Соціальні дослідження у час війни: відкритий семінар

Дослідження в умовах постійних змін

• Необхідно регулярно збирати дані для фіксації та документування того, що відбувається зараз. Через те, що ситуація змінюється дуже динамічно, будь-які зібрані дані є важливими. Ці дані та результати проведених зараз досліджень, необхідно публікувати, навіть якщо пройшов певний час після збору даних та ситуація змінилась. Ця інформація може допомогти дослідни_цям у майбутньому.
• Проводячи дослідження зараз, можна звертатися до історичних методів дослідження. Для проведення глибинних інтерв’ю можна використовувати біографічний метод.
• Потрібно і далі проводити моніторингові дослідження, а також дослідження, які проводяться регулярно протягом багатьох років (наприклад, опитування КМІСу).
• Залежно від того, чи люди ведуть свої власні щоденники або соціальні мережі, вони більше та повніше можуть розказати про те, що з ними сталося за останні 9 місяців. Є проблема в тому, що, якщо в людей питати під час глибинних інтерв’ю, як вони проживали ці 9 місяців, і що в них змінилось, то вони частіше концентруються на тому, що було в перший місяць, і на тому, що є зараз. Однак, вони менше концентруються на тому, що було між першими тижнями після 24 лютого й сьогоденням. Можна спробувати просити їх спочатку розповідати про сьогодення, а потім поступово рухатися назад за місяцями до 24 лютого, реконструюючи весь період.
• Щоденник дослідження, який веде дослідни_ця, може допомогти в процесі самого дослідження. У ньому можна фіксувати розмови з респондент_ками, а також контексти, у яких відбувалися ці розмови (наприклад, чи відбувалися в цей день обстріли).
• Для дослідження можуть бути інші джерела. Наприклад, соціальні мережі, у яких люди регулярно фіксують свої стани, емоції, переживання тощо. Можна аналізувати таск-менеджмент менеджер_ок, тому що люди фіксують, що їм потрібно зробити кожного дня і таким способом можна реконструювати певні події. Окрім цього, можна аналізувати публічні та напівпублічні дискусії, які відбуваються з експерт_ками. Також можна проводити дослідження через залучення груп, які ви досліджуєте.

Дослідження на (де)окупованих територіях

• Є різниця залежно від того, як довго території перебували під окупацією: 9 років, 9 місяців, місяць, а також від того, як відбулася деокупація.
• Жодних досліджень на окупованих територіях не можна проводити, оскільки неможливо гарантувати безпеку для учасни_ць.
• Можна проводити опитування тих, хто покинули окуповані території, але мають там знайомих — і у такий спосіб діставати інформацію через посередників.
• Питання межі між колаборацією і роботою з або на фактичну владу може бути чутливим.
• Коли дослідження використовує випадковий відбір телефонних номерів як метод відбору респондент_ок, люди з окупованих територій потрапляють у вибірку.
• Важливою є мета дослідження.
• Дослідни_ці, які перебувають на окупованих територіях, проводять там дослідження. У такому разі питання етичних і безпекових ризиків є іншим.
• Після деокупації у суспільстві може формуватися «правильна» й «неправильна» думка щодо певних подій.
• Важливо, що людина (не) захоче розказати. На це впливає той факт, хто проводить опитування.
• Досвід взаємодії із журналіст_ками й нечутливими питаннями може мати вплив на потенційних інформант_ок.
• Варто бути обережними з питаннями про те, щодо чого в інтерв’юер_ки немає власного досвіду.
• Реакція на інтерв’юер_ку може бути різною: від агресії («ти взагалі нічого не розумієш») до бажання не травмувати («я би м_огла розказати, але не хочу травмувати тебе»)
• У людей, що мають травматичний досвід, може бути бажання сатисфакції.
• Важливою є наявність різних людей у команді. Чим довшою була окупація, тим більш важливим є те, що інтерв’юер_ка є «своєю» для опитуваних.
• Важливим є питання релевантності отриманих даних.
• Є інші методи збору інформації, окрім опитувань.
• IWM (Institut für die Wissenschaften vom Menschen) має базу проєктів, підтриманих у межах програми «Документування України».
• Важливим є проєкт Міністерства культури та інформаційної політики України про архівування і документування досвідів війни, узяти участь у якому може кож_на.

