Вступ

Система цінностей та світогляд людей проходять трансформації у підлітковому віці. На цей процес впливає чимало факторів: коло спілкування й оточення, політичні, економічні та суспільні фактори, особливості соціалізації. Саме тому важливо забезпечити дітям і підліткам можливість пізнавати себе, довколишній світ і своє місце в ньому у безпечному середовищі. Система освіти та, зокрема, школи виступають для багатьох підлітків середовищем, де відбуваються такі процеси. Період навчання у школі є можливістю для дітей та підлітків завести знайомства поза межами родинного кола, навчитися спілкуватися та взаємодіяти з іншими людьми, а також засвоїти основні засади життя у суспільстві. Серед надбань, які люди отримують у школі, — не лише академічні знання, а й основи критичного мислення і початок формування життєвої та громадянської позиції. 

Проте система освіти в Україні станом на 2026 рік функціонує в умовах поєднання криз. Одним із перших масштабних потрясінь стала пандемія COVID-19, що спричинила перехід на дистанційне навчання, а також поглибила наявні нерівності між учнівством. Повномасштабне вторгнення Росії на територію України не тільки ускладнило старі виклики, а й поставило під ризик освітній процес, життя та здоровʼя учнівства. Станом на кінець 2025 року 412 закладів освіти було повністю зруйновано. Ще понад 4000 — пошкоджено внаслідок бойових дій. Повномасштабна війна ускладнила доступ до освіти, зокрема для дітей та підлітків, які перебувають у складних життєвих обставинах, і негативно вплинула на рівень психологічного добробуту учнівства загалом.

Якість навчання у школах сільської місцевості й у містах також відрізняється. Відповідно до звіту PISA-2022, існує суттєвий розрив між показниками читання, математики та природничих наук серед уч_ениць 15 років, які проживають у сільській місцевості, та їхніх одноліт_ок у містах. У 2021 році на замовлення Державної служби якості освіти України було проведено «Опитування учнів сільських шкіл щодо ключових аспектів якості освіти». Серед підлітків, які брали участь у дослідженні, частина вказувала такі перешкоди для отримання якісної освіти як брак сучасного обладнання для навчання у школах, поганий стан шкільних будівель і надмірний тиск з боку вчитель_ок під час викладання. Окрім цього, для деяких підлітків проблематичним був брак достатньої кількості позашкільних активностей, спрямованих на дозвілля та саморозвиток саме підлітків. Згідно з результатами дослідження «Індекс майбутнього», проведеного Фундацією Олени Зеленської, діти та підлітки у сільській місцевості більш схильні долучатися до волонтерської діяльності та шкільного самоврядування, ніж діти та підлітки у містах. У цьому дослідженні така тенденція частково пояснюється наявністю у сільській місцевості меншої кількості позашкільних активностей та гуртків. Це, своєю чергою, збільшує роль школи як частини соціального життя підлітків. Ці результати підкреслюють наявність різниці між освітнім процесом у містах та у сільській місцевості. 

Саме тому Аналітичний центр Cedos у співпраці з ГО «Змінотворці» провів дослідження світогляду українських підлітків, які проживають у невеликих містах та селах. Фундаментом для дослідження став ціннісний тест, проведений ГО «Змінотворці». Це опитування охопило понад 7000 підлітків з усієї України та містило питання, спрямовані на вивчення цінностей і світогляду підлітків. У результаті було отримано кількісні показники, що дають уявлення про погляди та світогляд українських підлітків, які проживають у невеликих населених пунктах, а також їхні думки про власне місце у світі та майбутнє. Для продовження роботи над цією тематикою й отримання ґрунтовних пояснень тенденцій, виявлених під час проведення ціннісного тесту, ми провели дослідження з якісницькою методологією.

Звіт складається з трьох розділів. Перший присвячений колу спілкування підлітків і рольовим моделям учасни_ць дослідження — людям та персоналіям, на яких підлітки хочуть рівнятись і яких вважають орієнтирами для себе. У другому розділі ми описуємо плани учасни_ць дослідження після завершення школи: освітні траєкторії, вибір майбутньої професії та думки стосовно системи освіти загалом. У третій частині звіту ми представляємо уявлення підлітків про більш віддалене майбутнє, розуміння ними поняття успіху, а також думки стосовно майбутнього України та роздуми на тему подальшого проживання в Україні або переїзду за кордон.

