Через карантинні обмеження робота фахівців у різних галузях зазнала змін, і дослідників теж. Саме тому проведення такого дослідження, як дослідження жінок-іммігранток, частиною якого були вилазки на столичний ринок “Троєщина”, у часи пандемії складно собі уявити. 

Спілкування віч-на-віч з об’єктами дослідження створює ризик поширення Covid-19 і суперечить заходам дистанціювання, що запроваджене урядами у всьому світі. Тому проведення досліджень тими методами, які тривалий час вважалися “золотим стандартом” у соціальних дисциплінах, зараз у більшості випадків неможливе через практики дистанціювання. Дослідницькі компанії, аналітичні центри, академічні установи наразі більш схильні розглядати методи, які можна успішно застосовувати онлайн.

До речі, проведення польового етапу й збір даних онлайн давно не є новинкою: наприклад, у 2015 році дослідники проблем житла та фінансового забезпечення британської молоді зазначали про вигоди онлайну для збору потрібних їм даних. Але тоді як раніше польовий етап онлайн був радше вибором і альтернативою, яку цікаво спробувати, в умовах локдауну — онлайн став альтернативою для відмови від ідеї проведення дослідження.

Які є можливості та виклики з дослідженнями онлайн? Про які обмеження варто пам’ятати, якщо ви проводите дослідження онлайн? І як ті обставини, з якими зіткнулися соціальні дослідники зараз, можуть продовжувати змінюватися в подальшому, навіть після пандемії?

Обмеження польового етапу онлайн

Проведення польового етапу із використанням засобів інтернет-зв’язку вимагає більше зусиль від дослідницької команди, адже передбачає більше витрат часу на адміністрування дослідження. Вам потрібно спланувати низку речей: як будете узгоджувати час інтерв’ю чи фокус-групи з учасниками дослідження, як інтегруєте технології в процес збору даних, як будете підтримувати зв’язок з учасниками. 

Додайте сюди можливе переривання зв’язку, яке може не сильно заважати організації коротких зустрічей, але критичне, наприклад, під час двогодинних фокус-груп. До того ж, має місце і нестабільність домовленостей: запрошуючи учасників поспілкуватися онлайн, ви маєте розуміти, що конкуруєте з іншими активностями, якими вони могли б займатися, не випускаючи з рук смартфона чи ноутбука.

Іншим викликом є етичний аспект дослідження. Середовище, у якому інформант спілкується з дослідником — важливе. До пандемії ми могли домовитися про інтерв’ю на їхньому робочому місці учасників дослідження або у них вдома. 

Зараз встановити настільки близький контакт було би неможливо, але ми як дослідники маємо подбати про дві речі. По-перше, про забезпечення приватності та захисту даних в інтернеті. Для частини учасників дослідження це точно виявиться важливим: вони охочіше даватимуть згоду на запис, якщо їм гарантують, що потім відеозапис інтерв’ю не буде, скажімо, виставлено на ютубі. А по-друге, зробити все можливе для того, щоб інформант відчував себе в безпеці та щоб йому було комфортно говорити. Варто враховувати, що люди можуть проживати в середовищі, де вони зазнають насильства або контролю з боку інших. 

Із запровадженням карантинних обмежень доступ до вразливих груп ускладнився: люди могли тимчасово змінити або й покинути свої звичні місця роботи чи проживання, а смартфони і цифрові навички є не у всіх. Тому може бути  особливо складно досягати менш привілейоване населення — наприклад, тих хто проживає у місцевостях з гіршою якістю інтернет-з’єднання. Або тих, хто не має постійного доступу до технічних засобів — наприклад, один телефон на сім’ю.

З іншого боку, пандемія може створювати і нові можливості: коли люди ізольовані від своїх звичних соціальних активностей і трохи нудьгують, вони можуть бути раді можливості стати частиною дослідницького проєкту. 

Пробуємо заглянути у майбутнє 

Припускаю, що для частини дослідницьких тем перехід в онлайн міг вплинути позитивно і навіть дозволив використовувати ресурси дослідницької команди продуктивніше. Знову ж таки, на думку спадають теми, що не вважаються чутливими — наприклад, дослідження дозвілля і культурних потреб молоді, яке Cedos провів онлайн у розпал карантинних обмежень у 2020 році. Тільки подумайте: раніше, щоб провести фокус-групу в іншому місті, нам потрібно було купувати квитки, орендувати приміщення на кілька годин, а ще ж іноді бронювати готель…

Натомість у тих проєктах, де немає встановлених контактів для «поля», або де неможливо провести вийти на зв’язок з респондентами онлайн, в умовах карантинних обмежень буде важко. Для таких випадків  краще відкласти початок до послаблення карантину. У будь-якому разі, рішення про старт або перенесення початку проєкту має бути прийняте поінформовано. У деяких випадках, якщо це можливо, для прийняття рішення варто поспілкуватися з тими організаціями, які працюють в темі давніше або є лідерами досліджуваних спільнот чи іншими ‘gatekeepers’. 

Етнографічні та інші польові дослідження, які потребують тривалого спілкування віч-на-віч, ймовірно, ще не скоро зможуть повернутися до деякої подоби нормальності. Звісно, зміни відбуватимуться дуже нерівномірно, залежно від локальних медичних, соціальних та політичних умов. Водночас, Сovid-19 може заохотити українських дослідників випробувати низку відносно нових, але вже перевірених методів, які дозволяють ефективно проводити збір даних без спілкування віч-на-віч.

Мабуть, найбільш традиційний для нас метод — онлайн- або телефонне інтерв’ю може трансформуватися у так звані епістолярні, або асинхронні інтерв’ю. Дослідник надсилає підготовлені питання учаснику дослідження через месенджери, електронну пошту або навіть у вигляді аркушів з питаннями звичайною поштою. У такому разі інтерв’юеру та учаснику дослідження не потрібно бути присутніми на дзвінку в один час, а інформанти отримують можливість вибирати, коли відповідати. 

Також це так звана “нетнографія” або віртуальна етнографія — тобто використання етнографічних методів для вивчення спільнот  і культур, які багато взаємодіють в онлайні. Дослідники здійснюють аналіз текстів у блогах, збирають дані з груп в соціальних медіа, вивчають інтеракції у чатах та на форумах, — все заради розуміння поведінки людей в Інтернет-спільнотах. Переважно такі методи використовують у антропологічних дослідженнях.

Наступні перелічені методи поєднують окремі риси етнографічних методів та інтерв’ю. Метод “завершення історії” полягає в тому, що дослідник пропонує учасникам дослідження дописати завершення різних ситуацій, з якими стикається вигаданий персонаж. Цей метод скоріше стосується академічної психології наразі, але має потенціал і в інших соціальних дисциплінах. Ще є метод щоденників, який передбачає, що учасники дослідження ведуть онлайн-щоденник, доступ до якого є у дослідницької команди. Метод може включати зйомку фото- чи відео учасниками — наприклад, їх просять кожного ранку описувати настрій і фотографувати власний робочий стіл. 

Ну й зрештою, проведення face-to-face опитувань теж трансформувалося в телефонні та онлайн-опитування з використанням спеціальних мобільних додатків. Соціологічні компанії змогли швидко переорієнтуватися завдяки тому, що нерідко практикували проведення онлайн-опитувань на принаймні частині вибірки ще до пандемії. 

Ви завжди можете звернутися за консультацією до експерт_ок аналітичного центру Cedos. Цього року ми провели понад 10 консультацій для громадських організацій щодо планування та проведення досліджень, а також подальшої комунікації результатів.