12 березня 2020 року у зв’язку з поширенням у світі захворюваності на коронавірусну хворобу-2019 (SARS-Cov-2) в Україні було оголошено загальнонаціональний карантин. У відповідь на нові виклики для здоров’я населення Уряд України значно обмежив пересування через державний кордон, а також заборонив міжнародне регулярне автобусне, залізничне та авіаційне сполучення. Враховуючи те, що обмеження пересування через державні кордони були прийняті більшістю країн світу, ситуація пандемії створила для України, як і для інших держав, безпрецендентні виклики як з точки зору керування кордонами та міграцією, так і становища всіх, хто подорожує. Зокрема поширення захворювання поставило під сумнів прогес у досягненні цілі 10 Цілей сталого розвитку ООН – сприяти впорядкованій, безпечній, законній і відповідальній міграції та мобільності людей, у тому числі за допомогою проведення спланованої і добре продуманої міграційної політики.

В Україні значні обмеження перетину державного кордону діяли близько трьох місяців під час загальнонаціонального карантину – до переходу до так званого “адаптивного” карантину. Ці рішення, поряд з подібними рішеннями інших держав, обмежили населення в пересуванні, створили чимало викликів для україн_ок, які поверталися з-за кордону, а також для інозем_ок, які під час дії обмежень в Україні або в інших країнах, не могли повернутися додому. Враховуючи те, що мігрант_ки мають обмежений доступ до систем соціального захисту, охорони здоров’я, часто є малообізнаними щодо своїх прав, їхня вразливість під час пандемії зросла. 

У цьому документі здійснено критичний огляд рішень українських органів державної влади та місцевого самоврядування, що були прийняті з 12 березня до 31 липня 2020 року та стосувалися перетину державного кордону, обмежень міжнародного транспортного сполучення, організації спеціальних рейсів для повернення громадян_ок України з-за кордону, правил ізоляції, а також низки рішень або їх браку стосовно іноземних громадян_ок, які перебували в Україні. Огляд базується на результатах моніторингу сайтів органів державної влади, медіа та низки стейкхолдерів у сфері міграції (сайтів міжнародних організацій, українських некомерційних організацій, сторінок публічних осіб тощо). Через брак ресурсів в цей огляд не були включені рішення Уряду стосовно українських мігрант_ок за кордоном, внутрішньо переміщених осіб та інших категорій внутрішніх мігрантів в Україні.

Перетин державного кордону та міжнародне транспортне сполучення

Ще на початку введення загальнонаціонального карантину Уряд прийняв рішення про закриття частини пунктів пропуску через державний кордон, а також обмеження міжнародного транспортного сполучення.

Закриття пунктів пропуску на державному кордоні 

З 17 березня з-поміж 230 пунктів пропуску та пунктів контролю через державний кордон було повністю закрито 94 пункти пропуску, ще 49 пунктів пропуску були закриті для пішохідного сполучення. Тоді, під час брифінгу в КМУ, голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко сказав, що “для закриття було обрано такі пункти пропуску, де немає інтенсивного руху пасажирів”. Він додав, що “на кордоні з кожною суміжною країною працюватиме необхідна кількість пунктів пропуску, і цього буде достатньо, щоб забезпечити стабільні пропускні операції”. Водночас уже 7 квітня перелік пунктів пропуску, які повністю закривалися, було збільшено до 115, а 15 квітня – до 125. Серед закритих пунктів пропуску були й ті, через які зазвичай здійснюють найбільше пропускних операцій. Надалі, в умовах продовження загальнонаціонального карантину, кілька разів було внесено зміни до відповідного розпорядження щодо роботи окремих пунктів пропуску. Суттєве зменшення кількості закритих пунктів пропуску відбулося під час введення адаптивного карантину, а саме з 20 травня. Тоді відновили свою роботу 66 пунктів пропуску на кордоні з ЄС та Молдовою. Ще два пропускні пункти на кордоні з Росією та Білоруссю відновили роботу 17 червня. Тоді ж було повністю відновлено пішохідне сполучення на всіх пунктах пропуску, де до цього воно було обмежене. Станом на 1 серпня закритими залишаються 39 пунктів пропуску.

Обмеження міжнародного пасажирського транспорту

Відповідно до Розпорядження КМУ № 287-р від 14 березня 2020 року, регулярне міжнародне пасажирське транспортне сполучення було припинено з 17 березня до 13 червня 2020 року. Обмеження стосувалися залізничного, повітряного, автомобільного (автобусів) пасажирського транспорту. Таким чином, протягом трьох місяців ні громадян_ки України, ні інозем_ки не могли перетнути державний кордон регулярними рейсами літаків, автобусів та залізницею. Крім того, 24 березня 2020 року було заборонено приймати та відправляти повітряні судна, що виконують пасажирські перевезення осіб (у тому числі чартерні рейси), які здійснюють подорож з туристичною метою. У разі необхідності задоволення державних потреб повітряні пасажирські судна могли бути прийняті, але тільки в аеропорту “Бориспіль” та за погодженням з Урядом.

Відновлення роботи міжнародного пасажирського транспорту розпочалося під час переходу до адаптивної моделі карантину. 13 червня було скасовано Розпорядження КМУ № 287-р від 14 березня 2020 року, яке забороняло міжнародне пасажирське залізничне, повітряне, автомобільне (автобусне) сполучення. У Державній прикордонній службі України (ДПСУ) повідомили, що відновили пропуск пасажирських автобусів через кордон 17 червня. З того моменту пропуск здійснюють у тих пунктах пропуску, де суміжна сторона дозволяє в’їзд/виїзд або транзитний проїзд пасажирських автобусів. У середині травня міністр інфраструктури Владислав Криклій повідомив, що міжнародне залізничне сполучення буде відновлюватися в останню чергу. Станом на середину липня “Укрзалізниця” відновила близько половини внутрішніх пасажирських поїздів дальнього сполучення, однак міжнародне залізничне сполучення все ще було закритим.

