Поділ: потенціал до громадотворення. Звіт за результатами соціологічного дослідження

Вступ

Місто Київ складається з 10 районів, що об’єднують 150-300 тисяч мешканців. Ці райони є найнижчим рівнем адміністративного поділу, який існує в місті. Райони виділені в адміністративних цілях. Вони не відображають «природніх меж» міських районів, що історично та культурно сформувались в уявленні жителів та відповідають їх територіальним ідентичностям. Адміністративні райони міста є великими територіальними утвореннями. Різні територіаль- ні утворення, мікрорайони в межах одного району можуть мати абсолютно різні проблеми та потреби, що обумовлені неоднорідними соціально- економічними та культурними характеристиками мешканців, типами міської забудови та розвитком інфраструктури. Управління ж району та взаємодія з його мешканцями здійснюється лише на рівні адміністративного району.

Більш ефективною системою міського управління є поділ великих адміні- стративних районів на територіальні утворення середнього рівня з населен- ням близько 50 тисяч мешканців. Такі райони виділяються на основі сфор- мованих історичних, соціо-культурних та містопланувальних особливостей. В таких районах діють органи місцевого самоврядування, до повноважень яких належать питання благоустрою території, вирішення локальних проблем, за- безпечення умов для культурного життя мешканців тощо. Такий поділ має відображати сформовані територіальні ідентичності його мешканців.

Ефективне прийняття рішень в таких районах передбачає активне залучення місцевих жителів. Управління районом має здійснюватися на основі розумін- ня потреб та інтересів його мешканців. Це потребує формування локальної спільноти, що усвідомлює свій інтерес та здатна об’єднатись для спільної ді- яльності. Розвиток локальних спільнот залежить від:

1. формування локальної територіальної ідентичності мешканки/мешканця району, масиву, кварталу;
2. розвитку соціальних зав’язків в спільноті;
3. усвідомлення спільних цінностей, потреб та інтересів;
4. розбудови необхідної соціальної та культурної інфраструктури.

Розвиток таких локальних спільнот та заохочення їх до проактивної діяль- ності потребує дослідження наявність таких спільнот в районі, їх складу, по- треб, цінностей та досвід спільної діяльності. Потребує такого дослідження локальних територіальних спільнот і Київ для налагодження комунікації міської та районної адміністрації з гомогенними територіальними об’єднаннями.

В Подільському районі міста Києва проживають приблизно 201 тисяча мешканців. Це великий район, що об’єднує в собі декілька різних мікрорайонів, що склались тут історично. Одним із таких субрайонів є Поділ. Цей район історично сформувався на березі Дніпра. Через свою історію формування та розвитку район має високий потенціал до виокремлення тут цілісної локальної територіальної громади. За останні роки в районі значно активізувались локальні громадські ініціативи, що займаються розвитком району, посиленням його ідентичності та активізації місцевих мешканців. Більш того, з ініціативи міської адміністрації на Подолі сьогодні реалізуються декілька масштабних проектів міського розвитку, наприклад, реконструкція Контрактової площі, створення пішохідних зон. Реалізація цих проектів не лише в інтересах міста, а й місцевих жителів потребує від подолян консолідації та проактивної по- зиції. Та чи існує тут така мікрогромада, що здатна до спільних дій з метою від- стоювання своїх інтересів? Чи ідентифікують жителі Подолу себе як окрему громаду чи вважають себе частиною громади Подільського району? Чи сформована тут одна спільнота чи тут є декілька територіальних спільнот?

Метою дослідження є виявлення потенціалу до об’єднання міських сусідських спільнот, мікрогромад та рівня залучення жителів до процесів прийняття рішень в районі на Подолі. За результатами дослідження, були розроблені рекомендації для активізації локальних громадських ініціатив та залучення жителів до управління районом.

