Оцінювання потреб в умовах війни: методологічний семінар

Спікер_ки:

• Андрій Литвинчук, кандидат економічних наук, заступник директора Державної наукової установи «Інститут освітньої аналітики», яка проводила загальнонаціональне опитування з оцінювання потреб органів місцевого самоврядування на рівні громад, щоб краще зрозуміти їхню ситуацію й нагальні потреби в освітній сфері.
• Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень, співавтор дослідження «Діти і війна в Україні».
• Сюзанна Мнацаканян, керівниця проєкту Ради Європи «Подальша підтримка розвитку соціальних прав людини в Україні», у межах якої була проведена оцінка потреб щодо соціальних прав в Україні під час війни.
• Максим Єлігулашвілі, дослідник, експерт Інституту миру та порозуміння і коаліції «Україна. П’ята ранку», співавтор дослідження потреб та запитів громад, пов’язаних з викликами, які з’явилися внаслідок повномасштабного вторгнення рф.
• Ірина Локтєва, старша спеціалістка з аналізу даних у Міжнародній організації з міграції
• Модераторка: Анастасія Боброва, експертка аналітичного центру Cedos

Що таке оцінювання потреб і навіщо його проводити

Андрій Черноусов

Оцінювання потреб — це важливий елемент процесу прийняття рішень. На жаль, радянський період планової економіки майже вимив правильні менеджерські штуки, до яких я відношу оцінювання потреб. Наразі ми поступово відходимо від цих планових підходів. Але все ще інертно в окремих державних органах, органах місцевого самоврядування це зберігається. Коли ми, наприклад, у 2015 році проводили оцінювання потреб соціальних послуг в одній із громад Харківської області, було складнувато. Людям, які вже запланували витрати в бюджеті на якісь послуги, було складно пояснити, навіщо їм оцінка потреб. І відповідно, ми перебуваємо в постійному протистоянні. Намагаємося подолати цей спротив у тому, що нібито все вже вирішено.

Оцінювання потреб важлива для прийняття правильних управлінських рішень. Війна дуже швидко це оголила. І ми зіткнулися з тим фактом, що, наприклад, навіть розподіл гуманітарної допомоги, потребує серйозної процедури оцінки потреб.

У нашому випадку, це сталося, коли один із потужних іноземних донорів міжнародної організації гуманітарної дзвонить і каже: «В нас є дитячі підгузки на території Харківської області». Віддали нам, а ми не знали цього. І як ви думаєте, як довго ми їх роздавали? Понад 2 місяці. Чому так трапилось? Тому що під час вивчення й оцінки потреб з’ясувалося, що більшість дитячих установ і родин із дітьми на той момент уже виїхали з Харкова та міст навколо. Відповідно, потреби в дитячих підгузках майже не було. І нам довелося відправляти ці підгузки через Харків у західні та центральні області України.

Оцінювання потреб так само важлива для правильного планування і для розподілу ресурсів. Ресурсів завжди є обмежена кількість. Ми маємо визначити пріоритети, черговість, на що ми витрачаємо, що може почекати, де ми можемо зекономити, і так далі.

Сюзанна Мнацаканян

По-перше, для Ради Європи оцінювання потреб є достатньо звичним інструментом. Оскільки Рада Європи є міжнародною правозахисною організацією, яка базується на принципах забезпечення прав людини, демократії, верховенства права — ми найбільше працюємо із питаннями законодавства, яке має бути приведене у відповідність до європейських стандартів.

Ми проводили оцінювання потреб з подвійною метою. Перше, це оскільки план дій для України завершується у 2022 році, ми розуміли, що є потреба в тому, щоб напрацьовувати й майбутній план дій, або розширювати сфери діяльності Ради Європи, зокрема в соціальній сфері. Або брати зовсім нові тематики. Тобто оцінювання потреб потрібне для того, щоб сформувати завдання для нас зокрема. І на підставі тої оцінки потреб, яка була проведена, зокрема, у нашій сфері, ми сформували перелік питань, які будуть охоплені в межах наступного плану дій, зокрема в соціальній сфері. І тому сподіваємося на те, що незабаром отримаємо офіційне підтвердження продовження нашого проєкту, і будемо працювати над впровадженням тих рекомендацій, які ми самі дали.

