Вступ

Міські соціальні рухи (далі — МСР) отримують велику увагу в роботах Маргіт Маєр, Девіда Гарві та Мануеля Кастельса. Дослідни_ці критикують капіталістичний спосіб урбанізації — зокрема через те, що мешкан_ки міст не завжди можуть реалізувати своє право на місто (2). Для них право на місто є правом на колективне долучення до творення форм і способів, у яких надалі буде відбуватися сучасна урбанізація. МСР за Гарві є найперспективнішою формою боротьби за реалізацію права на місто. За умов ідеологічної, організаційної, політичної визначеності та солідарності серед учасни_ць міські рухи спроможні трансформувати ситуацію у містах (2, 3, 9).

МСР перебувають у тісному зв’язку із поняттям міського спільного (2). Локальне спільне окремих міст сьогодні є тлом, на якому відбувається розвиток загальнонаціональних і глобальних проблем (6). Через це ускладнюються визначення поняття МСР, їх дослідження та категоризація (3). Крім цього, доробок західних дослідни_ць актуалізує потребу вивчення міських соціальних рухів. Однак особливості діяльності таких ініціатив у пострадянському контексті часто залишаються поза увагою дослідни_ць (8, 16). 

Наше дослідження було проведене в рамках навчального дослідницького проекту Школи Cedos «Міське питання: цілі та завдання громадянського суспільства» у лютому–червні 2021 року. 

Протягом кабінетного етапу дослідження ми ознайомилися з закордонною літературою про міські соціальні рухи (2, 3, 6, 9, 16). Ми помітили суттєві відмінності в історії виникнення та розвитку соціальних рухів у пострадянських країнах і країнах Заходу. Однак характер діяльності та проблеми, з якими стикають міські рухи в різних частинах світу, є досить схожими. З нашими спостереженнями за локальним міським спільним та його акторами легше співвідносяться зроблені закордонними дослідни_цями описи сучасних міських проблем, процесів, просторів, політик та повсякдення, ніж міркування про діяльність МСР.

Знайти локальні відповідники непросто — наприклад, для міркувань Маєр про негативні ефекти від співпраці інституціалізованих МСР з міськими органами влади чи від використання органами влади МСР у своїй стратегії брендування міст. Однак український контекст розвитку міських рухів перегукується з тезами закордонних дослідни_ць про міську повсякденність як простір контрольованої ізоляції та регламентованого споживацтва (9). Ми також можемо спостерігати міський порядок денний, сформований Гарві з глобальної поляризації бідності та багатства, негативного впливу на довкілля та властивого капіталістичній системі руйнівного синдрому постійного зростання (2).

Серед текстів українських автор_ок також є ті, що пояснюють процеси трансформацій українських міст протягом останніх десятиріч і аналізують локальні досягнення та невдачі соціальних рухів (8, 13, 14, 15). Серед вад урбанізації в середовищі українських міст останніх десятиріч дослідни_ці виокремлюють: 

  • реалізацію в просторі неконтрольованих девелоперських і забудовних амбіцій, що призводить до житлової нерівності, а в найгіршому випадку — позбавлення житла;
  • створення переважно споживацьких ландшафтів і просторів;
  • намагання перетворити складові соціальної сфери на товар (що призводить до занепаду відповідної інфраструктури);
  • нехтування станом довкілля та правом містян_ок на життя в біологічно, соціально, просторово, архітектурно (цей список має продовження) різноманітному середовищі;
  • нехтування правом містян_ок долучатися до колективного творення цього середовища. 

На території, де діють групи, які ми досліджували (Індустріальний район міста Харкова), також проявляються ці негативні явища. 

В одній зі своїх статей Маєр залишає відкритим питання про те, чи можна досі говорити про сучасне глобальне місто як про середовище зі сприятливими для трансформаційних сил умовами (9). Проте її роботи дають уявлення про важливість дослідження діяльності МСР, вивчення стратегій та політик різних міських акторів (9, 4). Робота Гарві звертає увагу на те, наскільки важливим для таких досліджень є розуміння причин і наслідків урбанізаційних процесів і настроїв містян_ок (2). 