Рис. 1. Кількість перетинів державного кордону громадян_ками України (за даними ДПСУ)1

Особливості перетину кордону під час припинення регулярного пасажирського транспортного сполучення

На початку впровадження обмежень переміщень через державний кордон виникали проблеми, пов’язані з недосконалою комунікацією цих рішень. 13 березня після засідання Ради національної безпеки і оборони (РНБО) президент звернувся до громадян_ок України. Він зазначив, що через три доби буде закрито регулярне авіасполучення, та закликав усіх україн_ок повернутись у наступні три доби й утримуватися від поїздок за кордон. 16 березня, за добу до обмеження пасажирських перевезень, кордон на в’їзд в Україну перетнули близько 50 тис. громадян_ок України, а наступного дня – 25,8 тис. Попри те, що з початку доби 17 березня кордон можна було перетнути тільки на автотранспорті, деякі громадян_ки прибували до пунктів пропуску без власного транспорту. Зокрема, 17 березня ДПСУ та органи місцевої влади забезпечили перевезення 4,5 тис. таких громадян_ок. Упродовж наступних двох тижнів кількість громадян_ок України, які поверталися щоденно (в тому числі і без власного транспорту), залишалася стабільною – в проміжку 9,5-19 тис. осіб щодня (серед них без власного транспорту – 1,8-4 тис. щодня). Також, попри скасування регулярного пасажирського авіасполучення, наступні два тижні перевезення громадян_ок України здійснювалось евакуаційними рейсами. Зі слів президента, 80 тис. україн_ок за цей час повернулися літаками, потягами та автобусами з допомогою держави.

26 березня президент вчергове звернувся до громадян_ок України та озвучив рішення про закриття державного кордону та припинення всіх пасажирських перевезень до кінця дня 27 березня. У звернені було сказано, що про тих, хто не зможе повернутись у найближчі дні, подбають дипломатичні представництва та українські громади за кордоном. Також президент зазначив, що тих, хто залишився за кордоном, будуть поступово повертати в Україну з урахуванням епідемічної ситуації у місці перебування за кордоном та готовності медичної системи до ізоляції тих, хто прибуває з-за кордону. Інформація про повне закриття кордонів розповсюдилась у медіа, хоча насправді і після 27 березня кордон можна було перетнути власним автотранспортом. Після звернення президента кількість громадян_ок, які вирішили повернутись, зросла: тоді як 26 березня в Україну повернулися 18 тис. україн_ок (з них 6,5 – без власного транспорту), то 27 березня таких осіб уже було 37,3 тис. (з них 22 тис. – без власного транспорту). На фото, що поширювались у медіа 27 березня, видно скупчення тисяч людей на польсько-українському кордоні, які не мали можливості дотримуватися фізичної дистанції та очікували своєї черги просто неба. З одного боку, перетин кордону був ускладнений через додаткові заходи епідеміологічного контролю, зокрема температурний скринінг, ефективність якого є сумнівною2,3. З іншого боку, затримки відбувалися через те, що піший пропуск подорожуючих через кордон не здійснювався, і ДПСУ довелося розгорнути пересувні автомобільні комплекси прикордонного контролю. Також у цей день було здійснено більше 500 автобусних рейсів, щоб доставити осіб, які прибули без власного транспорту.

У наступні дні в аеропорт “Бориспіль” продовжували прибувати евакуаційний рейси: 26 березня – 4 тис. пасажир_ок прибули 21 евакуаційним авіарейсом, 27 березня – 5,5 тис. пасажир_ок прибули майже 30 рейсами, 28 березня – 3,5 тис. пасажир_ок прибули 21 спеціальним авіарейсом. Після двох скандальних рейсів з Дохи, якими було евакуйовано громадян_ок України з Балі та Катару та які за новими правилами 29 березня повинні були вирушити на обсервацію, міністр внутрішніх справ заявив, що не погодить більше жодного рейсу. За словами міністра, кож_на трет_я евакуйован_а спеціальним рейсом вилеті_ла на Балі після заклику президента утриматися від туристичних подорожей (тобто 13, 14 та 15 березня).

Обмеження на кордоні третіх країн

Ситуація з поверненням україн_ок у визначені терміни ускладнювалася тим, що майже одночасно з Україною країни перебування чи транзиту також вводили обмеження на пасажирські перевезення та закривали пункти пропуску, і деякі з цих обмежень починали діяти швидше, ніж обмеження, запроваджені в Україні.

Зокрема, були повідомлення, що частина громадян_ок України не змогли вчасно покинути країни перебування через скасування рейсів (наприклад, в Австрії), опинилися заблоковані на кордоні з країною транзиту (наприклад, між Італією та Словенією, Австрією, Хорватією та Угорщиною, Німеччиною та Польщею, Чорногорією та Боснією), або не змогли перетнути український кордон у певному пункті пропуску (наприклад, на кордоні зі Словаччиною, Польщею, Угорщиною).

Завдяки роботі українських дипломат_ок ці питання вирішувались, однак не завжди швидко. Дипломат_ки сприяли організації пропуску через відкриті пункти пропуску, вели перемовини щодо організації додаткових рейсів та гуманітарних коридорів, зверталися до прикордонних служб з проханням пропустити україн_ок у гуманітарному порядку.

Можливість виїзду громадян_ок України з України

За весь час карантину право громадян_ок України виїжджати з України не обмежувалося4

Хоч і не було заборони на виїзд, україн_ки не могли виїжджати за кордон через заборону регулярних пасажирських перевезень та обмеження в’їзду на територію країн-сусідів. Зокрема, 17 березня країни – члени ЄС погодили тимчасові обмеження на необов’язкові подорожі. Перелік осіб, які можуть в’їжджати до ЄС, був доповнений сезонними працівни_цями в сільському господарстві5, потреба в яких загострилася з наближенням весняного сезону.

На початку квітня в медіа з’явилася інформація про те, що Фінляндія планує чартерними рейсами доставляти сезонних працівни_ць з України, яку, однак, не підтвердило посольство країни. В інтерв’ю 22 квітня прем’єр-міністр України заявив, що “перемовин про те, щоб вивезти кудись людей на роботи, ми не вели й не ведемо” та що “…в нас, фактично, закритий кордон. Ми хочемо спробувати залишити людей в Україні і докладемо для цього максимум зусиль”. Наступного дня, 23 квітня, з аеропорту “Бориспіль” вилетів чартерний рейс організований  роботодавцями, яким у Гельсінкі (Фінляндія) доставили 186 громадян_ок України для виконання сезонних робіт після проходження двотижневого карантину. На той момент кордон дійсно залишався “фактично закритим”, зокрема закритими залишалися пункти пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення, крім здійснення перевезень осіб з метою забезпечення захисту національних інтересів (або у зв’язку з виконанням міжнародних зобов’язань), а відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, здійснювалося за погодженням з відповідним міністерством. Усі рейси до 22 травня (дня скасування заборони на пасажирські перевезення через державний кордон), організовані для перевезення працівни_ць, були “спеціальними рейсами”, які узгоджувала українська влада. І хоч українська влада діяла в межах чинного законодавства, ситуація з організацією рейсів знову стала комунікаційною проблемою. 29 квітня МАУ заявила, що скасувала спеціальний рейс Київ-Лондон через заборону Державної авіаційної служби України, яку авіакомпанія отримала за дві години до запланованого часу вильоту без вказання підстав та посилання на нормативні документи. Хоча чартерний рейс до Лондона відбувся пізніше того ж дня, розголошення цієї ситуації в медіа та попередні заяви високопосадов_иць викликали занепокоєння не тільки широкого загалу, а й інших держав. Після цього офіційна позиція уряду змінилася: 29 квітня віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції був уповноважений координувати взаємодію з країнами ЄС щодо організованого виїзду за кордон сезонних робітни_ць, а подальші рейси погоджувались, якщо були забезпечені належні умови праці, проживання та медичного обслуговування.