Друга мета надання таких рекомендацій, це побачити, які потреби ми не можемо покрити як Рада Європи. І тут найцікавіше для нас, звичайно, це синергія з іншими проєктами міжнародної технічної допомоги, із громадянським суспільством, із найбільш широким колом державних, національних, локальних органів влади. Для нас дуже важливо, щоб ми розуміли, які питання потребують вирішення, і за які ми візьмемося допомагати Україні, а за які — не візьмемося. Рекомендації, які надаються, зокрема в нашій сфері, стосуються того, що забезпечення соціальних прав не може чекати. І тут рекомендації, які надавалися нами в межах оцінювання потреб, стосувалися не лише України, а й інших держав членів Ради Європи, які мають надавати соціальний прихисток, соціальне забезпечення громадянам України. Окрім оцінки потреб, ми зробили багато чого для того, щоби переконатися, що громадяни України мають ту соціальну підтримку, або принаймні обізнані про свої права, які вони мають на території інших держав членів Ради Європи.

Для нас було важливо зробити це оцінювання потреб щодо прав, які закріплені «Європейською соціальною Хартією». Ми робили декілька оцінок потреб у сфері забезпечення прав людей з окремих категорій, а саме найбільш вразливих груп населення. А тепер ми хотіли зробити оцінку потреб у сферах, які найбільше змінили свої потреби після широкомасштабного вторгнення. До них ми віднесли право на житло, право на соціальний захист, право на рівність і захист від дискримінації та трудові права.

Якщо відповідати на питання про те, з якими найбільшими проблемами ми стикнулися, то я не хочу чіпати тему питань безпеки людей, з якими нам потрібно було зустрітися, наших експертів тощо. Ковід нас навчив тому, що все можна робити в онлайн-форматі, і ми це застосували на практиці тут. Але війна набагато більше викликів для нас поставила. Це було питання того, що коли починається повітряна тривога, ті люди, з якими ми проводимо інтерв’ю, не можуть продовжувати виступи. Тобто дуже багато чого затягнулося. Мабуть, найскладніше було те, що нам тут потрібно було, аби експерти після одного інтерв’ю з кожною людиною могли зробити максимально повноцінне дослідження.

Тому що далі в національних партнерів, з якими ми зустрічалися, а це найширше коло представників національних органів влади й Міністерства соціальної політики, ВРУ, Офіс Президента, громадянське суспільство та заклади освіти. Вони не мали можливості дати додаткові коментарі, відповіді, уточнення. Передивитися, чи точно ми включили те, що вони хотіли.

Андрій Литвинчук

Оцінювання потреб вже якби означає, що потреба тобі відома. Ідентифікація потреб це зовсім інша річ, ніж оцінка. Якщо ти хочеш оцінити потребу, то якщо використати приклад пана Андрія про підгузки, то ти маєш розуміти: куди, скільки, коли, кому саме, до якого числа. Для кожної досліджуваної проблеми ти маєш поставити ці питання. Зрозуміти, які питання ти ставиш і отримати на них відповідь.

Для нас оцінювання потреба це зазвичай щось оперативне. Рідко коли ця оцінка потреб відбувається в якомусь комфортному часовому проміжку. Цього року освітню субвенцію розподілили з використанням індивідуальних даних наших здобувачів загальної середньої освіти. Ми зібрали 4 мільйони учнів у центральну базу даних. Після того провели, наприклад, 10 контролів, ідентифікували задвоєний, затроєний облік дітей у кількох школах. Це коли, наприклад, дитина перемістилася з міста, де відбувалися бойові дії, прикріпилася в Києві й ще захотіла у Львові щось послухати. І по факту вона в трьох школах. А що це означає? Це означає перекоси в розподілі грошових активів із центрального рівня. Й от нам треба було ідентифікувати потребу. Ми зрозуміли, що є в нас потенційне задвоєння, затроєння. А потім нам треба було оцінити. Як її оцінити? З максимально деталізованими даними, із застосуванням ряду контролів. Це аналітична оцінка потреби. Є оцінка потреби з використанням уже, наприклад там, анкетувань, збору даних від генеральної сукупності. Коли все добре і спокійно, можна робити репрезентативні вибірки по оцінці потреб. Але, на жаль, у нашій країні в даних реаліях застосування інструменту репрезентативної вибірки для оцінки потреб неможлива.

