З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну повернулися близько понад 1 мільйона 600 тисяч людей. За даними Державної прикордонної служби України, щодня в Україну повертаються понад 30 тисяч осіб.

Люди їдуть додому і з інших населених пунктів України, де вони рятувалися від війни. За оцінками Міжнародної організації з міграції, 2 млн 775 тис. внутрішньо переміщених осіб повернулися туди, де вони постійно проживали до початку повномасштабного вторгнення.

Що впливає на рішення переселенців та біженців повернутися або, навпаки, залишитися у громадах, які прийняли?

Однією з ключових причин повернення є сприйняття безпекової ситуації. Наприклад, якщо регіон віддалений від зони бойових дій, туди найімовірніше повертатимуться. Також люди повертаються у деокуповані населені пункти, передусім Київської, Чернігівської, Сумської областей. Згідно з опитуванням Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, третина респондентів вирішили повернутися через їхнє сприйняття безпекової ситуації в Україні.

Люди також повертаються через бажання чи необхідність бути з родиною, допомагати близьким або старшим родичам. Жінки, які були за кордоном, їдуть до своїх родин, бо потребують допомоги з дітьми або не змогли влаштуватися на новому місці, наприклад, знайти роботу чи доступне житло.

Частина людей зіткнулися з проблемами пошуку доступного житла. Громади, які приймають переселенців і біженців, розміщують їх у тимчасово облаштованих просторах, зокрема у спортзалах, виставкових центрах, школах, гуртожитках. Проте довготермінове перебування у таких прихистках не є комфортним. Люди повертаються, бо не можуть орендувати житло через брак власних коштів або доступних пропозицій на ринку оренди.

Переселенці й біженці повертаються через складнощі з пошуком роботи, зокрема брак вакансій на ринку праці й професійних зв’язків. Частині людей важко знайти роботу, що відповідає їхній кваліфікації, зокрема і через незнання місцевої мови. Біженців можуть не взяти на роботу через пріоритет громадян конкретної країни. Упереджене ставлення до ВПО може впливати на їхні шанси знайти роботу у громаді, яка їх прийняла.

Ще однією причиною повернення може бути брак власних фінансових ресурсів і обмеженість соціального забезпечення, яке пропонують міста і країни, що приймають біженців. Матеріальної грошової допомоги може бути недостатньо для забезпечення базових потреб на мінімальному рівні. На бажання повернутися може вплинути складність бюрократичних процедур, які потрібно пройти для отримання дозволу на проживання і соціальної допомоги. А також відсутність знайомих або родичів, які могли б допомогти розібратися з нюансами місцевої адміністративної системи або підтримати морально.

Частина людей повертаються на короткий термін. Серед причин короткострокового повернення є потреба забрати речі, вивезти близьких людей або домашніх тварин, перевірити цілісність житла, побачитися з родичами, а згодом знову поїхати у більш безпечне місце в Україні або поза її межами.

Водночас є кілька факторів, які впливають на рішення не повертатися у місце, де переселенці й біженці проживали до 24 лютого 2022 року.

Що довше триватимуть воєнні дії, то з меншою ймовірністю біженці та ВПО повернуться у попереднє місце проживання. Вони матимуть більше часу та можливостей, щоби вивчити мову, знайти роботу та інтегруватися у місцеві спільноти.

Діти підуть у школу або вступлять у заклад вищої освіти за кордоном. Ті, хто почнуть здобувати середню, професійну або вищу освіту в інших країнах, матимуть більше можливостей для інтеграції.

Ті, хто до початку повномасштабного вторгнення мали вищу освіту, володіли іноземними мовами, мали високий рівень доходу та були більш мобільними, матимуть більше можливостей влаштуватися за кордоном. Ймовірно, частина цих людей згодом повернуться в Україну на довгий період, якщо з’являться можливості для працевлаштування чи професійного розвитку.

Якщо люди до початку повномасштабної війни планували виїхати з України, то з великою імовірністю вони захочуть там залишитися. Ті, хто сезонно або постійно працювали за кордоном, матимуть більше можливостей залишитися у відповідних країнах і перевезти своїх рідних.

Соціальні виплати в деяких країнах вищі. Тому люди, які отримували державну соціальну допомогу в Україні, з меншою ймовірністю повернуться, поки матимуть можливість отримувати допомогу у цих країнах, зокрема у вигляді вищих грошових виплат.

Представники дискримінованих груп населення, ймовірно, довше залишатимуться у країнах, де рівень дискримінації є меншим, ніж в Україні.

Оригінал опублікований у виданні “Лівий берег”: https://lb.ua/blog/cedos/516983_povernutisya_abo_zalishitisya_shcho.html