В’їзд та виїзд інозем_ок з України

З 16 березня до 12 червня в Україні діяла заборона на в’їзд для інозем_ок та осіб без громадянства (ІОБГ). Лише ті ІОБГ, які мали право на тимчасове або постійне проживання, а також низка інших нечисельних категорій інозем_ок та осіб без громадянства6, мали право в’їзду на територію України в цей період. 16 березня, в перший день обмеження в’їзду в Україну, відмовили у в’їзді на територію майже 400 інозем_кам, 17 березня – 80 інозем_кам. Всього в березні на територію України не було пропущено 930 ІОБГ, тобто майже половина непропусків припадає на перші два дні заборони в’їзду інозем_кам.

Рис. 2. Кількість перетинів державного кордону інозем_ками (за даними ДПСУ)1

Заборони на виїзд інозем_ок з України не було, проте, як і громадян_ки України, інозем_ки зіштовхнулися з неможливістю залишити Україну через закриття кордонів та припинення міжнародного транспортного сполучення як з боку України, так і з боку інших країн (країн походження, транзитних країн).

Правила самоізоляції та обсервації після перетину кордону

Вперше особливі умови в’їзду були застосовані до громадян України, яких евакуювали із зони поширення коронавірусу 2019-nCoV у Китайській Народній Республіці – провінції Хубей. Згідно з розпорядженням КМУ, такі особи повинні були відбути 14-денну ізоляцію. 20 лютого 72 пасажир_ки спецрейсу без симптомів захворювання вирушили на ізоляцію в медичний центр Національної гвардії України «Нові Санжари» в Полтавській області. Місцеві житель_ки заблокували дорогу, і в селищі відбулися сутички з правоохоронцями, які супроводжували автобус з україн_ками, котрі прилетіли з Китаю. У результаті поліція затримала 24 особи й залучила до охорони центру 400 працівни_ць МВС.

Напередодні евакуації громадян_ок України з зони спалаху COVID-19 в Італії, 15 березня, головний державний санітарний лікар України своєю постановою зобов’язав дотримуватись додаткових протиепідеміологічних заходів під час евакуації. Зокрема, особи, яких евакуюють, повинні надати згоду на проведення протиепідемічних та профілактичних заходів і повинні отримати пам’ятку про самоізоляцію. Наступною своєю постановою від 21 березня МОЗ запровадило використання форми інформованої згоди на проведення протиепідемічних та профілактичних заходів під час повернення громадян_ок України з-за кордону в умовах карантину. Відтак з 22 березня ДПСУ при перетині кордону зобов’язувала подорожніх надавати поінформовану згоду на проходження самоізоляції. З 22 березня до 2 квітня ДПСУ видала подорожнім 116 тисяч таких бланків і пам’яток про карантин. Інформацію про осіб ДПСУ передавала санітарним лікар_кам (місце проживання і номер телефону). Пізніше дані про таких осіб ДПСУ почала вносити у свою базу, що дало можливість виявляти осіб, які порушили самоізоляцію та повторно намагалися перетнути державний кордон у 14-денний період. На кінець квітня ДПСУ виявила більше 80 осіб, які порушили встановлений термін самоізоляції та прямували за межі України.

Питання обсервації та ізоляції вперше було системно врегульоване 29 березня. Згідно з постановою КМУ, особи (за винятком деяких категорій працівни_ць транспорту), які відвідували країни із місцевою передачею вірусу7, вважаються такими, що мали контакт з хворими на COVID-19, та підлягають обов’язковій обсервації (ізоляції) протягом 14 днів після перетину державного кордону у спеціалізованих закладах. Одними із перших під дію постанови потрапили пасажир_ки двох рейсів із Дохи, які поверталися з Катару та Балі та прибули близько другої години ночі 29 березня. Частина пасажир_ок добровільно погодилися на ізоляцію в визначених готелях Києва, однак були й ті, які протягом 9 годин відмовлялись покинути літак і не погоджувались на ізоляцію, а вже після прибуття до місця ізоляції частина осіб самовільно його покинули. 1 квітня міністр внутрішніх справ розкритикував дії інших органів по облаштуванню місць для обсервації та заявив, що не погодить жодного спеціального рейсу без забезпечення 100% обсервації. 2 квітня, намагаючись владнати ситуацію, МОЗ дозволило особам, які перетнули кордон до 31 березня, вирушити на самоізоляцію, якщо тест ПЛР, зроблений не раніше ніж на третій день після приїзду, буде негативний.

Вже 2 квітня КМУ прийняв нову редакцію постанови, якою встановив, що обов’язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів) підлягають усі особи, які здійснюють перетин державного кордону (за винятком працівни_ць транспорту та представни_ць дипломатичних установ та міжнародних місій) і більш чітко закріпив обов’язки органів влади щодо організації процесу. Цього ж дня МОЗ оприлюднило рекомендації щодо облаштування спеціалізованих закладів, призначених для обсервації. 8 квітня КМУ затвердив окремий порядок госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів) осіб, які перетнули державний кордон, та передбачив, що перебування осіб в ізоляторах безкоштовне (за винятком харчування). 22 квітня після внесення змін до постанови КМУ та затвердження відповідного порядку у подорожніх з’явилася опція самоізоляції вдома з використанням електронного сервісу “Дій вдома”. 

Моніторинг сайту ДПСУ в період 2-22 квітня показує, що пасажир_ки, які перетинали державний кордон наземним транспортом, давали згоду на добровільну самоізоляцію, водночас прикордонни_ці не повідомляли про оформлення евакуаційних рейсів у зазначений період.