Треба в голові мати такі певні правила, коли ти до них підходиш, до цієї оцінки потреб. Перше, це те, що респонденти перенавантажені. Друге — якщо ти вже запускаєш цей каскад, ти маєш розуміти, що має бути практична загостреність. Тобто ти розумієш, для чого ти це збираєш. Наприклад, щоб розподілити ноутбуки, які будуть отримані від фонду. Тобі треба розуміння, як їх розподілити, для того ти збираєш дані. Якщо ти спочатку збираєш дані а потім будеш думати, що з ними робити, то це безглуздя.

Ірина Локтєва

Ми використовуємо різні методи збору даних. Й один із методів, це якраз проведення загальнонаціонального опитування, яке репрезентативне на рівні країни, та шести макрорегіонів. Інші дослідження спрямовані на збір статистичної інформації, за допомогою інтерв’ю та комунікації з ключовими інформантами, на локальному рівні. Зокрема, із представниками адміністрацій обласних, міських і так далі.

Оцінювання потреб здійснюється нашим сектором у трьох вимірах. По-перше, ми здійснюємо оцінку чисельності груп населення, для оцінки масштабу потреб у межах країни. По-друге, дослідження збирають інформацію про галузеві потреби у більш загальному вигляді. Інформація стосується здоров’я, забезпечення водопостачанням, санітарії та гігієни. Потреби, що стосуються засобів до існування. Потреби в грошовій допомозі, та, наприклад, останні теми стосуються підготовки та ситуацій щодо зимового періоду. Якщо ми говоримо про загальне опитування населення, то ці дані дезагрегуються за різними групами. Зокрема, дозволяють відстежувати ситуацію щодо ВПО, загального населення, та осіб, які повернулися до місць постійного проживання після того, як були в ситуації переміщення. Також, можливі різні дезагрегації, як, наприклад, за статтю, за віковими групами тощо. Третій вимір стосується відстеження мобільності, груп населення та потоків переміщення. Для того, щоб визначати території на макрорегіональному рівні. Ті території, де потреби є найгострішими.

Максим Єлігулашвілі

Я бачив дуже багато розшифровок фокус-груп і глибинок, де таку саме інформацію можна взяти на зупинці або в тролейбусі. Де дослідники з огляду на різні причини не докопують. То мені здається, що need assessment, окрім тих моментів, про які говорили колеги, дає бачення можливих інтервенцій не тільки управлінських рішень, про які говорив пан Андрій, а інтервенції ширше. Які потенційні інструменти можуть бути застосовані не тільки управлінцями, але й іншими акторами в тій або іншій сфері.

Якщо ми говоримо про такий helicopter view, це про аналіз ситуації. Звісно, це специфіка research, які я проводив, але це швидке схоплення динаміки і трансформації, яке відбулося. Це не тільки про споживання того або іншого продукту або запиту, або запит на ті або інші послуги. Це і про зміну соціальних практик, підходів, комунікацій, супровідних аспектів, які забезпечують ті або інші потреби. Якщо є змога, то звідси також можна витягувати додаткові, доволі непрямі аспекти, які можна враховувати.

Спроби інтегровувати перевірочні питання. Переважно люди, яких ми опитували, і так реагують на кризу. Вони й так намагаються адаптувати інституцію, організацію, ситуацію, спільноту до цього реагування. І є звична усталена практика про «Що треба»? Треба гроші. «Скільки?» — багато. І «Коли?» — учора. І перевірочні питання якраз у гарному need assessment допомагають і цільовій протестити власний запит, зрозуміти його чіткіше. Не оцей вершечок айсбергу, а подивитися, які практики, інструменти, підходи і вже наявні ресурси можуть бути в людини. Це доданий ефект need assessment. Це не тільки засіб споживання для тих, хто планує інтервенцію. Це в певні моменти може бути помічним ресурсом для отримувачів послуг, або надавачів послуг. Або тих людей, запит яких ми намагаємося зняти.