Маргіт Маєр і Девід Гарві пишуть про те, що існує також спрощене розуміння права на місто як індивідуальної свободи доступу кожно_ї містян_ки до всіх міських благ. Тож не кожен МСР повністю відображає боротьбу за реалізацію містян_ками свого права «творити і перетворювати наші міста і нас самих» (2). Активна позиція містян_ок у ході намагання реалізувати це своє право веде до того, що скоро в ньому виявляє себе боротьба за права людини у сфері довкілля, соціального захисту, свободи самовираження й обрання певних життєвих стилів та інших сфер. Гарві також акцентує на колективному характері реалізації права на місто, і це веде до актуалізації питання про можливість соціальної солідарності (2, 5). 

Дослідни_ці (2, 3, 9) стверджують, що містян_ки, чиї інтереси ігнорують сучасні процеси урбанізації, будуть об’єднуватися і самоорганізовуватися. Такі МСР чинитимуть опір міським перетворенням, що є наслідками капіталістичної економіки та неоліберальних політик. Важливою характеристикою МСР, таким чином, визнається потенціал до трансформаційного впливу на процеси урбанізації. 

У цьому дослідженні ми звертаємо увагу на ті рухи, які виникли й розгортаються у місті та спрямовані на перетворення міського простору. Відповідно до цього ми звузили розуміння МСР до таких, що:

  • проблематизують наявний спосіб урбанізації,
  • мають альтернативне бачення урбанізації або її окремих процесів,
  • пропонують власні концепції його втілення. 

Такі рухи виникають на противагу негативним явищам і чинникам у міському середовищі й характеризуються намаганням впливати на перетворення в міському просторі та змінювати міське повсякдення. Вони можуть набувати вигляду громадських організацій, районних ініціатив, експертних груп, віртуальних спільнот тощо.

Методологія і обмеження дослідження

Ми розглядатимемо діяльність локальних спільнот Індустріального району Харкова (або ХТЗ): віртуальну спільноту «Типичное ХТЗ», громадську організацію «Новий ХТЗ» та районну ініціативу «Новий Харків _ Зелений гай».

Метою дослідження було виявити можливості для посилення впливу кожної з груп на районне середовище через консолідацію зусиль з іншими акторами, вдосконалення стратегій і політик, залучення широких кіл мешкан_ок району до своєї діяльності.

Під час польового етапу дослідження, що тривав протягом квітня-травня 2021 року, ми провели п’ять напівструктурованих інтерв’ю з лідер_ками й найактивнішими учасни_цями двох груп, а також провели два інтерв’ю з експерт_ками (у сфері екології та громадянського суспільства), які мають власний досвід співпраці та спостереження за групами «Новий Харків _ Зелений гай» і «Новий ХТЗ». 

Через низький ступінь відкритості учасни_ць однієї з досліджуваних груп не вдалося провести заплановані інтерв’ю з адміністратор_ками сторінки цієї віртуальної спільноти у фейсбуці. Однак ми не хотіли виключати її з аналізу через велику кількість учасни_ць. 

Ми провели контент-аналіз наповнення сторінки спільноти за два місяці (березень і квітень 2021 року). Ще одним методом дослідження було спостереження. Наша команда на цьому етапі складалася з двох учасників, які не мали спеціальних ресурсів для проведення дослідження, крім постійної консультативної підтримки куратор_ок програми Школи Cedos. 