З переходом до адаптивного карантину з 22 травня порядок самоізоляції та обсервації суттєво не змінився. Уже з відновленням повноцінного пропуску інозем_ок 12 червня передбачено, що для перетину державного кордону інозем_кам та особам без громадянства потрібно мати поліс страхування, який покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, та мати можливість покрити витрати, пов’язані з перебуванням в обсерваторі у разі необхідності. Нормативним актом дещо звужено коло осіб, які при перетині державного кордону підлягають самоізоляції з використанням електронного сервісу “Дій вдома” чи обсервації (якщо не погоджуються на самоізоляцію). До них з 12 червня відносять осіб, які перетнули кордон та прибули з держав чи є громадян_ками держав зі значним поширенням COVID-19 (крім осіб, які є громадян_ками таких держав і не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів). Спочатку МОЗ було зобов’язане кожні три дні інформувати ДПСУ про перелік держав зі значним поширенням COVID-19. До таких держав до 15 липня відносили держави, де кількість активних випадків захворювання на COVID-19 становить більше ніж 40 осіб на 100 тис. населення (станом на 9 липня таких держав було 64), а після 15 липня – більше ніж 55 осіб на 100 тис. населення (за даними МОЗ, до переліку було додано 9 держав). Наприкінці липня критерії визначення країн зі значним поширенням COVID-19 були змінені: з 1 серпня такими державами є ті, в яких кількість нових випадків захворювання на 100 тис. населення переважає відповідний показник в Україні або ж приріст нових випадків за останні 14 днів становить більше 30% (станом на 31 липня таких країн було 127). З 1 серпня МОЗ формує та переглядає перелік таких держав кожні 7 днів. 

3 25 червня у осіб, які перебувають на самоізоляції чи обсервації у зв’язку з тим, що вони перетнули державний кордон та прибули з держави або є громадян_кою держави зі значним поширенням COVID-19, з’явилася можливість припинити самоізоляцію чи обсервацію, якщо вони отримали негативний тест на COVID-19 методом ПЛР. З 1 серпня також дозволено використовувати результати тесту, зробленого за 48 годин до перетину українського кордону.

Додаток “Дій вдома”

Попри те, що Міністерству цифрової трансформації було доручено до 5 квітня розробити електронний сервіс для моніторингу дотримання самоізоляції та/або обсервації, повноцінно він запрацював 22 квітня. За допомогою додатку збирається інформація про прізвище, ім’я, по батькові, стать, дату народження, місце самоізоляції, зареєстроване місце проживання, номер телефону, місце роботи, навчання, відомості про стан здоров’я, контактних осіб, строк самоізоляції. Також при встановленні додатку потрібно зробити фотографію. Постановою КМУ № 291 від 22 квітня також визначено перелік органів, яким дозволено обробляти визначений перелік персональних даних осіб, що вносяться до електронного сервісу “Дій вдома”. Постановою КМУ № 392 від 20 травня визначено, що персональні дані повинні бути знеособлені або знищені протягом 30 днів після закінчення карантину.

Для того, щоб мати можливість обрати самоізоляцію замість обсервації, потрібно мати смартфон та український номер телефону, однак, за підрахунками Мінінфраструктури, 10-15% осіб, які подорожують за кордон, не мають смартфонів і, відповідно, змушені вирушати на ізоляцію до обсерваторів. 

Становище деяких категорій інозем_ок в Україні

Станом на початок 2020 року, в Україні проживало близько 420 тисяч інозем_ок. В цьому документі увага зосереджена на найбільш вразливих категоріях інозем_ок: шукач_ках захисту, біженцях, особах з додатковим захистом, іноземних студент_ках та інозем_ках, зайнятих на ринках. Ці групи є вразливими як з точки зору їхнього низького матеріального статусу (або, як у випадку студент_ок, повної залежності від грошових переказів), так і з точки зору низького рівня інтегрованості за умови великої соціальної та культурної дистанції з місцевим населенням. 

Основне рішення, яке було прийняте владою під час карантину та безпосередньо стосувалося інозем_ок, полягало у скасуванні адміністративної відповідальності за порушення правил перебування внаслідок введення карантину. З 17 березня на весь період карантину і ще на 30 днів після його завершення законодавство звільняє від адміністративної відповідальності всіх інозем_ок та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС із заявою про продовження строку перебування на території України та/або обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв’язку із введенням карантину. Водночас усі соціально-економічні виклики, з якими зіштовхнулися інозем_ки в Україні під час карантину, а також доступ до медицини не були врегульовані державою.

Іноземні студент_ки в Україні

За даними Українського державного центру міжнародної освіти, у 2019-2020 навчальному році в Україні навчалися 80 470 іноземних студент_ок. Іноземні студент_ки, що навчаються в Україні, походять зі 158 країн. Топ-10 країн походження, вихідці з яких становлять майже три чверті (71%) усіх іноземних студент_ок, – це Індія (18,4 тис.), Марокко (8,2 тис.), Азербайджан (5,5 тис.), Туркменістан (5,3 тис.), Нігерія (4,4 тис.), Туреччина (3,7 тис.), Китай (3,5 тис.), Єгипет (3,5 тис.), Ізраїль (2,6 тис.) та Узбекистан (2,0 тис.). 

Заклади вищої освіти були закриті для відвідування студент_ками 12 березня та залишалися закритими аж до кінця другого семестру 2019-2020 навчального року. Водночас інформація про продовження карантину з’являлася поступово, тобто протягом березня-квітня не було відомо, чи буде навчання відновлене до кінця семестру. Враховуючи закриття кордонів та припинення міжнародного транспортного сполучення як в Україні, так і в країнах походження, іноземні студент_ки залишалися в Україні, хоч і навчалися дистанційно.

Наприкінці березня представни_ці найбільшої національної спільноти іноземних студент_ок в Україні – індій_ок, що становлять 23% усіх іноземних студент_ок, звернулися до Уряду Індії зі зверненням, зокрема через індійські телеканали. Студент_ки повідомляли про погані гігієнічні умови в гуртожитках, неможливість ізолюватися, неможливість купити захисні маски та санітайзери. Крім того, вони критикували агентів-посередників, які не забезпечили належних умов проживання в гуртожитках, що передбачали б протиепідеміологічні заходи, та не прокомунікували потребу евакуації студент_ок Посольству Індії. Пізніше в Kyiv Post вийшла стаття під назвою “Індійські студенти просять захисту під час карантину в Україні”, де також ішлося про обмеження міжнародних грошових переказів, які виникли через введення карантину (зокрема з боку батьків індій_ок, які проживають у сільській місцевості). Студент_ки повідомляли про скорочення витрат на харчування, інші базові потреби, а також про складнощі з оплатою оренди житла. Відповідно до чинного законодавства, іноземні студент_ки не мають права працювати в Україні. З посиланням на офіційний коментар Українського державного центру міжнародної освіти у статті було сказано, що деякі індійські студент_ки в Україні були виключені з навчальних закладів під час карантину через несплату за навчання.