Методи й підходи до оцінювання потреб

Андрій Черноусов

Ми використовуємо весь спектр соціологічних методів. Так само, ми працюємо зі статистикою. Це відомча статистика, статистика органів місцевого самоврядування, статистика провайдера. Статистика клієнтів, відповідно в нас інколи трапляється можливість, наприклад, побачити чи зібрати інформацію, наприклад, про кількість відвідувань того або іншого провайдера. Часто статистика державних органів влади, органів місцевого самоврядування родом із планової економіки. Вона більш широка, але немає якоїсь конкретики й так далі. Тому зі статистикою державних органів треба бути обережним. Використовувати додаткові валідизуючі методи, для того щоб перевіряти, звіряти. Як наші колеги люблять казати, триангулювати.

Працювати з відкритими даними — так, ми працюємо. Особливо зараз, коли фактично вся система збору й аналізу на початку війни вона лягла, і відповідно жодних інших у нас не було. Ми використовували дані телеграм-каналів, і повідомлення ЗМІ, і все, що завгодно, для того, щоб хоч якось скласти картину того, що відбувається, наприклад, в окремих районах і на окремих територіях. Особливо це стосується тимчасово окупованих, або тимчасово захоплених районів, які перебувають чи перебували під окупацією. Там взагалі тільки відкриті дані, що десь хтось опублікував. Важко відбулася валідизація. Усе ж таки вони можуть бути використані з певними обмеженнями.

Це також експертні інтерв’ю, експертні опитування, коли ми залучаємо фахівців близьких до тієї або іншої теми, для того, щоб вони висловили думку про стан того об’єкта, який ми оцінюємо, на поточному етапі.

Ірина Локтєва

Якщо звернутися до конкретного випадку, який стосується загального опитування населення, яке ми проводимо з березня цього року. Звіт виходить на щомісячній основі.

По-перше, із самого початку ми зіштовхуємося з тим обмеженням, що ми не знаємо тієї частки населення, яка не охоплена в рамках нашого дослідження. Це включає і території, де є сильні пошкодження інфраструктури цивільної.

По-друге, в останні 2 місяці ми зіштовхуємося з проблемою відключень електропостачання та обмежень із мобільним зв’язком, якщо дослідження проводиться методом САТІ, із вибіркою, яка формується на основі генерування мобільних телефонів та їхнього випадкового відбору. В такому випадку нам доводиться проводити calls довше, тому що ті номери, які в перший раз недодзвонені, їх доводиться повторно обдзвонювати І якщо ми говоримо про дослідження, які проводяться з використанням САТІ методу, то є обмеження, пов’язані з тим, скільки питань ми можемо поставити респонденту. Тому, наприклад, наш досвід у загальному опитуванні населення базується на тому, що опитування не може тривати більше ніж 19–20 хвилин. Тому що далі ми вже будемо перенавантажувати респондента.

Є такі обмеження, але вони такі, більш стандартні. Але в нашій ситуації, в умовах кризи, вони дійсно набувають інших аспектів. І мають бути також проконтрольовані та враховані на етапі розробки методології.

Максим Єлігулашвілі

Доволі часто це комбінування різних аспектів. Бо триангуляція, особливо в тих специфіках, у яких ми діємо, потребує багаторівневої перевірки і співставлення різного інструментарію. Тому, наприклад, на практиці окрім того, що колеги використовували, я ще адаптував інструменти спостереження, трошки таких антропологічних аспектів, пов’язаних із тим, щоб розуміти і співставляти потім із тим, як відбудовується процес, до таких дуже маркетингових а-ля шляхи, користувачі, таємні клієнти, інші інструменти, які дозволяють зробити такий краш-тест. І потім навколо цього вже дивитись і обговорювати, про що саме був запит, як відбувається та або інша оцінка. І частину підтягувати під контекст запиту.