Фінансування досліджень

• Проблемними є практики, коли заради дотримання методологічної коректності дослідни_ці нехтують важливістю гідної оплати своєї праці.
• Грошей на розроблення методології не дають, цей рядок можуть викреслити з бюджету, донорам часто потрібен результат, без розуміння, що є запорукою його досягнення.
• Був досвід, коли донор профінансував лише розроблення методології дослідження і її апробацію, а саме дослідження не було проведене.
• Вплив донора чи замовни_ці на методологію є важливим питанням.
• Через демпінг не формується культура повноцінних досліджень.
• Дослідни_ці інколи отримують запити від громадських організацій на проведення досліджень, у яких немає грошей і розуміння.
• Дослідження можуть бути частиною більших проєктів.
• Дослідження можливі за умови інституційного або розвиткового фінансування.
• Для краудфандингу дослідження не є пріоритетом.
• Предметом замовлень можуть бути закриті дослідження, результати яких не публікуються.
• Важливо поширювати дані й ділитися даними.
• Практичність результатів досліджень допомагає давати раду із самокритикою.

Дослідження міграції і мігрант_ок

• Тема міграції не пріоритезована в Україні: існує уявлення, що українських мігрант_ок вивчатимуть інші. На цю тему бракує ресурсів у інституцій і дослідни_ць (тим більше — в органів влади), які перебувають в Україні. Добре, коли інституції за кордоном обирають досліджувати українських мігрант_ок і водночас залучають українських дослідни_ць із числа біжен_ок.
• Найкраще виходити на українських мігрант_ок за кордоном через спільноти, які були й до 24 лютого (дослідження Cedos про ОГС, що працюють з мігрант_ками).
• Поряд із тим, для полісі-мейкерів в Україні повернення україн_ок є однією з ключових цілей у середньостроковій перспективі. Повернення всіх, хто виїхали за кордон і переїхали в межах України, визначено метою політик Уряду (окрема робоча група щодо переміщених у Плані відновлення України). Тому є перспектива для полісі-досліджень.

Особливості становища українських біжен_ок закордоном. Перспективи повернення

• Різне сприйняття ментального простору.
• Від того, де перебуває людина, залежить її усвідомлення себе, її роль.
• Досвід примусового материнства — виховання і піклування про дітей без можливості опертися на когось і без підтримки з боку родини, партнера.
• Емансипативний досвід взаємодії і партнерства жінок, спільне проживання, побудова спільнот або комун, заснування спільних бізнесів.
• Ментальний спротив до асиміляції та інтеграції.
• Маркер тимчасовості перебування за кордоном або недовіри до можливості повернення пов’язані з нерозумінням, за яких умов варто повертатися в Україну.
• Водночас за кордоном наявні політики щодо українських мігрант_ок спрямовані на їхнє довготривале перебування, повну інтеграцію і працевлаштування.
• Після певного періоду часу проживання в країнах ЄС, україн_ок там вважають податковими резидент_ками; паралельно Україна залишає оподаткування.

Етика досліджень

Які теми й дослідницькі питання «на часі», а які — не «на часі».

• Чи потрібні дослідження не про війну під час війни? — Такі дослідження потрібні, але також важливо, щоб вони не втрачали зв’язку з реальністю. Дослідження, звісно, можуть не бути про війну й не стосуватися війни, але враховувати цей аспект. Наприклад, у дослідженні, що планувалося до 24 лютого, може бути додано дослідницьке питання і адаптовано інструментарій, щоб зачепити також тему впливу війни.
• Довготермінові проєкти, які почалися до 24 лютого, і для яких війна є лише контекстом, мають продовжуватися.
• І які проєкти зараз «не на часі»? — Складніше отримати фінансування на культурні проєкти, на дослідження загалом.
• На які теми буде складніше (або вже складно) проводити дослідження в умовах війни? — Наприклад, табуйовані й раніше теми: домашнє насильство і військові.

Вплив повномасштабної війни на дослідницьку команду. Саморефлексія і емоційне благополуччя дослідни_ць.

• Дослідни_цям, які вивчають емоційно складні теми, варто обговорювати власні відчуття і думки, рефлексувати всередині дослідницької команди. Варто також думати про консультування з психолог_инею, можливо, групове, а також про терапію.
• Якщо член_киня дослідницької команди каже, що «не все так погано» — це може бути тривожним дзвіночком. Потрібно бути уважними од_на до одно_ї всередині команди.
• На яких етапах роботи в дослідницькому проєкті про війну варто залучати психолог_иню-терапевт_ку? — На кожному.

Сучасна етика досліджень під час війни: що буде корисно залишити в практиці потім?

• Концепція безпечного простору.
• Дослідження спільнот.

