Вступ

Дозвілля є важливою складовою життя людини і певною формою самовираження. Якість і різноманітність дозвілля може впливати на здоров’я та відчуття добробуту людей. Сучасні підходи до вивчення дозвілля розглядають його не лише з точки зору вільного вибору й особистих зацікавлень людини. Дослідни_ці* також звертають увагу на структурні передумови доступності дозвілля для різних груп людей. На те, яким є дозвілля людей, впливають різні фактори, зокрема сфера зайнятості та умови праці, кількість вільного часу, рівень доходу, гендер, вік, місце проживання, наявність і доступність інфраструктури для відпочинку і дозвілля.

У цьому дослідженні ми звернули увагу на дозвілля та культурні потреби молодих людей, які живуть у Херсоні, Івано-Франківську та Хмельницькому, а також працюють у сфері послуг, інформаційних технологій, культури і креативності. У фокус-групових дискусіях також брали участь студент_ки спеціальностей, які суміжні з цими сферами зайнятості. Крім цього, ми сфокусувалися на пріоритетах і процесах розробки культурних і молодіжних політик цих міст, а також описали деякі особливості роботи державних і комунальних закладів культури.

Дослідження складалося з двох частин: кабінетний етап, який передбачав огляд нормативних документів, що формують культурні політики обраних міст, аналіз кількісних даних компанії Kantar Україна і огляд літератури; польовий етап, який включав використання якісних методів соціологічного дослідження і проведення фокус-групових дискусій та глибинних інтерв’ю.

Польовий етап дослідження відбувався протягом липня-вересня 2020 року. Під час цієї частини ми провели 18 фокус-групових дискусій з представни_цями молоді Хмельницького, Івано-Франківська, Херсона. Для кожного міста ми провели 6 фокус-групових онлайн-дискусій з молодими людьми 18-35 років, які зайняті у сфері послуг, інформаційних технологій , культури і креативності.  А також ми провели і проаналізували 30 глибинних напівструктурованих інтерв’ю з представни_цями органів влади, закладів культури та громадських організацій.

Висновки

Дозвілля і відпочинок у молодих людей не часто асоціюється з культурними подіями і закладами. Відпочинок учасни_ці фокус-груп описували як простір для відновлення себе і власного ментального здоров’я. Вони також згадували, що відпочинок для них — це можливість не працювати і не думати про роботу. Частина молодих людей, які працюють у сфері послуг, згадували, що відпочинок для них — це задоволення базових потреб, наприклад, сон. Молоді люди, які працюють у сфері інформаційних технологій, зазначали, що іноді їхня робота і відпочинок не мають відмінностей. Крім цього, молоді люди майже не розділяли поняття «відпочинок» і «дозвілля». Однак деякі говорили, що відпочинок пов’язаний з відновленням і зазвичай відбувається у приватному просторі. Водночас дозвілля молоді люди пов’язували з публічними і громадськими просторами міст, а також із закладами культури.

Одним із факторів, які впливають на дозвілля молоді, є сфера, тип зайнятості та умови праці. Кількість вільного часу, який можна використати для дозвілля, залежить від тривалості робочого дня, фіксованості або гнучкості графіку роботи та інших умов праці. Так, люди, які працюють віддалено або є фрілансер_ками, говорили про те, що вони частіше проводять дозвілля вдома, адже в будь-який момент можуть отримати нове робоче завдання.

Для представни_ць так званих креативних індустрій, як і для працівни_ць сфери послуг, характерними є тенденції до нестабільної зайнятості, стирання меж між роботою і вільним часом. Молоді люди, які працюють у сфері культури і креативності, інколи ототожнюю роботу і дозвілля. Попри прекарні умови праці, вони схильні романтизувати свою роботу і сприймати її як покликання, яке приносить задоволення. Також вони скаржилися на різні об’єми роботи і доходи в різні періоди року, низьку заробітну плату в державних закладах культури. Люди, які працюють у сфері послуг, вказували на брак вільного часу та неможливість відвідувати публічні міські заходи, бо вони часто працюють у вихідні та святкові дні.