Єдине, що я би додав, не тільки про інструменти, але й, наприклад, у сфері, у якій я працюю, важливо і про підходи. Переважно ми працюємо з 2014 року з людьми в умовах війни. Відповідно, conflict sensitive, конфліктна чутливість у роботі дослідника. Для мене це також і про травма-інформовані підходи. Бо в результаті тієї трансформації, як діє війна, і знаходження у війні на нас, цей момент і левову частину методології і інструментарію ми пропускаємо зараз. Спочатку через conflict sensitive підхід, а зараз уже враховуємо і травма-інформовані аспекти. Тому що важливо дивитися і на психологічному, і на фізіологічному рівнях. Й оцінка потреб якраз частіше всього буде відбуватися для людей, які включені в це, у наслідки перебування у війні. І це точно треба враховувати.

Андрій Литвинчук

Я все інтерпретую і розповідаю через свою власну призму освітньої специфіки наших локальних цих проблематик, які досліджуються. Тому навіть теза щодо підходу з репрезентативною вибіркою стосується нас. Коли ми зараз, на відміну від багатьох інших сфер, маємо чітку систему управління даними. Тобто в нас є кожен респондент в інформаційній системі. Ми чітко знаємо, скільки дітей, у якому закладі, де вони розташовані. Кожен має свій кабінет, і ми в кожного можемо запитати ті чи інші дані, які потім лягають у базу даних. Ми налаштували це і успішно використовуємо для наших управлінських потреб. Маючи такий інструмент, коли він є і він підняти на ноги, тоді ми можемо собі дозволити не використовувати оці інструменти з вибірками. Тому що ми можемо працювати з генеральною сукупністю через зручний для них інструмент, який апробований сотні разів.

Щодо відкритості і доступності даних. Зараз, коли громадськість, науковці, дослідники мають такий потужний інструмент, як запит на отримання публічної інформації, ним успішно послуговуються. І зараз будь-яка установа не має варіантів, як не надати відкриті, дезагреговані, але деперсоналізовані дані для дослідження, ознайомлення, роботи. Тобто якщо не можемо ми знайти дані в достатній деталізації і якості на таких майданчиках, як, наприклад, «Data.gov.ua», портал відкритих даних, то якщо це державна структура — пишемо туди запит і отримуємо всі необхідні дані. А якщо якісь речі, наприклад, недоступні з огляду на обмеження деперсоналізації, то можна ініціювати спільні робочі групи, узгодженого формату, де дослідники, які мають доступ до тих даних, можуть щось підготувати на прохання тих чи інших дослідників, які цим займаються, не передаючі їм у руки дані з обмеженим доступом.

Наш основний метод, як від МОН, це збір даних у деталізовану базу даних. І щоб та інформація була не мертво зафіксована в агрегованих розрізах. А щоб вона була максимально дезагрегована до кожного окремого респондента, який має певний набір характеристик, так званий паспорт респондента, за яким можна проводити систематизацію тої інформації, додаткової, яка навіть не була передбачена первинним набором даних.

Сюзанна Мнацаканян

У межах нашої оцінки потреб, про яку йде мова, ми не використовували соціальні дослідження саме тому, що для нас не принципове питання кількості. Для нас було важливо зрозуміти, чи є певна практика на місцях. Наприклад, ми робили desk research та інтерв’ю. Інтерв’ю з органами державної влади та місцевого самоврядування, з громадами та НУО, які могли або підтвердити, або спростувати ці дані, які нам надавали представники органів державної влади, та які ми могли за допомогою desk research отримати. Ми говорили із громадами, наприклад, які нещодавно ще були в окупації. Для нас було важливо зрозуміти, які були кроки зроблені громадами щодо евакуації своїх громадян. До окупації, під час окупації, якщо це було можливо, що було зроблено пізніше, після деокупації.

