Дослідження просторового розподілу робочих місць та повʼязаності їх з місцями проживання на території Вінниці

Методологія

Сучасні міста і сучасний стиль життя в них нерозривно пов’язані з переміщеннями жителів. Мобільність стосується багатьох аспектів життя містян: роботи, дозвілля, харчування, шопінгу та багатьох інших. Зважаючи на це, створення комфортного міста потребує досліджень практик переміщень. Людиноцентричне місто має враховувати зворотний зв’язок від людей, невід’ємною частиною повсякдення яких є шлях до місця роботи. 

Переміщення з дому до місця роботи і назад у цьому дослідженні ми називаємо терміном «ком’ютинг». Поняття «робоче місце» ми використовуємо для окреслення частини простору, у якому відбувається процес трудової діяльності, і розрізняємо з поняттям «місце роботи», що позначає установу чи організацію, в якій працівник здійснює трудову діяльність на підставі трудового договору тощо. 

Мета дослідження — описати практики переміщення між домом і роботою вінничан, які працюють, дізнатися основні характеристики їхньої зайнятості (просторова та професійна складові) й оцінити важливість чинників, пов’язаних із ком’ютингом, при виборі місця роботи.

У рамках дослідження було проведене опитування зайнятого населення міста Вінниці віком від 18 років. Метод опитування — телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI). Польовий етап дослідження був проведений агенцією Info Sapiens з 30 вересня по 6 жовтня 2023 року. Структура вибірки відповідає структурі населення міста за статтю та віком відповідно до даних Державної служби статистики (Держстату) станом на 1 січня 2022 року.

Вибірка дослідження становила 1010 осіб. З метою контролю якості даних було прослухано 10,3% (105) інтерв’ю для перевірки правильності їх ведення. З масивом даних було виконано процедуру зважування за критеріями статі та віку згідно з даними Держстату станом на 1 січня 2022 року.

Опитування проводилося таким чином. Інтерв’юери телефонували мешканцям Вінниці віком від 18 років і запитували їх про наявність оплачуваної зайнятості. У випадку відсутності такої зайнятості розмова з респондентом припинялася. Всього зафіксовано 468 таких випадків. Далі в тексті звіту ми використовуємо терміни «вінничани» та «містяни», говорячи про респондентів дослідження, тобто тих вінничан, які мають оплачувану зайнятість.

Також у рамках дослідження було надіслано запит у Головне управління статистики у Вінницькій області з проханням надати наявні офіційні дані щодо зайнятості населення Вінниці. Державна служба статистики щорічно проводить статистичне спостереження «Обстеження робочої сили». Однак через воєнний стан дані за 2022–2023 роки є недоступними. Крім цього, дослідження Держстату здійснюється лише на загальнонаціональному рівні та рівні областей, а не на рівні міст чи рівні громад. Через невеликі обсяги вибірок показники мають низьку надійність. Зважаючи на це, найсвіжіші доступні дані наявні за 2021 рік стосовно всієї Вінницької області. Ці дані не є релевантним і надійним джерелом даних для опису пов’язаних із роботою практик вінничан, тому подані у додатку до звіту.

Дослідження здебільшого має описовий характер і не ставить собі за мету заглиблення в аналіз чинників, що впливають на пов’язані з ком’ютингом практики. У зв’язку з цим ми не брали до уваги такий важливий та комплексний чинник як російсько-українська війна, адже визначення його впливу на ком’ютинг потребує окремого дослідження з фокусом на цій темі.

Зайняте населення

У цьому розділі ми розглянемо деякі соціально-демографічні характеристики зайнятих вінничан, такі як вік, стать, район проживання і сфера зайнятості.

В опитуванні взяли участь 1010 респондентів, серед них 56% жінок і 44% чоловіків.

Розподіл за віковими категоріями показує, що серед опитаних частка молодих людей у віці 18–25 років становить 8%. Респондентів у віці 26–35 років — 20%; трохи більше, 24% — людей у віці від 36 до 45 років. 22% становить вікова категорія 46–59 років. Серед зайнятого населення Вінниці значну частку (26%) становлять люди 60 років і старше.