Висновки

Після завершення 9 класу школи у житті підлітків настає перехідний період. У цей час вони мають обрати подальшу життєву траєкторію — професію, яку вони хочуть опанувати у майбутньому, визначитися щодо продовження або припинення здобування освіти, почати будувати плани на доросле життя. Паралельно з цим набувають більш окресленої форми системи життєвих цінностей підлітків і формується соціальне коло. У цьому дослідженні ми вивчали, як підлітки сприймають цей період життя — їхні емоції та переживання, труднощі, з якими вони стикаються, як долають ці труднощі, яким чином підлітки планують своє майбутнє.

У рамках цього дослідження підлітки розповідали про своїх рольових моделей — людей, історичних постатей або вигаданих персонажів, які мали вплив на формування їхніх цінностей і є для них прикладом. Найчастіше учасни_ці дослідження згадували дорослих людей з їхнього оточення — родич_ок, вчитель_ок і працівни_ць з їхніх закладів освіти, а також тренер_ок і репетитор_ок з позашкільних занять. Частина підлітків згадували також відомих особистостей, наприклад, актор_ок, музикант_ок, блогер_ок та інфлуенсер_ок. Серед учасни_ць дослідження були й ті, хто вважали своїми рольовими моделями однолітків — однокласни_ць, а також братів і сестер. 

Найчастіше підлітки обґрунтовували вибір рольових моделей особистою прив’язаністю й емоційним зв’язком з певними людьми та наявністю у їхніх рольових моделей досягнень, які викликали повагу підлітків. Це стосувалося освітніх здобутків, професійного розвитку, матеріальних статків, а також досягнень, пов’язаних зі стилем життя, — подорожей, саморозвитку тощо. Для деяких підлітків важливими були громадянська позиція та чітка демонстрація проукраїнських цінностей їхніх рольових моделей. Деякі ж зауважували, що в майбутньому самі хотіли би бути прикладом для наслідування інших.

Варто зазначити, що частина підлітків під час фокус-групових дискусій казали, що не мають рольових моделей і прикладів для наслідування взагалі. Частина з них пояснювали це бажанням приймати власні рішення та не піддаватися суспільному тиску або впливу оточуючих. 

На формування цінностей та психоемоційний комфорт підлітків впливало також їхнє коло спілкування. Обираючи, з ким починати спілкуватись і з ким заводити дружні стосунки, учасни_ці дослідження найбільше зважали на такі якості як відкритість, чесність і повага до оточуючих. Окрім цього, важливими були наявність спільних інтересів та навички комунікації (вміння дослухатися до інших, бути толерантними до думок інших людей). Натомість агресія, зневага та лицемірство відштовхували від спілкування.

У деяких випадках коло спілкування підлітків було простором, у якому підлітки шукали підтримку. Так, деякі з учасни_ць дослідження розповідали, що їхні друзі ставали для них джерелом підтримки у прийнятті різноманітних життєвих рішень. Частина підлітків, навпаки, мали негативний досвід спілкування з людьми довкола них і розповідали про засудження іншими їхніх інтересів та життєвих рішень (наприклад, вибору майбутньої спеціальності). 

Окрім друзів та рольових моделей, вплив на рішення підлітків часто мають їхні родич_ки (найчастіше це стосується батьків) і дорослі з їхнього оточення: вчитель_ки, тренер_ки, репетитор_ки та інші фігури, які виконують роль наставни_ць. За словами учасни_ць дослідження, саме до цих людей вони найчастіше звертаються по допомогу та підтримку у складних ситуаціях та у прийнятті рішень. При цьому, як і у випадку зі спілкуванням з друзями, частина підлітків ділилися негативним досвідом комунікації (брак підтримки, засудження їхніх рішень) з боку цих людей. Важливо зазначити, що деякі учасни_ці дослідження розповідали про тиск з боку дорослих людей з їхнього оточення. Це могло стосуватися авторитарної поведінки у прийнятті рішень, неприйняття їхніх думок чи ідей та інших способів схиляти підлітків до конкретних рішень. Наявність такого досвіду часто мала негативний вплив на психоемоційний стан підлітків, викликала у них відчуття тривоги та браку контролю над власним життям.

Роздумуючи про майбутнє після школи, більшість учасни_ць дослідження розповідали про відчуття невизначеності. Зокрема, це стосувалося необхідності робити вибір стосовно майбутньої траєкторії життя. Наприклад, необхідність прийняти рішення, чи потрібно продовжувати навчання після школи, якою може бути їхня майбутня професія, в яких закладах освіти вони хотіли би навчатися. Складання НМТ (національний мультипредметний тест) підлітки сприймали як одну з ключових подій, які визначають їхнє майбутнє, адже від отриманих балів залежатиме шанс вступити до закладів освіти з високим рейтингом. 