Для нас було важливо надати ті рекомендації, які можуть бути практично використаними, і відповідно до тих стандартів, про які ми завжди говорили. Наприклад, ми ще раз надали рекомендацію про те, що потрібно, по-перше, провести оцінку потреб в усіх громадах, щодо дітей, людей старшого віку, людей з інвалідністю, зокрема в невро-психологічних інтернатах. Щодо того, яка кількість людей утримується, в умовах несвободи. І ще раз дати рекомендацію про те, що потрібно негайно проводити реформу деінституціоналізації для того, щоб ці люди мали можливість виїхати. Наприклад, зробити евакуацію чи виїхати зі своїми родичами. Тому що проблем з евакуацією певних інституцій набагато більше, ніж з евакуацією конкретних родин. Тобто ми базувалися саме на практичних досвідах тих чи інших громад, і для нас неважливо, чи із цією проблемою в той момент стикнулися 20 000 людей, чи лише 20 сімей. Для нас важливо, що така практика є, і ми можемо з нашої сторони надати ці рекомендації, які ми вважаємо за потрібне. І до того ж, надалі допомогти Україні із впровадженням цих рекомендацій.

Рекомендації і вплив на політики під час війни

Максим Єлігулашвілі

Мені здається, що виклик є в тому, що не завжди держсектор має розуміння і готовність. І під держсектором я маю на увазі як виконавчу владу, так і ОМС різного рівня.

У моїй практиці також було і при роботі з донорськими замовниками, або міжнародними інституціями, відчуття, що need assessment має підтвердити той фрейм, який вони вже розробили.

Аспект цієї невизначеності додає викликів, тому що оцінка потреб, як те, що згадувалося з підгузниками. Поки машинерія задіється і запуститься, відповідно частина потреб або викликів уже втрачають свою актуальність, або видозмінюються. Й ось тут, наскільки та машинерія, якщо ми говоримо про постійний замір, як ця машинерія гнучка до адаптації, видозмінення ситуації, контексту, в якому перебувають люди.

Андрій Литвинчук

Часто буває таке, що дослідники зробили щось круте, класне й об’ємне, і потім управлінцю це попадає, як такий ємкий гарний документ. Й у нього руки не доходять навіть діагонально його проаналізувати. Тому практика останнього часу, в умовах цього гіпер навантаження, це підготовки до такого звіту так званих типу short пейджерів. 1–2 сторінки зжатого, концентрованого, лаконічного тезового матеріалу, із самими-самими ключовими знахідками від того дослідження. У такому разі управлінець, пробігши через оці яскраві зерна, може сказати «оці речі цікаві, давайте проаналізуємо, зустрінемося, проговоримо».

Часто в даних реаліях буває так, що державна вертикаль, управлінець відчуває себе, що його використовують як зону імплементації чогось, про що він і не знав. Тобто, скажімо, був якийсь проєкт, хтось ним займався. Потім проєкт щось зробив, і їм треба мати гарне впровадження. Вони приходять до того управлінця, а управлінець такий: а де ви були весь цей час? Чому я не повпливав на зміст того, що ви досліджували? Може, я хотів ще щось дослідити? Тобто він відчуває наче його використовують. Щоб цього уникнути, нормальна практика це так звані багатосторонні меморандуми, які фіксують на самому виході координацію або направленість спільних зусиль.

Щодо дослідження потреб спільно з UNICEF, на прохання МОН. Усе почалося з того, що Міністерство мало з’ясувати, скільки пристроїв для навчання і куди конкретно потрібно. Тому що очікуються масові поставки відповідних девайсів. UNICEF сказали, що їм треба ще інформація щодо зон підтримки по психоемоційним супроводам тощо. Ми потребуємо цих даних, давайте об’єднаємося і разом зберемо. Міністерство каже без питань, ми забезпечимо той пуш і включимо механізм респондування, а ви допоможіть зі структуруванням даних. А от є «Інститут освітньої аналітики», який має інструменти й механізм, як це забезпечити. Усі разом до купи зібралися, продукували цей звіт, на основі реально зібраних даних. І це було зафіксовано меморандумом про співпрацю UNICEF з МОН.