Найбільше респондентів проживають у районах Вишенька і Замостя (24% і 20% відповідно). Дещо менше мешканців Центру і Старого міста (12% і 10% відповідно). На інші райони припадає по 6% мешканців і менше, зокрема на Поділля — 6%, на Тяжилів і Слов’янку — по 5%.

Переважно респонденти вказували, що є найманими працівниками, — цей варіант обрали 74% опитаних. 22% є самозайнятими або працюють на фрілансі. По 7% респондентів набрали категорії бізнесменів і пенсіонерів. Студентами ідентифікували себе 2% опитаних.

Серед опитаних найбільше — чверть — працюють у сфері освіти, охорони здоров’я та надання соціальних послуг. Дещо менше зайняті у торгівлі й управлінні продажами (15%). У промисловості та сфері програмування працюють майже однаково — 11% і 10% відповідно. У будівництві — 7%. У решті сфер працюють суттєво менше респондентів (5% і менше у кожній).

Робоче місце

У цьому розділі ми фокусуємося на описі характеристик робочого місця вінничан, які працюють, а саме на географічному розташуванні роботи, типі будівлі та віддаленості від дому. 

Приблизно рівні відсотки респондентів зазначили, що працюють у районі свого проживання та в іншому районі Вінниці (36% і 38% відповідно). З дому працюють 10% опитаних, 11% мають роботу без прив’язки до однієї локації, тобто можуть переміщуватися містом. Ще 5% працюють за межами Вінниці.

Переважно (66%) мешканці Вінниці регулярно працюють на місці, де знаходиться робота (скажімо, в офісі чи на точці з продажів), ще 20% респондентів чергують це з віддаленою роботою. Найменше (13%) працюють повністю віддалено. Отже, щонайменше дві третини опитаних мають добиратися до цього місця з дому і мають регулярні переміщення.

Найбільш популярними районами роботи у вінничан виявилися Вишенька і Центр (22% і 20% відповідно). Трохи менше працюють у районі Замостя (16%). У 15% опитаних робоче місце не пов’язане з однією локацією. Небагато вінничан працюють у районах Старе місто (6%), Тяжилів (4%), Поділля і в районі вулиці Київської (по 3%). В інших районах працюють 2% опитаних і менше.

Щодо розташування робочого місця, найчастіше респонденти зазначали, що працюють у державних чи комунальних адміністративних будівлях або будівлях медичних чи навчальних закладів (19% і 17% відповідно). Приблизно кожний сьомий респондент має робоче місце, що не пов’язане з однією локацією (15% опитаних). В офісних центрах працюють 12% вінничан, по 10% — вдома і на виробництвах чи складах. 9% вінничан працюють у житлових будинках (наприклад, магазин, стоматологія тощо). Найменше опитаних працюють в окремих будівлях ринків, торгівельних чи торгівельно-розважальних центрів — 7%.

Практики робочих переміщень

У цьому розділі ми покажемо, як часто і як довго вінничани переміщуються з дому на своє місце роботи, які способи для цього використовують і наскільки задоволені ними. 

За графіком частоти переміщення на робоче місце бачимо, що кожний п’ятий респондент (21%) дістається на роботу частіше, ніж 5 разів на тиждень, — частіше за інших опитаних до цієї групи належать підприємці (48%), керівники підприємств (45%) і самозайняті (28%), а також ті, хто працює у сфері культури, шоу-бізнесу, мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (43%). Половина опитаних переміщуються на роботу 5 разів на тиждень. Рідше — 4 і 3 рази на тиждень — добираються на роботу 6% і 8% опитаних відповідно. 6% респондентів жодного разу не їздили на робоче місце протягом останніх 3 місяців — фактично, повністю працювали віддалено. 

Серед способів, якими респонденти діставалися робочого місця за останні 3 місяці, найчастіше обирали громадський транспорт (приблизно половина опитаних, 49%). Дещо рідше зазначали спосіб пішки (34%). Власний автомобіль використовували 37% вінничан, з них 29% — як водії, 8% — як пасажири. Таксі користувалися 7% опитаних, а на поїздки велосипедами чи самокатами вказали 6% респондентів. Майже стільки ж (7%) не їздили на роботу взагалі, адже працюють удома.

Окрім питання про всі способи, якими респонденти діставалися до робочого місця за останні 3 місяці, ми також поставили їм питання про найчастіший із цих способів.

