Іноземне студентство в Україні: (не)узгодженість політик

Щороку в Україну на навчання приїжджають близько 20 тис. іноземних студент_ок. Іноземні студент_ки є найбільшою групою інозем_ок, які проживають в Україні на підставі посвідок на тимчасове проживання — 81 346 осіб на вересень 2021 року (47% усіх інозем_ок, що проживають в Україні тимчасово).

Переважна більшість іноземних студент_ок здобувають освіту за кошти фізичних осіб, а країни, з яких вони прибули, — це Індія, Марокко, Нігерія, Туркменістан, Єгипет, Азербайджан, Китай, Туреччина. Найбільш затребуваними спеціальностями є медичні — відповідно, студент_ки концентруються в тих містах, де є медичні та великі ЗВО. Значно менше студент_ок приїжджають у рамках квот і мають право на здобуття освіти за кошт державного бюджету на підставі міжнародних договорів (переважно це студент_ки з Китаю і Монголії) та в рамках політики України щодо закордонних україн_ок. Інозем_кам, які постійно проживають в Україні, та інозем_кам, яким надано міжнародний захист, гарантовано доступ до вищої освіти на рівні з громадян_ками України.

У сфері міграційної політики України іноземні студент_ки розглядаються як потенційно найбільш інтегрована категорія інозем_ок, яка за умови доступу до ринку праці могла б стати частиною механізму, який би дозволив гнучко реагувати на потреби ринку праці та задовольняти попит на робочу силу. Однак використання такого потенціалу іноземних студент_ок можливе за умови узгодженості імміграційного законодавства з економічною та демографічною політикою. 

Проєкт Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2021-2031 підкреслює, що потенціал українських ЗВО для підготовки іноземних громадян_ок використовується недостатньо, а в умовах демографічних викликів залучення більшої кількості іноземних студент_ок може надати системі вищої освіти стійкості. Однак формально у стратегії залучення більшої кількості іноземних студент_ок як механізм зазначено наближення української освіти до європейського та світового простору. 

Узгодження політик щодо іноземних студент_ок у сфері міграції й освіти ускладнюється браком стратегічного розвитку ринку праці та державних пріоритетів розвитку економіки.

Брак комплексного бачення щодо іноземних студент_ок в Україні призводить до неузгодженості процедур, що стосуються вступу, в’їзду та перебування в Україні, а також працевлаштування. 

• Через брак чіткого позиціонування України на міжнародному ринку освітніх послуг іноземні студент_ки обирають Україну радше не через сприятливе середовище для здобуття вищої освіти, а через її розташування в Європі. 
• Чинна процедура вступу до ЗВО передбачає, що абітурієнт_ки мусять особисто подавати заяву на навчання до приймальної комісії у паперовому вигляді. Така норма створює додаткові бар’єри для вступу абітурієнт_ок з країн, з якими Україна має візовий режим. 
• Підставою для видачі довгострокової візи для студент_ок є запрошення на навчання, проте вступни_ці часто отримують такі запрошення ще до того, як їх зарахують на освітню програму. Так до України за студентською візою потрапляють особи, які формально стануть студент_ками тільки після того, як пройдуть вступний іспит, що створює додаткові ризики для ЗВО. При цьому додаткове навантаження покладається на дипломатичні служби, які мусять проводити оцінку ризиків неврегульованої міграції під видом вступу на навчання.
• У таких умовах сильною є позиція посередни_ць, діяльність яких не завжди прозора, а в деяких випадках має монопольний характер.
• Під час навчання студент_ки мало взаємодіють з місцевим населенням та українськими студент_ками, зокрема через погане знання мови, а адаптація до життя в Україні відбувається в межах спільнот інозем_ок. 
• Процес інтеграції також ускладнюється законодавчими обмеженнями праці іноземних студент_ок і браком окремих процедур для працевлаштування інозем_ок, які вже здобули освіту в Україні.

Для кращого використання потенціалу іноземних студент_ок в Україні заходи державної політики щодо цієї категорії інозем_ок і студент_ок повинні стосуватися не тільки створення умов для приїзду більшої кількості здобувач_ок освіти з-за кордону, а й адаптації до навчального процесу, соціального й економічного життя в Україні. 

• Дії держави мають бути спрямовані на покращення процесу вступу: зменшення невиправданих бюрократичних перепон, забезпечення більшої прозорості процесу та сприяння усвідомленому вибору інозем_ками навчання в Україні.
• ЗВО, місцевій та національній владі слід сприяти тому, щоб навчальний процес був безпечний та інклюзивний, а інтеграція повинна бути двосторонньою. 
• Політики щодо працевлаштування студент_ок повинні не обмежувати право іноземних студент_ок на гідне життя та можливості забезпечувати себе під час навчання. 

Для реалізації потенціалу іноземних студент_ок держава не повинна створювати додаткових перепон у доступі до працевлаштування для тих іноземних студент_ок, які вирішили залишитися після навчання в Україні, зокрема через сімейні обставини, та мають намір працювати відповідно до отриманої освіти.