Залучення: «Якщо вони до нас прийдуть, що ми будемо з ними робити»

Активіст_ки та лідери групи «Новий Харків _ Зелений гай» розуміють, що мають спиратись на підтримку частини районної громади. Вони погоджуються з порадами експерт_ок щодо необхідності проведення фестивалів або інших заходів у форматах, більш сприятливих для ширшого залучення, ніж суботники, інвентаризації рослин чи інші подібні акції протестного характеру. Проте, на їхню думку, на даному етапі розвитку, який вони самі характеризують як початковий, група ще не має необхідних для цього можливостей та ресурсів.

Група «Новий Харків _ Зелений гай» утворилася шляхом від’єднання колишніх активних учасни_ць групи «Новий ХТЗ». Однією з причин стали розбіжності в уявленнях про те, якими мають бути масові заходи, організовані групою для мешкан_ок району. Лідер_ки «Новий Харків _ Зелений гай» вважають досягненням те, що за короткий термін існування їм вдалося створити хоч і не численну, проте якісну за складом спільноту і привернути увагу різних експерт_ок у сфері міста, особливо еколог_инь, до своєї діяльності. Зростання ж кількісного складу спільноти без відповідної якості, на думку респондент_ок, можна охарактеризувати словами «что есть, что нету». Відповідаючи на питання щодо портрету бажано_ї учасни_ці групи, респондент_ки цієї групи вказують на ми_сткинь, творчих особистостей, які могли б нешаблонно підійти до вирішення районних проблем. Вони також вважають, що ми_сткині у складі групи могли б показати мешкан_ками району нові зразки поведінки та стилі споживання. При цьому, влаштовуючи заходи за участі мешкан_ок району, слід уникати підлаштування під їхні вподобання. Необхідно стежити за використанням української мови й за наповненням програми. Велика ярмаркова зона, чимала кількість музичних виступів та інші розважальні частини програми можуть перетворювати захід на «пофарбований совок» (тобто розважальні заходи, що чимось нагадують загальноміські, хоча мають ставати альтернативою до них). При цьому також відволікається увага від просвітницької частини програми.

Якщо звернутися до відповідей експерт_ок, то, на думку еколога, який уже має досвід співпраці з учасни_цями обох досліджуваних груп і займається, серед іншого, організацією громадських мобілізацій, ситуація для таких дій на ХТЗ ще «не назрела». Його ставлення до залучення широких кіл мешкан_ок, схоже, можна назвати інструментальним. З його відповідей також можна виснувати, що партисипативний активізм стає потрібний лише за умови, коли не вдається вирішити екологічні проблеми у спосіб транзакційного активізму та засобами індивідуальної діяльності окремих професійних активіст_ок. 

«Должна быть группа, которая готова это делать, и актуальная проблема для массовой акции. Ситуация должна созреть. Если сегодняшний выход комиссии с экоинспекцией был продуктивен, то ближайшее время по ЗГ массовых акций тоже не будет».

Експерт, еколог 

З точки зору ж експертки з розвитку громадянського суспільства ситуація необхідності залучення та роботи з аудиторією звичайних мешкан_ок району вже склалася. Проте в акторів, що діють на цій території, недостатньо досвіду та навичок комунікації — як внутрішньої, так і зовнішньої. Задля розвитку таких навичок та отримання прогресивного досвіду їм потрібні ресурси: ментор_ки, лектор_ки, фасилітатор_ки, оренда приміщення для зустрічей та інше. Зараз такі напрями діяльності, за її словами, ускладнюються карантинними обмеженнями.

Локальні МСР часто не спрямовують достатньо зусиль на залучення широких кіл громадськості до своєї діяльності. Це може бути пов’язано з проблемами початкового періоду розвитку і браком ресурсів. Крім цього, причиною такої ситуації із залученням за наявних форм організації в групах можуть бути особисті переконання їхніх лідер_ок. Водночас у районній міській політиці також немає достатнього інформування та партисипації (10). За таких умов єдиним місцем обговорення районного розвитку і формування власного ставлення до міського спільного серед найрізноманітніших верств населення залишаються загальноміські та районні віртуальні майданчики, подібні до спільноти користувач_ок групи «Типичное ХТЗ», про яку йтиметься далі.