За результатами аналізу кількісних даних, у будні дні молоді люди у великих містах віддають перевагу приватному, домашньому відпочинку, а у вихідні частки тих, хто відпочиває вдома і поза домом, фактично зрівнюються. Втім, відпочинок і дозвілля частіше сприймається як залишкове — час після роботи, навчання і хатніх справ. Це проявляється і в тому, що серед усіх витрат зі свого бюджету молодь найбільше схильна економити на витратах на дозвілля (73%), відпустки і подорожі (71%). Найбільше молоді у великих містах проводять позаробочий час за пасивним відпочинком: хоча б раз на тиждень використовують інтернет (82%), слухають музику (67%), переглядають відео (55%) і телебачення (50%). Порівняно набагато менше молоді принаймні раз на місяць відвідують кінотеатри (14%), концерти, театри і художні виставки (по 5%).

Рівень доходу також впливає на способи проведення вільного часу серед молодих людей. За результатами аналізу кількісних даних ми помітили, що дозвілля людей з високим рівнем доходу є більш різноманітним порівняно з тими, хто заробляють менше. Серед молоді з доходом, вищим за середній рівень по Україні, досить велика частка (42%) читають книги протягом тижня. По мірі того, як зменшується рівень доходу, зменшується і частка житель_ок, які займаються читанням. Проте серед респондент_ок з найнижчим рівнем доходу (менше за 2,5 тис. грн) читають майже так само багато, як і серед людей з найвищими доходами.

Найбільше молоді люди схильні економити на витратах, пов’язаних із повсякденним дозвіллям (73%), тобто власне на тому, чим можна займатися у вільний від роботи час: походи у культурні заклади, відвідування заходів та інші розваги. Тільки 23% повідомили, що не будуть (із них тільки 6% — за жодних умов не будуть економити). Майже так само багато молодих людей готові економити на покупках різної техніки і на витратах, пов’язаних із відпустками та подорожами.

Завжди або іноді економлять, Вкрай рідко економлять або ніколи не економлять і Важко сказати

Примітка: Запитання «Якщо Вам потрібно обмежити витрати, на чому Ви будете економити?», N=1948

Варто також згадати про гендерні особливості дозвілля і вільного часу молодих людей. Молоді чоловіки і жінки мають різну кількість вільного часу. Наприклад, жінки займаються додатковою репродуктивною працею: хатні справи, догляд за дітьми. Вони частіше, ніж чоловіки, асоціюють відпочинок з часом, вільним не лише від роботи, а й від домашніх справ. Аналіз кількісних даних продемонстрував суттєву різницю між чоловіками і жінками у способах проведення вільного часу. 78% молодих жінок займаються турботою про житло після роботи. Водночас схожі обов’язки виконують лише 38% молодих чоловіків.

Гендерні відмінності в проведенні вільного часу

Примітка: Запитання: «Скажіть, будь ласка, чим з перерахованого Ви займалися за останні півроку в свій вільний час? Як часто? Відзначте, будь ласка, один варіант відповіді в кожному рядку»

Відчуття безпеки по-різному впливає на дозвілля жінок і чоловіків. Жінки згадували, що після відвідування заходів увечері почуваються некомфортно, якщо повертаються додому наодинці. Молоді жінки також згадували про відчуття небезпеки під час відвідування масових культурних подій у містах, бо зазвичай на таких заходах вони можуть зустріти чоловіків у стані алкогольного сп’яніння. Крім цього, жінки говорили про те, що збільшення кількості поліцейських під час таких подій не впливає на їхнє відчуття захищеності та комфорту.

Ще однією відмінністю дозвілля жінок і чоловіків є різна участь в активних видах відпочинку — наприклад, у заняттях спортом. Під час фокус-групових дискусій чоловіки частіше, ніж жінки, згадували про спорт як частину дозвілля, а також говорили, що долучені до різних видів спорту. Для жінок заняття спортом є одним зі способів звільнитися від репродуктивної роботи вдома.