Резюме

Жителі Подолу цілісно сприймають свій район. Близько 40% респондентів окреслюють весь Поділ як «свій район». 60% окреслюють частину території Подолу як «свій район», проте для назви «свого району» окрім самоназв най- частіше жителі використовують саме топонім «Поділ». На основі територіальної ідентичності жителів на території Подолу можна умовно виділити 4 «мікрорайони»: «Поділ/Контрактова», «Поділ/м. Тараса Шевченка/Старий Поділ», «Поділ/Вали/Контрактова площа/Старий Поділ», Воздвиженка/Замкова гора/Кожум’яцька.

В середньому подоляни, що взяли участь в дослідженні позитивно оці­ нюють зміни, що відбулись в районі за останні 10 років. Вище середнього респонденти оцінюють умови життя на рівні будинку та вулиці, а також району. Аналіз якості умов життя в районі за запропонованими критеріями оцінки сфер життя показав загальну задоволеність умовами життя. Умови життя в районі за більшістю характеристик були оцінені на середньому та вище середнього рівні. Проте були виявлені потреби жителів в покращенні окремих сфер – умов для пересування, умов для відпочинку та екологічного стану району. Дослідження також виявило значні проблеми району, пов’язані із забезпеченням умов життя вразливих категорій населення.

Серед найбільших проблем Подолу респонденти назвали проблеми, характерні й для інших районів міста — незадовільний стан доріг та тротуарів, незадовільний санітарний стан вулиць та екологічний стан. Учасниками дослідження були також названі проблеми, характерні для історичного середмістя Києва — незадовільний стан будинків, брак або незадовільний стан умов для навчання та відпочинку дітей, високе автомобільне навантаження вулиць району. Були виявлені і проблеми, що можуть носити сезонний характер — відсутність опалення та гарячої води в будинках. Виявлені проблеми потребують нагального вирішення для покращення умов життя в районі незалежно від рівня їх згадування. Вирішення цих проблем має бути покладено, як на органи місцевої влади та громадських активістів, а й самих мешканців Подолу. Вирішення цих проблем обов’язково має передбачати залучення мешканців на ранніх етапах.

Під час оцінки рівня ідентичності подолян, що взяли участь в дослідженні, на різних рівнях — територіальної ідентичності, спільності з людьми, що тут живуть, ідентичності зі спільнотою, емоційного зв’язку, а також ідентичності з Подолом як місцем народження, було виявлено, що респонденти мають високий рівень ідентичності з районом на всіх рівнях. Найвищій про­яв ідентичності подоляни мають на рівні емоційної та територіальної зв’язаності з районом. Нижчий зв’язок з районом респонденти мають на рівні зв’язку зі спільнотою.

Високий рівень територіальної ідентичності з районом проявляється і в тому, що для більшості учасників дослідження важливо жити саме в їхньому будинку та на вулиці, вони не бажають змінювати місце проживання.

Подоляни люблять свій район за його історію, архітектуру та пам’ятки, транспортну доступність та центральність розташування, а також його за­ тишність та відчуття спокою тут. На питання про те, за що жителі люблять свій район, учасники дослідження продемонстрували і емоційний зв’язок з районом — п’ята частка респондентів зазначили, що для них район є рідним.

Серед основних символів району учасники дослідження назвали: як пам’ятки історії, культові споруди та заклади культури, так і при­ родні об’єкти та публічні простори, вулиці та гори Києва. Найбільш розповсюдженими є згадки про церкви, монастирі та храми (наприклад, Андріївська церква), публічні простори (наприклад, Контрактова площа, «Подільські дворики»), пам’ятники архітектури та історії (наприклад, фонтан Самсон, пам’ятник Сковороді), Дніпро та Набережна, театри на Подолі (наприклад, кінотеатр «Жовтень»), вулиці (наприклад, Вали, Андріївський узвіз). Виявлені в процесі дослідження цінності мають об’єднавчий потенціал та можуть виступати фактором посилення ідентичності мешканців з районом на рівні територіальної ідентичності та емоційного зв’язку. З іншого боку, у разі необхідності ці символи можуть об’єднати навколо себе локальну спіль- ноту, наприклад, з метою відновлення, захисту чи трансформації. Отже, будь- які процеси змін, що зачіпають ці цінності мають відбуватись із залученням мешканців Подолу.