У плануванні майбутнього після завершення школи для підлітків, які брали участь у фокус-групових дискусіях, переважали дві стратегії: планування вступу або відмова від вступу до закладів вищої освіти. Значна частка учасни_ць дослідження планували після завершення школи вступати до закладів вищої освіти та продовжувати навчання. Найбільш популярним вибором серед підлітків було навчання саме в університетах. Частина розглядала можливість навчатися у коледжах, ще декілька учасни_ць дослідження говорили про можливість вступу до закладів професійно-технічної освіти. При цьому значна кількість підлітків мали упереджене ставлення до закладів професійно-технічної освіти (наприклад, стереотипи про низьку якість освіти та брак перспектив для тих, хто здобував саме професійно-технічну освіту) та вважали, що навчання в університеті дає більше можливостей і життєвих перспектив. Частково наявність цих стереотипів пояснювалася розповсюдженістю таких уявлень у суспільстві загалом. При цьому велика кількість підлітків сформували таку думку під впливом дорослих людей у їхньому оточенні — батьків, родич_ок, вчитель_ок тощо. 

Рішення не продовжувати навчання після школи було менш розповсюдженим серед учасни_ць дослідження. Основною причиною було бажання підлітків здобути життєвий досвід, спробувати себе у різних професіях, а також будувати кар’єру та здобувати незалежність одразу після школи. Деякі учасни_ці дослідження розглядали можливість взяти рік перерви (gap year) та повернутися до питання вступу до закладів вищої освіти у майбутньому. Проте ця життєва траєкторія найчастіше була для підлітків радше запасним планом на випадок, якщо їм не вдасться успішно скласти НМТ.

Для учасни_ць дослідження формування планів на майбутнє після школи було складним процесом. Усі підлітки, які брали участь у фокус-групових дискусіях, висловлювали сподівання у майбутньому мати професію та роботу, які приносили б їм задоволення. Більшість підлітків скаржилися на низьку якість профорієнтаційних заходів у їхніх закладах освіти, деякі розповідали про відсутність профорієнтації загалом. При цьому учасни_ці дослідження зазначали, що саме профорієнтація була важливим фактором, який міг би спростити для них прийняття рішення стосовно майбутньої професії. Деякі підлітки компенсували брак якісної профорієнтації у школах іншими заходами — проходженням профорієнтаційних тестів (платних і безоплатних), відвідуванням приватних курсів або тренінгів, зверненням до громадських організацій тощо. Найбільш корисними для прийняття рішення були можливість спілкування з представни_цями обраної підлітками професії, щоб отримати інформацію про їхній досвід, можливість отримати практичний досвід і персоналізований підхід від спеціаліст_ок з профорієнтації (наприклад, бесіда про інтереси та навички підлітків). Ті учасни_ці дослідження, які мали можливість пройти якісну профорієнтацію, відчували меншу тривогу та були більш впевненими у своєму виборі.

Деякі підлітки обирали спеціальність з огляду на кар’єрні перспективи (зокрема наявність робочих місць за певною спеціальністю), можливий рівень доходу у конкретних сферах. Інші — обирали професію, яка відповідала б їхнім інтересам і хобі. Частина учасни_ць орієнтувалися на досвід і поради оточуючих: батьків, вчитель_ок і старших братів та сестер. При цьому деякі підлітки, відчуваючи невпевненість і переживання щодо правильності їхнього власного рішення, ставали вразливими до тиску з боку їхнього оточення. Зокрема, деякі учасни_ці дослідження розповідали про неприйняття близькими дорослими людьми їхніх планів. Це стосувалося навмисного створення несприятливої атмосфери у школі та заниження оцінок з боку вчитель_ок, а також різких заборон від батьків. Такі підлітки могли нехтувати власними побажаннями та погоджуватися з вибором їхнього оточення, радше ніж слідувати власним планам. 

Обираючи заклад вищої освіти, підлітки орієнтувалися на декілька параметрів: якість освіти, репутацію закладу (відсутність корупційних скандалів, позитивні відгуки та історії успіху випускни_ць закладу), студентську спільноту та наявність позанавчальних активностей для студент_ок, а також безпековий фактор. Деякі учасни_ці дослідження розглядали вступ до закладу вищої освіти як можливість змінити місце проживання та переїхати з населених пунктів, у яких вони проживали. Ці підлітки обирали заклади освіти відповідно до бажаного місця проживання. Найчастіше цей вибір падав на великі міста із більшою кількістю робочих місць і можливостями для проведення дозвілля. 