Віртуальна спільнота мешкан_ок району або «інформаційна та комерційна група»?

Віртуальну спільноту «Типичное ХТЗ» створили адміністратор_ки однойменної групи у фейсбуці для мешкан_ок адміністративного Індустріального району Харкова. На території району знаходиться побудований у 30-х роках Харківський тракторний завод — абревіатура цієї назви слугує місцевим мешкан_кам та іншим харків’ян_кам за альтернативну назву району (власне ХТЗ та прилеглих до нього Рогані, Східного, Сонячного та ін.). Відповідно до правил, встановлених адміністратор_ками, у групі вітаються дописи з новинами та фотографіями, що пов’язані з цими територіями, а також «доброзичливі та конструктивні» обговорення в коментарях. 

Згідно з відповідями респондент_ок з групи «Новий ХТЗ», фейсбук-група «Типичное ХТЗ» існувала вже у 2017 році. До цього ж часу (2017-2018 роки) вони відносять спогади про спільну діяльність груп «Типичное ХТЗ» та «НХТЗ» як у мережі (взаємне розміщення постів, спільне просування петиції щодо парку «Зелений Гай»), так і в фізичному просторі району (спільне просування питань з освітлення парку «Зелений Гай»). Але зараз з характеристик, наданих іншими респондент_ками групі «Типичное ХТЗ», стає зрозуміло, що будь-яка спільна діяльність — навіть консолідація зусиль у віртуальному середовищі — з цією групою для них є неможливою.

«Они уже практически стали массмедиа. У них жесткая модерация». 

Активіст_ка НХТЗ

«Суто інформаційна та комерційна група, вони нам зовсім не цікаві».

Активіст_ка НХЗГ

Проте результати аналізу наповнення сторінки групи «Типичное ХТЗ» свідчать, що вона є хоч і віртуальним, але одним із небагатьох майданчиків для обговорення проблем районного та міського урбанізаційного процесу всіма охочими. Серед наповнення сторінки більшість становлять публікації новинного й інформаційного характеру, які розміщує адміністратор. Однак частину регулярних публікацій становлять пости від мешкан_ок району. За досліджуваний період (квітень і березень 2021 року) майже щодня (наприклад, у квітні це 26 днів із 30) на сторінці з’являлися пости від звичайних мешкан_ок району. Реакції й активні обговорення викликають регулярні публікації мешкан_ок про районні проблеми: трамвайні дрифти, брак автобусів на місцевих маршрутах, засміченість, невідповідність якості комунальних послуг їхній вартості, низьку якість медичних послуг у районних дитячій та дорослій поліклініках, низькоякісну сучасну забудову. 

Досить часто такі публікації містять також піднесені висловлювання про історичне минуле або сьогодення району. Вони збирають сотні, часом тисячі, реакцій та започатковують обговорення в коментарях, де частіше за все можна зустріти маркери «чистота», «красота», «лучший район», «любимый район». Тож схоже, що для багатьох користувач_ок ТХТЗ цінностями є сам район у його сучасному стані та спогади про районні досягнення, що залишилися в минулому. В інших групах — «Новий Харків _ Зелений гай» та «Новий ХТЗ» — навпаки, учасни_ці критично ставляться до сучасності та історії району, вони орієнтуються на докорінні зміни районного середовища в майбутньому.

На сторінці «Типичное ХТЗ» пости про кілька окремих районних ініціатив, які не належать до досліджуваних груп, регулярно проходять модерацію й отримують велику кількість схвальних реакцій. Це стосується постів про: 1) прибирання території водойми, 2) утримання цієї території та зариблення, 3) виготовлення скульптур для районних дворів і майданчиків. Можна припустити, що однією з причин є акцент на чистоті та красі району серед ціннісних суджень учасни_ць. У частині публікацій від місцевих мешкан_ок наповнення сторінки відображає більшість негативних наслідків загальноміської політики, що її можна охарактеризувати як специфічний різновид неолібералізму у пострадянському середовищі (14, 15). 