Найчастіше містяни за останні 3 місяці добиралися на роботу громадським транспортом — цей спосіб відзначили 36% опитаних. Майже чверть (24%) найчастіше їздили на роботу за кермом автомобіля, а трохи менше, 22% — діставалися пішки. 7% не мали потреби у переміщенні до роботи, бо працюють удома.

Серед опитаних 57% мають принаймні один автомобіль. Найчастіше (44%) у власності домогосподарства є 1 авто, а в домогосподарстві кожного десятого респондента є дві машини. Дуже рідко (3%) респонденти зазначали, що мають три або більше автомобілі у домогосподарстві. У 41% респондентів автомобіля немає.

Переважна більшість опитаних, які мають потребу їздити до робочого місця (89%), скоріше або повністю задоволені тим способом, яким вони найчастіше дістаються до роботи, і лише 5% — не задоволені.

Найрозповсюдженіші причини незадоволеності способом діставання до робочого місця серед вінничан — це затори на дорогах (55%) і витрата значної кількості часу на дорогу (43%).

Серед опитаних, які найчастіше дістаються до роботи громадським транспортом і незадоволені цим способом, приблизно половина вказують серед причин незадоволеності затори на дорогах (49%) і необхідність робити пересадки (47%). До розповсюджених причин незадоволеності громадським транспортом входять також надмірна кількість людей у транспорті (42%), витрата великої кількості часу на дорогу (39%) та незручний графік громадського транспорту (35%).

Серед тих містян, хто їздить на роботу громадським транспортом, 80% різною мірою задоволені цим способом. Серед автомобілістів таких більше — 92%. Найбільш задоволеними є пішоходи — 97%. Цікаво, що саме серед них найбільший відсоток повністю задоволених, 86%. А от серед користувачів громадського транспорту повністю задоволених найменше — 46%. Примітно, що повністю незадоволених пішоходів і автомобілістів практично немає (< 1%).

Переважна більшість вінничан, які добираються на роботу (82%), різною мірою задоволені тривалістю своєї дороги на роботу. При цьому повністю чи частково незадоволених лише 10%.

Половина опитаних (49%) дуже рідко або ніколи не пересуваються містом у робочих задачах, тобто працюють постійно на місці роботи. Сумарно 20% пересуваються містом у робочих задачах раз на день або частіше. Серед тих, хто більше за представників інших груп пересувається містом раз на день або частіше, — підприємці з найманими працівниками (50%), керівники підприємств (42%) і самозайняті (28%), а також опитані, які працюють у сферах транспорту та послуг з перевезень, поштової та кур’єрської діяльності (40%), комунально-побутового обслуговування
(38%) і будівництва (37%).

Переважна більшість вінничан (67%) витрачають на шлях до роботи від 3 до 30 хвилин, а найчастіше (24%) вінничани добираються до роботи від 11 до 20 хвилин. Серед 8% опитаних, у кого час до роботи займає до 2 хвилин, 85% працюють вдома.

Більшість із тих, хто ходить на роботу пішки, витрачають на дорогу 3–10 хвилин (42%) і 11–20 хвилин (32%). Фактично, три чверті пішоходів у дорозі на роботу витрачають до 20 хвилин. Громадський транспорт вінничани використовують для різних за часом поїздок. Так, найбільше при цьому способі пересування на робоче місце поїздок тривалістю 21–30 хвилин (30%), і приблизно по 20% опитаних користувачів громадським транспортом їздять на роботу 11–20 хвилин, 31–40 хвилин і 41–60 хвилин. Отже, цей спосіб містяни використовують для різноманітних за тривалістю поїздок.

Найчастіше автомобілем користуються під час короткої поїздки 3–10 хвилин (28% тих, хто їздить на автомобілі на роботу) й 11–20 хвилин (32%). Кожен п’ятий автомобіліст використовує автівку в дорозі на роботу від 21 хвилин до півгодини (19%).

60% опитаних переміщуються на роботу, долаючи відстань в один бік до 5 кілометрів. 17% вінничан долають до роботи 10 кілометрів або більше.

Серед опитаних було 8% тих, хто зазначали, що долають відстань до роботи у 0 км, — переважно так відповідали ті, хто працюють удома.