Однією із важливих передумов розвитку громади є розбудова довіри, відповідальності одне перед одним, об’єднання жителів на основі спільних цінностей і усвідомлення спільних інтересів. За результатами дослідження, в середньому респонденти продемонстрували високий рівень усвідомлення спільності із людьми, що живуть поруч. Підтверджує це і оцінка рівня взаємодії з сусідами та довіри до них. За результатами дослідження, подоляни в середньому знають більше половини сусідів по будинку. В середньому вони знайомі із чвертю сусідів з будинків поруч. Більшість спілкується з сусідами принаймні декілька разів на місяць. Всього 3% респондентів не знають сусідів по будинку, і 24% — жителів сусідніх будинків. Всього 2% не спілку- вались із сусідами по будинку за останній рік, і 20% з мешканцями сусідніх будинків. Для третини респондентів основною причиною взаємодії є вітання. Третина подолян, що долучились до дослідження, обговорюють з сусідами особисті справи, проводять разом вільний час та взаємодіють між собою для вирішення побутових питань («заходять за сіллю»). Лише 16% обговорюють спільні проблеми будинку та району. 14% об’єднує взаємодія підчас прогулянки з дітьми.

Важливою складовою створення зв’язку із жителями, що живуть поруч є розбудова довіри. Більшість респондентів, а саме 80%, довіряють своїм сусідам.

Рівень становлення місцевої спільноти ( громади) в рамках дослідження фіксувалось на основі аналізу декількох факторів:

1) самоусвідомлення себе як частини спільноти (ідентичність із спільнотою);

2) уявлення про межі спільноти (кого мешканці відносять до своєї громади);

3) досвід взаємодії та спільної дії з сусідами.

За результатами дослідження, мешканці Подолу мають вище середнього рівень ідентичності з місцевою спільнотою — показник має значення 3,7 за 5 бальною шкалою. Однак, кого жителі відносять до своєї громади?

Половина жителів Подолу, що взяли участь в дослідженні, вважають своєю громадою жителів свого будинку. 22% відносять до своєї громади і жителів сусідніх будинків та вулиці. 10% вважають своєю громадою жителів Подолу та Подільського району. Однак, 14% переконані, що такої громади в їх районі не існує. Таким чином ми можемо зробити висновок, що найбільший потенціал створення спільноти існує саме на рівні будинку та сусідніх будинків, проте утворення об’єднання для спільної дії на вищому рівні буде потребу­вати значних зусиль. Перші кроки до такого об’єднання мають бути спрямовані на створення довіри та самоусвідомлення спільності на рівні цінностей, потреб та інтересів.

Більшість жителів Подолу, що взяли участь в дослідженні, усвідомлюють свою громаду на рівні сусідських спільнот. Одночасно, більшість не має досвіду спільної дії. За результатами дослідження, мешканці мають більший досвід спільних зустрічей та спільних дій на рівні будинку, ніж на рівні сусідніх будинків. У третини респондентів жителі будинків збирались для вирішення спільних проблем за останній рік. Тоді як, жителі сусідніх будинків збирались у 12% випадків. Однак, у більшості випадків такі зустрічі відбуваються рідше ніж раз на пів року або є ситуативними. Таким чином, принаймні третина мешканців Подолу мають досвід взаємодії з сусідами для ви­рішення спільних проблем. Проте, ця взаємодія має скоріше ситуативний, ніж системний характер.

Поведінковим проявом територіальної ідентичності та формування громади є участь жителів в громадській діяльності, спрямованій на покращення умов життя в районі та впливу на процес прийняття рішень. За результатами дослідження, було виявлено розрив між бажанням впливати на процес прийняття рішень та відчуттям реального впливу, а також з відповідним досвідом. Більшості учасників дослідження важливо впливати на майбутні зміни в районі, однак респонденти низько оцінили свій реальний вплив.

