

Модераторка: Тетяна Жерьобкіна, аналітикиня Cedos

Юлія Назаренко, аналітикиня Cedos

В аналітичній записці цього року ми вирішили присвятити увагу організації дистанційного навчання, а також розглядали організацію безпеки учасниць і учасників освітнього процесу, зробили огляд міжнародних рекомендацій щодо організації дистанційного навчання. 

Основні проблеми дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти:

• Директор_ки навчальних закладів фактично взяли на себе відповідальність за прийняття рішень в нових умовах.
• Брак попереднього досвіду роботи з цифровими інструментами у вчитель_ок.
• Збільшення навантаження вчитель_ок через потребу адаптації навчальних матеріалів до змішаного та дистанційного навчання
• Відсутність або брак технічного забезпечення та Інтернету як в учнівства, так і у вчительства.

Основні проблеми дистанційного навчання у закладах вищої освіти:

• Збільшення навантаження викладач_ок через потребу адаптації навчальних матеріалів до змішаного та дистанційного навчання та брак навичок дистанційного навчання.
• Збільшення навантаження студент_ок.
• Відсутність або брак технічного забезпечення та Інтернету як у студент_ок, так і для викладач_ок.
• Обмежені можливості вступу для окремих категорій студент_ок.

Погіршення освітніх результатів

Міжнародні дослідження зафіксували втрати знань учнівства від закриття шкіл під час пандемії COVID-19 у європейських країнах із вищим за український рівнем економічного розвитку. 

МОН стверджує, що втрати некритичні, й оцінює падіння якості освіти лише на рівні 8%, а прогрес якості та рівня дистанційної освіти з грудня до травня — на рівні +10-15%.

Текст аналітичної записки і рекомендації Cedos можна знайти за посиланням.

Дискусія

Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ніхто у світі не був готовий до пандемії на 100%. Перше, що зробили у КНУ ім. Тараса Шевченка, – почали для себе досліджувати, які є больові точки, і  виділили 4 основні проблеми:

1. технологічна – потреби різних спеціальностей і програм різноманітні, тому для деяких з них було потрібне спеціальне програмне забезпечення і організація навчання викладач_ок
2. дидактична – лекція в аудиторії і онлайн – це зовсім різні речі, тому викладач_кам потрібно було перелаштувати процеси
3. психологічна – спостерігається синдром вигорання, значно зріс попит на психологічну підтримку як для викладач_ок, так і для студент_ок
4. відчуття співпричетності – втрата комунікації у звичному режимі стала серйозним викликом. 

Щодо вакцинації, то її потрібно буде робити кожні пів року, але про це поки ніхто не говорить. Радіємо, що запустили першу хвилю вакцинації, проте потрібно виробити стратегію на найближчі 4-5 років.

КНУ ім. Тараса Шевченка має 6 кампусів у Києві. Плануємо з 1 вересня вийти в офлайн, практично всі факультети й інститути, а далі є кілька різних сценаріїв для всіх кампусів. Ми враховуємо логістику пересування між кампусами і корпусами. До 1 вересня готові, але все залежить від ситуації, кількості викладач_ок, людей на потоці і навіть кількості студент_ок, які приїхали з інших міст.

Олександра Гуменна, в.о.президента Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Є спеціальності, на яких неможливо навчатися онлайн. Це передусім програми природничих спеціальностей. Ми намагалися виводити їх хоча б на лабораторні роботи, але все закінчувалось першим захворюванням у групі. 

Позитивні моменти: ми зрозуміли, що дуже гнучкі, готові швидко навчатися і не обмежуватися лише Zoom, використовуємо різні онлайн-інструменти. Станом на травень-червень 2021 близько 75% студент_ок НаУКМА були задоволені якістю онлайн-навчання.

Змішана форма навчання показує високу ефективність для студент_ок магістратури, які прагнуть поєднувати навчання з іншими активностями, потрібними для професійного розвитку. Водночас бакалаврам необхідна фізична присутність в університеті. Їм потрібно соціалізуватися, вчитися вибудовувати мережі. Це є роллю університету –  не лише давати знання, а й давати такі навички комунікації. 

У стінах університету ми вакцинували близько 52% співробітни_ць. Зараз запускаємо нову чергу вакцинації, у т. ч. студент_ок – запрошуємо мобільні бригади. Існує різний міжнародний досвід, наприклад, деякі американські університети сказали, що не допускатимуть до кампусів нікого без вакцинації. Вони мають стратегію повного виведення усіх працівни_ць і студент_ок на фізичне навчання. 

Ми вивчали законодавчі обмеження, і поки що немає підстав не допускати тих, хто не вакцинувалися, до занять. Ми заохочуємо вакцинуватися, проводимо інформаційну кампанію, але не можемо змушувати.

Поки що НаУКМА розробила стратегію змішаного навчання для перших курсів навчання бакалаврських програм і для природничих спеціальностей. Ми не можемо виводити 2, 3, 4 курс окремо, бо це порушує принцип вибірковості курсів і змішаних груп – потрібно виводити всіх, а не курси вибірково.