Сюзанна Мнацаканян

У 2019 році ми зробили оцінку потреб у сфері забезпечення прав людей з інвалідністю, яка включала в себе те коротку вижимку. Ми її назвали «дорожньою картою». Тому що можна не читати всі 300 сторінок напрацювань, але можна прочитати дорожню карту, яка була виписана достатньо чітко, просто по пунктах, у якій сфері й що потрібно зробити. Якщо подивитися на нашу дорожню карту і на національну стратегію з питань безбар’єрності, то можна зробити висновок, що допомогла ця дорожня карта.

Тому ми сподіваємось на те, що й ця оцінка потреб, яку ми робили вже в умовах війни, стане корисною. Хоча ми не робили дорожню картку, але ми її зробили короткою. І виділили окремі рекомендації до кожного розділу, окремо по трудових правах, житлових правах. Ми робили окремі рекомендації для того, щоби було зрозуміло, на що потрібно звернути увагу.

Проводити оцінку потреб для того, щоб її провести, не має ніякого сенсу. Має бути співпраця з партнерами, які потім це впроваджуватимуть. А в нашому випадку, це ще і питання до нас, щодо впровадження. Тому що наша оцінка потреб стала для нас основою для діяльності майбутнього проєкту. І ми точно розуміємо, у якому напрямку нам потрібно рухатися із тим, аби допомагати Україні в приведенні законодавства та практики його впровадження у відповідність до передових стандартів.

Андрій Черноусов

Зараз відкривається нове вікно можливостей, коли ми як країна і як окремі державні органи очікують фінансування, відновлення. Якщо ви не здатні дати адекватні обґрунтовані потреби, які ви оцінили різними методами, і в які ви включили контрагентів, клієнтів, усі зацікавлені сторони, то тут я думаю, що швидко ми зрозуміємо, що грошей не буде. Це не так, що ми вам даємо, а потім ви щось проводите, а потім ми під це підгонимо свою оцінку.

Ірина Локтєва

Я можу додати щодо використання результатів таких досліджень гуманітарною спільнотою. Основоположними документами для гуманітарної спільноти є такі стратегічні документи, як огляд гуманітарних потреб, це HNO, та план гуманітарного реагування, HRP, який формується наприкінці кожного року, для того щоби поінформувати гуманітарну спільноту про потреби населення в країні. Ці документи дають змогу здійснити адвокацію потреб, залучити відповідні ресурси, здійснити їхнє планування на наступний рік. І в цьому році результати загального опитування населення, та також дослідницької ініціативи матриці відстеження переміщення, як базова оцінка, були активно використані для підготовки та планування цих документів.

Голос українських дослідн_иць у міжнародних організаціях і дослідженнях в умовах війни

Сюзанна Мнацаканян

Наш досвід полягає в тому, що ми завжди залучаємо міжнародних експертів, разом лише з національними експертами. І стандарт проведення оцінки потреб для нас ми обрали такий, що в нас два національних експерти, тобто українських експерти, й один міжнародний експерт. Ми, як Рада Європи, не можемо базуватися виключно на основі оцінки національних експертів, але дуже часто, коли мова йде про швидке реагування на певні потреби, ми використовуємо лише національних експертів, без залучення міжнародних.

Наші національні експерти часто дуже кваліфіковані настільки, що вони є не лише національними експертами, а й міжнародними експертами Ради Європи. Зокрема, ось цю оцінку потреб, однією з авторок цієї оцінки потреб про яку я сьогодні найбільше говорила, є пані Алла Федорова, яка є і національною експерткою Ради Європи, і міжнародною експерткою «Департаменту європейської соціальної хартії Ради Європи». Тому питань про компетентність українських авторів не стоїть. І я більше ніж переконана, що жодна міжнародна організація не повинна обмежуватися залученням лише міжнародних експертів, не зважаючи на бюджети тощо.