Критичність і самоцензурування

• Представни_ці інституцій, зокрема академічних, а також освітян_ки, представни_ці органів влади можуть бути некритичними до власних інституцій або не хотіти розповідати про них. Це може бути пов’язано з різними причинами. З одного боку, вони можуть не відчувати, що безпечно про це говорити, а також нести репутаційні втрати. А з іншого боку, можуть відчувати власну відповідальність, якщо інституція щось робить не так, і тому не хочуть ділитися цим досвідом.

• Як ставити питання? Якщо інформант_ки відмовляються розповідати про те, як їхня інституція відреагувала на зміни в умовах повномасштабного вторгнення, то можна в них запитати про досвід інших інституцій у місті або запитати про те, як вони уявляють собі найкраще й найгірше реагування від інституції (класичний мінімум та максимум; уявний рівень).
• Дослідни_ці також можуть вдаватися до самоцензурування і не ставити якихось питань, якщо вони є занадто сенситивними або можуть призвести до ретравматизації респондент_ки.
• Самоцензурування в спільнотах може бути різним, залежно від спільноти. Наприклад, у спільноті мист_кинь більше схильні до (само)рефлексії та критики од_на од_ної. Водночас академічні спільноти, зокрема соціологічна, є доволі закритими. Академічні соціологи_ні та дослідни_ці можуть майже не перетинатися з соціологи_нями громадського сектору. В академічному соціологічному полі бракує конструктивної критики. Тільки зараз починаються публічні обговорення та переосмислення різних підходів та методів досліджень, але це відбувається більше в межах досліджень під час війни.

Дослідницька етика під час війни

• Сенситивні інтерв’ю. Якщо інформант_ка під час інтерв‘ю почуває себе некомфортно, наприклад, починає плакати, інтерв‘юер_ці потрібно запитати в інформант_ки: Як ви себе почуваєте? Чи можу я зарадити? Запропонувати поговорити на інші теми, спитати, чи хоче людина випити води або обійнятися.
• Варто залучати психолог_инь в дослідницькі проєкти з чутливою тематикою. Експерт_ки можуть працювати із дослідни_цями та інформант_ками. Після проведення інтерв‘ю можна запропоновати контакти психолог_инь, які можуть надати допомогу безоплатно.
• Запропонувати контакти психолог_инь особливо важливо, якщо в інтерв‘юер_ки є підозри, що в інформант_ки відбулася ретравматизація під час інтерв‘ю або в_она загалом потребує психологічної допомоги.
• Після інтерв’ю спілкування між інформант_кою та інтерв’юер_кою може повторюватися за запитом інформант_ки. Водночас важливо, щоб таке спілкування не порушувало нічиї особисті кордони та не переходило в експлуатацію інтерв’юер_ок. Для цього кількість подальших розмов має бути обмеженою.
• Люди у вразливому становищі можуть переживати втрату відчуття суб‘єктності. Для того, щоби повернути це відчуття, важливо домовлятися про місце та час проведення інтерв’ю, яке обере інформант_ка. Окрім цього, важливо дати їм можливість припинити розмову, якщо в них виникне таке бажання, або пропускати питання, на які вони не хочуть відповідати, а також вилучити надану інформацію після проведення інтерв’ю.
• Важливо, щоби під час проведення інтерв’ю був безпечний простір між учасни_цями та інтерв’юер_ками.
• Повномасштабна війна призвела до збільшення вразливих груп, які мають посттравматичний стресовий розлад. Це може накласти специфіку на дослідження та роботу із соціальними групами. Щоб розуміти, як краще із ними працювати, можна використовувати наявний після інших воєн досвід.
• Соціологи_ні не мають досвіду та кваліфікації, який давав би можливість поставити діагноз — посттравматичний стресовий розлад. Тому потрібно чутливо ставитися до груп інформант_ок, які пережили важкі події і з високою ймовірністю мають ПТСР.
• Дослідни_цям можуть знадобитися юридичні консультації під час проведення досліджень пов’язаних із досвідами війни або окупації.

Методологічні виклики під час війни

• Методи онлайн- та офлайн-досліджень можуть використовуватися в одному дослідницькому дизайні та бути корисними для тріангуляції даних.
• Під час війни навіть недосконалі методи збору даних мають сенс, якщо вони стосуються фіксування або документування.
• Під час війни можуть бути проблеми із даними стосовно обсягу та характеристик генеральної сукупності. Це ускладнює побудову вибірки та отримання якісної та надійної інформації.
• Із замовни_цями важливо обговорювати та пояснювати найбільш доречну методологію, яка найкраще розкриє мету та завдання дослідження.