Оксана Макаренко, співзасновниця ГО «Смарт освіта»

Для шкіл ситуація не надто райдужна, там немає такої високої мотивації до навчання і здобуття навичок, як у студент_ок. Середню освіту в Україні мають отримати всі, це конституційне право. На жаль, в умовах карантину не було забезпечено навіть базових речей для деяких дітей – у них не було доступу до телефонів або інших гаджетів. 

Мусимо констатувати, що деякі діти за ці півтора року не отримали ніякої освіти. Мова йде про випадки, де не було контролю з боку батьків, сформованих навичок самостійного навчання у дітей, особливо в молодшій школі, не було необхідної підтримки у вчитель_ок, які б мали отримати гаджети, методики навчання, матеріали для дистанційного навчання. 

Сьогодні дистанційна форма навчання як інституційна форма для школяр_ок дискредитована поганою якістю організації цього навчання. Переважна більшість батьків негативно ставиться до дистанційного навчання і хочуть, щоб діти повернулись до шкіл.

Дистанційне навчання саме по собі є перспективним, у нього є великі переваги, але для цього потрібно створити умови. Експерт_ки передбачали. що ми масово перейдемо до дистанційної освіти протягом 10 років. Зараз вже говорять про 5 років, але фактично ми вже там. Утім, МОН заперечує цю реальність. Докладається недостатньо зусиль, аби інституційно розвинути цю форму навчання. Вчитель_ки часто використовують ті ж форми навчання, що й у класі, але вони не працюють онлайн. Ми написали методичку з рекомендаціями і матеріалами для дистанційного навчання (її можна знайти на сайті НУШ).

Треба прийняти той факт, що ми не повернемось до повноцінного офлайн навчання 1 вересня. Порятунок не прийде, нам доведеться опанувати навички підтримки дітей навчання вдома, організації простору для навчання і психологічної підтримки. 

1 вересня школи відкриються, але у регіонах зараз часто не дотримуються маскового режиму. Скільки школи будуть відкриті – невідомо, а далі знову перейдемо до змішаного режиму навчання. 

Ми не готові до нового навчального року, оскільки не розроблені програми для дистанційного навчання, немає оцінки втрачених через пандемію знань, і планів, як їх наздогнати. Також відсутня фінансова підтримка цих процесів. МОН переклало цю відповідальність на школи, проте без підтримки ця робота у більшості закладів не проводиться. Існує чудова ініціатива – Всеукраїнська школа онлайн – але вона охоплює лише невеликий відсоток дітей. Більшість має на руках тільки підручники поганої якості, які важко опанувати навіть з вчителем.

Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України

Пандемія не створила жодних нових проблем для сфери освіти, вона лише підсвітила наявні і змусила ними займатися. Освітяни добре знали всі ці проблеми і працювали над ними. Є і позитивні наслідки: такого вибухового зростання цифрових навичок вчительства ми навіть не могли собі уявити, хоча і треба далі працювати над вдосконаленням.

Повна загальна середня освіта отримала найбільший удар. Висновок досліджень: чим старша дитина, тим менший негативний вплив дистанційної освіти.

Постанова Кабміну визначає, що 80% працівни_ць закладу освіти має бути вакциновано, але немає механізмів з’ясування цього числа. Ми пропонували внести відомості про вакцинацію до, наприклад, форми 63. МОЗ відповіло, що не незаконно, оскільки вакцинація від коронавірусу не є обов’язковою. Так само незрозуміло, як ці дані верифікувати і перевести у розпорядчі документи – на підставі чого будуть видавати наказ про переведення школи на дистанційне навчання.

Проблема вдосконалення і адекватних змін до нормативної бази лишається актуальною. Ми маємо випереджати, а не лише реагувати. Утім, поки що не встигаємо навіть з реагуванням.

Оксана Матіяш, очільниця програми «Навчай для України»

Сектор освіти – це не лише про надання і отримання освітніх послуг. Освіта – це також про охорону здоров’я, харчування і психологічну підтримку. Загальний добробут дітей і студент_ок знизився у всьому світі. Пріоритети міжнародних організацій: повернення дітей до школи, відновлення навчальних втрат і підтримка вчитель_ок.

Навчальні втрати найбільші у дітей з вразливих категорій – це проблема освітньої нерівності. В Україні учні з сільських шкіл відстають від учнів з міської місцевості на 2,5 року з математичної і читацької грамотності (до пандемії). Ще немає комплексного дослідження навчальних втрат в Україні, тому можна лише здогадуватись, як змінилися ці цифри. 

Існує велика проблема з доступом до дистанційного навчання. Не у всіх дітей є смартфони. Деякі батьки пріоритизують домашні справи над навчанням, особливо це стосувалося дівчат, тобто гендерний дисбаланс лише поглиблюється. Під час наших опитувань діти розповіли, що школа була чи не єдиним місцем для деяких учнів, де вони мали змогу розвивати свій потенціал.