Індія не приймала міжнародних пасажир_ок з 22 березня. Протягом березня та квітня евакуаційних рейсів не було. 5 травня Уряд Індії видав розпорядження щодо організації евакуаційних рейсів для індій_ок, які хотіли повернутися додому в період карантину. Посол Індії в Україні Партха Сатпатхі у своєму інтерв’ю Wion News, яке вийшло 15 травня, повідомив про 14 тис. індійських студент_ок, які зареєструвалися на евакуаційні рейси. Оскільки місць на перші рейси було значно менше, ніж тих, хто бажав купити квиток, перевагу віддавали студент_кам із регіонів, де була виявлена найбільша кількість захворювань: Чернівців, Івано-Франківська, Тернополя та Києва; для визначення переліку осіб, які зможуть купити квиток, використовували випадковий відбір. Водночас перші евакуаційні рейси були призначені на кінець травня, коли індійські студент_ки, більшість із яких навчаються на медичних спеціальностях, лише дізналися про дати ліцензійного іспиту “Крок”, який проходив у червні. В червні, липні та серпні Індія продовжує евакуацію своїх громадян_ок з України. 

Наприкінці березня матеріали про студент_ок, які навчаються в Україні, вийшли не тільки в індійських, а й у марокканських та лівійських медіа. Вони так само критикували гігієнічні умови та неможливість ізолюватися в гуртожитках, неможливість купити маску чи санітайзер, а також повідомляли про скорочення чи неможливість отримати грошові перекази. Посольства країн походження студент_ок намагалися вирішити питання доступу до захисних масок, санітайзерів, а також попросити не виключати студент_ок через несплату за навчання протягом карантину на офіційному рівні. Зокрема, 1 квітня відбулася зустріч, під час якої міністр закордонних справ України та посол Індії погодилися надавати підтримку під час пандемії українським та індійським громадянам в Індії та Україні відповідно.

Евакуаційних рейсів до основних країн походження іноземних студент_ок довгий час не було. Станом на кінець липня в Індії, Нігерії та Марокко було заборонене міжнародне пасажирське авіасполучення. Під час моніторингу сайтів посольств та сторінок у Facebook країн, що входять до топ-5 країн походження іноземних студент_ок, інформації про евакуаційні рейси протягом березня-липня 2020 року з України до Марокко, Нігерії, Туркменістану не було . З-поміж перелічених країн лише Індія та Азербайджан організували евакуаційні рейси в цей період. Перші евакуаційні рейси в Нігерію заплановані на 9 та 13 серпня.

Невизначеність ситуації іноземних студент_ок в Україні, серед яких значна частина навчається в медичних закладах вищої освіти, ускладнювало й те, що довгий час не були визначені дати ліцензійних іспитів “Крок” та ЄДКІ. Студент_ки не були проінформовані про те, чи буде в них можливість здати ці іспити, якщо вони залишать країну до завершення семестру. Про оновлені дати ліцензійного іспиту “Крок” було повідомлено лише 26 травня. Водночас ще 5 травня МОЗ прийняло рішення щодо проведення додаткового складання іспитів “Крок” під час липня-вересня 2020 року для тих, хто був відсутній у зв’язку з обставинами, спричиненими карантином. Перше додаткове складання іспитів “Крок” було призначене на 23 липня.

Інозем_ки, які працюють на ринках

За даними низки досліджень8, проведених раніше в Україні, зайняті мігрант_ки з країн Центральної Азії, Афганістану, Пакистану, Китаю, В’єтнаму та країн Африки зосереджуються у сфері торгівлі та послуг. Як правило, це робота на ринках, у невеликих магазинах та закладах харчування, які належать вихідцям із цих країн, у великих містах України, зокрема Києві, Харкові та Одесі. Окрім того, що саме в цих містах розташовані університети, де навчаються іноземні студент_ки, це – найбільші українські міста, де є великі ринки, на яких зайняті інозем_ки (ринок “Барабашово” у Харкові, ринок “Сьомий кілометр” в Одесі, кілька ринків у Києві).

Ще до початку введення загальнонаціонального карантину в Україні стосовно ринків-гігантів у Харкові та Одесі, де працює багато вихідців із Китаю та В’єтнаму, місцеві мешкан_ки, а також керівництво ринків почало проявляти занепокоєність з приводу можливого поширення COVID-19. Рішення керівництва ринків та міської влади далеко не завжди були ефективними. Більше того, ці рішення часто створювали підстави для соціальної стигматизації вихідців із цих країн. Ще на початку лютого на одеському оптовому ринку “Сьомий кілометр” керівництво ринку вирішило провести навчання медичних працівни_ць. Зокрема йшлося про те, що медичні працівни_ці в захисних костюмах “відпрацьовували взаємодію з підприємцями китайської національності”. Наприкінці лютого на сайті Харківської міської ради з’явилася петиція з проханням закрити або скоротити робочий час ринку “Барабашово” у зв’язку з тим, що “більшість працівників та товарів на ринку походять з Китаю”. Хоч петиція і не набрала достатньої кількості голосів, необхідних для її розгляду, її підписали більше 3 тисяч осіб. 10 березня повідомлялося, що всіх співробітни_ць “Барабашова”, які прибували з Китаю ще у лютому, керівництво ринку відправляло на двотижневий карантин. Після виявлення на території України першого випадку захворювання на COVID-19 (3 березня) заступник міського голови Харкова Ігор Терехов заявив, що введення протиепідеміологічних заходів у Харкові почнуть з ринку “Барабашово”. Враховуючи, що станом на цей час у кількох європейських країнах вже був високий рівень захворюваності, а в Україні ще були повністю відкриті кордони та необмежене міжнародне транспортне сполучення, перестороги виключно щодо вихідців з Китаю, які працювали на ринках, були невиправданими та дискримінаційними.