Андрій Черноусов

Тут скоріш за все питання до кваліфікації, у тому числі наших експертів, їхньої доступності. Я не скажу, що їх надто багато у всіх сферах, особливо якщо ми говоримо про гуманітарне реагування. Тобто про що ми зараз здебільшого говоримо. Але я йшов би відкритими конкурсами. І так само оцінював усіх кандидатів. Якщо це в нашій країні, як мінімум, вони мають оголошуватися. Як мінімум, ці кандидатури чи резюме цих оцінювачів мають розглядатися. Як обов’язкова умова проведення цього тендеру. А не так, що ми приїжджаємо якоюсь програмою великої європейської донорської допомоги, і в нас усе своє.

Ірина Локтєва

Цей проєкт реалізується спільно як з дослідницькою організацією, яка є міжнародною, так і дослідницькою агенцією, яка є українською. І ми спільно з двома організаціями активно розробляємо інструменти даних, ми їх доопрацьовуємо. Саме українська дослідницька агенція є тією рушійною силою, яка дозволяє збирати дані та здійснювати їх контроль, обробку й надавати нам для подальшого аналізу.

Андрій Литвинчук

Вирішальним фактором є набір навиків, уміння того чи іншого експерта, який може бути застосований для тієї чи іншої задачі. Залежно від тої задачі, яка ставиться, має бути додано або забрано опцію знання локальної специфіки, як додаткової переваги. Я підтримую колег, які сказали, що тут усе залежить від досвіду, і від необхідності серед того досвіду такого критерію, як занурення в локальну специфіку. Більшість потенційно досліджуваних проблематик того вимагають. Якщо вони того вимагають у нас, то це по замовчуванню означає, що вітчизняний дослідник має додаткові переваги. Якщо він має додаткові переваги, то вже залежить від того, наскільки він спроможний конкурувати з людьми, які мають теж фах, експертизу. Якщо при рівності його компетенцій він має додаткову перевагу, то, очевидно, він отримує контракт. Тому, як по мені, у наших дослідників усі можливі переваги. І тим паче зараз, коли більшість досліджень стосується того, щоб швидко і якісно оцінити щось у нас, і зробити реальний звіт

Максим Єлігулашвілі

Можливо, у контексті тих викликів, з якими ми працюємо, умовно окреслені рамкою війни, дійсно за 7–8 років в Україні постала величезна експертиза. Завдяки міжнародному включенню, завдяки національним дослідженням. Це вже не 2014 рік. Я можу згадувати й порівнювати те, що тоді відбувалося. І тут ринок якісно змінився. Є спроможність. Тоді ця перша хвиля, яка йде, вона лягає на ті дослідницькі команди, організації, які із цим давно працюють, мають розгалужені мережі й заходять. Умовно вже в середині квітня ми могли повертатися до національних опитувань. Це ж також свідчить про те, що система адаптувалася, і забезпечила цю спроможність.

А якщо ми відійдемо від оцінки потреб, тому що частина research більша в мене не про оцінку потреб, а про політики й інші справи. І тут ринок якісно інший. Тому що є бачення, що саме ця модель Руанди, Колумбії, Сьєрра-Леоне буде корисна. Тому саме дослідники звідти починають притягувати практики, і продовжують це робити на дев’ятий рік війни. Я не дуже бачу суттєвих змін. Тут якраз зона для адвокатування національної експертизи. Я погоджуюсь, експертиза є, і вона є експертизою. Байдуже, якою мовою й ким вона зроблена. Але оця гнучкість і готовність до того, щоб спочатку визначити досвід Сьєрра-Леоне, Австралії, чи Малайзії, чи, може, Боснії, важливим для України. Може, спершу зробити зріз, а що в Україні відбувається, перед тим, як намагатися натягувати ті або інші модельки на квадратний глобус.

Тут якраз треба таку більш прозору і відкриту дискусію щодо ключових акторів. Бо зараз ми не в контексті того, що ми маємо змогу почекати. Цей момент різного розсинхрону міжнародників і запитів поля, у якому ми існуємо, його точно треба долати, через вибудову майданчиків і синхронізації. Тому що умова швидкої реакції, адреналінової реакції спадає, інституції втомлюються, спільноти втомлюються, коштів не вистачає. І всі ці моменти дійсно будуть потребувати вже дуже прискіпливого need assessment.