Ситуація, що склалась, – це можливість для України вирішити деякі проблеми на системному рівні. Проблема з доступом до інтернету існувала завжди, зараз вона лише постала гостріше, коли доступ до інтернету у сільських школах унеможливлює їхній доступ до навчання.

Ходити до школи – не означає отримувати знання. Головне у цій системі – вчитель, якщо його немає, дитина не може отримувати знання. В Україні всюди є брак вчителів, особливо це стосується профільних предметів. Дитині потрібні цифрові навички, аби навчатися дистанційно, без вчителя отримати ці навички неможливо. Проблема з викладач_ками інформатики і англійської мови існувала вже давно, але зараз стала критичною. Майже третина уч_ениць проживає у сільській місцевості, у них був гірший доступ до освіти вже раніше. Під час пандемії це лише погіршилось.

Анна Сидорук, операційна директорка ГО «Освіторія»

Пандемія оголила багато проблем у сфері освіти, але створила і нові можливості, на них я б хотіла сконцентруватися.

Перший побічний позитивний ефект – усі зрозуміли, наскільки важлива сфера освіти. Додатки не замінять вчителя, принаймні у середній освіті точно. 

Вчитель_ки прокачали свої технологічні навички. Є поодинокі дуже успішні випадки. Загалом вчитель_кам вдалося перейти на дистанційну освіту, опанувати нові навички, хоча поки й не всім.

Третій позитивний ефект – створення Всеукраїнської школи онлайн. Це допоміжний комплексний інструмент для вчитель_ок і уч_ениць, його можна буде використовувати і далі у класичній формі навчання, аби зробити навчання цікавішим та інтерактивнішим. Форс-мажор спричинив появу такого державного продукту, і це успіх. До платформи мають доступ і уч_ениці з тимчасово окупованих територій (близько 6 тисяч) – це велика перевага.

Ми будемо готові до навчального року, коли у кожно_ї вчитель_ки буде готовий план дій для різних ситуацій. Допоки нема такого розуміння у вчителів та директорів, рано говорити, що ми готові. Крім цього, в багатьох вчитель_ок і уч_ениць немає персональних комп’ютерів, а навіть якщо є, то ним потрібно ще вміти користуватися, аби організувати навчальний процес.

Вчительство, школа, дитина і родина є складовими однієї великої системи, і лише взаємопідтримка допоможе подолати складнощі, які точно ще виникатимуть.

Олександра Пєтушкова, керівниця центру інноваційної освіти «Про.Світ»

Ми теж минулого року проводили дослідження дистанційної освіти. Ми виявили тенденцію, що багато що залежало від управлінських рішень у закладі освіти, швидкості прийняття цих рішень, вміння створити команду, організувати комунікацію. Високою була пасивність керівни_ць закладів середньої освіти: вони очікували інструкцій від держави, яких часто не було. 

Саме тому ми почали пілотну програму «Студії освітніх управлінців». Раніше кожного року школи закривалися на карантин на 1-2 тижні через сезонні хвороби, тобто процес дистанційного навчання організовувався до пандемії. Це дає підстави думати про те, що використання автономії і управлінських компетенцій можуть допомогти закладу пройти через кризу, і надалі вони вже можуть децентралізовано приймати рішення, які найкраще підходять саме їм.

Тому ми розпочали курс «Автономія школи», на наш погляд саме розвиток управлінських компетенцій і автономії може вирішити не лише проблеми кризи COVID-19, а й допоможе підготуватися й подолати наступні кризи.

Іван Юрійчук, Директор департаменту акредитації та моніторингу Державної служби якості освіти України

Виклики, які з’явилися під час пандемії, наклалися на вже наявні, які пов’язані з імплементацією як закону про освіту, так і закону про повну загальну середню освіту. Ефективна імплементація цих законів неможлива без зміни ролей: керівника закладу освіти, вчителя, батьків в освітньому процесі. Всі ці зміни, які необхідні для імплементації, наклались на ті, що спричинені пандемією. Хто несе відповідальність за якість освіти, за організацію освітнього процесу? 

Нещодавно ми розробили порадник для органів місцевого самоврядування. Він стосується того, як можна налаштувати освітні процеси у громаді. Кожна школа і громада унікальна, тому мають бути можливості для кожної окремої школи чи громади, враховуючи свій контекст, напрацювати власні рішення. Але ми повинні дати орієнтири, бачення вирішення проблеми. 

Ми сподіваємось, що у майбутньому професійні педагогічні спільноти зможуть брати на себе більше відповідальності, бути активними учасниками в розробці професійних стандартів і ставатимуть рушіями змін. Проблеми будуть набагато краще вирішуватися, коли буде максимальне залучення до їхнього вирішення з боку професійних спільнот.

Авторка конспекту: Юлія Кабанець