З 17 березня в Україні була заборонена робота закладів громадського харчування та суб’єктів торгівлі непродовольчими товарами, окрім засобів гігієни, пального, лікарських засобів та виробів медичного призначення, засобів зв’язку. Під цю заборону потрапили й непродовольчі ринки. Крім того, в багатьох містах місцева влада почала забороняти роботу і продуктових ринків. Зокрема, з 17 березня продуктові ринки були закриті в Києві. 

Ринки непродовольчих товарів, як і магазини, що торгують непродовольчими товарами, не працювали до 14 травня. Що ж до продуктових ринків, протягом цих двох місяців вони деякий час все ж таки працювали. Після того, як у середині березня в низці українських міст були введені обмеження на роботу продуктових ринків, 30 березня головний державний санітарний лікар України видав окрему Постанову, де були надані роз’яснення, за яких умов вони все ж таки можуть працювати (реєстрація оператора харчових продуктів, забезпечення санітарно-гігієнічних, протиепідемічних умов). Водночас уже через два тижні, 14 квітня, через наявні факти порушень протиепідемічних заходів на ринках Постанова від 30 березня була скасована. З 29 квітня агропродовольчим ринкам було знову дозволено працювати за умови, що це зареєстровані оператори харчових продуктів, та у разі дотримання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних умов. 26 червня в медіа з’явилися повідомлення про те, що п’ятеро осіб на ринку “Троєщина” захворіли на коронавірус. Санітарний лікар ринку “Сьомий кілометр” повідомив, що станом на 27 червня ніхто з працівни_ць ринку не захворів на коронавірус.

Закриття ринків відобразилося на тих, хто там працює, зокрема на іноземних мігрант_ках. Ще в березні у кількох містах України пройшли протести торгов_ок ринків. Вони скаржилися, що вже витратили гроші на те, щоб закупити товар, який тепер, поки він не зіпсувався, необхідно розпродати. Крім того, вони скаржилися, що закриваючи ринки, влада позбавляє їх єдиного джерела доходу. Інозем_ки, які працюють на ринках, не брали участі в протестах, проте для багатьох мігрант_ок обмеження роботи ринків призвело до того, що вони опинилися у ще більш вразливій ситуації, ніж були до того. Зокрема, чимало з них мали ризик стати бездомними, враховуючи, що мігрант_ки, зокрема шукач_ки захисту, часто проживають в орендованому житлі.

Попри те, що чимало мігрант_ок не могли виїхати з України через закриття кордонів та обмеження транспортного сполучення, а також попри те, що на рівні законодавства було подовжено строки надання всіх адміністративних послуг, під час карантину правоохоронці продовжували рейди на ринках та в інших місцях з метою виявлення порушни_ць міграційного законодавства   . Окрім порушень умов перебування чи проживання в Україні, які призводять до рішень про повернення чи видворення, такі заходи також націлені на виявлення порушень трудового законодавства, тобто на ті ситуації, коли інозем_ка працюва_ла без відповідного дозволу . Водночас ще не початку карантину, 30 березня, парламент ухвалив закон, який визначав, що КМУ має право вирішувати питання щодо тимчасового призупинення видачі дозволів на застосування праці інозем_ок та осіб без громадянства, в тому числі в окремих регіонах чи на окремі види діяльності.

Для осіб, які вимушено перебувають в Україні, зокрема для шукач_ок захисту, які чекають на рішення про надання захисту, неофіційна робота на ринках могла бути єдиним джерелом існування. Водночас перевірки та накладання штрафів під час вимушеного перебування в Україні, зокрема в умовах обмеження грошових переказів, суперечать базовим принципам людяності.

Шукач_ки захисту

19 березня Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді зробив заяву, в якій, зокрема, було сказано, що “держави повинні керувати своїми кордонами в умовах цієї неймовірної кризи як вони вважають за потрібне. Але ці заходи не повинні спричинити закриття шляхів до притулку або змушення людей повертатися в умови небезпеки”. За даними ДПСУ, з 1 березня до 30 липня до посадових осіб органів ДПСУ із заявою про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, звернулося 15 осіб, з 16 березня по 27 травня звернулося 5 осіб. За цей період 2019 року таких осіб було 27. Водночас з 16 березня до 25 травня робота територіальних підрозділів ДМС була обмеженою. На сайті ДМС було повідомлено, що у цей період обслуговування суб’єктів звернення відбуватиметься за окремо встановленим графіком, лише у визначених підрозділах і у виключних випадках. Серед виключних випадків, які стосувалися інозем_ок, йшлося лише про оформлення посвідок на тимчасове і постійне проживання у разі невідкладної необхідності для отримання публічних, адміністративних та фінансових послуг. Протягом квітня-червня ДМС оформила та видала 154 довідки про звернення за захистом , що менше, ніж у цей період у 2019 році (417 довідок).

Загалом, рішення Уряду, які стосувалися шукач_ок захисту, обмежувалися скасуванням адміністративної відповідальної за порушення правил перебування, які виникли через карантин, а також декількома заходами, пов’язаними з пунктами тимчасового розміщення біжен_ок. З початку квітня і до кінця загальнонаціонального карантину їх було заборонено відвідувати. Рішень, націлених зменшити соціально-економічні проблеми, що могли виникнути у шукач_ок захисту через карантин, не було прийнято.

Доступ до медичних послуг для інозем_ок та осіб без громадянства

Конституція України, Закон “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” гарантують, що всі ІОБГ, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Порядок надання медичної допомоги ІОБГ визначений у відповідній постанові КМУ. Водночас у переліку категорії ІОБГ відсутні ті, хто проживає в Україні без врегульованого статусу. Крім того, для різних категорій ІОБГ умови отримання медичної допомоги в Україні різні. Отримати безоплатну медичну допомогу на рівні з громадян_ками в Україні можуть лише ті інозем_ки, які постійно проживають в Україні, є біжен_ками або особами, що отримали додатковий захист. Інозем_ки, які тимчасово проживають або перебувають на території України, можуть отримати медичну допомогу на платній основі. Екстрена медична допомога надається таким особам безоплатно, проте надалі всі витрати, пов’язані з такою допомогою, повинні бути компенсовані. У доступі до медичної допомоги права шукач_ок захисту прирівнюють до прав інозем_ок, які тимчасово перебувають в Україні. Безоплатно шукач_кам захисту надається лише послуга обов’язкового медичного обстеження, що його повинні пройти особи, які попросили захисту в Україні. Що стосується інозем_ок та осіб без громадянства, які не мають врегульованого статусу на території України, процедура надання медичної допомоги для цієї категорії не розроблена в законодавстві. Через брак чіткого механізму надання такої допомоги за відсутності документа, який посвідчує особу, брак інформації та страх про те, що дані будуть передані поліції чи міграційній службі, ІОБГ без врегульованого статусу не схильні звертатися за медичною допомогою в Україні.