Наявність дітей є важливим чинником, який впливає на кількість вільного часу і дозвілля. Під час організації дозвілля молоді люди, які мають дітей, схильні передусім задовольняти потреби та інтереси дітей, і лише опісля дбати про себе. Чоловіки та жінки по-різному сприймали час, який вони проводять з дітьми. Жінки часто згадували, що їм доводиться виконувати різноманітні обов’язки з догляду — наприклад, відводити дітей у садочок. Жінки частіше, ніж чоловіки, зазначали, що «час для себе» є відпочинком не лише від роботи, а й від побутових справ і догляду за дітьми.

Сфера зайнятості, кількість вільного часу, рівень доходу, наявність дітей, долученість до культурного життя міста загалом впливають на потреби і запити молодих людей на проведення дозвілля. Молоді люди з різних сфер зайнятості в усіх містах висловлювали потребу в альтернативній культурі. Зазвичай під цим мали на увазі заходи, події або простори, які за тематичним наповненням або форматом будуть відрізнятися від наявних  державних і комунальних установ. Іноді альтернативністю молоді люди називали відкритість закладів і просторів до співпраці та можливість ініціювати й організувати власні події.

З одного боку, молодь, яка працює у сфері культури і креативності, висловлювала детальні пропозиції, як можна розвивати альтернативне культурне дозвілля. Наприклад, у Херсоні люди, які займаються музикою, згадували про нестачу місць для репетицій і проведення подій. У всіх трьох містах учасни_ці ФГД згадували про брак подій, пов’язаних із сучасним мистецтвом, зокрема виставок, театральних вистав. З іншого боку, люди, які не працюють у сфері культури та креативності, а також не часто відвідують заклади культури, озвучували свої запити на альтернативну культуру по-іншому. Наприклад, деякі учасни_ці згадували про музеї воскових фігур або виставки ретро-машин. Опосередковано такі ідеї можуть вказувати на незадоволення заходами і темами, які пропонують наявні заклади культури. А також означати те, що під час розробки культурних політик і тематичного наповнення закладів варто досліджувати потенційну аудиторію і працювати не над втіленням конкретних бажань, а над задоволенням потреб молодих людей.

Молодь у всіх трьох містах озвучувала потребу в збільшенні кількості некомерційних просторів — наприклад, для проведення власних заходів. Одним із прикладів таких місць є муніципальний молодіжний центр у Хмельницькому. Учасни_ці дискусій позитивно відгукувалися про цей простір, згадували про власний досвід відвідування. Водночас представни_ці закладів культури наводили приклади вдалої співпраці їхніх закладів і молодіжного центру. Крім культурних заходів, у молодіжному центрі постійно відбуваються правозахисні й екологічні події, а також інклюзивні заходи для молодих людей з інвалідністю. Під час дискусій у Херсоні та Івано-Франківську молоді люди згадували про потребу відкрити схожі муніципальні молодіжні центри у їхніх містах. Також вони говорили про те, що творча молодь має обмежений доступ до професійних мистецьких платформ.

Державні заклади культури здебільшого асоціюються у молоді з масовою культурою, яка доступна широким групам населення. Натомість недержавні культурні інституції часто пов’язують з експериментальними мистецькими форматами. Ще однією особливістю недержавних закладів культури, про яку згадували в Івано-Франківську, є існування спільнот довкола таких місць. Водночас державні та комунальні заклади часто не є такими центрами тяжіння і не згуртовують довкола себе людей.

