"Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням" – згідно з документом із такою назвою донедавна відбувався розподіл бюджетних місць між університетами в Україні. У 2012 році назви документів дещо змінилась, однак принцип так званого державного замовлення залишився тим самим. Вже давно не існує ані планової економіки, ані розподілу випускників на виробництва, однак система, за якою держава фінансує підготовку фахівців у вищих навчальних закладах, продовжує функціонувати за старими механізмами та практиками, які жодним чином не забезпечують сучасних потреб.

За даними НДІ соціально-трудових відносин Мінсоцполітики, у 2007 році 25-80% випускників в залежності від спеціальності планували своє працевлаштування частково або ж повністю без прив’язки до здобутого фаху. За таких умов потреба докорінних змін є більш ніж нагальною.

Йдеться про моделювання системи, яка створить умови для більш ефективного розподілу державних витрат за умов обмежених ресурсів, тобто першочергове фінансування потужніших університетів, які можуть випускати конкурентоспроможних спеціалістів, здатних до різного роду мобільності на ринку праці, який стає дедалі динамічнішим.

Автори цього дослідження свідомі чималої кількості обмежень, які не дозволяють наблизитись до повноцінного та всебічного аналізу цієї теми.

Насамперед, йдеться про відсутність загальної стратегії розвитку вищої освіти. Стратегії, яка описує цілі та контрольні точки на шляху до них; необхідні або принаймні бажані політичні та економічні умови; механізми пошуку та досягнення суспільного консенсусу довкола змін; категорії населення та учасників процесу, які виграють від змін, та тих, хто від них втратить; міжнародний контекст. Лише за умови наявності цих та інших наріжних каменів бачення майбутнього розвитку вищої освіти можна говорити про можливість повноцінного моделювання змін державного фінансування підготовки кадрів.

Іншим чинником, який суттєво обмежує дослідницьке поле, є брак статистичних даних з найрізноманітніших питань. Ця проблема закорінена в застарілому змісті та механізмах статистичної звітності, які функціонують у системі вищої освіти. Також свій відбиток накладає загальна культура закритості вищих навчальних закладів.

У цьому звіті фахівці Центру дослідження суспільства спробували показати слабкі сторони чинної системи як в теорії, так і на практиці, опитали учасників формування та розподілу обсягів державного замовлення, показали основні тенденції та зміни у структурі державних витрат на підготовку кадрів, дослідили досвід та практики фінансування підготовки кадрів у кількох інших країнах та запропонували відправні пункти для формування альтернативної моделі. В окремому розділі цього звіту зібрані критичні відгуки міжнародних дослідників у сфері вищої освіти, котрі добре обізнані з українськими та закордонними практиками щодо запропонованих авторами цього звіту ідей.