18 березня Міністерство охорони здоров’я видало роз’яснення, де йшлося про надання медичної допомоги інозем_кам у випадках, пов’язаних із COVID-19. У цьому документі було надано тлумачення порядку надання медичної допомоги інозем_кам, які тимчасово перебувають або проживають в Україні. Це інозем_ки, які проживали в Україні на підставі посвідки на тимчасове проживання або перебували на підставі дії візи чи безвізового режиму, а також у якості осіб, які звернулися за захистом в Україні. У цьому роз’ясненні вся відповідальність за діагностування та лікування COVID-19 у цих категорій інозем_ок перекладалася на медичне страхування та заклади охорони здоров’я, визначені відповідними страховими компаніями. Попри те, що з 12 червня Україна зобов’язала всіх інозем_ок, які в’їжджають на територію України, мати поліс медичного страхування, далеко не всі інозем_ки, які на момент початку епідемії перебували чи проживали в Україні, мали поліс медичного страхування, що включає випадки захворювання COVID-19.
Основна проблема, яка існувала і до карантину, пов’язана з доступом до медичних послуг шукач_ок захисту, інозем_ок та осіб без громадянства з неврегульованим статусом. Право на отримання безоплатної медичної допомоги цими категоріями населення залишається неврахованим у законодавстві9

Висновки та рекомендації

Епідемія та необхідність введення карантину поставили Уряд України перед новими викликами у сфері міжнародної міграції. На жаль, далеко не всі рішення, прийняті під час карантину, були обґрунтованими та ефективними. Обмеження перетину державного кордону, заборона регулярного міжнародного транспортного сполучення, зміни в переліку працюючих пунктів пропуску через державний кордон та у правилах перетину кордону ускладнювалися недосконалою комунікацією цих рішень. Така несистемність у рішеннях та їх комунікації спричинила низку проблем для українських громадян_ок, які перебували та поверталися з-за кордону, і зокрема низку критичних ситуацій на самому кордоні. 

Крім того, у рішеннях Уряду, прийнятих під час карантину, не була врахована ситуація іноземних громадян_ок, які перебували чи проживали в Україні під час карантину. Через обмеження перетину кордону як з боку України, так і з боку країн походження, а також брак евакуаційних рейсів з боку країн походження численні категорії інозем_ок вимушено залишалися в Україні. Ситуація карантину, зокрема брак рішень, які враховували б інтереси цієї категорії населення, спричинила появу низки викликів для іноземних громадян_ок у сфері вищої освіти, зайнятості, доступі до охорони здоров’я та житла. 

Короткострокові заходи, спрямовані на подолання наслідків пандемії та карантину

Стосовно перетину державного кордону та обмеження транспортного сполучення:

  • Обмеження регулярного пасажирського перевезення та заборона в’їзду на територію України повинні бути крайніми заходами, необхідність яких повинна бути обґрунтована науково.
  • Визначаючи, чи особа, що перетнула державний кордон, підлягає самоізоляції, враховувати країну її проживання, а не громадянства.
  • Переглянути підходи до визначення переліку держав зі значним поширенням COVID-19, прибулі з яких особи підлягають самоізоляції чи обсервації:
    • враховувати те, чи держава проживання впроваджує достатні заходи для боротьби з поширенням вірусу (наприклад, достатнє тестування, відслідковування контактів хворих, інші карантинні заходи);
    • пом’якшити критерії щодо кількісних показників: достатньо, якщо кількість захворювань на 100 тис. є близькою (не обов’язково меншою) до кількості випадків в Україні, а тренд поширення захворювання – стабільний або спадний (недоцільно обмежувати тренд 14 днями);
    • переглянути необхідність визначати перелік таких країн щотижня та розглянути доцільність визначення переліку раз на два тижні (що збільшило би прогнозованість під час планування поїздок, у тому числі з туристичною метою).
  • Відслідковувати вплив запровадження та зняття карантинних заходів, що спрямовані на зменшення контактів між людьми (зокрема обмеження подорожей, обмеження діяльності певних установ, обмеження пересування населення), на зміну інтенсивності та напрямків мобільності населення. Для таких оцінок варто використовувати належним чином анонімізовані та агреговані дані щодо мобільності (в тому числі отримані від операторів мобільного зв’язку).
  • Врегулювати питання використання персональних даних осіб, які погоджуються на самоізоляцію з використанням додатку “Дій вдома”. Персональні дані повинні бути захищені належним шляхом та використовуватись тільки за призначенням, а саме для поточного контролю за перебуванням особи в місці ізоляції. Відповідно, немає потреби зберігати дані осіб, які погодилися на самоізоляцію з використанням мобільного додатку, після завершення самоізоляції.

Стосовно іноземних громадян_ок та осіб без громадянства:

  • Зобов’язати заклади вищої освіти врахувати особливу ситуацію іноземних студент_ок, що виникла під час карантину через неможливість повернутися додому, зокрема:
    • забезпечити умови для проходження самоізоляції осіб, які проживають у гуртожитках;
    • забезпечити можливості відтермінування оплати за навчання та проживання в гуртожитках для іноземних студент_ок під час карантину;
    • належно інформувати іноземних студент_ок щодо поточних протиепідемічних обмежень у країні та регіоні навчання зокрема, можливостей отримати медичну допомогу, придбання захисних засобів, а також інших актуальних питань, які виникають під час карантину.
  • Завчасно визначати дати іспитів, зокрема дати державних атестаційних та вступних іспитів (“Крок”, ЄДКІ, ЄВІ тощо), що не можуть бути проведені в дистанційному форматі з використанням відеозв’язку. У разі перенесення іспитів через епідеміологічну ситуацію створювати можливості для складання іспитів в іншу дату.
  • Розробляючи порядок надання медичної допомоги особам, які захворіли на COVID-19, закладати принцип універсального та рівного доступу до медичної допомоги для всіх осіб, включно з ІОБГ, які де-факто перебувають на території України, не зважаючи на те, чи мають вони врегульований статус. Забезпечити реалізацію права на приватність та конфіденційність у сфері охорони здоров’я, зокрема унеможливити передачу інформації про осіб із неврегульованим статусом від співробітни_ць сфери охорони здоров’я в поліцію, міграційну службу тощо.
  • Під час проведення процедури видворення інозем_ок за межі України враховувати ймовірні ризики для здоров’я інозем_ки під час здійснення подорожі до країни громадянства чи третьої країни. Якщо подорож суттєво збільшує ризики інозем_ки захворіти на COVID-19, варто розглядати перенесення її на більш безпечний з точки зору епідеміологічної ситуації час, при цьому не відкладаючи підготовчі роботи, пов’язані з видворенням.
  • Шляхом інформаційних кампаній, а також навчання журналіст_ок, держслужбов_иць та посадових осіб місцевого самоврядування запобігати та протидіяти соціальній стигмі та дискримінації етнічних меншин, а також усіх подорожніх, що приїжджають із регіонів з високим рівнем захворюваності.