Більшість підлітків, які брали участь у дослідженні, не мали чітких планів і уявлень щодо віддаленого майбутнього (5–10 років після завершення школи). Натомість учасни_ці дослідження приділяли увагу мріям і сподіванням щодо майбутнього. Зокрема, це стосувалося бажання почуватися щасливими у житті та мати стабільність — мати достатній рівень доходу, який дозволяв би задовольняти базові потреби (такі як житло, якісне харчування, можливість витрачати кошти на дозвілля).

Розмірковуючи про майбутнє, підлітки зачіпали тему місця проживання. Більшість учасни_ць дослідження розповідали, що хотіли би переїхати з тих громад та населених пунктів, у яких проживали станом на час проведення дослідження, і будувати своє життя у більших містах. Причиною був брак достатньої кількості кар’єрних можливостей і бажання мати вищий рівень життя, ніж той, що підлітки вважали доступним у їхніх рідних населених пунктах.

При цьому велика кількість підлітків, які брали участь у фокус-групових дискусіях, не планували переїжджати за кордон і воліли залишитися в Україні. Більшість аргументували це рішення патріотизмом. Деякі з учасни_ць дослідження хотіли жити в Україні, аби залишатися ближче до своїх рідних і друзів. Частина підлітків зазначали, що переїзд за кордон для них був би некомфортним, адже вимагав би пристосування до життя у новому місці без додаткової мережі підтримки у вигляді соціальних зв’язків і знання культурного та соціального контексту, а також через можливий мовний бар’єр. 

Серед підлітків були й ті, хто роздумували над переїздом за кордон. Більшість із них планували приймати рішення залежно від того, як складатиметься майбутнє — якими будуть економічна та безпекова ситуація в Україні. 

Варто зазначити, що деякі з учасни_ць дослідження мали плани переїхати за кордон у минулому, проте змінили свою думку. Цьому посприяла наявність особистого досвіду проживання за кордоном або розповіді їхніх родич_ок і друзів стосовно проживання в інших країнах. Підлітки зазначали, що їхні попередні судження стосовно переїзду за кордон базувалися на стереотипах про меншу кількість кар’єрних можливостей в Україні. Натомість інформація про реальний досвід переїзду за кордон допомогла їм усвідомити, що проживання в інших країнах має власні труднощі та не гарантує вищої якості життя, ніж в Україні. 

Дещо іншими були відповіді підлітків, які проживали за кордоном станом на час проведення дослідження. Серед них більшість планували продовжувати навчання після школи і починати пошуки роботи за кордоном. Важливою знахідкою було те, що на рішення, чи повертатися в Україну, впливали не лише безпекова та економічна ситуація, а й наявність у підлітків зв’язків з людьми, які проживають в Україні. Так, частіше висловлювали бажання повернутися в Україну ті учасни_ці дослідження, які підтримували зв’язок із друзями, продовжували навчання в українських школах і були більш залучені до українського інфопростору. Натомість підлітки, які не мали соціальних зв’язків з людьми в Україні, були більш схильні планувати проживання за кордоном на постійній основі. 

Роздумуючи про майбутнє України, підлітки відчували невизначеність. Тривогу в учасни_ць дослідження викликала ймовірність окупації Росією більшої кількості територій України або укладення перемир’я, умови якого будуть невигідними для України. При цьому підлітки висловлювали надію на перемогу України та завершення бойових дій найближчим часом, проте вважали, що час після завершення російсько-української війни буде складним періодом для України. Більшість підлітків розповідали про бажання взяти участь у відновленні інфраструктури й економіки України. Найчастіше це стосувалося роботи на українському ринку праці та сплати податків. Деякі з учасни_ць дослідження також висловлювали готовність долучитися до волонтерської діяльності та здійснення благодійних фінансових пожертв.

Дослідивши думки та досвіди учасни_ць дослідження, можна дійти висновку про високий рівень невизначеності серед підлітків. Необхідність обрати майбутній шлях викликає у них стрес і тривогу. Брак якісних профорієнтаційних заходів і можливості отримати ґрунтовну допомогу загострює психологічну напругу підлітків. Для деяких учасни_ць дослідження помічною була можливість звернутися по допомогу до їхніх близьких (батьків, вчитель_ок, друзів тощо) або брати приклад з рольових моделей. Проте частина підлітків не отримували необхідної їм підтримки або ж стикалися з неприйняттям з боку людей довкола. Частково ситуацію покращує наявність громадських організацій, які безкоштовно надають послуги з профорієнтації, та компаній, які займаються цим на платній основі (але через потребу сплачувати кошти цей варіант є доступним лише незначній частці підлітків). При цьому брак якісної профорієнтації саме у школах залишається значною проблемою, яка ускладнює процес планування майбутнього для підлітків.

Завантажити у PDF (3 МБ)