Ранжування районних проблем тут скоріше виглядає так:

  1. проблеми транспортної системи;
  2. проблеми охорони здоров’я;
  3. засміченість; 
  4. проблеми інфраструктури; 
  5. проблеми соціального захисту та забезпечення. 

Проте, за уявленнями користувач_ок групи, до сфери індивідуальної відповідальності належить лише нагляд за дотриманням «чистоти та красоти» на районі. Вирішення інших проблем, на думку користувач_ок групи, — це обов’язок представни_ць органів місцевого самоврядування. Учасни_ці групи також звертають увагу на зв’язок теперішніх негараздів району з віддаленими подіями — наприклад, Майданом або розпадом Радянського Союзу.

Тож подібно до того, як для низових активіст_ок груп «Новий Харків _ Зелений гай» та «Новий ХТЗ» проблемою-каталізатором, що спонукає до самоорганізації й активації діяльності, дуже часто стає збереження довкілля, у віртуальних спільнотах обговорення міського розвитку часто є зосередженим на питанні благоустрою територій.

Нерідко при цьому можна помітити ідею про «згоду громадськості на “ототожнення” розвитку та росту» (14). Так, наприклад, публічні простори віддаленого від центральної частини міста району ХТЗ (певний час — і частково досі — район до того ж мав репутацію маргінального) залишалися настільки занедбаними, що нині будь-які оновлення, навіть проведені без попереднього інформування громади й не узгоджені з її потребами, отримують схвальні реакції мешкан_ок, бо «хоч щось почали робити».

Під час дослідження ми спостерігали перехід від обговорень у віртуальному середовищі на фейсбук-сторінці «Типичное ХТЗ» до мобілізації у реальному районному просторі. Наприклад, виникла ініціатива з благоустрою та зариблення водойми на околиці району, а також з встановлення скульптур, виготовлених районним майстром, у дворах. Проте схожих процесів не відбувається щодо інших пріоритетних районних проблем. 

Експерт у сфері екології акцентує увагу на ролі соціальних мереж у низовому активізмі

«СМИ уходят на второй план, больше значения у соцсетей. На свалки на Студенке местные власти не реагировали, пока мы не стали разбрасывать целенаправленно по группам харьковским видео о сбросах, после этого экоинспекция позвонила мне сама. Плюс […] написал на странице их главы, и с их стороны пришла реакция».

Експерт, еколог

Проте у випадку користувач_ок групи «Типичное ХТЗ» те, що всі обговорення залишаються у віртуальному середовищі (на сторінці «Типичное ХТЗ» або у вигляді численних репостів на особистих сторінках користувач_ок), майже ніколи не сприяє їх вирішенню. 

Можна припустити, що тестом на готовність різних верств мешкан_ок долучитися до процесу управління всебічним розвитком території (а не лише у сфері благоустрою) могло б стати застосування бюджету участі або впровадження інших партисипативних практик на рівні району. Це могло б створити сприятливі умови для отримання досвіду формування запиту, реалізації громадянського впливу на пріоритети районного розвитку серед широких кіл населення (1). 

Чого очікувати від районних акторів?

Дослідниця МСР у Східній Європі Керстін Якобссон називає міський низовий активізм «важливою новою стадією створення постсоціалістичного громадянського суспільства». Вона вказує на невелику кількість учасни_ць та забезпечення ресурсами з особистих джерел як на основні ознаки такого виду активізму (16). Проте у відповідях респондет_ок є надто прикрі оцінки проблем, з якими стикаються групи, на кшталт «нас мало і всього не вистачає». В частині оцінки досягнень і невдач груп респондент_ки були досить оптимістичними й часто зображали проблеми як природньо властиві початковому періоду розвитку. Перелік зовнішніх і внутрішніх проблем виявлявся у відповідях щодо ранжування загальноміських та районних проблем, а також щодо проблем, які перешкоджають, власне, втіленню обраної групою стратегії.