Довгострокові заходи, спрямовані на реформування політик в сфері міграції

  • Рішення держави, що впливають на право людини на вільне пересування, повинні бути обґрунтованими та враховувати ймовірні ризики.
  • Налагодити збір даних щодо зовнішньої міграції та внутрішньої мобільності населення, зокрема збирати та аналізувати дані щодо основних напрямків, тривалості, відстані поїздок, зв’язку між регіонами та країнами, соціально-демографічні характеристики мобільного населення, особливості розселення громадян_ок України в основних країнах призначення (в тому числі використовуючи великі дані).
  • Врегулювати питання використання персональних даних (зокрема щодо розташування та мобільності особи), зібраних через телекомунікаційні системи.
  • Налагодити систему комунікації з громадян_ками України, що проживають чи перебувають за кордоном, зокрема оцінивши роботу проєкту Добровільної реєстрації українських громадян при подорожах за кордон («ДРУГ»).
  • Розробити державну стратегію в сфері міжнародної освіти, що, зокрема, передбачала б зменшення ролі посередни_ць у цій галузі, а також враховувала би потребу іноземних студент_ок працювати під час навчання.
  • Спростити умови офіційного працевлаштування шукач_ок захисту, зокрема скасувати вимогу щодо розміру мінімальної заробітної плати, встановленої для тимчасового працевлаштування інозем_ок.
  • Надати доступ до безоплатної екстреної та первинної медичної допомоги шукач_кам захисту та ІОБГ, які перебувають в Україні без врегульованого статусу.

 

Примітки

1. Дані отримані у відповідь на запит на публічну інформацію ДПСУ.

2. В інтервю РБК 2 квітня голова ДПСУ Сергій Дейнеко зазначив, що з 24 лютого прикордонники провели скринінг 2,2 млн громадян, з них підвищену температуру виявили тільки у 52 осіб, і в жодного з них не був діагностований COVID-19.

3. Згідно з оновленими рекомендаціями ВООЗ температурний скринінг не є ефективним засобом зупинити поширення COVID-19, оскільки вірус може знаходитись в інкубаційному стані, протікання хвороби може відбуватись без явних симптомів, а також подорожуючі можуть приймати жарознижуючі засоби.

4. 10 квітня було зареєстровано законопроект № 3321, який надавав КМУ в умовах карантину можливість забороняти виїзд громадян_ок України за межі України, однак його згодом відкликали.

5. Винятками з цих обмежень є всі громадян_ки ЄС та Шенгенської зони, члени їхніх сімей, довгострокові резидент_ки ЄС, особи, які мають довгострокові національні візи, та подорожні, які виконують важливі функції чи мають особливу необхідність у перетині кордону. 

6. Заборона не стосувалася ІОБГ, які мали право на постійне або тимчасове проживання в Україні, були подружжям або дітьми громадян_ок України, працівни_ць іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, акредитованих в Україні, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їхніх сімей, а також воді_йок та членів екіпажів вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних, морських і річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад держав, що не обмежують перетинання власного державного кордону такими особами з України. До воді_йок та членів екіпажів вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних, морських і річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад держав, що встановили обмеження, могли застосовуватися відповідні заходи на засадах взаємності. В’їзд в Україну інших категорій інозем_ок та осіб без громадянства здійснювався за погодженням з Міністерством закордонних справ.

7. Тобто країни, в яких зафіксовані випадки передачі вірусу в межах країни, а не завезені з-за кордону.

8. За даними дослідження Інституту Кеннана 2003 року, 47% економічно активних мігрант_ок назвали основним джерелом свого доходу торгівлю. Дослідження Інституту Кеннана 2007 року показало, що більше половини мігрант_ок були підприєм_ицями або самозайнятими, основна частина яких працювали у сфері торгівлі. За даними опитування міжнародних мігрант_ок МОМ, у 2014 році 39% респондент_ок працювали у торгівлі. За даним дослідження БФ “Право на захист” 2018 року, майже половина зайнятих (44%) біжен_ок і шукач_ок захисту були працівни_цями сфери торгівлі та послуг.

9. Міжнародні організації наводять урядам аргументи на користь того, що мігрант_кам з неврегульованим статусом у країні необхідно надати доступ до екстреної та первинної  Міжнародні організації наводять урядам аргументи на користь того, що мігрант_кам з неврегульованим статусом у країні необхідно надати доступ до екстреної та первинної медичної допомоги на безоплатній основі.

 

Автор_ки: Олександра Слободян, Анастасія Фітісова

Коректорка: Роксолана Машкова

Керівник проєкту: Іван Вербицький

Аналіз здійснено в рамках проєкту ПРООН “Права людини для України”, що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Висловлені думки можуть не збігатися з позицією ПРООН чи Міністерства закордонних справ Данії.

Будь-яке використання матеріалів дозволене за умови згадки першоджерела не пізніше другого абзацу тексту.

У тексті ми використовуємо іменник з відділеним “_” гендерованим закінченням для позначення особи, гендер як_ої невідомий чи не має значення в нинішньому контексті, та групи осіб різного гендеру, або гендер яких невідомий, або гендер яких не має значення в нинішньому контексті. Ми однаково поважаємо жінок, небінарних осіб та чоловіків. Оскільки в україномовному інформаційному просторі сьогодні набагато частіше підкреслюється існування чоловіків, ніж всіх інших (тобто більшості людей), ми, щоб врівноважити цей перекіс, тут і далі використовуємо на позначення сукупності різних людей чи людини, гендер як_ої невідомий, таку форму. Детальніше: Політика використання гендерованих закінчень CEDOS.