Загалом більшість учасни_ць фокус-групових дискусій говорили, що інфраструктури для дозвілля і відпочинку в їхніх містах достатньо. Проте представни_ці громадських організацій і деякі молоді люди, які працюють у сфері культури, зазвичай критично оцінювали наявність і доступність інфраструктури для дозвілля і відпочинку. В Івано-Франківську згадували, що в місті бракує альтернативного театру, який працював би з соціальними проблемами і сприяв би розвитку громади. Натомість у Херсоні згадували про проблему приватизації і закриття деяких комунальних закладів культури — наприклад, кінотеатру «Ілюзіон». Хмельницький молоді люди описували як «фестивальне місто» і згадували про збільшення кількості і підвищення якості культурних подій. Однак молоді люди також згадували про нестачу заходів, пов’язаних із сучасним мистецтвом і якісним культурним дозвіллям, у Хмельницькому.

Важливою тенденцією є те, що молоді люди мають запит на трансформацію, доповнення класичних функцій закладів культури. Найкращим прикладом цього є бібліотеки. Більшість молодих людей не користуються бібліотеками для того, щоб взяти книги. Молодь у всіх трьох містах говорила про те, що вони відвідують бібліотеки заради тематичних подій, дискусій, фестивалів, обговорень. Існує запит на перетворення бібліотек на центри спільнот, у яких можна не лише вчитися, отримувати книги, а й проводити дозвілля, спілкуватися.

Змінитися також має підхід до залучення молодих людей до культурного дозвілля і закладів культури. В усіх трьох містах молоді люди згадували про неприємні враження, пов’язані з примусовим відвідуванням музеїв і театрів під час навчання у школі або закладі вищої освіти. Для декого такі походи стали останніми в їхньому житті і закріпили асоціацію цих закладів культури з чимось директивним і нецікавим.

Варто зазначити, що кінотеатри є закладами культури, які найчастіше відвідують молоді люди. З одного боку, це підтверджує аналіз кількісних даних, адже серед різновидів занять, що зазвичай організовуються в закладах культури, найбільше міської молоді обирає відвідування кінотеатрів (14%) і набагато менше молодих людей відвідують концерти, театри і виставки (по 5%). З іншого боку, ця тенденція опосередковано підтверджується тим, що учасни_ці ФГД формулювали свої запити щодо покращення роботи кінотеатрів більш чітко, ніж побажання до роботи інших закладів культури. Водночас молоді люди часто вважають кінотеатри комфортними лише в поєднанні з їжею та іншими розвагами, такими як шопінг, а саме кіно для них часто є другорядним. Таке сприйняття кінотеатрів є маркером споживацької культури загалом і відображає тенденцію до комерціалізації культури.

Державні і комунальні заклади культури в містах часто вважають молодь своєю цільовою аудиторією. Проте заклади культури іноді не мають окремих стратегій залучення молодих людей. Вони часто працюють з школяр_ками і студентством, а також з молодими людьми, які мають дітей. Водночас рідко мають спеціальні програми і події, що орієнтовані на працезайняту молодь, яка завершила формальну освіту.

Окремі представни_ці закладів культури згадували, що найменше їх відвідують молоді люди — при чому для різних вікових категорій можуть бути різні причини. Наприклад, деякі вказували, що до них рідко ходить студентство. На думку працівни_ць закладів культури, це може бути зумовлено нав’язливим відвідування театрів і музеїв під час навчання у школі. З іншого боку, працезайнята молодь може мати недостатньо вільного часу через роботу або наявність дітей. Одна з представни_ць закладів культури зізнавалася, що однією з важкодоступних груп є люди від 35 років, тому що для них культурне дозвілля не є пріоритетом, вони більше зайняті роботою або дітьми.

Серед важливих проблем державних і комунальних закладів культури можна виокремити брак фінансування, що тягне за собою незадовільний матеріально-технічний стан приміщень, нестачу персоналу, зокрема молодих людей серед працівни_ць. З браком фінансування і нестачею кваліфікованих кадрів може бути пов’язана неможливість розвивати альтернативні культурні формати і задовольняти потреби молодих людей у подіях, пов’язаних із сучасним мистецтвом.