Серед тих, хто пересувається на роботу пішки, переважна більшість (89%) використовують цей спосіб для подолання відстані від 50 метрів до 3,5 кілометра.

Користувачі громадського транспорту найчастіше пересуваються на відстань 4–5 кілометрів (31%) і 6–9 кілометрів (24%), а майже порівну мешканців Вінниці їздять на роботу громадським транспортом на відстань 2–3,5 кілометра та на довгі відстані 10–18 кілометрів (18% і 19% відповідно). Примітно, що невелика кількість містян — користувачів громадського транспорту під’їжджають ним навіть коротку дистанцію до 1,5 кілометрів. Майже рівномірно розподілилися відсотки автомобілістів на проміжках, які ми виділили для відстаней від 2 до 18 кілометрів. По 23% використовують автомобіль для близьких дистанцій 2–3,5 кілометра та 4–5 кілометрів. Кожен п’ятий користувач автомобіля їздить на роботу 6–9 кілометрів, а найбільше — 25% — їздять на відстань 10–18 кілометрів. З огляду на категорії відстані, автомобіль і громадський транспорт містяни використовують для різних за дистанцією поїздок на роботу.

Чинники вибору місця роботи

У цьому розділі розглянемо, наскільки для вінничан при виборі місця роботи є важливими чинники, пов’язані з переміщеннями, порівняно з іншими чинниками — зарплатнею, офіційним працевлаштуванням тощо. Ми ставили опитаним два блоки запитань — про важливість різноманітних чинників вибору місця роботи та про те, наскільки при виборі поточної оплачуваної зайнятості для них були важливі саме чинники, що пов’язані з мобільністю.

Важливість чинників вибору місця роботи[4].Чинники, які найбільше респондентів назвали важливими при виборі місця роботи загалом, — це рівень зарплатні/доходу (83%), відповідність роботи покликанню (79%), офіційне працевлаштування (77%) та можливість професійного розвитку (75%).

Пов’язані з мобільністю чинники є помітно менш значимими, проте вони важливі для значної кількості респондентів — час у дорозі на роботу для 56% і відстань між місцем проживання та місцем роботи для 52%. Можливість працювати віддалено є важливою та неважливою для приблизно однакових частин опитаних (40% і 38%).

Пов’язані з мобільністю чинники при виборі поточної оплачуваної зайнятості. Чинники, пов’язані з мобільністю, були другорядними або неважливими для переважної більшості вінничан при виборі ними поточної оплачуваної зайнятості. Критерієм, який найбільша частка респондентів (7%) називає головним при виборі роботи, є можливість працювати віддалено (однак серед трьох критеріїв саме цей має найбільшу частку опитаних, які називають його неважливим — 45%). Відстань між місцем проживання та місцем роботи була головним критерієм для 5% опитаних і неважливим для 35%. Час, який потрібен на дорогу до робочого місця, був головним критерієм для 5% і неважливим для 40%. Цікаво, що в загальному контексті (оцінка різних чинників за ступенем важливості без прив’язки до поточної роботи) можливість працювати віддалено є важливою та неважливою для приблизно однакових частин опитаних (40% та 38%). А от при розгляді пріоритетності при виборі поточного місця роботи переважна більшість опитаних (74%) назвали цей чинник другорядним або неважливим.

Дуже невелика частина опитаних готові працювати лише вдома (1%) чи в безпосередній близькості від місця проживання — до 10 хвилин дороги (5%). Для третини (34%) прийнятно витрачати на дорогу до півгодини, а чверть (25%) вінничан готові діставатися до робочого місця протягом години.

Висновки

Найчастіше респонденти проживають у районах Вишенька та Замостя (44% опитаних), майже три чверті працюють як наймані працівники. Найбільше респондентів працюють у сферах освіти, охорони здоровʼя та надання соціальних послуг (25%) і торгівлі/управління продажами (15%).