Можна виокремити декілька основних проблем, з якими стикаються низові мобілізації на основі віртуальних груп у районі ХТЗ. Перш за все це нестача грошей і людей. У своїх відповідях респондент_ки акцентували на другому, і про проблеми залучення ми ще скажемо трохи нижче. Але, згідно з нашими спостереженнями, дуже велика частка витрат діяльності груп (або нерідко і всі витрати повністю) покривається за рахунок власних коштів невеликої кількості учасни_ць. Зрозуміло, що ресурсна підтримка хоч і мирних, але протестних акцій з боку районної адміністрації є неможливою. Але такої підтримки немає і у випадку організації масових заходів, що мають сприяти вибудові та зміцненню зв’язків між представни_цями районної громади.

Натомість взаємодія з органами влади займає багато часу і не приносить бажаного результату, що можна розглядати як окрему проблему районних низових мобілізацій. Наявний стиль міського управління та міські політики інформування, роботи з мешкан_ками, політики у сфері благоустрою, охорони довкілля та інших створюють значні перешкоди в роботі груп. 

За словами респондент_ок з групи «Новий Харків _ Зелений гай», це одна з основних причин, що заважає внести до репертуару групи такі ресурсомісткі практики як фестивалі. Через такі політики учасни_ці групи виявляються «втягнутими» у те, чим займатися насправді не хочуть, витрачають і без того обмежені ресурси. Так, група респондент_ки якої, описуючи портрет бажано_ї учасни_ці, говорили про ми_сткинь, творчих особистостей та нестандартні підходи у вирішенні проблем, зрештою вимушена займатися написанням інформаційних запитів та орієнтувати учасни_ць на створення якнайбільшого потоку скарг до адміністрації.

Ще однією важливою проблемою районних мобілізацій є залучення мешкан_ок району та експерт_ок до діяльності груп. На початку нашого дослідження ми припускали, що групи низових активіст_ок активно залучатимуть різних мешкан_ок району. Адже саме такі групи є найбільш наближеними до громади району, і їм завжди потрібні нові учасни_ці. Проте існують серйозні перешкоди, які заважають подібним акторам спрямовувати на це достатньо зусиль. Респондент_ки наголошують на тому, що причини змін у складі групи та наявний розподіл ролей є об’єктивними: 

«Это коллектив, который меняется постоянно — то одни, то другие. Наверное, это природа гражданской деятельности».

Активіст

«В социальных вопросах невозможно кого-то на аркане притянуть или чего-то добиться, когда тянешь человека, который сам не включается».

Активістка

«Группа не организована как армия».

Лідер групи

Проте загальний рівень залученості до діяльності груп серед експерт_ок і місцевих мешкан_ок респондент_ки характеризують як прикро низький та зараховують до перешкод на шляху повноцінної реалізації своїх стратегій. 

До порядку денного груп включено чималий список районних проблем, намагаючись розв’язати які учасни_ці стикаються з загальнонаціональними та глобальними перешкодами. Можна припустити, що через такі невідповідності між масштабами проблем, кількістю учасни_ць та наявними ресурсами поза увагою груп часто залишаються важливі питання налагодження внутрішньої комунікації. 

«Я другого не знаю)) Мы много чего пробовали, но, как показала практика, когда человек обводит мелом вокруг себя грязный участок и наводит на нем порядок — ничего еффективнее не существует. Все остальное превращается в какую-то демагогию и иногда не ведет ни к какому результату».