Більше половини подолян (58%), що взяли участь в дослідженні, мали досвід участі в громадській діяльності за останній рік. Найбільш популярними формами активності є індивідуалізована дія — скарги, звернення, петиції, зустрічі з представниками органів публічної влади (до такої діяльності долучались 39%). І менш розповсюдженими є дії, що мають колективний характер — участь у зборах, толоках, громадських консультаціях, акціях прямої дії (20% залучались до таких активностей). Більшість серед тих, хто брав участь в громадському житті району за останній рік, залучались до декількох типів діяльності.

Менше чверті респондентів мають бажання долучитись до громадської діяльності в районі. Серед пріоритетних напрямків такої діяльності є: благоустрій території, облаштування публічних просторів, боротьба з незаконними забудовами та збереження історичної спадщини, сприян­ ня сусідській взаємодії та посилення місцевого самоврядування тощо. Ті, хто бажають долучитись до такої діяльності, готові витрачати на це в серед- ньому декілька годин на тиждень. Бажані напрямки громадської діяльності відповідають виявленим цінностям району та його проблемам. Таким чином, жителі готові долучитись до вирішення лише тих питань, що є безпосередньо важливими для них. Для посилення впливу мешканців на прийняття рішень в районі важливо розпочати процес залучення саме з найбільш актуальних для них питань. Слід розвивати саме такий тип діяльності, що сприяє спільній, а не індивідуалізованій дії — громадські зібрання, консультації, обговорення, спільні святкування та участь в облаштуванні спільних просторів.

Важливою складовою розвитку демократичного управління в районі та поси- лення залучення жителів до міського управління є розвиток громадянського суспільства. Окрему увагу в дослідженні було присвячено виявленню рівня залучення до діяльності локальних громадських ініціатив та організацій. Половина жителів Подолу обізнані в діяльності громадських організацій. І лише незначна частка залучались до їх діяльності (7%). Половина жи- телів Подолу не знають жодної громадської організації та ініціативи. 27% знають одну громадську організацію, 27% знають більше однієї громадської організації в районі. Найбільш відомим організаціями є ГО «Врятуй Жовтень», «Старий Поділ» та «Подоляночка». Громадські організації та ініціативи, що є відомими серед мешканців, діють на локальному рівні, мають успішні проекти реалізовані саме в районі, а також здійснюють активну діяльність в соціальних мережах.

Незважаючи на низький рівень обізнаності, більшість жителів Подолу, що взяли участь в дослідженні, позитивно оцінюють діяльність громадських організацій та активістів. Третина респондентів довіряють громадським організаціям. Одночасно, близько 40% респондентів не змогли оцінити свій рівень довіри до громадських організацій та місцевих активістів через незнання про діяльність таких організацій. Таким чином, дослідження дало можливість виявити низький рівень обізнаності жителів Подолу в діяльності громадських організацій та місцевих активістів.

За результатами дослідження, було виявлено також і низький рівень обізнаності в діяльності представників органів місцевої влади. Третина респондентів не змогла оцінити свій рівень довіри через незнання про їхню діяльність. Решта респондентів схильні не довіряти представникам органів влади. Лише, близько чверті респондентів довіряють голові РДА та депута- там міської ради. Жителі Подолу середньо оцінили і свій рівень задоволе­ ності діяльністю органів місцевої влади. Більше половини жителів не задо- волені діяльністю комунальних служб. Половина респондентів не задоволені діяльністю працівників РДА, депутатів міської ради та органів міської влади.

Для підвищення рівня довіри та задоволеності діяльністю органів міської влади та громадянського суспільства першочергово необхідно підвищити рівень обізнаності жителів про їхню діяльність. Інформування жителів має відбуватись із використанням різних каналів комунікації для охоплення ширшої аудиторії.