Під час розробки культурних або молодіжних політик органи влади обраних міст орієнтуються на «молодь» загалом і не виокремлюють інших підкатегорій. Зазвичай у містах існують програми для підтримки деяких вразливих груп молоді — наприклад, людей з інвалідністю, малозабезпечених, молодих людей, які були дітьми-сиротами, переселен_ок. Проте більшість заходів стосуються соціальної підтримки цих людей, а не залучення їх до культурного життя міста.

Виключеними з культурного життя міст і практик публічного дозвілля також є інші групи молодих людей. В Івано-Франківську, за словами представни_ці громадської організації, поза культурним життям міста залишаються представни_ці національних та етнічних спільнот, ром_ки, іноземці та іноземки. А також ЛГБТКІ+, які можуть зіткнутися з дискримінацією, якщо заявлять про свою ідентичність або захочуть провести тематичну подію.

За словами представни_ць громадських організацій, у Херсоні під час розробки культурних і молодіжних політик не достатньо враховують потреби людей з інвалідністю. Громадські активіст_ки з Херсона також згадували, що жінок та ЛГБТКІ+-людей не надто активно долучають до культурних подій, які організовують органи влади у Херсоні.

У Хмельницькому представни_ці органів влади згадували, що не включають потреби окремих вразливих груп при проведенні різних культурних заходів, оскільки, на їхню думку, не існує перешкод для долучення цих людей до культурного дозвілля. Водночас наголошували, що в Стратегії розвитку міста у сфері культури окремо не згадано потреби жінок, національних меншин, ЛГБТКІ+-людей. Попри брак комплексних політик, спрямованих на дозвілля вразливих груп молоді, у кожному місті є окремі вдалі приклади залучення цих груп до культурного життя міста.

Культурні та молодіжні політики в усіх трьох містах, з одного боку, спрямовані на підлітків, студентство, молодих людей з дітьми. Однак поза увагою також залишаються студент_ки професійно-технічних закладів і працезайнята молодь без дітей.

Рекомендації органам влади

  • Розвивати і підтримувати мережі державних і муніципальних закладів культури. Сприяти збереженню некомерційних закладів культури, наприклад, пропонувати системи пільгової оренди приміщень для таких закладів.
  • Розробляти і впроваджувати стратегії децентралізації культури в межах міст. Наприклад, підтримувати розвиток і створення локальних осередків і закладів культури у різних районах міста.
  • Розробляти і впроваджувати стратегії створення районних центрів спільнот на базі місцевих бібліотек.
  • Залучати різні групи мешкан_ок міста, а також громадські організації до створення стратегій розвитку культури та інших програм з підтримки культури та молоді. Створювати можливості для залучення якомога більшої кількості різних груп молоді. Залучати молодих людей на ранніх етапах розробки документів. Використовувати різні інструменти партисипації, зокрема інформування, консультації, проведення обговорень і круглих столів.

Рекомендації закладам культури

  • Розробляти і впроваджувати практики з вивчення аудиторії закладу та її потреб. Наприклад, проводити консультації з дослідни_цями, опитування аудиторії, мапування, збирати зворотній зв’язок після подій, збирати кількісні та якісні дані про аудиторію закладів.
  • Налагоджувати прозорі механізми співпраці та партнерства з громадськими організаціями, незалежними митцями і мисткинями, навчальними закладами, міжнародними організаціями. Наприклад, проводити відкриті конкурси на спільну організацію подій. Безкоштовно надавати простори для проведення заходів незалежним митцям і мисткиням.
  • Розміщувати інформацію про можливості та умови співпраці на сайтах, сторінках закладу в соціальних мережах.
  • Розробляти комунікаційні стратегії закладів з огляду на потреби та інтереси цільової аудиторії, а також з урахуванням недискримінаційного, гендерно чутливого підходу. Залучати фахів_чинь з комунікації. Не лише використовувати різні канали комунікації, а й адаптовувати наповнення цих каналів відповідно до потреб аудиторії.
Завантажити порадник у PDF (4 МБ)