Лідер групи

Лідер групи «Новий ХТЗ» посилається на те, що спроби змінити формати заходів та спілкування вже були, але пряма роз’яснювальна робота або вільне спілкування поза виконанням конкретних задач не дають результату або «превращаются в демагогию». Але респондентка-експертка наголошує саме на можливості, «чтобы встретиться и просто находиться… чтобы просто посидеть, поболтать». Тобто йдеться про брак уваги до створення можливостей спілкування між учасни_цями, яке б відбувалося поза проведенням акцій та понад вирішення організаційних питань у віртуальному середовищі. 

«Каждый туда пришел по разной причине. Внутри группы есть разные цели. У каждого разная визия. Но при этом все они между собой не разговаривают об этом (своей мотивации). Если они хотят, чтобы их движения к чему-то привели, им нужно в первую очередь иметь хорошие механизмы ненасильственной коммуникации». 

Експертка

Наостанок можна ще раз звернути увагу на те, що віртуальні спільноти здатні мобілізувати людей до перетворень у реальному просторі міст. Однак так стається нечасто, бо адміністрування й модерація таких спільнот, а також ціннісні орієнтації, уявлення та реакції учасни_ць суттєво обмежують цю можливість. Каталізатором таких мобілізацій з переходом від обговорень у віртуальному середовищі до створення реальних мобілізацій стають проблеми благоустрою, але тут вони часто розглядаються без зв’язку із загальноміськими та національними явищами, тому рішення пропонуються точкові.

Варто також зазначити, що, хоча ціннісні орієнтації двох з досліджуваних груп співпадають стосовно піклування про стан довкілля, їхні оцінки минулого та бачення майбутнього розвитку району суттєво відрізняються. Внаслідок цього відрізняються стратегії діяльності та сформовані ними порядки денні. Тому немає підстав очікувати на консолідацію зусиль районних груп між собою. 

Тож, ймовірно, найближчим часом районні актори не зможуть створювати маштабних мобілізацій та в достатній мірі взяти на себе партисипативну функцію з залучення дедалі більшої кількості нових учасни_ць до загальноміського руху за перетворення міського середовища. Результати дослідження районних груп, створених низовими активіст_ками, та навіть суто віртуальних районних спільнот дозволяють говорити про них як про складові такого МСР. Вони також дозволяють стверджувати, що ці групи, як і МСР, про які пишуть закордонні дослідни_ці (2,3), є найперспективнішими низовими акторами у боротьбі за можливість реалізовувати своє право на місто. Проте у своїй діяльності вони стикаються із значними проблемами та перешкодами.

Ми вважаємо необхідними подальші дослідження питання про проблеми із залученням нових учасни_ць МСР та ресурсного забезпечення їхньої діяльності, а також подальше вивчення інших проблем, які стоять на заваді втілення стратегій локальних МСР та можливостей їх розв’язання.