Робоче місце вінничан найчастіше розташоване в районі проживання або в іншому районі міста (36% і 38% відповідно), дві третини опитаних працюють на окремому робочому місці — в офісі, магазині тощо. Найбільш популярними районами, де розташоване робоче місце, стали Вишенька, Центр і Замостя — у цих районах сумарно працюють 57% вінничан. 15% опитаних мають роботу, що не пов’язана з однією локацією, як-от водії, будівельники тощо. Найбільш розповсюджені типи будівель, у яких працюють вінничани, — це адміністративна будівля (19%) та медичний заклад або заклад освіти (17%). 

70% опитаних переміщуються з дому на робоче місце 5 або більше разів на тиждень. Серед найпопулярніших способів дістатися до робочого місця за останні 3 місяці — громадський транспорт і ходьба пішки (цими способами користувалися половина та третина опитаних відповідно), автомобілем власного домогосподарства добиралися 37% опитаних (як у ролі водія, так і в ролі пасажира). Громадський транспорт є найчастішим способом, яким користуються вінничани у дорозі на роботу (36%). При цьому автомобіль (і в якості водія, і в якості пасажира) займає другу позицію із більш ніж чвертю (27%) опитаних, а пішки найчастіше ходять 22%. Принаймні одне авто у домогосподарстві мають 57% вінничан.

88% тих вінничан, які мають потребу в переміщенні на роботу, задоволені типовим способом, яким це роблять, а 82% — часом, який іде на це переміщення. Найчастіше на дорогу до роботи потрібен проміжок часу в 11–20 хвилин (чверть опитаних). 5% вінничан не задоволені способом, яким вони дістаються до робочого місця. Причинами невдоволення найчастіше називають затори, тривалий час переміщення та пересадки. 

Протягом робочого дня половина опитаних фактично не має переміщень, пов’язаних із роботою. При цьому 20% переміщуються один і більше разів на день у робочих задачах. У 60% вінничан робоче місце розташоване у проміжку від 50 м до 5 км від дому.  Серед чинників вибору місця роботи важливими для вінничан є рівень зарплатні (83%), відповідність роботи покликанню (79%) й офіційне працевлаштування (77%). Пов’язані з мобільністю чинники є помітно менш значимими, але вони важливі для понад половини опитаних (56% для часу у дорозі та 52% для відстані до роботи). 

---

[1] Повний перелік зазначених варіантів відповідей: «Освіта, охорона здоров’я, надання соціальних послуг», «Торгівля, управління продажами», «Промисловість», «Програмування, IT та телекомунікації», «Будівництво», «Комунально-побутове обслуговування», «Фінанси, банки, юридична діяльність», «Сфера оборони та органи правопорядку», «Державне та міське управління», «Транспорт і послуги з перевезень, поштова та кур’єрська діяльність», «Аграрний сектор (в т. ч. сільське, лісове, рибне господарство)», «Реклама, ЗМІ, маркетинг, медіа та комунікації», «Культура, шоу-бізнес, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок», «Готельно-ресторанна сфера». Варіанти відповіді «Науково-дослідницька, експертна діяльність», «Діяльність громадських організацій», «Надання інших видів послуг», «Сфера краси», «Немає відповіді / важко сказати» набрали менше 1% кожен.

[2] Повні варіанти скорочених на графіку відповідей: «Адміністративна будівля (державна або комунальна)», «будівля медичного або навчального закладу (лікарня, школа, садочок тощо)», «виробнича або складська будівля (завод, фабрика, цех, тощо)», «приміщення в житловому будинку (офіс, магазин, стоматологія, тощо)», «Торгівельний центр, ТРЦ, магазин в окремій нежитловій будівлі або ринок». Варіанти «Інше» та «Немає відповіді» мають менше 1% кожен.

[3] Повні назви скорочених на графіку варіантів відповіді: «Велосипедом/самокатом (як власні, так і орендовані, електро і механічні)», «Автомобілем у моїй власності/мого домогосподарства в якості водія», «Автомобілем у моїй власності/мого домогосподарства в якості пасажира»; «Автомобілем у чужій власності (в т.ч. робочим/службовим)».

[4] При розгляді важливості чинників вибору місця роботи опитані могли поставити їм оцінку від 1 (зовсім неважливий чинник) до 5 (дуже важливий чинник). Ми будемо вважати показником важливості чинника сумарний відсоток людей, які поставили оцінку 5 та 4, а показником неважливості — суму опитаних, які обрали оцінку 1 та 2.