Література

  1. Вогник М. Що таке учасницьке бюджетування / Вогник М., Коломієць Т., Вербицький І., Тищенко І. URL: https://mistosite.org.ua/uk/articles/shho-take-uchasnyczke-byudzhetuvannya-chytayemo-razom.
  2. Гарві Д. Бунтівні міста: від права на місто до міської революції / пер. з англ. В. Циба. К.: Медуза, 2021. 295 с.
  3.  Castells, M. The City and the Grassroots: A Cross-Cultural Theory of Urban Social Movements. London: Edward Arnold, 1983. 450 p.
  4. Епізод подкасту Ніла Бреннера «Urban Theory Lab» з Маргіт Маєр. URL: http://www.urbantheorylab.net/podcast/podcast-2-margit-mayer/.
  5. Епізод подкасту «Ринок вирішить?». Критикуєш, критикуй. А. Боброва, П. Федорів, Н. Луньо. URL: https://podcasts.google.com/feed/aHR0cHM6Ly9hbmNob3IuZm0vcy8zMWQyYzkwMC9wb2RjYXN0L3Jzcw/episode/NzI3YzI4OTgtOTUxZi00NzNhLWIyZWUtNzkzNjVkMzEyNWU2?sa=X&ved=0CA0QkfYCahcKEwjg59GkjYXxAhUAAAAAHQAAAAAQAQ.
  6. Keil, R. Progressive Conservative Urbanism in Toronto, Canada. «Common-Sense» Neoliberalism, 2002, 230–253.
  7. Лекція Маргіт Маєр «Contradictions of contemporary urban activism». URL: http://bit.ly/mayer_lecture.
  8. Ляшева А. «Бунтівні міста» Девіда Гарві: передмова до українського видання. URL: https://commons.com.ua/uk/buntivni-mista-devida-garvi-peredmova-do-ukrayinskogo-vidannya/.
  9.  Mayer, M. The ‘Right to the City’ in the Context of Shifting Mottos of Urban Social Movements. City: Analysis of Urban Trends, Culture, Theory, Policy, Action, Vol. 13. nos. 2-3, 362–374.
  10. Пирогова Д. Взаємодія між органами місцевого самоврядування та громадянським суспільством у Харкові: звіт за результатами якісного соціологічного дослідження й аналізу документів. URL: https://cedos.org.ua/researches/vzaiemodiia-mizh-orhanamy-mistsevoho-samovriaduvannia-ta-hromadianskym-suspilstvom-u-kharkovi/.
  11.  «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ». URL: https://commons.com.ua/uk/pravo-na-misto-abo-tochkovi-protesti/.
  12. Презентація книжки Девіда Гарві «Бунтівні міста». URL: https://www.youtube.com/watch?v=M6Mw3asCYHU&ab_channel=HeinrichB%C3%B6llStiftungUkraine.
  13. Тищенко І. Від антизабудовних протестів до «права на місто»: res publica на Контрактовій площі в контексті трансформації міського простору Києва. Місто й оновлення. Урбаністичні студії / представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні; редкол.: С. Шліпченко, В. Тимінський, А. Макаренко, Л. Малес, І. Тищенко. К.: ФОП Москаленко О. М., 2013. С. 284–314.
  14. Федорів П. Постсоціалістичне місто. Як прихід капіталізму зумовив дикий міський розвиток. URL: https://mistosite.org.ua/uk/articles/post-sotsialistychne-misto-yak-prykhid-kapitalizmu-zumovyv-dykyi-miskyi-rozvytok.
  15. Федорів П. Капіталізм, неолібералізм і міста. URL: https://mistosite.org.ua/uk/articles/kapitalizm-neoliberalizm-i-mista.
  16. Якобссон К. Мобілізація міських суспільних рухів у Центрально-Східній Європі. URL: http://bit.ly/jacobsson.

Авторка: Олександра Суховєєва.

Ментор_ки: Анастасія Боброва, Павло Федорів

Редагування і коректура: Роксолана Машкова

Дослідження провели учасни_ці навчального дослідницького проєкту аналітичного центру Cedos у рамках проєкту «Зміцнення організацій громадянського суспільства для підтримки реформ в Україні», що виконується за фінансової підтримки Програми Matra Королівства Нідерланди.

Матеріал відображає позицію автор_ок, яка може не збігатися з позицією аналітичного центру Cedos та Програми Matra Королівства Нідерланди.

Будь-яке використання матеріалів, розміщених у цьому виданні, дозволене за умови згадки першоджерела не пізніше другого абзацу тексту.

У цьому звіті ми використовуємо іменник з відділеним нижньою рискою («_») гендерованим закінченням для позначення особи, гендер як_ої невідомий чи не має значення в нинішньому контексті, та групи осіб різного гендеру, або гендер яких невідомий, або гендер яких не має значення в нинішньому контексті. Ми однаково поважаємо жінок, небінарних осіб та чоловіків. Оскільки в україномовному інформаційному просторі сьогодні набагато частіше підкреслюється існування чоловіків, ніж усіх інших (тобто більшості людей), ми, щоб врівноважити цей перекіс, використовуємо таку форму на позначення сукупності різних людей чи людини, гендер як_ої невідомий.